Рішення № 31633256, 04.06.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

04 червня 2013 року справа № 927/407/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім",

юридична адреса: вул. Сумська, 3, м. Київ, 03138

поштова адреса: пр-т Возз"єднання, 15, м. Київ, 02160

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач-М"ясо",

вул. Петровського, 64, м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500

про стягнення 55880,39 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Макаренко В.А., довіреність №130 від 18.04.2013 року, представник

від відповідача: Волохов Д.А., довіреність б/н від 11.01.2013 р., представник

Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 29.05.2013 року по 04.06.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 39 340 грн. 33 коп. боргу за поставлений товар, 11 002 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань та 5486 грн. 28 коп. втрат за користування грошовими коштами (3% річних) за несвоєчасну оплату товару, отриманого на підставі прийомних квитанцій №004410 від 09.01.2009 року, № 004411 від 09.01.2009 року; накладної №176 від 13.05.2009 року; довіреності №ВММК-000158 від 13.05.2009 року; прийомних квитанцій №005509 від 13.05.2009 року; №005510 від 13.05.2009 року; №005519 від 13.05.2009 року.

Відповідач в поданому відзиві на позов позовних вимог не визнає, посилаючись на ст.ст. 261, 267 Цивільного кодексу України просить застосувати позовну давність та відмовити ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Агродім" в задоволенні позовних вимог повністю. На думку відповідача, право пред'явити вимогу про оплату товару у позивача виникло, як це вимагається абз.2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, в день прийняття товару відповідачем, тобто 09.01.09 р. та 13.05.09 р. Відповідач зазначає, що платіжним дорученням №U840008 від 18.06.10 р. на суму 15700,00 грн. частково погашено заборгованість за поставлений згідно приймальної квитанції № 005510 від 13.05.09 р. товар, залишок заборгованості по якій складає 3446,93 грн. Що стосується товару, поставленого згідно приймальної квитанції № 005519 від 13.05.09 р. на загальну суму 35893,40 грн., то кошти по її погашенню відповідачем сплачені не були, а отже дії, що свідчать про визнання боргу, відповідачем не здійснювались. Оскільки в жодному платіжному документі в графі "призначення платежу" чітко не зазначено, за яку саме приймальну квитанцію здійснюється сплата коштів, зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами чинного законодавства. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що строк позовної давності за поставлений 13.05.09 р. товар на загальну суму 39340,33 грн. сплив 13.05.12 р., отже відсутні підстави стверджувати про вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу саме на вищезазначену суму. Заборгованість за поставлений раніше товар відповідачем погашена, про що у своїй позовній заяві зазначає сам позивач.

В судовому засіданні 16.04.2013 року судом було оголошено перерву до 25.04.2013 року.

В письмових поясненнях відповідач зазначає, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Агродім" та ТОВ "Бахмач - м'ясо" станом на 31.12.12 р., підписаний директором відповідача, згідно якого заборгованість становить 39340,44 грн., не може бути підставою для переривання строку позовної давності, в межах якого позивач міг звернутись до суду за захистом своїх інтересів. На думку відповідача, закінченням перебігу позовної давності слід вважати 13.05.12р. (три роки з моменту останньої поставки), тобто на момент підписання вищезазначеного акту строк позовної давності сплив. Діючим законодавством не передбачено поновлення позовної давності після її спливу, а переривання або зупинення в розумінні статей 263 та 264 Цивільного кодексу України можливе лише у випадку, коли строк позовної давності не сплив. Крім того, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 28.02.06 р. у справі № 14/158 відповідач зазначає, що в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може вважатися належним доказом проведення операцій на підприємстві і наявності заборгованості у суб'єкта господарської діяльності.

В надісланих факсограмою письмових поясненнях позивач вважає клопотання відповідача щодо відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності необґрунтованим та таким, що не підтверджено письмовими доказами. ТОВ "СП "Агродім" сплату 27.04.10 р. відповідачем на користь позивача 10000,00 грн. вважає оплатою частини боргу за поставлений згідно прийомної квитанції № 005509 від 13.05.09 р. товар (ВРХ та бичків ремонтних). Станом на 28.04.10 р. залишок заборгованості за поставлений товар за вказаною прийомною квитанцією складав 4435,40 грн. Отже, на думку позивача, активні дії відповідача 27.04.10 р., направлені на часткове погашення заборгованості за прийомною квитанцією № 005509 від 13.05.09 р. шляхом сплати 10000,00 грн., перервали перебіг позовної давності. Заперечення відповідача позивач також вважає необґрунтованими, оскільки будь - яких документів, які свідчать про перерахування вказаної суми боргу на виконання якогось іншого договору аніж того, який існував між сторонами чи погашення боргу по будь - якій іншій прийомній квитанції, ніж по зазначеній вище, відповідач в обґрунтування власних заперечень не надав. Відповідно до ст.ст. 257, 264 Цивільного кодексу України, враховуючи що перебіг плину позовної давності переривався 27.04.10 р., перебіг позовної давності почався заново 27.04.10 р. і мав закінчитись 27.04.13 р., а отже позивач 22.03.13р. (за відміткою відділення зв'язку на фіскальному чеку) звернувся до господарського суду Чернігівської області з даним позовом про стягнення боргу, в межах строку позовної давності.

Ухвалою суду від 25.04.2013 року, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення втрат за користування грошовими коштами (3% річних) до 5537 грн. 62 коп., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 39 340 грн. 33 коп. боргу за поставлений товар, 11 002 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань та 5537 грн. 62 коп. втрат за користування грошовими коштами (3% річних) за несвоєчасну оплату отриманого товару.

За заявою позивача, ухвалою суду від 25.04.2013 року, судом було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 12 червня 2013 року включно.

Розпорядженням керівника апарату суду № 02-01/52 від 27.05.2013 року "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/407/13, у зв"язку з перебуванням судді Селівона А.М. на навчанні, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 27.05.2013 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/407/13.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справи, дану справу передано на розгляд судді Лавриненко Л.М.

Представники сторін в судовому засіданні 29.05.2013 року надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

В судовому засіданні 29.05.2013 року представник позивача виклала позовні вимоги. Подані позивачем письмові пояснення дублюють пояснення, надіслані факсограмою 24.04.2013 року та які були розглянуті судом в судовому засіданні 25.04.2013 року.

Представник відповідача виклав усні пояснення по справі та просить відмовити у задоволенні позову у зв"язку із закінченням строку позовної давності.

В судовому засіданні 29.05.2013 року судом було здійснено огляд оригіналу акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012 між ТОВ „Бахмач-м'ясо" та ТОВ „СП „АГРОДІМ".

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 29.05.2013 року до 04.06.2013 року.

В судовому засіданні 04.06.2013 року заяв та клопотань до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було збільшено позовні вимоги в частині стягнення втрат за користування грошовими коштами (3% річних) до 5537 грн. 62 коп., у зв'язку з відповідача підлягають стягненню: 39 340 грн. 33 коп. боргу за поставлений товар, 11 002 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань та 5537 грн. 62 коп. втрат за користування грошовими коштами (3% річних) за несвоєчасну оплату отриманого товару, тому суд розглядає дану справу з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, за період з 08.01.2009 року по 13.05.2009 року, згідно прийомних квитанцій: №004410 від 09.01.2009 року на суму 17 178,80 грн.; № 004411 від 09.01.2009 року на суму 5688,25 грн.; №005509 від 13.05.2009 року на суму 35435,40 грн.; №005510 від 13.05.2009 року на суму 14711,65 грн.; №005519 від 13.05.2009 року на суму 35893,40 грн.; видаткової накладної №176 від 13.05.2009 року; довіреності №ВММК-000158 від 13.05.2009 року, виданої на ім'я Пушенко Едуарда Миколайовича (а.с.22-29) було передано товар, а саме велику рогату худобу, на загальну суму 108907,50 грн.

Відповідач щодо факту отримання товару не заперечує.

Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Таким чином, угоди купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, були укладені між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем та скріплення печаткою спірних прийомних квитанцій та видаткової накладної, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10, від 28.02.2012 №5002-8/481-2011.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по спірних прийомних квитанціях №004410 від 09.01.2009 року; № 004411 від 09.01.2009 року; №005509 від 13.05.2009 року; №005510 від 13.05.2009 року; №005519 від 13.05.2009 року; видатковій накладній №176 від 13.05.2009 року сторонами визначено не було і прийомні квитанції та видаткова накладна є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірних прийомних квитанціях та видатковій накладній починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме відповідно 09.01.2009 року та 13.05.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши за період з 09.01.2009 року по 18.06.2010 року 69 567,17 грн., а саме: 14.01.2009 року - 17 590,13 грн.; 20.03.2009 року - 5277,04 грн.; 10.06.2009 року - 10 000,00 грн.; 17.07.2009 року - 6 000,00 грн.; 22.09.2009 року - 5 000,00 грн.; 27.04.2010 року - 10 000,00 грн.; 18.06.2010 року - 15 700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за особовим рахунком ТОВ „СП „АГРОДІМ" №260036086 (а.с.30-36), У зв'язку зі здійсненими відповідачем оплатами, основний борг відповідача перед позивачем становить 39 340,33 грн.

Твердження відповідача про те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості в сумі 39340 грн. 33 коп., а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.1 та ч. 3 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Як встановлено судом строк оплати отриманого товару настав 09.01.2009р. та 13.05.2009р., відповідно перебіг строку позовної давності щодо оплати товару почався з 10.01.2009р. та з 14.05.2009р.

Але здійснені відповідачем дії щодо оплати за товар 27.04.2010 року на суму 10 000,00 грн. (призначення платежу: оплата за ВРХ) та 18.06.2010 року на суму 15 700,00 грн. (призначення платежу: дотація с/г виробникам за продану ними перер.п-вам м'яса в живій вазі згідно постанови КМУ №152 від 11.02.2010 року), свідчить про визнання відповідачем боргу за отриманий товар, та відповідно переривання строку позовної давності.

Не може бути прийнято судом і посилання відповідача на те, що платіжним дорученням №U840008 від 18.06.10р. на суму 15700,00 грн. частково погашено заборгованість за поставлений товар згідно приймальної квитанції № 005510 від 13.05.09 р., залишок заборгованості по якій складає 3446,93 грн. Що стосується товару, поставленого згідно приймальної квитанції № 005519 від 13.05.09р. на загальну суму 35893,40 грн., то кошти по її погашенню відповідачем сплачені не були, а отже дії, що свідчать про визнання боргу, відповідачем не здійснювались, а тому не відбулося і переривання перебігу строку позовної давності по прийомній квитанції № 005519 від 13.05.2009р. на суму 35893 грн. 40 коп.

Постановами Кабінету Міністрів України зі змінами та доповненнями від 12 травня 1999 р. N 805 „Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" та від 2 квітня 2009 р. N 291 „Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" з метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції передбачено нарахування та виплати дотацій за поставлені переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" .

Позивач є сільськогосподарським підприємством, що підтверджується наданими до матеріалів справи копією статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім»» та довідкою АА № 642173 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.42-58).

Відповідач в свою чергу відноситься до переробних підприємств м'яса, що підтверджується наданими до матеріалів справи копією статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Бахмач - м'ясо" та довідкою АА № 614763 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( а.с.87-99).

Як вбачається із матеріалів справи, у всіх прийомних квитанціях на передачу товару від 09.01.2009р. та від 13.05.2009р. сторонами окремим рядком визначена сума дотацій, а саме, по прийомній квитанції № 004410 від 09.01.2009р. сума дотації зазначена 3964 грн. 36 коп., по прийомній квитанції № 004411 від 09.01.2009р. сума дотації - 1312 грн. 68 коп., по прийомній квитанції № 005509 від 13.05.2009р. сума дотації - 2725 грн. 80 коп., по прийомній квитанції № 005510 від 13.05.2009р. сума дотації - 1131 грн.67 коп., по прийомній квитанції № 005519 від 13.05.2009р. сума дотації - 2761 грн. 03 коп.

Судом встановлено, що відповідачем 18.06.2010 року здійснено платіж на суму 15 700,00 грн. (призначення платежу: дотація с/г виробникам за продану ними перер.п-вам м'яса в живій вазі згідно постанови КМУ №152 від 11.02.2010 року).

Із наданої виписки по рахунку позивача (а.с.36), слідує, що платіж в сумі 15700 грн. здійснений відповідачем зі свого казначейського рахунку, відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України зі змінами та доповненнями від 12 травня 1999 р. N 805 „Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" та від 2 квітня 2009 р. N 291 „Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість".

За таких обставин, суд доходить висновку, що здійснивши сплату дотації 18.06.2010р. в сумі 15700 грн.. в тому числі по отриманому товару по прийомній квитанції № 005519 від 13.05.2009р. на суму 35893 грн. 40 коп., відповідач здійснив дії щодо визнання суми боргу. Відповідно відбулося переривання перебігу строку позовної давності і по прийомній квитанції № 005519 від 13.05.2009р. на суму 35893 грн. 40 коп.

Таким чином, на момент звернення до суду (22.03.2013 року) позивачем не пропущено трьохрічний строк позовної давності щодо стягнення основного боргу в сумі 39340 грн. 33 коп., а тому позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 11 002,44 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2009 року по 28.02.2013 року та 3% річних в розмірі 5537,62 грн. за період з 10.01.2009 року по 15.04.2013 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, строк оплати отриманого товару настав 09.01.2009р. та 13.05.2009р., відповідно прострочка оплати виникла з 10.01.2009р. та з 14.05.2009р.

Відповідач звернувся до суду з позовом 22.03.2013 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, доданим до матеріалів справи (а.с.63), а тому суд доходить висновку, що позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності щодо стягнення трьох процентів річних та інфляції в період з 09.01.2009р. по 22.03.2010р., про застосування якої відповідачем подана заява, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Підстави для поновлення строку позовної давності відсутні.

Посилання позивача на те, що оскільки відповідач здійснив 27.04.2010р. та 18.06.2010р. оплати в рахунок основного боргу та відбулось переривання перебігу строку позовної давності і щодо стягнення трьох процентів річних і інфляції, є безпідставні, оскільки визнання відповідачем основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог позивача, зокрема, інфляції, трьох процентів річних, неустойки, процентів за користування коштами, а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Належних доказів, які підтверджують вчинення відповідачем дій щодо визнання трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.01.2009р. по 21.03.20010р., позивач суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, але оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 7512 грн. 36 коп. за період з 10.01.2009р. по 21.03.2010р. та трьох процентів річних в сумі 1773 грн.01 коп. за період з 10.01.2009р. по 21.03.2010 р., суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 3490 грн.08 коп. інфляційних втрат за період з 22.03.2010р. по 28.02.2013р. та трьох процентів річних в сумі 3764 грн. 61 коп. за період з 22.03.2010р. по 15.04.2013р.

Вимоги, позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 7512 грн. 36 коп. за період з 10.01.2009р. по 21.03.2010р. та трьох процентів річних в сумі 1773 грн.01 коп. за період з 10.01.2009р. по 21.03.2010 р. задоволенню не підлягають, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 39 340 грн. 33 коп. боргу, 3490,08 грн. інфляційних нарахувань та 3764,61 грн. 3% відсотків річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1434 грн. 61 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 257, 261, 264, 267, 525, 526, 625, 638, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач-М"ясо", вул. Петровського, 64, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 (р/р 26009051460753 в ЧФ ПАТ КБ „Приватбанк", МФО 353586, код ЄДРПОУ 32895590) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім", юридична адреса: вул. Сумська, 3, м. Київ, 03138; поштова адреса: пр-т Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160 (п/р 26004300266457 в ТВБВ №10026/0533 філія - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ „Ощадбанк", МФО 322669, ІПН № 326595726507, код ЄДРПОУ 32659577) 39340,33 грн. основного боргу, 3490,08 грн. інфляційних нарахувань, 3764,61 грн. 3% відсотків річних та 1434,61 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 05.06.2013р.

Суддя Л.М.Лавриненко