Рішення № 31633814, 03.06.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/915/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі - Снігур М.Г.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділ Держземагенства у Овідіопольському районі Одеської області, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - відділ Державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно управління юстиції Овідіопольського району Одеської області, про визнання права власності, припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому вказала, що з 1960р. до 1980р. вона перебувала у шлюбі із відповідачем ОСОБА_5, після чого шлюб було розірвано. Згідно рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.11.1985р. майно, яке вона із відповідачем набула у шлюбі було поділено й її власність було виділено ? частки домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1.

На протязі тривалого часу вона не мала можливості зареєструвати своє право власності на належну їй власність - ? частки домоволодіння, а коли зареєструвала його, то їй стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_5 раніш самостійно та одноособово оформив право власності на всю земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння. Рішенням ХХХІ сесії V скликання Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 06.11.2009р. №778-V вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_5 у приватну власність та він отримав державний акт на право власності.

Позивачка вважає, що за тому що вона є власницею ? частки домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, то вирішення питання щодо надання у приватну власність земельної ділянки для обслуговування цього домоволодіння мало відбуватися за її згодою та участю. Через те, що при приватизації земельної ділянки не було враховано її думки та отримано її згоди, вона вважає, що дії відповідачів з цього приводу є незаконними.

Позивачка просить визнати протиправними та скасувати рішення ХХХІ сесії V скликання Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 06.11.2009р. №778-V про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1432 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_2, визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1432 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_2 від 25.03.2011р. на ім'я ОСОБА_5, зобов'язати відділ Держземагентства у Овідіопольському районі Одеської області скасувати реєстраційний запис від 25.03.2011р. про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1432 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_2 від 25.03.2011р. на ім'я ОСОБА_5.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_5 за первісним позовом, позов не визнав й подав зустрічний позов, у якому вказав, що 03 березня 1982 р. він придбав у особисту приватну власність житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_2 на підставі спадкування за законом.

З 1960 р. по 1980 р. він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 За рішенням суду шлюб був розірваний. 21.11.1985р. згідно рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у результаті розподілу спільного майна подружжя за ОСОБА_4 було визнано право власності на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2.Після того, як рішення суду набрало чинності ОСОБА_4 не зареєструвала своє право власності у відповідних державних установах й припинила мешкати у будинку у зв'язку з тим, що вона переїхала на постійне проживання за другою адресою. Через те, що ОСОБА_4 не використовувала своє право власності на частину будинку, не виконувала своїх обов'язків власника по утриманню, ремонту та т.і. будинку він запропонував їй викупити належну їй на праві власності ? частину житлового будинку, на що вона погодилася.

24.06.1989 р. у приміщені Прилиманської сільської ради він придбав у ОСОБА_4 ? частин житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 за 2000 карбованцев СРСР. Цей факт підтверджується розпискою, яку написала власноруч ОСОБА_4 у присутності свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, голови Прилиманської сільської ради Ропотан В.П. Також розписка була завірена гербовою печаткою Прилиманської сільської ради. На той час вони не мали можливості зареєструвати угоду нотаріально через те, що ОСОБА_4 не зареєструвала рішення суду у відповідної державної установі, тобто в неї були відсутні документи, які підтверджували її право власності. Він повністю виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_4 - передав їй гроші в повному обсязі й прийняв майно у власність. Тому що право власності на будинок у цілому було зареєстровано на фого ім'я, то йому не треба було реєструвати угоду знову. Після цього він неодноразово звертався до ОСОБА_4 з пропозицією щодо нотаріального оформлення нашої угоди але вона ухилялася проти цього.

На теперішній час стало відомо про те, що 28.12.2012р. ОСОБА_4 зареєструвала рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.11.1985р. у БТІ смт.Овідіополь - тобто вона зареєструвала на своє ім'я право власності на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2, при цьому вона приховала від регістратора факт того, що вона передала це право власності мені. Тобто ОСОБА_4 не визнає його право власності на все домоволодіння, чим порушує його права.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 просить припинити у ОСОБА_4 право власності на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2, визнати дійсною угоду купівлі-продажу на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2, укладену між ним та ОСОБА_4 24 червня 1989р., визнати за ним право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2, скасувати реєстрацію на ім'я ОСОБА_4 право власності на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.11.1985р. у БТІ Овідіополя та державної реєстраційної службі при Овідіопольському управлінні юстиції Одеської області, стягнути з ОСОБА_4 на його користь судові витрати.

Щодо первісного позову - відповідач ОСОБА_5 заперечує проти його задоволення та просить відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 за первісним позовом, та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 наполягав на задоволенні зустрічного позову й просив задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5, у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 - просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідачі за первісним позовом - Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, відділ Держземагентства у Овідіопольському районі Одеської області, які були належним чином сповіщенні про місце, день та час слухання справи, у судове засідання не з'явилися й надали суду заяви про слухання справи у їх відсутність.

Представник третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_5 - відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно управління юстиції Овідіопольського району Одеської області з приводу зустрічного позову пояснив, що вони не мають повноважень щодо реєстрації чи скасування прав власності, які були набуті особами до 2013р.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та вивчивши матеріали справи приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.47 ЦК України (1963 р.) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ст.128 ЦК України (1963р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про власність» громадянин набуває права власності на майно, одержано внаслідок укладення угод, не заборонених законом.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як вбачається із матеріалів справи з 1960р. по 1980р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі. За рішенням суду шлюб був розірваний. 03.03.1982р. ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом набув право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1. Своє право власності ОСОБА_5 зареєстрував належним чином у сільської раді.

21.11.1985 р. Овідіопольський народний суд Одеської області прийняв рішення за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна, яким виділив у власність ОСОБА_4 у домоволодінні, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 веранду, коридор, кухню, житлову кімнату, що складає ? частини вказаного домоволодіння. Тобто ОСОБА_4 у власність було виділене у натурі майно, яке складало ? реальні частки домоволодіння. Однак ОСОБА_4 не зареєструвала своє право власності на нерухоме майно належним чином - ані в Бюро технічної інвентаризації, ані у Прилиманської сільської раді.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 виїхала із домоволодіння на постійне проживання за другою адресою. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 виїхала із домоволодіння на постійне проживання за другою адресою. 24.06.1989 р. у приміщені Прилиманської сільської ради ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_4 ? частин житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 за 2000 карбованцев СРСР, що підтверджується письмовим доказом - розпискою, а також поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, у присутності яких укладалася угода. З того часу ОСОБА_5 одноособово володів та користувався житловим будинком, підтримував його у належному стані та його право власності було зареєстровано належним чином у сільської раді та БТІ. 06.11.2009р. Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області прийняла рішення про надання ОСОБА_5 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельної ділянки площею 0,1432 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2, та ОСОБА_5 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку.

28.12.2012р. ОСОБА_4 зареєструвала у БТІ Овідіопольського району Одеської області право власності на ? частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 на підставі рішення Овідіопольського народного суду Одеської області від 21.11.1985р.

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_4 щодо визнання незаконними та скасування рішення Прилиманської сільської ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 стверджує, що вона є власницею ? частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2.

При цьому вона обґрунтовує своє право власності рішенням Овідіопольського народного суду Одеської області від 11.11.1985р., яке було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.12.2012р. Відповідач ОСОБА_5 не визнає цей факт та стверджує, що одноособовим власником цілого домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 є тільки він. За таких обставин питання про визначення власника домоволодіння є первісним для вирішення позову, а питання щодо права власності на земельну ділянку, на якої розташоване вказане домоволодіння є похідним від права власності на саме домоволодіння.

Суд приходить до висновку про те, що посилання ОСОБА_4 про наявність у неї права власності на ? частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 є необґрунтованими й вони суперечать обставинам справи. Як вбачається із матеріалів справи - після того, як набуло чинності рішення Овідіопольського народного суду Одеської області від 11.11.1985р. - ОСОБА_4 не зареєструвало своє право власності належним чином.

Крім того, вона виписалася із вказаного домоволодіння й переїхала на постійне проживання за іншою адресою й ніяким чином не приймала участі у підтримання домоволодіння у належному стані. Крім того, 24.06.1989р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено угоду, згідно якої ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 гроші у розмірі 2000 карбованців за ? частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2. Даний факт підтверджується розпискою, яка була написана власноруч ОСОБА_4, проти чого вона у судовому засіданні не заперечувала. Також цей факт підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Крім того, вказаний факт був посвідчений головою Прилиманської сільської ради Ропотан В.П., про що свідчить його підпис та гербова печатка сільської ради. Заперечання ОСОБА_4 про те, що вона не продавала ? частин домоволодіння, а передала це майно ОСОБА_5 у тимчасове користування суд не приймає до уваги та ставиться до них критично. Так із тексту розписки вбачається, що ОСОБА_4 власноруч виконала запис про те, що вона отримала від ОСОБА_5 згідно рішення суду ? частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 й отримала за це 2000 карбованців. У тексті розписки не має жодного посилання на те, що це майно передається у тимчасове користування.

Крім того, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що при передачі грошей на написанні розписки мова йшла саме про продаж частини домоволодіння, а не про передачу його у тимчасове користування. При укладанні угоди була присутня службова особа Прилиманської сільської ради - голова сільської ради Ропотан В.П. У випадку, якщо б мова йшла про передачу частини домоволодіння у тимчасове користування, то право власності на все домоволодіння в цілому не було б зареєстровано у подомовій книзі сільської ради тільки за одним ОСОБА_5 Також ствердження ОСОБА_4 про укладання договору тимчасового користування майном суперечать вимогам закону.

Так, згідно рішення суду за нею було визнано право власності не на ідеальну ? частку домоволодіння, а на конкретно виділені приміщення - веранду, кухню, житлову кімнату. За таких обставин, якщо б дійсно укладалася угода про передачу у тимчасове користування, то у розписці повинно було вказати, які саме приміщення передаються у тимчасове користування ОСОБА_5, на який термін й на яких умовах. У послідуючому з 1985 р. до 2012 р. ОСОБА_4 жодним чином не здійснювала ніяких дій, які б свідчили про те, що вона є власницею частини домоволодіння. Тільки після 27 років ОСОБА_4 вирішила зареєструвати своє право власності.

При цьому вона пояснила цей факт тим, що вона весь цей час хворіла й через хворобу не мала можливості зареєструвати рішення суду. Суд вважає ці доводи безпідставними. Так із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 дійсно хворіє й часто проходить курс лікування. Але термін у 27 років виходить за рамки розумного й достатнього для реєстрації права власності. За цей час ОСОБА_4 працювала, народила дитину й займалася її вихованням. Тобто вона не була постійно хворою людиною й мала можливості зареєструвати право власності належним чином особисто чи з допомогою третіх осіб. За таких обставин суд доходить до висновку про те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 24.06.1989р. була укладена угода, яка за своєю правовою суттю відповідає вимогам договору купівлі-продажу нерухомого майна.

За цим договором ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 належну їй ? частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2. Згідно умов цього договору вона отримала від ОСОБА_5 2 000 крб., а ОСОБА_5 прийняв у власність ? частини домоволодіння.

Посилання представника ОСОБА_4 про те, що ціна угоди менша за суму, яка була вказана в рішенні суду є безпідставними, тому що сторони в угоді встановлюють вартість угоди за взаємною домовленістю й це не суперечить вимогам закону. Угода була укладена у простій письмовій формі у вигляді розписки, яка була посвідчена посадовою особою - головою сільської ради. На той час, згідно діючого законодавства право власності на житлові будинки у сільській місцевості реєструвалося не органами БТІ, а органами місцевого самоврядування.

На момент укладання угоди право власності на весь будинок було зареєстровано тільки на одного ОСОБА_5, тому не було ніякої необхідності другий раз реєструвати це право. У послідуючому, при зміні вимог закону, ОСОБА_5 зареєстрував це право у БТІ Овідіопольського району Одеської області. Після укладання простої письмової угоди ОСОБА_5 пропонував ОСОБА_4 нотаріально посвідчити угоду але вона на це не погодилася через те, що за це треба було платити гроші.

За таких обставин є підстави для визнання угоди купівлі-продажу ? частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 24.06.1989р. дійсною та визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок.

Поряд з цим є підстави для припинення у ОСОБА_4 права власності на ? частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 та скасування реєстрації цього права.

За тих обставин, що ОСОБА_4 втратила право власності на ? частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 з моменту укладання угоди з ОСОБА_5, то вона втратила право й на отримання у власність земельної ділянки, на якої розташоване домоволодіння й при вирішенні питання про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 не було підстав для отримання згоди на це у ОСОБА_4, а тому її позовні вимоги є безпідставними й такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 47, 100, 112, 113, 128, 132 ЦК України (1963 року), ст.ст. 3, 346, 392, 393 ЦК України, ст.12 Закону України «Про власність», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 - задовольнити.

Припинити у ОСОБА_4 право власності на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати дійсною угоду купівлі-продажу на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 24 червня 1989 року.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Скасувати реєстрацію на імя ОСОБА_4 право власності на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.11.1985 року у БТІ смт.Овідіополя та державної реєстраційної служби при Овідіопольському управління юстиції Одеської області.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 300 (триста)гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: В. К. Кочко