Постанова № 31627005, 04.06.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 червня 2013 року Справа № 814/2172/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП, суб'єкт господарювання) звернулася до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0000271702 від 12.03.2013, яким суб'єкту господарювання збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на 5334,33грн. (основний платіж - 5333,33грн., штрафні санкції - 1грн.), зазначивши про незаконність оспорюваного рішення.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ, відповідач, контролюючий орган) позов не визнала, зазначивши про правомірність дій контролюючого органу при проведені перевірки позивача та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким суб'єкту господарювання визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ, в зв'язку з безтоварністю господарських операцій з ТОВ «Янта».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну». При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198. ст.198 ПК України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними».

Приписами п.180.1 ст.180 ПК України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

При розгляді справи встановлено, що в період з 05.02.2013 по 11.02.2013 ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, за наслідками якої 27.02.2013 складено акт №505/17-200-2329801989 перевірки фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ «Янта» з податку на додану вартість, відповідно до висновків якого ФОП порушено п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 на суму 5333,33грн..

На основі встановлених в ході перевірки обставин відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000271702 від 12.03.2013, яким суб'єкту господарювання збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 5334,33грн. (основний платіж - 5334,33грн., штрафні санкції - 1грн.).

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Янта».

На обгрунтування суджень про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Янта» контролюючий орган посилається на відсутність товарно-транспортних накладних по господарських операціях з придбання у ТОВ «Янта» пального та акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 14.11.2012 №3421/22-100/31268518 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Янта» щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «ЮЛА-ЛКЖС» та ТОВ «Буд-Сервіс 2010».

На думку суду, позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Так, судом встановлено, що 26.01.2011 між ФОП та ТОВ «Янта» укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів та додаткову угоду до вказаного договору, на виконання яких позивачем придбано у ТОВ «Янта» 4183л. дизпалива. Купівля-продаж підтверджена податковою накладною №20 від 26.01.2011, видатковою накладною №РН-00023 від 26.01.2011 та платіжними дорученнями №11 від 26.01.2011 та №12 від 28.01.2011. Відповідно до умов цивільно-правових угод отримання ФОП дизельного пального здійснювалось шляхом заправки автотранспорту позивача пальним з АЗС ТОВ «Янта». Вказані господарські операції фіксувалися в відомостях отримання пального за січень 2011 року та лютий 2011 року, а виконання угоди підтверджено актом звірки від 24.02.2011.

Відповідно до наданих позивачем первинних документів (видаткової накладної, податкової накладної, платіжних документів по господарським операціям як з продавцем), які оформлені згідно приписів ст.2, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2, п. 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88), господарські операції між позивачем та контрагентом мали реальний характер і підтверджені достатніми первинними документами. Видана позивачеві контрагентом податкова накладна та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям, які в подальшому використані підприємством в господарській діяльності.

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Янта», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання пального в господарській діяльності.

Аргументи контролюючого органу про відсутність товарно-транспортних накладних, що могло б підтверджувати транспортування товару від продавця до покупця, в даному випадку не мають правового значення, оскільки отримання покупцем придбаного пального здійснювалось шляхом проведення заправки автотранспорту з АЗС ТОВ «Янта», що підтверджується також повідомленням покупця про зберігання дизельного пального в резервуарі на АЗС ТОВ «Янта», актом звірки вибраного пального, відомостями на відпуск пального та свідченнями ОСОБА_2 - особа, яка перебуває в трудових відносинах з позивачем (водій).

Посилання відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 14.11.2012 №3421/22-100/31268518 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Янта» щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з

ТОВ «ЮЛА-ЛКЖС» та ТОВ «Буд-Сервіс 2010», також не має правового значення, оскільки суб'єктом владних повноважень при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення дана правова оцінка господарським операціям за січень-лютий 2011 року, а акт про неможливість проведення перевірки в зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою складено 14.12.2012 (через 22 місяці після здійснення господарських операцій). Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

При розгляді справи встановлено, що надані позивачеві контрагентом податкова накладна, видаткова накладна відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкової накладної постачальник був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по такій податковій накладній в податковий кредит.

Помилкове зазначення суб'єктом господарювання в платіжних дорученнях дати укладення угоди купівлі-продажу ПММ (04.01.2011 замість 26.01.2011) не вказує на безтоварність господарської операції при встановлені факту оплати та фактичне отримання товару покупцем.

В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність господарських операцій, вчинених між позивачем та вищезазначеним контрагентам, є бездоказовими.

Отже, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 12.03.2013року № 0000271702.

Стягнути судові витрати в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний