Постанова № 31631001, 26.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

26 березня 2013 року 13:18 Справа № 2а-6516/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029;проскасування податкового повідомлення - рішення від 08.10.12р. №0003691702;за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - довіреність №б/н від 23.05.11р.;

Від відповідача: Сугацький О.М, довіреність №93/9/10-00 від 01.03.13р.;

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0003691702 від 08.10.12р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ - 31128грн. 40коп. та штрафні санкції - 7782грн. 10коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с.4-8, 41-45).

Позивач також послався на відповідну судову практику (а.с.46-

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення прийнято у відповідності до законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений законом (а.с.37).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд,- встановив:

В період з 09.08.12р. по 15.08.12р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Транс Гарант Сервіс" (код ЄДРПОУ 35639320) за період вересень-жовтень 2010р., за результатами якої складено Акт перевірки №2571/17-200/НОМЕР_1 від 22.08.12р. (а.с.10-14).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" (в чинній на той час редакції).

На підставі Акту перевірки №2571/17-200/НОМЕР_1 від 22.08.12р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003691702 від 08.10.12р. у зв'язку з чим збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ 31128,40грн. та штрафні санкції у розмірі 7782,10грн. (а.с.15).

Актом перевірки було встановлено, на думку відповідача. факти укладання між позивачем та ТОВ "Транс Гарант Сервіс" нікчемних (недійсних) правочинів.

Скарга позивача до ДПС у Миколаївській області була залишена без задоволення (а.с.65-68).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

Так, судом було досліджено наступні докази:

- свідоцтво про державну реєстрацію та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо ТОВ "Транс Гарант Сервіс" (а.с.69-70);

- договір поставки від 01.09.10р. укладений між ТОВ "Транс Гарант Сервіс" та позивачем (а.с.71-72);

- видаткові та податкові накладні (а.с.73-76);

- квитанції до прибуткових касових ордерів за період з 01.09.10р. по 31.10.10р. (а.с.77-82);

- податкові декларації з ПДВ з додатками за відповідний період (а.с.83-88);

- довідка ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 30.12.10р. Про результати документальної невиїзної перевірки позивача за жовтень 2010р. (зазначеною довідкою, крім іншого, не встановлено будь - яких порушень податкового законодавства у взаємовідносинах позивача та ТОВ "Транс Гарант Сервіс" (а.с.90-92);

- договори поставки із додатками між позивачем та державним підприємством "Зоря - Машпроект", податкові накладні, расходні накладні, розрахункові документи на підтвердження подальшої реалізації продукції отриманої позивачем від контрагентів (а.с.95-110).

Крім того, судом взято до уваги посилання позивача на відповідні судові рішення:

- Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі №2а-4404/11/1470 за позовом ТОВ "Еталон Ойл" до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про скасування податкового повідомлення - рішення (а.с.46-48);

- Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі №2а-3838/11/1470 за позовом ТОВ "Транс Гарант Сервіс" до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва про визнання протиправними дій (а.с.49-50). Зазначеною ухвалою підтверджено протиправність дій ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва щодо визнання та визначення нікчемними в акті перевірки від 16.03.11р. правочинів, укладених ТОВ "Транс Гарант Сервіс" із підприємствами - контрагентами;

- Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі №2а-3326/11/1470 за позовом ТОВ "Южстрой" до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про скасування податкового повідомлення - рішення (а.с.51-57);

- Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі №2а-3245/11/1470 за позовом ТОВ "Еталон Ойл" до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.58-64);

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів (послуг) у своїх контрагентів (ТОВ "Транс Гарант Сервіс") підтверджується зазначеними документами та фактом подальшої реалізації зазначених товарів іншим підприємствам (державному підприємству "Зоря - Машпроект").

Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов на проведення почеркознавчого дослідження від 07.11.2011р. щодо підпису директора ТОВ "Транс Гарант Сервіс" наданих ТОВ "Еталон Ойл" накладних (а.с.13), а також пояснення ОСОБА_5 щодо реєстрації на своє ім'я зазначеного підприємства (а.с.13) з огляду на те, що зазначені правопорушення повинні бути підтвердженні рішеннями судів які набрали законної сили.

Крім того, відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередні контрагенти (ТОВ "Транс Гарант Сервіс), які виписали податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів (ТОВ "Транс Гарант Сервіс") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосереднього партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів (послуг) не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, прийняте на підставі Акту перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0003691702 від 08.10.12р., яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ 31128грн. 40коп. та штрафні санкції у розмірі 7782грн. 10коп.

3. Присудити на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 390грн.

Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 26.03.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 29.03.13р.