Рішення № 31627161, 04.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.06.13р. Справа № 904/3866/13

За позовом Приватного підприємства "Науково - виробниче підприємство "ІНВЕСТИЦІЯ", вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, кімната 409, м. Дніпропетровськ, 49000

до Приватного підприємства "МЕТАЛУРГ - ДНІПРО", вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, кімната 218/1, м. Дніпропетровськ, 49000

про стягнення 370 853 грн. 69 коп.

Суддя Ємельянова О.О.

Секретар судового засідання Магась М.В.

Представники:

Від позивача: Луценко С.О. - представник (дов. б/№ від 01.02.2013 року)

Від відповідача: Литвин О.В - директор (паспорт АЕ 221267 від 06.05.1996 року)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Науково-виробниче підприємство "Інвестиція" (далі-позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного підприємства „Металург-Дніпро" (далі-відповідач) про стягнення 370 853 грн. 69 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 15/03-09 від 15.03.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2013 року.

21.05.2013 року представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву про визнання вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.06.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2010 року між Приватним підприємством „Науково-виробниче підприємство "Інвестиція" (постачальник) та Приватного підприємства „Металург-Дніпро" (покупець) було укладено договір № 15/03-09 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця металопродукцію у строки та на умовах, встановлених у договорі, а Покупець зобов'язується сплатити вартість товару та прийняти його згідно з умовами договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір вступає у силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами (а.с.11).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що датою поставки товару вважається: дата підписання обома Сторонами видаткової накладної постачальника.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата здійснюється у наступному порядку: Покупець зобов'язується здійснити оплату за товар протягом 10 (банківських) днів з дати підписання видаткової накладної.

Згідно з умовами договору, позивач поставив партію товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 61 від 21.11.2011 року на суму 224 020 грн. 44 коп., № 64 від 28.11.2011 року на суму 146 833 грн. 25 коп. та довіреностями № 1263 від 21.11.2011, № 1273 від 22.11.2011 року, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.13-16).

04.04.2013 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист - вимога № 02/04-001 від 02.04.2013 року, в якому позивач просить терміново сплати суму боргу у розмірі 370 853 грн. 69 коп. (а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Відповідно до акту звіряння за період 21.11.2011 року по 02.04.2013 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем складає 370 853 грн. 69 коп. (а.с.17).

Також, 21.05.2013 року до господарського суду Дніпропетровської області відповідач надіслав заяву про визнання вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 7 417 грн. 07 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства „Металург-Дніпро" (вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, кімната 218/1, м. Дніпропетровськ, 49000; код ЄДРПОУ 36840477) на користь Приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство "Інвестиція" (вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, кімната 409, м. Дніпропетровськ, 49000) - 370 853 (триста сімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 69 коп. основного боргу та 7 417 (сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 07 коп. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.06.2013 р.

Суддя О.О. Ємельянова