Постанова № 31630401, 29.05.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р. Справа № 818/3727/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Петренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3727/13-a за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3.) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000151703/0/3471 від 21.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі за землю на загальну суму 16364,07 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Сумах порушено вимоги податкового законодавства України. Посилаючись на пункти 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, статті 1, 13,15,21,30 Закону України "Про оренду землі" позивач відмічає, що норми земельного законодавства та Податкового кодексу України чітко визначають умови взаємовідносин між землекористувачами та власниками землі. На думку позивача, розмір орендної плати встановлюється виключно договором оренди землі, зміна її допускається виключно шляхом внесення змін до договору оренди. Виходячи з викладеного, позивач вважав, що відповідачем безпідставно було донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати, виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки землі - без внесення відповідних змін до договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.19-23), зазначила, що справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі ХІІІ "Плата за землю". Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, при визначенні суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку позивач мав враховувати вимоги п.п.288.5.1. п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та узгодити податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за жовтень-грудень 2011 року, березень-жовтень 2012 року у розмірі не меншому трикратного розміру земельного податку. Тому, вважає, що сума грошового зобов'язання була визначена податковим органом позивачу на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України у відповідності до чинного законодавства (а.с.22-26).

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.10.2006 між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.31-32), відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 отримала в оренду земельну ділянку площею 0,1534 га за адресою: АДРЕСА_1, строком до 04.12.2012. Договором передбачено, що орендна плата на рік становить 2,0 % від грошової оцінки землі.

ФОП ОСОБА_3 подала до ДПІ у м. Сумах податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2011 рік (а.с.37) та за 2012 рік (а.с.34-35), якими узгодила податкові зобов'язання по орендній платі за землю на 2011-2012 роки.

Посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку вказаних податкових декларацій, та встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень-грудень 2011 року та березень-жовтень 2012 року, визначений ФОП ОСОБА_3 у податкових деклараціях з плати за землю за 2011-2012 роки є меншим, ніж визначено за результатами проведеної перевірки, оскільки, визначене плат ником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень-грудень 2011 року та березень-жовтень 2012 року становить 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За результатами перевірки було складено акт №29/17-319/НОМЕР_1 від 08.01.2013 (а.с.6-9).

За результатами перевірки 21.01.2013 ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000151703/0/3471, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 16364,07 грн., у тому числі 10909,38 грн. - за основним платежем та 5454,69 грн. - за штрафними санкціями (а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (а.с.6-9), підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало встановлення відповідачем порушення ФОП ОСОБА_3 вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, згідно яких річна сума платежу з орендної плати не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. У той же час, позивач в деклараціях з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності визначила зобов'язання з орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 2% від грошової оцінки землі.

У відповідності до статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому, згідно частини 2 вказаної статті плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1. п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України закріплено принцип "загальність оподаткування", тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до Податкового кодексу.

Податковим кодексом на території України встановлено загальнодержавні та місцеві податки та збори.

В положенні п. 8.2 статті 8 Податкового кодексу України зазначено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом ХІІІ "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до якого належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

До їх повноважень, у відповідності до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7 та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу України для відповідного місцевого податку чи збору.

Тобто, враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, суд зазначає, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 285.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України чітко визначено, що мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ цього кодексу.

Разом з тим, ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для розділу ХІІІ Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 p. № 1378-ГУ.

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди).

Крім того, відповідно до п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що з січня 2011 року мінімальний розмір щомісячної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, складає трикратний розмір земельного податку.

Отже, відповідачем зроблено правильний висновок щодо заниження ФОП ОСОБА_3 суми орендної плати за землю за жовтень-грудень 2011 року та березень-жовтень 2012 року.

З огляду на викладені вище обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим, прийняте у відповідності до вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах №0000151703/0/3471 від 21.01.2013 - відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 03.06.2013 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов