Рішення № 31627473, 04.06.2013, Зміївський районний суд Харківської області

621/983/13-ц

2/621/587/13

РІШЕННЯ

іменем України

04 червня 2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю: секретаря Іванової О.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

05.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 36668 грн. 05 коп., та на моральної шкоди 4000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він працював в Державному підприємстві "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" з 12.06.1981 року по 01.03.2013 року. Останнє місце роботи підрозділ №17 таб. №14345.

З серпня 2008 року відповідач не виплачував заробітну плату в повному обсязі, чим поставив його в принизливе положення, оскільки останні роки він не міг нормально лікуватись, харчуватись, одягатись.

Після його звільнення відповідач не виконав вимоги ст. 116 КЗпП України щодо проведення з ним повного розрахунку.

Порушенням його законних прав на своєчасне отримання заробітної плати, відповідач спричинив йому моральну шкоду, яку він оцінив у 4000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав зазначені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, а також пояснив, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди він виходив з тривалості часу, за який виникла заборгованість по заробітній платі, розміру заборгованості, а також фінансового стану підприємства.

В обґрунтування вимоги щодо відшкодування моральної шкоди пояснив, що внаслідок невиплати йому заробітної плати він не мав можливість оплачувати проїзд у громадському транспорті під час слідування на роботу та з роботи та був підданий штрафу, що завдало йому моральних страждань. У нього погіршилися стосунки з дружиною та дочкою, яким він не міг надавати матеріальної допомоги. Він не зміг пройти рекомендований йому ще в 2010 році курс лікування, оскільки не мав коштів на придбання ліків, хоча має захворювання серця. Крім того. у вільний від роботи час, він не має можливості відпочити, а змушений шукати додатковий заробіток, щоб забезпечити себе та сім'ю продуктами харчування.

Представник відповідача Омельченко І.В. в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення проти позовної заяви, в яких вказав, що ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка має заборгованість по заробітній платі перед позивачем в сумі 36668 грн. 05 коп. та визнає позов в цій частині.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди не визнав, стверджував, що відсутня вина відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2009 року порушено справу про банкрутство ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено нарахування фінансових санкцій за невиконання грошових зобов'язань.

Дії мораторії відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивач не довів обставини на які посилається, не надав до суду доказів спричинення йому моральної шкоди.

Просив розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши позивача, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами не заперечувалося та відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню ті обставини, що позивач ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" з 12.06.1981 року по 01.03.2013 року, після звільнення з ним не був проведений повний розрахунок, заборгованість по заробітній платі складає 36668 грн. 05 коп.

Даними довідок про заборгованість по заробітній платі, про середню заробітну плату, а також даними листа керуючого санацією Байдацького А.І. на адресу ОСОБА_1 підтверджується, що станом на 18.03.2013 року перед ОСОБА_1 ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" має заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2010 року по березень 2013 року в розмірі 36668 грн. 05 коп., розмір середньомісячної заробітної плати складає 2145 грн. 60 коп. (а. с. 2, 17, 19).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем не виконувалася вимога ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати, а також і не виконано вимоги ст. 116 КЗпП України щодо проведення розрахунку зі звільненим працівником, чим порушено законні права позивача на своєчасно отримання заробітної плати та своєчасний розрахунок у день звільнення.

Відповідно зі ст. 237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник або уповноважений ним орган мають відшкодувати спричинену моральну шкоду.

Зі змісту позовної заяви та пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підтвердження факту спричинення моральної шкоди позивачем надані медичні довідки щодо наявності у нього захворювання серця та потреби у стаціонарному лікуванні, а також квитанцію про стягнення штрафу за безкоштовний проїзд у громадському електротранспорті в розмірі 30 грн. (а. с. 20-22).

Відповідачем не надано доказів на спростування зазначених доводів позивача.

Посилання представника відповідача на порушення процедури банкрутства підприємства згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 05.08.2009 року не спростовує доводів позивача щодо порушення його трудових прав, якими йому завдано моральної шкоди.

Безпідставними є й посилання представника відповідача на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки відповідно до ст. 19 цього Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Оскільки моральну шкоду завдано невиконанням зобов'язання щодо виплати заробітної плати, на вимогу щодо стягнення якої дія мораторію не поширюється, то і на пов'язану з цією вимогою вимогу про відшкодування моральної шкоди мораторій також не поширюється.

Наявність ухвали Господарського суду Харківської області від 05.08.2009 року про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" не є доказом відсутності вини підприємства у невиплаті заборгованості по заробітній платі, яка виникла перед позивачем за період з жовтня 2010 року.

Отже, позивачем доведено, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виявилася в моральних стражданнях через порушення трудових прав та неотримання належної йому заробітної плати. З урахуванням наведених вище обставин, глибини душевних страждань позивача, співмірності розміру заборгованості по заробітній платі, вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 4000 грн., що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь Державного бюджету України.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, належить допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах платежу за один місяць, що складає 2145 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" на користь ОСОБА_1 36668 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 05 коп. заборгованості по заробітній платі; 4000 (чотири тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього - 40668 (сорок тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 05 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2145 (дві тисячі сто сорок п"ять) грн. 60 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 406 (чотириста шість) грн. 68 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: