Рішення № 3163034, 11.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.09 р. Справа № 38/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Полек-ТОП” м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЗ-ТРАНС” м. Донецьк

про стягнення 81 291,76 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Рибальченко О.О. представник за дов. № 27-02/09-1 від 27.02.2009р.

від відповідача: Беневська І.В. представник за дов. № 10 від29.01.2009р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Полек-ТОП” м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЗ-ТРАНС” м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 81 291,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні № РН-001935 від 06.06.2008р., № 001949 від 06.06.2008р.. № РН-002242 від 25.06.2008р., № 002600 від 21.07.2008р., №РН-002675 від 25.07.2008р., як докази отримання товару.

26.02.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 20.02.2009р. № 14/4-20/720, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “МАЗ-ТРАНС” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 30711276) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83009, м. Донецьк, Київський район, вул.Свєтлова,1А, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач надіслав суду відзив 25.02.2009р., в якому повідомив, що позовні вимоги визнає, але у зв”язку з тяжким матеріальним становищем просить відстрочку з оплати заборгованості на 2 місяці, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.03.2009р. сторони надали суду акт звірки розрахунків станом на 02.03.2009р., підписаний сторонами, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представники сторін надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем була здійснена поставка товару відповідачу, що підтверджено видатковими накладними № РН-002675 від 25.07.2008р., № РН-002600 від 21.07.2008р., № РН-001935 від 06.06.2008р., № РН-001949 від 06.06.2008р., №РН-002242 від 25.06.2008р.

Відповідач товар отримав, але розрахувався частково.

На адресу відповідача була направлена претензія про сплату суми боргу від 20.10.2008р. № 80-10/08, на яку отримано відповідь від 17.11.2008р. щодо розгляду питання про зміну графіку платежів з відстрочкою до кінця поточного року.

Сума заборгованості складає 81 291,76 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на видаткові накладні № РН-002675 від 25.07.2008р., № РН-002600 від 21.07.2008р., № РН-001935 від 06.06.2008р., № РН-001949 від 06.06.2008р., №РН-002242 від 25.06.2008р., претензію, відповідь на претензію, акт звірки розрахунків, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив від 25.2.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Статтею 193 ГК України передбачені загальні умови виконання господарських зобов’язань, а саме.

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Абзацем другим частини 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Пунктом 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов”язання одна особа (боржник) зобов”язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання по сплаті боргу.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату суми боргу від 20.10.2008р. № 80-10/08, на яку отримано відповідь від 17.11.2008р. щодо розгляду питання про зміну графіку платежів з відстрочкою до кінця поточного року.

Позовні вимоги підтверджуються відповідними доказами та не спростовуються жодним доказом відповідача.

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не повністю розрахувався за поставлений товар за вказаними видатковими накладними, вимога позивача щодо погашення заборгованості у розмірі 81291,76 грн. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Дії відповідача щодо визнання позову не суперечать закону, тому приймаються судом до уваги.

Доказів у підтвердження тяжкого матеріального становища відповідач суду не надав, тому питання щодо відстрочки оплати заборгованості судом відхилено.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 205, 218, 509, 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Полек-ТОП” м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЗ-ТРАНС” м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 81 291,76 грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЗ-ТРАНС” м. Донецьк (юр. адреса: 83009, м.Донецьк, Київський район, вул.Свєтлова,1А, фактична адреса:83108, м. Донецьк, пр-т Партизанський, 1д, ЄДРПОУ 30711276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Полек-ТОП” м. Київ (юр. адреса: м. Київ, вул. Генерала Наумова,23Б, поштова адреса: 03067, м. Київ, вул. Виборзька,75/79, ЄДРПОУ 30300288) заборгованість у сумі 81 291,76 грн., держмито у сумі 812грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 11.03.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 5 примірника

1 – до справи

4-сторонам у справі