Ухвала суду № 31628360, 31.05.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0604/2-138/12 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Григорусь Н.Й., Гансецької І.А.

при секретарі Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та об'єднаним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання договорів недійсними

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2013 року

встановила:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитному договору в розмірі 32 224,07 грн., з них заборгованість за основним боргом - 13 749,00 грн., заборгованість по нарахованих відсотках - 0,07 грн., заборгованість по комісії - 18 375,00 грн., заборгованість по пені 100 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» по 60,00 грн. з кожного понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 161,12 грн. з кожного витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення змінити, позов банку задовольнити частково та стягнути в солідарному порядку з неї та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по кредитному договору в розмірі 13 849 грн. 07 коп., з них заборгованість за основним боргом - 13749,00 грн., заборгованість по нарахованих відсотках - 0,07 грн., заборгованість по пені - 100 грн. В іншій частині просить рішення залишити без змін. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає що кредитними коштами вона не користувалася, а тому не повинна сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Крім того, застосовуючи ст.551 ЦК України та зменшуючи розмір пені, суд прийняв до уваги, що на її утриманні перебуває одна неповнолітня дитина, хоча в заяві про зменшення розміру пені вона вказувала про наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. На даний час її становище взагалі змінилося, вона є вагітною, а тому через 2-3 місяці не буде отримувати заробітну плату та не зможе погашати суму боргу.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 28 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №24-232/06-шд, за умовами якого, банк зобов'язався надати ОСОБА_1 в тимчасове користування кредитні ресурси в сумі 15 000 грн. 00 коп., а відповідачка зобов'язалася повернути вказані кошти до 29 листопада 2009 року з оплатою 0,0001 проценту річних та щомісячної комісійної винагороди в розмірі 262 грн. 50 коп. за користування кредитними ресурсами (а.с.14-15).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 28 листопада 2006 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено договір поруки №24-232/06-шд-п, за умовами якого, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.17-18).

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі.

ОСОБА_1 умови договору не виконала. За розрахунком ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» сума заборгованості за кредитним договором №24-232/06-шд станом на 01 грудня 2012 року становить 109 804 грн. 94 коп., в тому числі: за основним боргом - 13 749 грн. 00 коп., по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами - 0 грн. 7 коп., по нарахованій щомісячній комісії - 18375 грн. 00 коп., по пені - 77 680 грн. 87 коп. (а.с. 150).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.ст. 526, 527, 1054, 551 ЦК України та обґрунтовано стягнув з відповідачів у солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (суд помилково зазначив АТ «Банк «Фінанси та кредит», вказану помилку суд відповідно до вимог ст. 219 ЦПК України може виправити) заборгованість по кредитному договору в розмірі 32 224,07 грн., з них заборгованість за основним боргом - 13 749,00 грн., заборгованість по нарахованих відсотках - 0,07 грн., заборгованість по комісії - 18375,00 грн., заборгованість по пені - 100 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично не користувалася кредитними коштами, а тому не повинна сплачувати відсотки за користування кредитними коштами є безпідставними, оскільки кредитний договір недійсним судом не визнаний і сторони повинні виконувати свої зобовязання за договором належним чином.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Оскільки, щомісячна комісійна винагорода є платою за користування кредитними коштами, то зменшенню у вищевказаному порядку через її неспівмірність із розміром основного боргу, не підлягає. Доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав скасування чи зміни рішення в частині позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» немає.

Рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними сторонами не оскаржується, а тому його законність і обґрунтованість у цій частині колегією суддів не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: