Рішення № 31634924, 30.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/982/13 30.05.13

Господарський суд міста Києва в складі колегії суддів: Привалова А.І. (головуючий), Бондаренко Г.П., Цюкала Ю.В., при секретарі Сай А.С.,

розглянувши справу № 910/982/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний

будинок «Слобожанка»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»;

про стягнення 5567,12 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мазур В.В., довіреність № 4 від 28.05.2013р.;

від відповідача: Азізян Л.С., довіреність б/н від 02.01.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Слобожанка» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (надалі - відповідач) про стягнення 5567,12 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 4600030148 від 18.03.2010р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5533,92 грн., за прострочення оплати якої нараховані 3% річних у сумі 33,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/982/13 та призначено її розгляд на 14.02.2013р.

Присутнім в судовому засіданні 14.02.2013 р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надано витребувані судом докази.

До початку судового засідання через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, яке було підтримано представником відповідача в судовому засіданні.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача, посилаючись на те, що позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на інших підставах (видаткових накладних), ніж у справі № 5011-55/1261-2012, по якій було затверджено мирову угоду сторін.

Ухвалою від 14.02.2013р. суд відклав розгляд справи на 28.02.2013р. та з метою розгляду клопотання відповідача зобов'язав позивача уточнити підстави позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 28.02.2013р. не з'явився та витребувані документи не подав, проте 27.02.2013 р. через загальний відділ діловодства господарського суду від останнього надійшла телеграма про преренесення судового засідання, у зв'язку з підписанням між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, та клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про припинення провадження у справі, що надійшло через загальний відділ діловодства господарського суду до початку судового засідання. В клопотанні останній зазначає, що в позовній заяві позивач посилається на те, що поставка товару здійснювалася в межах Договору поставки № 4600030148 від 18.03.2010р., проте відповідач вважає, що поставка товару здійснювалася за Договором поставки № 4600034777 від 09.03.2012р.

Крім того, відповідно до п.10.2. Договору № 4600034777 від 09.03.2012р., сторонами встановлено третейське застереження, яке відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди», тому відповдач заперечує проти розгляду спору у господарському суді та наполягає на вирішенні спору в третейському суді.

Суд відклав розгляд клопотання відповідача про припинення провадження у справі до виконання позивачем вимог ухвали суду від 14.02.2013р. та надання всіх необхідних доказів по справі.

Крім того, на підставі ст. 69 ГПК України, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 28.02.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 21.03.2013р.

Присутній у судовому засіданні 21.03.2013р. представник позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22095,86 грн. та 3% річних у сумі 132,58 грн.

Представник відповідача заперечив проти прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки, на думку представника, дана заява одночасно змінює і підставу і предмет позову, що суперечить ч. 4 ст. 22 ГПК України, а також просив задовольнити клопотання про припинення провадження у справі.

Представник позивача заперечив проти припинення провадження у справі, зазначивши, що позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на Договорі поставки № 4600030148 від 18.03.2010р. та Додатковому договорі від 27.02.2012р., в яких відсутнє арбітражне застереження щодо вирішення спору в третейському суді

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 01.04.2013р.

28.03.2013р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення стосовно видаткових накладних, за якими існує заборгованість на день розгляду справи.

01.04.2013р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо збільшення позовних вимог, в яких останній заперечує проти прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що це є одночасною зміною підстав та предмету позову.

Присутній у судовому засіданні 01.04.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та подав додаткові пояснення.

Представник відповідача заперечив проти позову та заяви про збільшення позовних з урахуванням поданих пояснень.

Суд, розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог та заслухавши пояснення представників сторін, прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вказаною заявою не змінюються одночасно предмет і підстави позову, як помилково вважає відповідач, а лише збільшується заявлена до стягнення сума боргу, яка ґрунтується на тому ж самому Договорі поставки № 4600030148 від 18.03.2010р. тільки з урахуванням Додаткового договору від 27.02.2012р.

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2001р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин.

Також, суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про припинення провадження у справі на підставі пунктів два та п'ять статті 80 ГПК України, оскільки позовні вимоги у даній самі ґрунтуються на на інших видаткових накладних, ніж у справі № 5011-55/1261-2012, по якій було затверджено мирову угоду сторін, а отже підстави позовних вимог є різними. Крім цього, відповідачем належним чином не доведено, що поставки товару, за якими існує заборгованість на даний час, відбувались на виконання Договору поставки № 4600034777 від 09.03.2012р., тоді як у Договоорі поставки № 4600030148 від 18.03.2010р. відсутня умова, що передбачає вирішення спору в третейському суді.

Однак, беручи до уваги складність справи, суд дійшов висновку здійснити розгляд справи № 910/953/13 колегіально.

Згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2013р., справу № 910/982/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Ониськів О.М., Цюкало Ю.В.

Ухвалою суду від 05.04.2013р. справу № 910/982/13 прийнято до провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 17.04.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 17.04.2013р. представник позивача подав заяву про зміну підстав позову та письмові пояснення.

Враховуючи, що відбулась зміна складу суду та розгляд справи розпочато заново, суд прийняв заяву позивача про зміну підстав позову до розгляду.

Представник відповідача повідомив про неможливість надати витребувані судом докази та просив надати йому час для ознайомлення з заявою про зміну підстав позову, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 22095,86 грн. боргу та 132,58 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду бла оголошена перерва до 15.05.2013р.

Присутній у судовому засіданні 15.05.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані судом докази не подав.

Ухвалою від 15.05.2013р. суд відклав розгляд справи на 30.05.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

30.05.2013р. суддя Привалов А.І. звернувся до Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо визначення складу колегії суддів по розгляду справи № 910/982/13, у зв'язку з перебуванням судді Ониськів О.М. у відрядженні.

Згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.05.2013р., справу № 910/982/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Бондаренко Г.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою від 30.05.2013р. справу № 910/982/13 прийнято до провадження колегією суддів.

Присутній у судовому засіданні 30.05.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав суду відзив на позовну заяву, в якому повторно наполягає на тому, що видаткові накладні, за якими позивачем визначена заборгованість, вже були предметом розгляду справи № 5011-55/1261-2012. Крім того, враховуючи відсутність у відповідача первинних документів, на які посилається позивач, просить суд надати час для ознайомлення з матеріалами справи.

Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки зазначене клопотання вже заявлялось представником відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 17.04.2013р. та суд надав можливість ознайомитись з матеріалами справи, у зв'язку з чим була оголошена перерва до 15.05.2013р. Проте, представник відповідача своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався. Таким чином, дії представника свідчать лише про затягування вирішення спору по суті.

Суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2010р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 4600030148, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язувався поставити товари, згідно наданих відповідачем та підтверджених позивачем замовлень, а відповідач зобов'язався приймати товари та оплачувати їх.

Ціни на товари, що поставляються, вказуються в Специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною Договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів позивачем у вказане в замовленні місце поставки (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, підставою для здійснення оплати поставленого товару, є повне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. При наданні позивачем належним чином оформлених, товарних і товаросупровідних документів, відповідач оплачує поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

Умовами п. 6.2. договору встановлено, що до 10-го числа місяця, наступного за звітним, відповідач направляє позивачу акти звірки взаєморозрахунків, в якому відображається вартість накладних по поставленому товару, акти виконаних робіт (послуг) - інформація про накладені штрафні санкції за договором, про проведені сторонами платежі і залік зустрічних вимог, виконаних сторонами.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2012р. у справі № 5011-55/1261-2012 затверджено мирову угоду сторін від 27.02.2012р., в якій сторони погодили, що суми основного боргу відповідача перед позивачем по вказаній судовій справі станом на 27.02.2012р. немає, а також прострочених невиконаних грошових зобов'язань за договором поставки № 4600030148 від 18.03.2010р.

Як вбачається з позовної заяви, що розглядалась у справі № 5011-55/1261-2012, позовні вимоги ТОВ «Торгівельний будинок «Слобожанка» ґрунтувались на видаткових накладних, за якими позивач здійснив поставку відповідачу товарів у період з 13.12.2010р. по 09.06.2011р.

Водночас, після затвердження господарським судом мирової угоди сторін від 27.02.2012р., останні уклали Додатковий договір від 27.02.2012р. до договору поставки № № 4600030148 від 18.03.2010р., у п. 1 якого сторони домовились, що за договором поставки у відповідача на реалізації знаходиться товар на суму 27444,97 грн. Строк розрахунку за товар, про який йдеться мова у п. 1 дадного додаткового договору, настає відповідно до умов договору поставки.

У пункті 4 сторони визначили, що даний додатковий договір діє з 23.02.2012 року до його повного виконання і є невід'ємною частиною договору поставки і відповідно доповнює договір поставки.

За твердженнями позивача, сума заборгованості в розмірі 27444,97 грн. виникла за товар, поставлений у період з 08.07.2011р. по 15.08.2011р. за видатковими накладними, перелік яких наведений у заяві про збільшення позовних вимог. Під час розгляду справи судом були оглянуті оригінали видаткових накладних, за якими існує заборгованість на даний час.

В подальшому, у період з 08.08.2012р. по 31.08.2012р., відповідач частково повернув товар на суму 5349,12 грн.

16.04.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 160 від 12.04.2013р., в якому просив повідомити щодо наявності нереалізованого товару за договором поставки № 4600030148 від 18.03.2010р., проте відповідач залишив даний лист без відповіді.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар у період з 08.07.2011р. по 15.08.2011р. на суму 28299,72 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи. Поставлений товар був частково повернутий відповідачем, в наслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію станом на момент вирішення спору складає 22095,86 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Отже, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач на вимогу позивача не надав письмовий звіт про залишки товару на складі, а також не надав суду доказів виконання п. 6.2. договору поставки щодо направлення позивачу до 10-го числа місяця, наступного за звітним, актів звірки взаєморозрахунків, що свідчить про недобросовісне виконання ним своїх обов`язків, з якими пов`язується виникнення в нього обов`язку оплати товару, то суд приходить до висновку, що факт реалізації товару відбувся (є таким, що настав).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 22095,86 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 22095,86 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 132,58 грн., яка нарахована за період з 30.10.2012р. по 10.01.2013р.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Проте, як вбачається з п. 6.1. договору поставки, поставлений товар підлягав оплаті через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

Натомість, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, з яких вбачається, що станом саме на 30.10.2012р. товар був реалізований на суму 22095,86 грн. З листом щодо стану реалізації товару позивач звернувся до відповідача тільки 16.04.2013р.

Отже, позивачем не доведено існування прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем у період з 30.10.2012р. по 10.01.2013р., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 132,58 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; код ЄДРПОУ 36387233) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Слобожанка» (61166, м. Харків, пр. Леніна, 9; код ЄДРПОУ 30883688) 22095 грн. 86 коп. - боргу, 1710 грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частні вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.06.2013р.

Головуючий суддя А.І. Привалов

Суддя Г.П. Бондаренко

Суддя Ю.В. Цюкало