Рішення № 31629676, 29.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/49/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.13 Справа № 908/1641/13

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 115-А, ідентифікаційний код 37301293)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кирова, 175, ідентифікаційний код 31914947)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 588 178, 24 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Міхантьєв М.Д., довіреність № б/н від 20.03.2013р.

від відповідача: Дробишевський О.А., довіреність № б/н від 03.09.2012р.

ТОВ "Осіріс-Вет" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПрАТ "Агропромислова компанія" про стягнення заборгованості за договором поставки від 01.09.2012р. № 4 в сумі 588 178, 24 грн., а саме: 556 226, 75 грн. основного боргу, 25 878, 95 грн. пені, 5 175, 53 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 897, 01 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 08.05.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 2, 12, 13, 15, 44, 49, 54 ГПК України, ст. 526, 530, 629, 837, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1641/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 29.05.2013р. о 10 год.00 хв.

В судовому засіданні 29.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 03.06.2013р.

З ініціативи суду та за усним клопотанням представника відповідача у судовому засіданні 29.05.2013р. при розгляді справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві (т.1, а.с.3-5) та у додаткових нормативних обґрунтуваннях позовних вимог (т.2, а.с.11-12), просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Осіріс-Вет" заборгованість за договором поставки від 01.09.2012р. № 4 в сумі 588 178, 24 грн., а саме: 556 226, 75 грн. основного боргу, 25 878, 95 грн. пені, 5 175, 53 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 897, 01 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та ПрАТ "Агропромислова компанія" укладений договір поставки № 4 від 01.09.2012р., за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар (ветеринарні препарати, кормові добавки, хімічні реактиви та товари для тварин) в порядку та на умовах визначених Договором.

На виконання умов договору поставки та за усними заявками відповідача позивач протягом жовтня - грудня 2012р. відпустив відповідачу товар на загальну суму 556 226, 75 грн., що підтверджується видатковими накладними у кількості 31 шт.

В порушення умов договору відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 556 226, 75 грн.

У зв'язку з прострочення грошового зобов'язання відповідачу також нараховано пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати позивача від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2013р. проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 27.05.2013р. (т.2, а.с.1-4).

Зокрема зазначив, що у відповідача відсутній обов'язок сплатити за договором товар на суму 556 226, 75 грн., оскільки відносини щодо поставки товару на вказану суму є позадоговірними. Умови договору передбачають спочатку подачу відповідачем письмової заявки позивачу на отримання товару, виставлення позивачем рахунку на товар та 100 % передоплату відповідачем позивачу за товар.

Отримання відповідачем від позивача товару на суму 556 226, 75 грн. може бути доведено довіреностями одержувача товару та товарно - транспортними накладними на товар на цю суму.

Також відповідач вказує, що позивач в позові взагалі не зазначає строк настання зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача грошову суму в розмірі 556 226, 75 грн., оскільки умовами договору передбачено 100 % передоплату товару.

Крім того, позивач до подачі позову не пред'являв відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, таким чином позов позивача поданий в порушення приписів ст. 1 ГПК України.

Позадоговірні відносини між позивачем та відповідачем по можливій поставці товару на суму 556 226, 75 грн. не породжують у відповідача вини та обов'язку сплатити на користь позивача штрафні санкції.

Також, представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання від 24.05.2013р. (т.1, а.с.132) про зобов'язання позивача нормативно обґрунтувати наявність у відповідача зобов'язання сплатити на користь ТОВ "Осіріс-Вет" на підставі накладних в позадоговірних відносинах 588 178, 24 грн.

У задоволенні даного клопотання судом відмовлено, оскільки нормативне обґрунтування наведено позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях обґрунтування позовних вимог, які надані до суду позивачем 29.05.2013р.

Крім того, представник відповідача підтримав клопотання від 24.05.2013р. (т.1, а.с.133-134) про зобов'язання ТОВ "Осіріс-Вет" надати до матеріалів справи копії довіреностей, виданих ПрАТ "Агропромислова компанія" на отримання від позивача в період жовтня-грудня 2012р. товару на суму 588 178, 24 грн. та зобов'язання ТОВ "Осіріс-Вет" надати копії товарно-транспортних накладних на перевезення автомобільним транспортом від позивача до відповідача в період жовтня-грудня 2012р. товару на суму 588 178, 24 грн.

Як зазначено у ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку із викладеним у задоволенні даного клопотання судом також відмовлено, оскільки надані позивачем докази є наявними та допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України. Саме надані позивачем докази дозволяють суду встановити наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Осіріс - Вет" (Постачальник) та ПрАТ "Агропромислова компанія" (Покупець) укладено договір поставки № 4 від 01.09.2012р. на умовах якого Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов'язується прийняти й своєчасно оплатити товар визначений в п. 1.2 цього Договору (п.1.1 Договору).

Як зазначено в п. 1.2 Договору, предметом поставки за цим Договором є ветеринарні препарати, кормові добавки, хімічні реактиви та товари для тварин, одиниця вимірювання та ціна яких зазначається у видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину цього Договору (надалі - Товар).

Відповідно до п. 3.1 Договору, товар постачається окремими партіями на підставі заявок Покупця на поставку і видаткових накладних, складених Постачальником на їх основі. Покупець передає Постачальнику заявки в письмовій формі будь - яким зручним способом, а саме: поштою, кур'єром, факсом. У термінових випадках заявка може передаватись по телефону, при цьому Покупець зобов'язаний на вимогу Постачальника до поставки товару підтвердити таку заявку в письмовій формі.

Згідно п. 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2012р.) відвантаження товару Покупцеві здійснюється згідно з видатковими накладними. Покупець визначає наступних осіб, які без виписки додаткових довіреностей на отримання ТМЦ, протягом дії даного договору мають право отримувати товари та підписувати видаткові накладні від імені Покупця:

Начальник ОМТС Белинский О.Г.

Одночасно з поставкою кожної партії товару Постачальник передає вищевказаним особам на об'єм поставленого товару рахунок на його оплату та податкову накладну (у разі поставки на умовах відстрочки платежу).

Як передбачено у п. 3.4 Договору, товар вважається прийнятим за кількістю згідно з кількістю у видатковій накладній, за якістю - згідно з сертифікатом якості, виданим виробником товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладній. Загальна ціна договору складається з суми вартостей всіх поставлених партій товару, зазначених у видаткових накладних.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунки за кожну окрему партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений в даному Договорі.

Пунктом 4.4. Договору, передбачено що в платіжному дорученні при оплаті Покупець зазначає:

- номер рахунку на оплату;

- номер видаткової накладної у випадку оплати по факту поставки чи відстрочки платежу;

- номер і дату цього Договору.

Згідно п. 5.1 Договору, Покупець несе відповідальність за товар з моменту його отримання від Постачальника.

Покупець повинен виставити відповідні рекламації, що стосуються кількості і зовнішніх недоліків товару протягом трьох днів після його отримання і оформити їх документально.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

На виконання умов договору поставки товару № 4 від 01.09.2012р. позивач ТОВ "Осіріс-Вет" поставив відповідачу ПрАТ "Агропромислова компанія" товар на загальну суму 556 226, 75 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими обома сторонами видатковими накладними, а саме:

№ РН - 0000234 від 30.10.2012р. на суму 24 655, 20 грн.;

№ РН - 0000235 від 02.11.2012р. на суму 2 442, 00 грн.;

№ РН - 0000236 від 02.11.2012р. на суму 2 376, 00 грн.;

№ РН - 0000237 від 02.11.2012р. на суму 29 937, 96 грн.;

№ РН - 0000238 від 02.11.2012р. на суму 2 310, 00 грн.;

№ РН - 0000239 від 02.11.2012р. на суму 37 417, 68 грн. з урахуванням коригуючої накладної № КН - 000275 від 13.12.2012р. на суму - 282,00 грн. до видаткової накладної № РН - 0000239 від 02.11.2012р. (т.1, а.с.18);

№ РН - 0000241 від 12.11.2012р. на суму 2 361, 36 грн.;

№ РН - 0000242 від 12.11.2012р. на суму 852, 00 грн.;

№ РН - 0000243 від 12.11.2012р. на суму 24 244, 20 грн.;

№ РН - 0000244 від 12.11.2012р. на суму 5 954, 40 грн.;

№ РН - 0000245 від 12.11.2012р. на суму 53 996, 75 грн.;

№ РН - 0000246 від 14.11.2012р. на суму 28 863, 60 грн.;

№ РН - 0000247 від 16.11.2012р. на суму 3 093, 00 грн.;

№ РН - 0000248 від 16.11.2012р. на суму 810, 00 грн.;

№ РН - 0000249 від 16.11.2012р. на суму 6 756, 00 грн.;

№ РН - 0000250 від 16.11.2012 на суму 22 804, 80 грн.;

№ РН - 0000251 від 16.11. 2012р. на суму 20 875, 15 грн.;

№ РН - 0000253 від 22.11.2012р. на суму 28 791, 72 грн.;

№ РН - 0000254 від 22.11.2012р. на суму 227, 40 грн.;

№ РН - 0000255 від 22.11.2012р. на суму 5 281, 80 грн.;

№ РН - 0000256 від 22.11.2012р. на суму 9 437, 76 грн.;

№ РН - 0000257 від 22.11.2012р. на суму 2 403, 60 грн.;

№ РН - 0000259 від 29.11.2012р. на суму 44 404, 74 грн.;

№ РН - 0000260 від 29.11.2012р. на суму 11 011, 20 грн.;

№ РН - 0000267 від 30.11.2012р. на суму 4 924, 80 грн.;

№ РН - 0000270 від 30.11.2012р. на суму 14 177, 28 грн.;

№ РН - 0000262 від 03.12.2012р. на суму 44 979, 00 грн.;

№ РН - 0000263 від 03.12.2012р. на суму 8 148, 00 грн.;

№ РН - 0000264 від 03.12.2012р. на суму 2 499, 00 грн.;

№ РН - 0000268 від 07.12.2012р. на суму 44 941, 51 грн.;

№ РН - 0000269 від 07.12.2012р. на суму 65 530, 84 грн.

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу були виставлені рахунки - фактури на загальну суму 556 226, 75 (т.1, а.с. 96-127).

Також, сторонами був складений, скріплений печатками та підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2012р., в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2012р. складає 1 761 364, 75 грн.

Як свідчить зазначений акт звірки, відповідач підтверджував отримання товару від ТОВ "Осіріс-Вет", в тому числі і за видатковими накладними за договором поставки від 01.09.2012р. № 4 (т.1, а.с. 44, 45), а саме:

№ РН - 0000234 від 30.10.2012р. на суму 24 655, 20 грн.;

№ РН - 0000235 від 02.11.2012р. на суму 2 442, 00 грн.;

№ РН - 0000236 від 02.11.2012р. на суму 2 376, 00 грн.;

№ РН - 0000237 від 02.11.2012р. на суму 29 937, 96 грн.;

№ РН - 0000238 від 02.11.2012р. на суму 2 310, 00 грн.;

№ РН - 0000239 від 02.11.2012р. на суму 37 417, 68 грн.;

№ РН - 0000241 від 12.11.2012р. на суму 2 361, 36 грн.;

№ РН - 0000242 від 12.11.2012р. на суму 852, 00 грн.;

№ РН - 0000243 від 12.11.2012р. на суму 24 244, 20 грн.;

№ РН - 0000244 від 12.11.2012р. на суму 5 954, 40 грн.;

№ РН - 0000245 від 12.11.2012р. на суму 53 996, 75 грн.;

№ РН - 0000246 від 14.11.2012р. на суму 28 863, 60 грн.;

№ РН - 0000247 від 16.11.2012р. на суму 3 093, 00 грн.;

№ РН - 0000248 від 16.11.2012р. на суму 810, 00 грн.;

№ РН - 0000249 від 16.11.2012р. на суму 6 756, 00 грн.;

№ РН - 0000250 від 16.11.2012 на суму 22 804, 80 грн.;

№ РН - 0000251 від 16.11. 2012р. на суму 20 875, 15 грн.;

№ РН - 0000253 від 22.11.2012р. на суму 28 791, 72 грн.;

№ РН - 0000254 від 22.11.2012р. на суму 227, 40 грн.;

№ РН - 0000255 від 22.11.2012р. на суму 5 281, 80 грн.;

№ РН - 0000256 від 22.11.2012р. на суму 9 437, 76 грн.;

№ РН - 0000257 від 22.11.2012р. на суму 2 403, 60 грн.;

№ РН - 0000259 від 29.11.2012р. на суму 44 404, 74 грн.;

№ РН - 0000260 від 29.11.2012р. на суму 11 011, 20 грн.;

Інші видаткові накладні за договором поставки від 01.09.2012р. № 4, а саме:

№ РН - 0000267 від 30.11.2012р. на суму 4 924, 80 грн.;

№ РН - 0000270 від 30.11.2012р. на суму 14 177, 28 грн.;

№ РН - 0000262 від 03.12.2012р. на суму 44 979, 00 грн.;

№ РН - 0000263 від 03.12.2012р. на суму 8 148, 00 грн.;

№ РН - 0000264 від 03.12.2012р. на суму 2 499, 00 грн.;

№ РН - 0000268 від 07.12.2012р. на суму 44 941, 51 грн.;

№ РН - 0000269 від 07.12.2012р. на суму 65 530, 84 грн., складені після здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків та складення акту.

Доказів оплати поставленого товару за договором поставки від 01.09.2012р. № 4 на суму 556 226, 75 грн. відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № 4 від 01.09.2012р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, товар постачається окремими партіями на підставі заявок Покупця на поставку і видаткових накладних, складених Постачальником на їх основі. Покупець передає Постачальнику заявки в письмовій формі будь - яким зручним способом, а саме: поштою, кур'єром, факсом. У термінових випадках заявка може передаватись по телефону, при цьому Покупець зобов'язаний на вимогу Постачальника до поставки товару підтвердити таку заявку в письмовій формі (п. 3.1 Договору).

Як стверджує позивач і не спростовано відповідачем, в даному випадку товар на загальну суму 556 226, 75 грн. поставлявся на адресу ПрАТ "Агропромислова компанія" за усними заявками Покупця.

За відсутності вимоги Постачальника (позивача) подальше підтвердження цих заявок в письмовій формі умовами договору (п.3.1) не вимагається.

Крім того, господарський суд вважає доведеним те, що товар за видатковими накладними на загальну суму 556 226, 75 грн. поставлявся виключно за попереднім узгодженням сторонами у формі заявки Покупця, про що свідчить особлива специфічність цього товару, його кількість та номенклатура.

Весь зазначений товар було отримано відповідачем, що підтверджується наданими видатковими накладними (т.1, а.с. 65-95), рахунками-фактури (т.1, а.с.96-127), актом звірки станом на 30.11.2012р. (т.1, а.с.44-45).

При цьому поставка товару по вищевказаним накладним здійснювалась саме на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 4 від 01.09.2012р., про що свідчить пряма вказівка на цей договір в накладних та рахунках-фактурах.

Крім того, поставка товару відбувалась у період дії даного договору, відповідачем не надано доказів в підтвердження укладення між сторонами інших договорів, а найменування товару, який вказаний у накладних, відповідає предмету договору.

Посилання відповідача на те, що отримання ним від позивача товару на суму 556 226, 75 грн. може бути доведено лише довіреностями одержувача товару та товарно - транспортними накладними на товар на цю суму, не приймаються судом.

Як визначено самими сторонами в п. 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2012р.), відвантаження товару Покупцеві здійснюється згідно з видатковими накладними. Покупець (відповідач) сам визначив особу, яка без виписки додаткових довіреностей на отримання ТМЦ, протягом дії даного договору мала право отримувати товари та підписувати видаткові накладні від імені Покупця.

Ствердження відповідача про відсутність у нього обов'язку сплатити за договором товар на суму 556 226, 75 грн., оскільки відносини щодо поставки товару на вказану суму є позадоговірними; умови договору передбачають спочатку подачу відповідачем письмової заявки позивачу на отримання товару, виставлення позивачем рахунку на товар та 100 % передоплату відповідачем позивачу за товар; позивач в позові не зазначає строк настання зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача грошову суму в розмірі 556 226, 75 грн.; позивач до подачі позову не пред'являв відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, таким чином позов позивача поданий в порушення приписів ст. 1 ГПК України, спростовуються наступним.

Як встановлено судом, подача відповідачем заявки на отримання товару відбувалась за усними заявками Покупця (п.3.1 Договору). Рахунки на оплату товару передавались відповідачу одночасно з поставкою кожної партії товару (п.3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 01.09.2012р.).

Відсутність 100 % передоплати відповідачем позивачу за товар не унеможливлює стягнення з відповідача вартості отриманого ним від позивача товару на суму 556 226, 75 грн.

Оскільки, у відповідності до ст. 655, 712 ЦК України, обов'язок оплати прийнятого у власність майна (товару) за договором і сплати за нього певну грошову суму лежить саме на покупцеві (відповідачу по справі).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявність у відповідача зобов'язань щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України.

Так, оскільки ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, якщо договором або законом не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником безпосередньо після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Як зазначено в абз. 6 п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі - продажу), чітко встановлений зазначеною спільною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З метою забезпечення правильної і однакової судової практики Вищий господарський суд України Інформаційним Листом від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" звернув увагу господарських судів на наступне.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Відтак, твердження відповідача на недоведеність факту поставки через відсутність наданих довіреностей ПрАТ "Агропромислова компанія" на отримання від позивача в період жовтня-грудня 2012р. товару на суму 588 178, 24 грн. та товарно-транспортних накладних на перевезення цього товару автомобільним транспортом, є помилковими.

При прийнятті судового рішення суд враховує також те, що у відповідності до п. 5.1 Договору, Покупець несе відповідальність за товар з моменту його отримання від Постачальника.

Покупець повинен виставити відповідні рекламації, що стосуються кількості і зовнішніх недоліків товару протягом трьох днів після його отримання і оформити їх документально.

Жодних рекламацій щодо кількості та якості отриманого від ТОВ "Осіріс-Вет" товару за договором поставки № 4 від 01.09.2012р. на загальну суму 556 226, 75 грн. ПрАТ "Агропромислова компанія" не виставляло.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 4 від 01.09.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПрАТ "Агропромислова компанія" не виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором поставки № 4 від 01.09.2012р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 556 226, 75 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25 878, 95 грн. пені, 5 175, 53 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 897, 01 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позивач та відповідач в договорі поставки товару № 4 від 01.09.2012р. не передбачили розмір пені у випадку невиконання зобов'язання. Про це свідчить зміст цього договору, зокрема розділ 5 "Відповідальність сторін".

За таких обставин, в частині стягнення пені в сумі 25 878, 95 грн. грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки № 4 від 01.09.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

В якості 3 % річних позивачем заявлено до стягнення 5 175, 53 грн. Господарським судом встановлено, що зазначена сума розрахована позивачем невірно (розрахунок на а.с.8, т.1), оскільки в цій частині позивач припустився арифметичних помилок, а саме:

1) від суми боргу 24 655, 20 грн. за період з 31.10.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 273, 57 грн.

Згідно розрахунку суду вірним є нарахування 275, 25 грн.;

2) від суми боргу 2 442, 00 грн. за період з 03.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 26, 49 грн.

Згідно розрахунку суду вірним є нарахування 26,66 грн.;

3) від суми боргу 2 376, 0 грн. за період з 03.11.2012р. по 15.06.2013р. позивачем нараховано 25, 78 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 25,94 грн.;

4) від суми боргу 29 937, 96 грн. за період з 03.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нарахованого 324, 81 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 326,87 грн.;

5) від суми боргу 2 310, 00 грн. за період з 03.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 25, 06 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 25,22 грн.;

6) від суми боргу 37 135, 68 грн. за період з 03.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 402, 90 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 405,45 грн.;

7) від суми боргу 2 361, 36 грн. за період з 13.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 23,68 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 23,84 грн.;

8) від суми боргу 852, 00 грн. за період з 13.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 8, 54 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 8,60 грн.;

9) від суми боргу 24 244, 20 грн. за період з 13.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 243, 11 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 244,83 грн.;

10) від суми боргу 5 954, 40 грн. за період з 13.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 59,71 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 60,13 грн.;

11) від суми боргу 53 996, 75 грн. за період з 13.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 541, 45 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 545,29 грн.;

12) від суми боргу 28 863, 60 грн., за період з 15.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 284, 68 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 286,74 грн.;

13) від суми боргу 3 093, 00 грн., за період з 17.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 30, 00 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 30,22 грн.;

14) від суми боргу 810, 00 грн., за період з 17.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 7,86 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 7,91 грн.;

15) від суми боргу 6 756, 00 грн., за період з 17.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 65, 52 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 66,01 грн.;

16) від суми боргу 22 804, 80 грн., за період з 17.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 221, 18 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 222, 81 грн.;

17) від суми боргу 20 875, 15 грн., за період з 17.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 202, 46 грн., згідно розрахунку суду, сума3% річних складає 203, 96 грн.;

18) від суми боргу 28 791, 72 грн., за період з 23.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 265, 04 грн., згідно розрахунку суду, сума 3% річних складає 267, 15 грн.;

19) від суми боргу 227, 40 грн., за період з 23.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 2,09 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 2, 11 грн.;

20) від суми боргу 5 281, 80 грн., за період з 23.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 48, 62 грн., згідно розрахунку суду, сума 3% річних складає 49, 00 грн.;

21) від суми боргу 9 437, 76 грн., за період з 23.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 86, 88 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 87,57 грн.;

22) від суми боргу 2 403, 60 грн., за період з 23.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 22, 13 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 22,30 грн.;

23) від суми боргу 44 404, 74 грн., за період з 30.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 382, 22 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 386, 54 грн.

24) від суми боргу 11 011, 20 грн., за період з 30.11.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 95,03 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 95,85 грн.;

25) від суми боргу 4 924, 80 грн., за період з 01.12.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 42,10 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 42,46 грн.;

26) від суми боргу 14 177, 28 грн., за період з 01.12.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 121, 19 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 122,25 грн.;

27) від суми боргу 44 979, 00 грн., за період з 04.12.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 373, 39 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 376, 80 грн.;

28) від суми боргу 8 148, 00 грн., за період з 04.12.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 67, 54 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 68,25 грн.;

29) від суми боргу 2 499, 00 грн., за період з 04.12.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 20,75 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 20,93 грн.;

30) від суми боргу 44 941, 51 грн., за період з 08.12.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 358, 30 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 361, 75 грн.;

31) від суми боргу 65 530, 84 грн., за період з 08.12.2012р. по 15.03.2013р. позивачем нараховано 522, 45 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування 527, 48 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції грошових коштів.

Суд приймає до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції грошових коштів за період з грудня 2012р. по березень 2013р. включно в розмірі 897,01 грн. Господарським судом встановлено, що зазначена сума розрахована позивачем невірно (розрахунок на а.с.8, т.1), оскільки в цій частині позивач припустився арифметичних помилок, а саме:

1) від суми боргу 24 655, 20 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 24,61 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 73,96 грн.;

2) від суми боргу 2 442, 00 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 2,44 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 7,32 грн.;

3) від суми боргу 2 376, 0 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 2,37 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 7,12 грн.;

4) від суми боргу 29 937, 96 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нарахованого 29,98 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 89,81 грн.;

5) від суми боргу 2 310, 00 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 2,31 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 6,92 грн.;

6) від суми боргу 37 135, 68 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 37,06 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 111,40 грн.;

7) від суми боргу 2 361, 36 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 2,36 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 7,08 грн.;

8) від суми боргу 852, 00 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 0,85 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 2,55 грн.;

9) від суми боргу 24 244, 20 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 24,20 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 72, 73 грн.;

10) від суми боргу 5 954, 40 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 5,94 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 17,86 грн.;

11) від суми боргу 53 996, 75 грн. за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 53,89 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 161, 99 грн.;

12) від суми боргу 28 863, 60 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 28,81 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 86,59 грн.;

13) від суми боргу 3 093, 00 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 6,19 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 9,27 грн.;

14) від суми боргу 810, 00 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 1,62 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 2,42 грн.;

15) від суми боргу 6 756, 00 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 13,51 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 20,26 грн.;

16) від суми боргу 22 804, 80 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 45,61 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 68,41 грн.;

17) від суми боргу 20 875, 15 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 41,75 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 62,62 грн.;

18) від суми боргу 28 791, 72 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 57,85 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 86,37 грн.;

19) від суми боргу 227, 40 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 0,45 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 0,68 грн.;

20) від суми боргу 5 281, 80 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 10,56 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 15,84 грн.;

21) від суми боргу 9 437, 76 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 18,88 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 28,31 грн.;

22) від суми боргу 2 403, 60 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 4,81 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 7,21 грн.;

23) від суми боргу 44 404, 74 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 88,81 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 133, 21 грн.

24) від суми боргу 11 011, 20 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 22,02 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 33,03 грн.;

25) від суми боргу 4 924, 80 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 9,85 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 14,77 грн.;

26) від суми боргу 14 177, 28 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 28,35 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 42,53 грн.;

27) від суми боргу 44 979, 00 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 89,96 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 134,93 грн.;

28) від суми боргу 8 148, 00 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 16,30 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 24,44 грн.;

29) від суми боргу 2 499, 00 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 5,00 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 7,49 грн.;

30) від суми боргу 44 941, 51 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 89, 00 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 134, 82 грн.;

31) від суми боргу 65 530, 84 грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. позивачем нараховано 131, 06 грн.

Згідно розрахунку суду розрахунку суду вірним є нарахування інфляційних в сумі 196, 59 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення 3 % річних від простроченої суми та в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлені до стягнення позивачем 3 % річних в розмірі 5 175, 53 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 897,01 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 588 178, 24 грн. в частині 25 878, 95 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 562 299, 29 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 4,40 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 11 245, 96 грн. судового збору (95,60 % від належних до сплати 11 763, 56 грн.)

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кирова, 175, ідентифікаційний код 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 115-А, ідентифікаційний код 37301293) 556 226 (п'ятсот п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять шість) грн. 75 коп. заборгованості за договором поставки товару № 4 від 01.09.2012р., 5 175 (п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 53 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 01 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 11 245 (одинадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 96 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 25 878 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 95 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 03.06.2013р.

Суддя В.М. Соловйов