Постанова № 31630486, 10.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 квітня 2013 року 13:30 Справа № 814/1307/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс", вул.Громадянська 119, оф.109, м.Миколаїв, 54002;доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029;проскасування податкових повідомлень - рішень від 03.12.12р. №0001092301, №0001102301, від 15.02.2013р. №0000052201;за участю представників:

Від позивача: Чамара Л.В., довіреність б/н від 15.09.12р.;

Від відповідача: Макаренко Ю.В., довіреність №2419/9/10-00 від 01.11.12р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.12.12р. №0001092301, №0001102301 та від 15.02.13р. №0000052201. в частині визначення податку на прибуток на суму 261030грн., штрафу в сумі 1грн. та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 563855грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с.4-11).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення прийняті у відповідності до законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений законом (а.с216).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс", зареєстрований виконкомом Миколаївської міської ради, перебуває на податковому обліку у відповідача та займається основними видами діяльності: виробництво парфумних та косметичних засобів, оптова та роздрібна торгівля парфумними та косметичними засобами (свідоцтво про державну реєстрацію позивача та довідка з ЄДР (а.с.209-210).

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 30.06.12р., про що було складено акт перевірки від 15.11.12р. №3632/22-100/32719869 (а.с.12-103), на підставі якого відповідачем винесені повідомлення-рішення від 03.12.12р. №0001102301, №0001092301 та від 15.02.13р. №0000052201 (а.с.104-106), якими зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 563855грн. та донараховано податку на прибуток на суму 261030грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00грн.

Відповідачем, у висновках акту перевірки (а.с.23-49) зазначено, що позивачем порушено п.п.3.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 Закону від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" (далі - Закону про прибуток), п.44.1, п.138.2, пп.139.1.9, пп.139.1.12 ПКУ в частині завищення валових витрат, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1кв. 2011р. на 26348,0грн. (24248+2100), за 2-4кв. 2011р. на суму 234682,00грн. та п.159.1 ПКУ, п.5 підрозділу 4 р.XX ПКУ в частині заниження доходів на суму безнадійної заборгованості ТОВ "Асгарт В" в 1кв. 2012р., в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012р. на 563855,00грн.

Також відповідачем було встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 159231,00грн. у зв'язку із включенням позивачем до складу інших витрат за 2-4кв. 2011р. вартості юридичних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_3 в сумі 191000,00грн. (адміністративні витрати), вартість послуг по просуванню готової продукції позивача на ринку збуту від ФОП ОСОБА_4 в сумі 179500,00грн. (витрати на збут) та вартість послуг з поліпшення основних засобів від ФОП ОСОБА_5 на суму 321809,00грн. (собівартість реалізованих товарів), з підстав статусу вказаних підприємців як платників єдиного податку, тому пов'язані з ними витрати на підставі пп.139.1.12 ПКУ в 2011р. не мали включатися до складу витрат.

Порушенням, на думку відповідача, є також завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012р. на суму 142083,00грн. у зв'язку із неправомірним коригуванням доходів на суму безнадійної заборгованості ТОВ "Асгард В" в 1кв. 2012р.

Скарги, подані до вищестоящих податкових органів було залишено без задоволення (а.с.107).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу та порядку реалізації цих повноважень.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Так. на думку відповідача, заниження позивачем податку на прибуток в сумі 101799,00грн. за 2011р. (26348,00грн. за 1кв. 2011р., 75451,00за 2-4кв. 2011р.) та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 421772,00грн.за 1 півріччя 2012р. відбулося у зв'язку із тим, що позивачем під час перевірки за звітні періоди не були надані акти виконаних робіт на поліпшення основних фондів за формою КБ-2, КБ-3, акти списання ТМЦ на вказані цілі, табеля обліку робочого часу робітників, які виконували такі роботи, та відповідні дозволи, що призвело до невизнання витрат на поліпшення основних засобів на загальну суму 855211,00грн. (у тому числі за Ікв. 2011р. - 105390грн., за IIкв. 2011р. -71661грн., за IIIкв. 2011р. - 66033грн., за IVкв. 2011р. - 190355грн., за Ікв. 2012р. - 234534грн., за IIкв. 2012р. - 187238грн.).

Суд не може погодитися із таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що всі первинні документи, які пов'язані з використання ТМЦ, зокрема акти на списання запасів, які використовувалися під час поліпшення основних засобів з матеріалів позивача, були надані відповідачу під час перевірки, про що вказано в акті перевірки (а.с.26).

Зазначене також підтверджено копіями первинних документів наданих позивачем суду:

- акти списання ТМЦ за різні періоди та по різним підрозділам позивача (а.с.109-156);

- відомості синтетичного обліку по рахунках за різні періоди (а.с.157-165);

Таким чином, суд дійшов висновку, що всі витрати з поліпшення основних засобів позивач ніс за рахунок власних запасів на загальну суму 855211,00грн., в тому числі 105390,00грн. за 1кв. 2011р., за IIкв. 2011р. - 71661,00грн., за IIIкв. 2011р. - 66033,00грн., за IVкв. 2011р. - 190355,00грн., за Ікв. 2012р. - 234534,00грн., за IIкв. 2012р. - 187238,00грн., що підтверджується бухгалтерським проведенням Дт916 Кт 202,205,207 та первинними документами, які в повному обсязі були надані під час перевірки.

Крім того, роботи з поліпшення основних засобів виконувалися підрядником ФОП ОСОБА_5, з матеріалів замовника, тому табеля обліку робочого часу робітників, які виконували такі роботи, є первинними документами ФОП ОСОБА_5 та, відповідно, у позивача відсутні з правомірних підстав. Акти виконаних робіт за формою КБ-2, КБ-3 відповідно до роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3), затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04.12.09р. N554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. При здійсненні поточного ремонту господарським способом застосування типових форм не обов'язкове (лист від 06.05.10р., №2/12-20/4993).

Таким чином, висновок відповідача, щодо завищення позивачем витрат на вартість запасів, використаних на проведення ремонтних робіт, за 1кв. 2011р. в сумі 105390,00грн., за 2-4кв. 2011р. в сумі 328049,00грн., 421772,00грн. за 1 півріччя 2012р. є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо висновку відповідача про заниження податку на прибуток на суму 159231,00грн., яка, на його думку, ґрунтується на тому, що позивачем безпідставно включено до складу інших витрат за 2-4кв. 2011р. вартість юридичних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_3 в сумі 191000,00грн. (адміністративні витрати), вартість послуг по просуванню готової продукції позивача на ринку збуту від ФОП ОСОБА_4 в сумі 179500,00грн. (витрати на збут) та вартість послуг з поліпшення основних засобів від ФОП ОСОБА_5 на суму 321809,00грн. (собівартість реалізованих товарів), то суд зазначає наступне.

Згідно положень п.139.1.12. статті 139 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2011року) не включаються до складу витрат та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації) (Підпункт 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 ПКУ виключено з Податкового кодексу на підставі Закону N4014-VI від 04.11.2011р.)

Судом встановлено, що у 2-4кв. 2011р. позивач мав господарські відносини з платниками єдиного податку ФОП ОСОБА_3 на суму 191000,00грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 179500,00грн. та ФОП ОСОБА_5 на суму 321809,00грн. Вказані господарські операції було відображено на рахунках бухгалтерського обліку позивача, відповідно, 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та 91 "Загальновиробничі витрати".

Однак, саме у відповідності до положень пп.139.1.12 ПКУ в податковому обліку при формуванні декларацій з податку на прибуток за 2-4кв. в 2011р. позивач самостійно не включив їх до складу відповідних витрат (а.с.166-206).

Судом також встановлено, що відповідачем під час перевірки не було досліджено всі елементи витрат, які були включені позивачем до витрат в декларації з податку на прибуток за 2-4кв. 2011р., про що свідчать данні додатків 2.4 "Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат" до акту перевірки за відповідні періоди, а саме - відсутність будь-якої інформації щодо сум по кореспондуючим рахункам Дт92,91,93 КтбЗІ. Відповідачем в акті перевірки та додатках 2.4 до нього данні по узагальнюючим рядкам відносно визначення витрат визначалися шляхом віднімання від вже задекларованих позивачем витрат, витрат понесених у зв'язку з придбанням послуг в 2-4кв. 2011р. у платників єдиного податку ФОП ОСОБА_3 на суму 191000,00грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 179500,00грн. та ФОП ОСОБА_5 на суму 321809,00грн., які і так вже було позивачем не враховано у зазначених витратах.

Зазначене підтверджено даними бухгалтерського обліку позивача, який є основою для податкового обліку, зокрема, "Відомість синтетичного обліку" по рахунку 92 "Адміністративні витрати" оборот по рахунку 92 "Адміністративні витрати" за 2кв. 2011 року складає - 1178962грн. (а.с.157-165).

В судовому засіданні відповідачем не доведено суду наявність руху зазначених витрат по рахункам бухгалтерського обліку позивача.

На підставі викладеного, висновок, щодо завищення позивачем витрат по платникам єдиного податку ФОП ОСОБА_3 на суму 191000,00грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 179500,00грн. та ФОП ОСОБА_5 на суму 321809,00грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно висновків відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012р. на суму 142083,00грн. у зв'язку із коригуванням доходів на суму безнадійної заборгованості ТОВ "Асгард В" в 1кв. 2012р., то суд зазначає наступне.

Згідно з пп.159.1 ст.159 ПКУ, платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг відповідно до п.5 підрозділу 4 р.XX ПКУ. Крім того, норми п.п.159.1.1 п.159.1 ст.159 ПКУ не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III ПКУ.

Судом встановлено, що позивач у декларації з податку на прибуток за Ікв. 2012р. та відповідно за півріччя 2012р. (а.с.166-206) згідно з додатком СБ "Сума врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості" зменшив доходи на суму "-142083", посилаючись на ухвалу Господарського суду від 27.03.12р. по справі 5016/2377/2011 (15/56) (а.с.207-208).

Вказана ухвала була подана одночасно з декларацією за 1кв. 2012р. до відповідача (тим самим Позивач виконав зазначені у пп.159.1.3 ПКУ вимоги стосовно надання документів, що підтверджують наявність заборгованості).

Згідно із змістом вказаної ухвали, заборгованість ТОВ "Асгард В" перед позивачем на загальну суму 447157,92грн. підтверджено рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.09.07р. по справі №8/406/07, в тому числі на дату винесення рішення залишилося несплаченого основного боргу 233500,00грн. в тому числі ПДВ. Станом на 01.01.2012р. залишилося несплаченого основного боргу 170500,00грн., в т.ч. ПДВ 28416,67грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області 27.03.12р. ТОВ "Асгард В" визнано банкрутом та ліквідовано.

Згідно з пп.14.1.11 ПКУ безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Таким чином, враховуючи те, що Ухвалою Господарського суду Миколаївської області 27.03.12р. ТОВ "Асгард В" визнано банкрутом та ліквідовано, на виконання норм абз.г) пп.138.10.6 ПКУ Позивач мав право віднести до складу витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості, зокрема, 142083,00грн.(170500-28416,67).

На підставі зазначеного, суд дійшов встановив, що висновок відповідача, щодо заниження позивачем податку на прибуток на суму 261030грн. та завищення збитків на суму 563855,00грн., є необґрунтованим та безпідставним, а отже, й рішення прийняті на підставі зазначених висновків є протиправними.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень а також наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. також зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, прийняті на підставі Акту перевірки відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 03.12.2012р. №0001092301, №0001102301 та від 15.02.2013р. №0000052201 яким визначено податок на прибуток на суму 261030грн., штраф в сумі 1грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 563855грн.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (код ЄДРПОУ 32719869) судові витрати у розмірі 2294грн. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 10.04.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.13р.