Постанова № 31630639, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2013 р. (16 год. 34 хв.) Справа №801/2796/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Ходус Д.О., за участю представника позивача Мамонтової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

про визнання неправомірними дій, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання дій відповідача щодо прийняття постанови від 27.02.2013 р. ВП № 33661836 про повернення виконавчого листа по справі № 2а-4993/10/5/0170 неправомірними, скасування постанови від 27.02.2013 р. ВП № 3661836; зобов'язання відповідача прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 2а-4993/10/5/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 30.03.2011р. про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим 168,00 грн. на користь позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, спірною постанову відповідач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" був повернутий виданий Окружним адміністративним судом АР Крим 30.03.2011р. виконавчий лист у справі №2а-4993/10/5/0170, з посиланням на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за яким відповідні виконавчі дії мають проводитися органами Державної казначейської служби. Позивач вважає вказану позицію неправомірною, оскільки відповідачем не було враховано, що відповідно до пункту 2 статті 2 цього Закону його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Крім того, позивач зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає заборону здійснювати виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, через що повернення виконавчого документа на підставі п. 9, ч. 1, ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним та незаконним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце повідомлений належним чином, скерував до суду письмові заперечення, в яких виклав обґрунтованість своєї позиції та просив відмовити у задоволенні позову, а також розглянути справу за відсутності його представника (а.с.21-24).

Приймаючи до уваги, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом строку, визначеного ст. 181 КАС України, враховуючи наявність клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає можливим, на підставі ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

30.11.2011р. Окружним адміністративним судом АР Крим був виданий виконавчий лист № 2а-4993/10/5/0170 про стягнення з Військового комісаріату АР Крим на користь Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим заборгованості по переплаті пенсії у сумі 168,00 грн. (а.с. 5).

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим 01.08.2012 р. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а- 4993/10/5/0170, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим 30.11.2011р. (а.с. 6).

27.02.2013 р. відповідач прийняв постанову ВП № 33661836 про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно з якою на підставі п.9 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто позивачу виконавчий лист № 2а-4993/10/5/0170, виданий Окружним адміністративним судом АР Крим 30.03.2011 р. про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 168,00 грн. (а.с.7).

В обґрунтування постанови, відповідач посилається на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI, Постанову Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845" від 30.01.2013 р. №45 та п.9 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України"Про виконавче провадження"), від 21.04.1999р. № 606-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 606).

Згідно із ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

На вимогу ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998р. № 202/98-ВР становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Врегульовані приписами статті 11 Закону № 606 обов'язки і права державних виконавців, зобов'язують державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, крім іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У ст. 17 Закону № 606 зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606).

Частина 1 ст. 25 Закону № 606 передбачає обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Стаття 47 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок повернення виконавчого документа стягувану та вказує, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який згідно зі ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.1 якого зазначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади.

В зв'язку з наведеним вище положеннями Указу Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим є державним органом (органом виконавчої влади), суд погоджується з твердження позивача про те, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є органи Пенсійного фонду України.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013р., яка набула чинності 06.02.2013р., затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. ( далі Порядок № 845). Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У п.2 Порядку № 845 вказано, що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів ( п. 3 Порядку № 845).

Згідно з п.7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження

Таким чином, з 06.02.2013 р. рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються виключно органами казначейства, що стало підставою для винесення Відділом спірної постанови від 28.02.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Однак, суд звертає увагу на те, що пункт 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", який покладений відповідачем в основу спірної постанови, визначає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Так, відповідно до п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. N 512/5 (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимоги щодо складових частин та змісту акта закріплені в п. 1.5.2 Інструкції.

Однак, під час розгляд справи відповідачем не був наданий суду примірник відповідного акта, який, згідно з частиною 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", є передумовою винесення постанови про повернення виконавчого документа.

Вивчивши зміст постанови ВП № 33661836, наведені вище положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що, приймаючи рішення про повернення виконавчого документу стягувачаві - позивачу, яке оформлено у вигляді наведеної постанови, відповідач діяв у спосіб, що не передбачений ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Порядком № 845.

За таких обставин існують підстави для визнання протиправною та скасуванню постанови ВП № 33661836 від 27.02.2013р.

Як зазначено вище, згідно із ст. 47 Закону України № 606 органи державної виконавчої служби мають право повертати виконавчий документ стягувану шляхом прийняття відповідної постанови.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу викладеного на думку суду відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача по прийняттю 27.02.2013 р. постанови ВП № 33661836.

Незгода позивача з підставами для прийняття такої постанови не може бути згідно зі ст.70 КАС України належним доказом протиправності дій державного виконавця по оформленню цього документа у вигляді постанови про повернення виконавчого документа.

Відповідно до положень статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

За таких обставин суд вважає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасуванню постанови ВП № 33661836 від 27.02.2013 р., права позивача захищені у повному обсязі, в наслідок чого, виходячи з наведених вище положень Закону України "Про виконавче провадження", на час звернення до суду відсутні підстави для спонукання відповідача прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 2а-4993/10/5/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 30.05.2011р.

Виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у частково шляхом визнання протиправною та скасування постанови Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 33661836 від 27.02.2013 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 15.04.2013 р.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 33661836 від 27.02.2013 р.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.