Рішення № 31627079, 28.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/11370-2012 28.05.13За позовом Приватного підприємства «Надія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс»

про стягнення 15 477,01 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Сьобко Д.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити дії щодо поставки, оплачено позивачем товару на суму 22 337,71 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 суддя Спичак О.М. порушив провадження у справі № 5011-41/11370-2012, розгляд справи було призначено на 24.09.2012.

В судовому засіданні 24.09.2012 було оголошено перерву до 08.10.2012.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі № 5011-41/11370-2012 було призначено судову почеркознавчу експертизу та на підставі ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 5011-41/11370-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013, у зв'язку із поверненням матеріалів справи № 5011-41/11370-2012 на адресу суду без виконання, внаслідок невиконання сторонами умов клопотання № 10302/10303/12-32 від 20.11.2012, провадження у справі № 5011-41/11370-2012 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2013.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/201 від 15.04.2013, у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Спичака О.М., було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-41/11370-2012, згідно якого справу № 5011-41/11370-2012 було розподілено на сектор судді Станіка С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 суддя Станік С.Р. прийняв до провадження справу № 5011-41/11370-2012 та призначив до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 розгляд справи було відкладено до 28.05.2013, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача.

В судовому засіданні 28.05.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням поданих через канцелярію суду заяви про уточнення позовних вимог та заяви про зміну предмету спору. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено усну домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити такий товар. Внаслідок такої домовленості позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0002397 від 28.11.2011 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 153 850,07 грн. згідно платіжного доручення № 2843 від 29.11.2011. Однак, відповідач здійснив лише часткову поставку товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 22 337,71 грн.

Відповідач своїх представників в судове засідання 28.05.2013 - не направив, однак, у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву, заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначаючи про те, що позивачем під час передачі відповідачем продукції за видатковою накладною № РН-Л00053 від 30.11.2011 жодних зауважень заявлено не було, а тому відповідач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Також, в судовому засіданні 28.05.2013 судом було розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог та заяву про зміну предмету позову. Заява про уточнення позовних вимог, мотивована тим, що позивачем, при поданні позовної заяви до суду, в прохальній частині такої було допущено помилку, а саме в частині зазначення суми на яку Приватне підприємство «Надія» просило суд зобов'язати відповідача поставити товар, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс» поставити товар на користь позивача лише на суму 15 447,01 грн. В заяві ж про зміну предмету позову позивач, користуючись своїм правом, що встановлене приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд замість зобов'язання відповідача поставити на користь позивача товар на суму 15 447,01 грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс» на користь Приватного підприємства «Надія» заборгованості за недопоставлений товар в сумі 15 447,01 грн.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приймає заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду і здійснює розгляд справи в межах вказаної заяви.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2011 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс», внаслідок досягнення усної домовленості між сторонами, виставив позивачу - Приватному підприємству «Надія» рахунок-фактури № СФ-0002397 на оплату продукції на загальну суму 153 850,07 грн. (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0002397 від 28.11.2011, позивач платіжним дорученням доручення № 2843 від 29.11.2011 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 153 850,07 грн. (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач здійснив поставку товару частково, лише на суму 138 403,06 грн., про що у видатковій накладній № РН-Л000053 від 30.11.2011 було здійснено відповідний запис, та внаслідок чого представник позивача не посвідчив наведену накладну а ні своїм підписом, а ні печаткою юридичної особи.

Позивач зазначає, що товар на суму 15 447,01 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0002397 від 28.11.2011 поставлено відповідачем позивачу так і не було, у зв'язку з чим Приватне підприємство «Надія» звернулося до відповідача із претензією № 483 від 05.12.2011, в якій просило Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс» сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі 15 447,01 грн. у вартість недопоставленої продукції.

Відповідач, отримавши 12.12.2011 згідно рекомендованого повідомлення про врученням поштового відправлення (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) претензію № 483 від 05.12.2011, листом № 48 від 18.01.2012, надав позивачу відповідь, в якому повідомив останнього про те, що поставка товару була здійснена у повному обсязі, а тому підстави для повернення грошових коштів в сумі 15 447,01 грн. у вартість недопоставленої продукції - відсутні.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач свого обов'язку щодо поставки товару, оплаченого позивачем - не виконав, грошові кошти у сумі 15 447,01 грн. - не повернув, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 15 447,01 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених вимог, зазначаючи про те, що свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0002397 від 28.11.2011 та видаткової накладної № РН-Л000053 від 30.11.2011 виконав у повному обсязі, що, на його думку, підтверджується поданою ним до суду видатковою накладною № РН-Л000053 від 30.11.2011, що скріплена підписами представників сторін, без посвідчення печаткою юридичної особи підпису представника позивача.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальникзобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити занього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексуУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексуУкраїни правочин вважається таким, що вчинений уписьмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами,довіреністю,законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що поданий позивачем рахунок-фактури на оплату товару № СФ-0002397 від 28.11.2011 на загальну суму 153 850,07 грн., вважається судом пропозицією відповідача позивачу укласти договір (оферта), а здійснені позивачем перерахування грошових коштів у сумі 153 850,07 грн. платіжним дорученням № 2843 від 29.11.2011- прийняттям такої пропозиції (акцепт) позивачем.

У зв'язку із наведеними обставина, відповідачем, як постачальником, було поставлено позивачу, як покупцю, товар згідно видаткової накладної № РН-Л000053 від 30.11.2011.

Отже, зібрані у справі докази, а саме: рахунок-фактури на оплату товару № СФ-0002397 від 28.11.2011, платіжне доручення № 2843 від 29.11.2011 та видаткова накладна № РН-Л000053 від 30.11.2011, свідчать про виникнення між сторонами, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, правовідносин договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Разом з тим, відповідач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару на суму 153 850,07 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0002397 від 28.11.2011 лише частково в сумі 138 403,06 грн., у зв'язку з чим представник позивача не посвідчив наведену накладну своїм підписом та не скріпив печаткою юридичної особи, а також зробив відповідний запис про наявність наведених обставин.

Таким чином, враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, та повне виконання з боку позивача обов'язку щодо оплати такого товару, Приватне підприємство «Надія» звернулося до відповідача із претензією № 483 від 05.12.2011, в якій просило Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс» сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі 15 447,01 грн. у вартість недопоставленої продукції, проте, відповідач, листом № 48 від 18.01.2012 у відповідь на претензію № 483 від 05.12.2011, повідомив останнього про те, що поставка товару була здійснена у повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для повернення грошових коштів в сумі 15 447,01 грн. у вартість недопоставленої продукції - відсутні.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що сторонами не було визначено строк повернення грошових коштів попередньої оплати за поставлений товар у разі не виконання відповідач своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що негайне виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення попередньої оплати на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, повинен бути виконаний в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якою у даному випадку судом вважається претензія № 483 від 05.12.2011, яка 12.12.2011 була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення від 05.12.2011.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0002397 від 28.11.2011 та видаткової накладної № РН-Л000053 від 30.11.2011, а також доказів повернення ним позивачу грошових коштів попередньої оплати в сумі 15 447,01 грн. у строк встановлений ст. 530 Цивільного кодексу України - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Твердження відповідача про те, що ним було виконано свої зобов'язання щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0002397 від 28.11.2011 у повному обсязі, що, на його думку, підтверджується поданою ним до суду видатковою накладною № РН-Л000053 від 30.11.2011, судом обґрунтовано спростовується, з огляду на наступне.

Судом, при досліджені поданої відповідачем видаткової накладної № РН-Л000053 від 30.11.2011, встановлено, що вказана видаткова накладна містять лише підпис представників сторін та скріплена лише печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс», печаткою ж Приватного підприємства «Надія» в супереч ст. 207 Цивільного кодексу України - непосвідчена, а тому не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує здійснення поставки товару на суму 153 850,07 грн., по-перше, внаслідок не дотримання форми укладання правочину між юридичними особами, а по-друге, з огляду на те, що за відсутності печатки на підписі особи, яка посвідчувала первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, суд не може дійти висновку про те, що отримання товару здійснила особа, яка уповноважена на здійснення такої господарської операції, оскільки скріплення документу печаткою, з урахуванням того, що відповідальність за зберігання та законністю користування такою покладається на керівників підприємств, які, в свою чергу, мають право передати своїм підлеглим працівникам повноваження щодо користування такою, свідчить про те, що особа, яка вчинила підпис на видатковій накладній уповноважена на здійснення господарських операцій від імені підприємства.

Таким чином, із врахуванням заперечень позивача про здійснення посвідчення видаткової накладної № РН-Л000053 від 30.11.2011 уповноваженим представником позивача, враховуючи наявність в матеріалах справи видаткової накладної № РН-Л000053 від 30.11.2011 посвідченою лише підписом представника відповідача та скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс», яка містить відповідний запис про недопоставку товару, та яка внаслідок такої недопоставки не була підписана представником позивача та скріплена печаткою Приватного підприємства «Надія», за якою позивач визнає здійснення відповідачем поставку товару на суму 138 403,06 грн., суд приходить до висновку, що посилання відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 15 447,01 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів попередньої оплати в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 15 447,01 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс» (код ЄДРПОУ - 37675706, місцезнаходження: 02232, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 73) на користь Приватного підприємства «Надія» (код ЄДРПОУ - 21356758, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н., вул. Остафія Дашковича, буд. 27) 15 447 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн. 01 коп. - заборгованості за непоставлений товар та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення - 29.05.2013