Постанова № 31630890, 28.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 лютого 2013 року 12:59 Справа № 2а - 3665/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", пр-т Жовтневий 471, м.Миколаїв, 54051;доСпеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС, вул.Чкалова 20, Миколаїв, 54017;проскасування рішення,За участю представників:

від позивача: Мезінов О.Г., довіреність № 862/101-05-117-05, від 02.04.12;

від відповідача: Моторний О.С., довіреність № 14/9/10-021, від 30.03.12;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" пред'явлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків в м.Миколаєві з наступними вимогами:

- визнати дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві щодо стягнення в порядку, встановленому Законом України від 21.12.2000р. №2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", 222.615,22грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності протиправними;

- визнати Першу податкову вимогу від 08.07.2009р. №1/32, що була надіслана Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві на адресу ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", протиправною та скасувати її.

- зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві утриматися від вчинення дій, спрямованих на стягнення 222.615,22грн. в порядку, встановленому Законом від 21.12.2000р. №2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Ухвалою суду від 28.02.2013 року було замінено відповідача його правонаступником Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та судовій практиці (а.с.4-8).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкову вимогу від 08.07.2009р. № 1/32 прийнято у відповідності до законодавства (а.с.37-38).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд - встановив:

03.09.2007р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (відповідач) була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (надалі - позивач) з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом №15-201-0107 від 20.01.2007р. за період з 01.01.2007р. по 01.08.2007р. Результати перевірки були викладені в Акті від 03.09.2007р. №688/36/33133003 (а.с.9-16).

В зазначеному акті відповідачем було встановлено порушення, на його думку, вимог ст.2 Закону України від 23.09.94р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п.3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.02.99р. №136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99р. за №338/3631, а саме допущено перевищення строків поставки продукції по імпортним контрактам (90 календарних днів), що згідно ст.4 вказаного Закону тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від митної вартості недопоставленої продукції.

Порушення законодавчо встановленого терміну становило:

- 51 день на суму недопоставленого імпортного товару 288119,10дол.США по контракту №15-201-0107 від 20.01.07р. з "International Petrochemical Group (Suisse)", Швейцарія".

На підставі Акту 17.09.07р. керівником відповідача було прийнято "Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій" №00013936/0 - пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 222.615,22грн. (а.с.17).

Рішення про застосування санкцій було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Постановою від 14.02.2008р. у справі №6/925/07 (а.с.20-21) господарський суд Миколаївської області Рішення про застосування санкцій скасував.

За результатами розгляду апеляційної скарги СДПІ постановою від 10.04.2007р. у справі №22-а-7353/2008 (а.с.22-23) Одеський апеляційний адміністративний суд постанову господарського суду Миколаївської області скасував і прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "МГЗ" відмовив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2013 року (а.с.69-71) постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2007р. у справі №22-а-7353/2008 скасована, а Постанова господарського суду Миколаївської області від 14.02.08р. у справі №6/925/07, якою було скасовано рішення відповідача про застосування штрафних санкцій, залишена в силі (а.с.69-71).

21.07.09р. на адресу позивача надійшла "Перша податкова вимога" від 08.07.09р. №1/32 (а.с.32), де було зазначено, що сума 222.615,22грн. є "податковим боргом за узгодженими податковими зобов'язаннями".

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Так, податковим зобов'язанням у відповідності із п.1.2 ст.1 Закону №2181 є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 Закону №2181).

Стаття 4 Закону №2181 встановлює, яким чином визначається податкове зобов'язання - або платник самостійно обчислює його суму, яку зазначає у податковій декларації (підпункт 4.1.1 пункту 4.1), або сума податкового зобов'язання визначається контролюючим органом у разі якщо:

- платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

- дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

- контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;

Платник податків (позивач) не подавав податкову декларацію із зазначенням податкового зобов'язання в сумі 222.615,22грн.

Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (можливість стягнення якої передбачена Законом України від 23.09.1994р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті") не є податком, збором (обов'язковим платежем), її стягнення не встановлено законом з питань оподаткування. Отже, Рішенням про застосування санкцій податкове зобов'язання не визначалось.

Таким чином, пеня за порушення термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями не є податковим зобов'язанням. Такого висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 09.03.2005р. у справі №28/255-33/257 (а.с.48-51).

Про те, що обов'язок платника податків зі сплати пені за порушення норм Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу, зазначено також у постанові Верховного Суду України від 18.09.2007р. №07/135 (а.с.52-54).

У підпункті 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181 вказано, що податкові вимоги надсилаються платнику податків у разі коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки. Відповідно до п."а" пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону №2181 перша податкова вимога надсилається на раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, при цьому у податкових вимогах мають містити посилання на суму податкового боргу, належного до сплати (пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону 2181).

Оскільки податкове зобов'язання не визначалось (відповідно, не узгоджувалось), підстав у відповідача для надсилання Першої податкової вимоги не було.

Про відсутність у органів державної податкової служби права надсилати платникам податків податкові вимоги на підставі Закону №2181 про сплату пені, передбаченої частиною 1 ст.4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зазначено також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.06.08р. по справі №К-36903/06 (а.с.55-57).

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо стягнення суми 222.615,22грн. в порядку, встановленому Законом №2181"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не від повідають вимогам Закону, а отже є протиправними. Зазначене стосується й Першої податкової вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення (вимоги) та вчинених дій.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій, спрямованих на стягнення 222.615,22грн. в порядку, встановленому Законом від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то суд вважає застосування зазначеного способу захисту недоцільним та безпідставним, з огляду на факт скасування судом Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також у зв'язку із чинністю ухвали суду про забезпечення позову від 28.07.09р.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дії Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві щодо стягнення в порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" 222615грн. 22коп. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - протиправними.

3. Визнати Першу податкову вимогу від 08.07.2009р. № 1/32 що була надіслана Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на адресу ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", протиправною та скасувати її.

4. В задоволені інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" судовий збір в розмірі 2грн. 27коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 28.02.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 01.03.13р.