Постанова № 31627892, 29.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року 810/2031/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Величко І.М.,

представника відповідача - Бєляєвої С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 3110, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146024,62 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Кутузов», що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 146024,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «Кутузов» мали реальний характер - товар поставлений контрагентом та оплачений позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що відповідно акта ДПІ у м. Полтава від 05.01.2012 № 24/23-2 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кутузов» встановлено безтоварність операцій між ТОВ «Кутузов» та ТОВ «Систем Зерно Маркет». Оскільки у перевіряємий період ТОВ «Систем Зерно Маркет» було єдиним постачальником ТОВ «Кутузов», а ТОВ «Біотехнології 2000» єдиним покупцем, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Біотехнології 2000» по ланцюгу, а відтак і про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по даним взаємовідносинам. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000» є юридичною особою, що зареєстрована Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 19.05.2010. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.05.2010 за № 3268, перебуває на обліку Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість від 15.06.2010 № 100288284.

22 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Кутузов» був укладений Договір № 22/08-1, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Кутузов») брав на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивач) товар (суміш нафтопродуктів).

На підтвердження факту поставки товарів позивач надав податкові накладні від 22.08.20111 № 1, від 09.09.2011 № 1, товарно-транспортні накладні від 22.08.2011 серії ААБ № 0013990, від 13.09.2011 серії ААБ № 0013973, від 21.09.2011 серії ААБ № 0013972 та накладні на товар від 22.08.2011 № 3, від 13.09.2011 № 4, від 21.09.2011 № 5.

Оплату за поставлений товар позивач здійснив у розмірі 754250,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

У подальшому, у зв'язку з неповною поставкою товару контрагентом та на підставі проведених розрахунків коригування до податкових накладних, ТОВ «Кутузов» на рахунок позивача було повернуто надмірно сплачені кошти.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 116819,70 грн.

У жовтні 2012 року, на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі Київської області від 10.10.2012 № 507 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Кутузов» за період з 01.98.2011 по 31.09.2011, за результатами якої складено Акт від 23.10.2012 № 3562/220-36890444.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 146024,62 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги акт ДПІ у м. Полтава від 05.01.2012 № 24/23-2 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кутузов», відповідно до якого податковий орган дійшов висновку про безтоварність операцій між ТОВ «Кутузов» та ТОВ «Систем Зерно Маркет». Так, податковим органом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Систем Зерно Маркет» було єдиним постачальником ТОВ «Кутузов», а ТОВ «Біотехнології 2000» єдиним покупцем, а відтак, на думку відповідача, господарські операції між позивачем та ТОВ «Біотехнології 2000» є безтоварними по ланцюгу.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 3110, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146024,62 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Кутузов» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Біотехнології 2000» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Кутузов» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Суд критично оцінює твердження податкового органу, що у зв'язку з невідповідністю наданих позивачем товарно-транспортних накладних формі, встановленій Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі-Інструкція), операції між ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «Кутузов» є безтоварними.

Так, під час розгляду справи представником позивача надано товарно-транспортні накладні від 22.08.2011 серії ААБ № 0013990, від 13.09.2011 серії ААБ № 0013973, від 21.09.2011 серії ААБ № 0013972, які повністю відповідають встановленій Інструкцією формі (1-ТТН (нафтопродукт), мають усі обов'язкові реквізити та коректно заповнені.

Щодо наявності інших товарно-транспортних накладних за тими самими датами та номерами, проте іншої форми (як для звичайних перевезень, типової форми 1-ТН), представник позивача пояснив, що підприємством виписувались два види ТТН, що не заборонено чинним законодавством. Наголошував, що вказане жодним чином не може свідчити про безтоварність господарських операцій.

Крім того, на думку суду про товарність господарської операції свідчить той факт, що отримані від ТОВ «Кутузов» нафтопродукти були використані позивачем у своїй господарській діяльності, шляхом їх переробки на пальне (дизпаливо, мазут тощо).

Зазначений факт підтверджується договором про надання послуг з переробки сировини від 03.03.2011 № 08-11 ДС, укладеним між позивачем та ДП «Маунтфілд Комодітіс Лімітед Юкрейн», актами приймання-здачі давальницької сировини від 24.08.2011, від 20.09.2011 та від 22.09.2011, матеріальними балансами від 24.08.2011, від 20.09.2011 та від 22.09.2011 та протоколами досліджень від 24.08.2011, від 20.09.2011 та від 22.09.2011.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Кутузов».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Кутузов» за серпень-вересень 2013 року.

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України є помилковими. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2013 № 3110, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146024,62 грн., прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача. Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 12.02.2013 № 3110.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Біотехнології 2000» сплачений судовий збір у розмірі 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) гривень 25 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 червня 2013 р.