Рішення № 31627222, 28.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8896/13 28.05.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 4 506,45 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Рябчикова О.О. (представник за довіреністю № 29/12-12_Р від 29.12.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 4 506,45 грн.

Під час перебування справи у провадженні суду, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої було заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 3 996,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом №АВ/5736383.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, участі свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в підтвердження чого в матеріалах справи міститься зворотнє повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.05.2013р.

Ухвалою суду від 14.05.2013р. прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі, їй присвоєно №910/8896/13, розгляд справи призначено на 28.05.2013р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 28 травня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2012р. між позивачем (страховик) та Голуб Іриною Миколаївною (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту АС №006270 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір страхування).

Об'єктом Договору страхування є транспортний засіб «Ford Focus», державний реєстраційний номер АІ 0342 СО.

Транспортний «Ford Focus», державний реєстраційний номер АІ 0342 СО належить страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК 018322 (належним чином завірена копія міститься в справі).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок настання страхових ризиків, зокрема - дорожньо-транспортної пригоди. (підпункт 3.2.1. п. 3.2. Договору страхування).

Відповідний страховий випадок настав 10 вересня 2012р. на вул. Лютнева в м. Бориспіль, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Ford Focus», державний реєстраційний номер АІ 0342 СО, що знаходився під керуванням Голуб Івана Володимировича та автомобіля «УАЗ 3692», державний реєстраційний номер 40533 КК, що знаходився під керуванням водія Мазманяна Валерія Пайлаковича.

В результаті ДТП транспортний засіб «Ford Focus», державний реєстраційний номер АІ 0342 СО, було пошкоджено, що підтверджується довідкою ВДАІ Бориспільського МВ (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) ГУ МВС України в Київській області від 10.09.2012р., (копія довідки в справі).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що Голуб Іван Володимирович мав законне право на керування автомобілем «Ford Focus», державний реєстраційний номер АІ 0342 СО, що підтверджується посвідченням водія СІА №168255 (копія в справі).

Страхувальник звернувся до позивача з заявою вх. №1034.206.12.01 від 10.09.2012р. про настання страхового випадку. Заявою вх. №15/04/901/5114.12 від 11.10.2012р. про виплату страхового відшкодування, страхувальник просив позивача перерахувати страхове відшкодування на рахунок СТО «ВіДі Край Моторз».

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем, у відповідності до звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. 350 від 10.10.2012р., згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний номер АІ 0342 СО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 24.09.20012р. склала 4 753,18 грн., (належним чином засвідчена копія звіту міститься в матеріалах справи) було перераховано на користь СТО «ВіДі Край Моторз» страхове відшкодування в розмірі 4 506,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7947 від 13.11.2012р. (копія платіжного доручення знаходиться в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування в сумі 4 506,45 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом №АС-005250 Регрес від 05.11.2012р. та розрахунком суми страхового відшкодування до страхового акту №АС-005250 Регрес від 05.11.2012р.

В підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний номер АІ 0342 СО в матеріалах справи міститься рахунок №АдС-00007372 від 10.09.12р. та акт виконаних робіт №АДСА-0006840 від 01.11.2012, відповідно до яких сума ремонту складає 5 163,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою вих. №15/04/8.04/352-12 від 16.11.2012р. про здійснення страхового відшкодування на суму 4 506,45 грн. (належним чином засвідчені докази направлення та отримання вказаної заяви містяться в матеріалах справи). Відповідач залишив вказану заяву позивача без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом «УАЗ 3692», державний реєстраційний номер 40533 КК, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Ford Focus», державний реєстраційний номер АІ 0342 СО, керував Мазманян Валерій Пайлакович.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2012р. (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 10.09.2012р. трапилась внаслідок порушення водієм Мазманян Валерієм Пайлаковичем п. 13.1. Правил Дорожнього Руху України. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність Мазманян Валерія Пайлаковича за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «УАЗ 3692», державний реєстраційний номер 40533 КК, застраховано відповідачем шляхом укладення з останнім поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5736383 (копія витягу з централізованої бази даних М(Т)СБУ та лист відповідача від 26.04.2013р. № 04-04-13/9374 про надання інформації стосовно полісу №АВ/5736383 знаходяться в матеріалах справи).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу страхувальника з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в сумі 4 506,45 грн., згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається зі змісту листа відповідача від 26.04.2013р. № 04-04-13/9374 про надання інформації стосовно полісу АВ/5736383 розмір франшизи складає 510,00 грн.

Таким чином, відшкодуванню відповідачем підлягає сума у розмірі 4 506,45 грн. - 510,00 грн. = 3 996,45 грн., вказана сума страхового відшкодування, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а тому відповідно до Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягають витрати позивача, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу страхувальника, за мінусом встановленої полісом №АВ/5736383 франшизи, в сумі 3 996,45 грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, позовні вимоги не спростував, а тому з урахуванням вище викладеного сума страхового відшкодування у розмірі 3 996,45 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судовий збір, сплачений позивачем, в сумі 1 720,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (код ЄДРПОУ 35429675, адреса: вул. В.Кільцева, 56, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131) суму страхового відшкодування в розмірі 3 996,45 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість гривень 45 коп.) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2013р.

Суддя С.М. Морозов