Ухвала суду № 31625749, 29.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-122/10/0107

29.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

від прокурора: Місюра Олексій Миколайович, посвідчення №005793 від 25.09.2012,

від позивача: Агабабян Сергій Суренович, довіреність №03-09/4826 від 12.10.2012,

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №006448 від 22.01.2013,

розглянувши апеляційні скарги Прокурора Залізничного району м.Сімферополя та Севастопольської митниці Державної митної служби України на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя (суддя Масалигіна Н.С.) від 27.04.2010 у справі № 2а-122/10

за позовом Прокурора Залізничного району м. Сімферополя (вул. К.Лібкнехта, 2, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

в інтересах держави в особі Севастопольської митниці Державної митної служби України (пр. Нахімова, 5-а, м. Севастополь, 99011)

до ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 Крим, 95000)

про стягнення складського збору,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.04.2010 в задоволенні позову відмовлено (т.1 арк.с.103-104).

Рішення суду мотивовано тим, що питання про оплату за зберігання товару не заявлялось Севастопольською митницею під час розгляду протоколу про порушення митних правил щодо ОСОБА_4 за статтею 340 Митного кодексу України, та не вирішувалось судом під час винесення додаткової постанови від 12.01.2007; період, коли товар не оформлявся у митному відношенні і знаходився на складі митниці внаслідок дій посадових осіб митниці, визнаних судовими рішеннями незаконними, не повинен враховуватись при обчисленні розміру митного збору за зберігання товару на складі митниці; крім того, прокурор та позивач пропустили строк звернення до суду з позовом, що відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла на час прийняття рішення, є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, відповідач наполягав на застосуванні цього положення.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Севастопольська митниця Державної митної служби України, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, позов задовольнити (т.1 арк.с.110, 115-118).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погодившись з постановою суду, прокурор Залізничного району м.Сімферополя звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, позов задовольнити (т.1 арк.с.109, 123-129).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з посиланням на статті 2, 4, 7, 11, 12, 15, 40, 43, 69, 72, 77, частину першу статті 84, статті 85, 87, 171, 312, 313, 314, 320, 377, 384, частину першу статті 385, статтю 404 Митного кодексу України від 11.07.2002

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 задоволено клопотання Прокурора Залізничного району м. Сімферополя, поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.04.2010 у справі № 2а-122/10 (т.1 арк.с.149-151).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 апеляційне провадження по справі №122/10/0107 зупинено до розгляду Вищим адміністративним судом України справи №22-а-1219/08 (попередній номер 2а-161/08) (К-6491/09) (т.1 арк.с.177-179).

10.07.2012 за вх.№9138 надійшло клопотання від Севастопольської митниці Державної митної служби України про поновлення провадження у справі, на підставі того, що обставини, які були підставою для зупинення провадження відпали, а саме Вищим адміністративним судом України 15.06.2012 розглянута справа №22-а-1219/08 (попередній номер №2а-161/08) (К-6491/09) (т.2 арк.с.2).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 провадження по справі поновлено (т.2 арк.с.17).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 29.05.2013 прокурор та представник позивача підтримали свої апеляційні скарги, просять їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати по мотивам, викладеним в них.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2013 заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив в їх задоволенні відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим по мотивам, викладеним в письмових запереченнях на апеляційні скарги (т.2 арк.с.23-26, 50-52, 75-76).

Клопотання відповідача про призначення по справі судової економічної експертизи не підлягає задоволенню, так як розрахунок митного збору не потребує спеціальних знань і може бути вирахований арифметичним шляхом позивачем та відповідачем. Ці розрахунки сторін надані (т.2 арк.с.75-76,79-80).

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

09.08.2005 Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя на власника тканини ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за порушення статті 340 Митного кодексу України - не декларування по встановленій формі точних відомостей про кількість тканини бавовняної, що переміщувалась через митний кордон України, у вигляді штрафу у розмірі 5000 грн., без конфіскації об'єкту правопорушення - вилученої тканини (т.1 арк.с.10).

Відповідач штраф сплатив повністю.

У ході здійснення митного оформлення вантажу-тканини ворсової у кількості 9782 кг, яка належала ОСОБА_4, за митною вартістю згідно інвойсу від 26.07.2005 та з метою однозначної класифікації товару, заявленого ОСОБА_4 у ВМД №123000002/6/100656 від 26.07.2005, Севастопольською митницею у відповідності зі статтею 73 Митного кодексу України та на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 №1862 "Про затвердження Порядку взяття (надання) проб та зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками" був ініційований відбір проб та зразків вказаного товару з подальшим направленням до Кримської служби експертного забезпечення митних органів для проведення лабораторних досліджень.

Згідно висновків експерта Кримської служби експертного забезпечення митних органів від 16.08.2006 №20-388 надані для дослідження зразки товару є: полотно трикотажне бавовняне фарбоване (код УКТЗЕД 6002923000), полотно трикотажне бавовняне набивне (код УКТЗЕД 6002929000) та полотно трикотажне бавовняне ворсове (код УКТЗЕД 6001919000).

В ВМД №123000002/6/100656 від 26.07.2005 заявлений код товару 6002923000.

З урахуванням висновку експерта від 16.08.2006 №20-388 Кримської служби експертного забезпечення митних органів, невідповідність коду по УКТЗЕД та опису товару, наданому до митного оформлення посадовими особами Севастопольської митниці було підготовлено класифікаційне рішення №КТ-123-013-06 від 12.09.2006 по визначенню коду товарів відповідно з УКТЗЕД.

Згідно даних зазначеного висновку експертизи, задекларована відповідачем тканина повинна класифікуватися відповідно УКТЗЕД про трьом різним кодам, у зв'язку з чим, посадовими особами Севастопольської митниці двічі виписувалася картка відмови в митному оформленні за №123000002/6/00010 від 13.09.2006 та №123000002/6/101121 від 22.11.2006 у зв'язку з невідповідністю коду по УКТЗЕД та опису товару, наданому до митного оформлення.

16.08.2005 ОСОБА_4 звернувся до Севастопольської митниці щодо митного декларування вантажу, однак у митному оформлені товарів було відмовлено з наступних підстав та зазначено, що заявлена митна вартість вантажу не відповідає фактичній.

Не погодившись з даною відмовою, ОСОБА_4 оскаржив її до суду.

Постановою місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 06.10.2005 у справі №2-5333/2005, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2006 у справі №к-1167/06, визнано протиправною відмову старшого інспектора пасажирського відділу № 1 Севастопольської митниці Цобкалова М.П. у митному оформлені вантажу тканини бавовняної виробництва Туреччини, в кількості 9782 кг, що належить ОСОБА_4; зобов'язано Севастопольську митницю здійснити митне оформлення вантажу тканини бавовняної в кількості 9782 кг, що належить ОСОБА_4 з зазначенням митної вартості вантажу згідно до інвойсу від 26.07.2005 (т.1 арк.с. 37-40, 41-45).

Вказане рішення не виконано позивачем.

Однак, в пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 №1-РП/208 зазначено, що згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

13.09.2006 та 22.11.2006 Севастопольською митницею ДМС України ОСОБА_4 знову відмовлено у прийнятті ВМД товару - тканини у зв'язку з невідповідністю заявлених у ВМД кодів товарів кодам УКТЗЕД, оскільки відділом контролю митної вартості і номенклатури надано рішення від 12.09.2006 №КТ-123-013-06 щодо визначення коду товару, який зберігався на складі митниці та є власністю позивача.

Не погодившись з зазначеними відмовами, ОСОБА_4 оскаржив дії митниці до суду і постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 у справі №22-а-1219/08 (2-а-161/08) визнано неправомірними дії Севастопольської митниці Державної митної служби України щодо відмови у митному оформлені вантажу тканини виробництва Туреччини у кількості 9782 кг, що належить ОСОБА_4, та складанню карток відмови у прийнятті вантажних митних декларацій від 13.09.2006 за №123000002/6/00010 та від 22.11.2006 за №123000002/6/00015 (т.1 арк.с.46-55).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2012 у справі №К-23811/08, К-6491/09 (№22-а-1219/08 (попередній номер 2а-161/08)) касаційні скарги Прокурора Залізничного району м.Сімферополя та Севастопольської митниці Державної митної служби України задоволено, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Севастопольської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірними дій щодо відмови в митному оформленні вантажу скасовано та залишено в силі постанову Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 21.07.2008, якою в задоволенні позову було відмовлено (т.2 арк.с.3-6).

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 12.01.2007 уточнена постанова Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.08.2005 щодо ОСОБА_4, зазначено, що до ОСОБА_4 адміністративне стягнення у вигляді конфіскації майна не застосовується, вилучений товар повернути законному власнику - ОСОБА_4 (т.1 арк.с.81).

12.01.2007 ОСОБА_4 надав ВМД №123000002/7/100002 від 11.01.2007 з повним описом всіх кодів тканини за УКТЗЕД, сплатив всі обов'язкові платежі та складський збір за зберігання товару за період з 01.08.2005 по 11.08.2005 в сумі 74098,65грн. (т.2 арк.с.61), які ОСОБА_4 не оспорювалися, тобто на день першої заяви видачі тканини зі складу митниці, після чого щодо вантажу - тканини здійснено митне оформлення.

Згідно видатної накладної №15229 від 12.01.2007 вартість тканини, що перебувала на зберіганні в Севастопольській митниці складала 812506,00грн. (т.2 арк.с.60).

22.07.2009 Прокурор Залізничного району м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави - в особі Севастопольської митниці звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 про стягнення на користь держави складського збору за зберігання тканини, затриманої по Протоколу про порушення митних правил №0155/123000000/05 від 01.08.2005 у кількості 9782 кг вартістю 812506,00грн. на складі митниці з 01.08.2005 по 11.01.2007 у розмірі 13634151,16 грн. (т.1 арк.с.1-5, 24-28, т.2 арк.с.60).

Згідно остаточного розрахунку сторін, вартість складського збору за зберігання товару складає за даними позивача 12794366,90грн. (т.2 арк.с110-111).

Спір виник у зв'язку з тим, що митні органи чотири рази: 26.07.2005, 16.08.2005, 13.09.2006, 22.11.2006, відмовляли відповідачу в митному оформленні товару кожного разу з нових підстав і за цей період було нараховано складський збір, що перевищує вартість тканини в 15 разів.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, Законом України "Про єдиний митний тариф України", Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно з частиною третьою статті 320 та статті 404 Митного кодексу України, притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил не звільняє його від обов'язку сплати мита та інших податків й зборів. Особа, яка вчинила порушення митних правил, не дивлячись на стягнення штрафу, зобов'язана сплатити податки і збори, встановлені законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) до України, митного оформлювання та оподаткування особистих речей товарів і транспортних засобів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" оподаткування товарів здійснюється за умови оформлення вантажної митної декларації та митного оформлення в порядку, передбаченому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні ними імпортних операцій.

Частиною другою статті 88 Митного Кодексу України передбачено, що декларант-особа, якій належить товар, зобов'язана провести декларування товарів та сплатити податки і збори.

Статтями 75, 76, 85, 86, 87 Митного кодексу України, статтями 4, 8, 16 Закону України "Про єдиний митний тариф", Законом України "Про митний тариф України", статтями 2, 6 Закону України "Про податок на додану вартість" сплата мита, ПДВ, митних зборів та складських зборів за знаходження товарів під митним контролем та їх оформлення, є обов'язковою при ввезені товарів на митну територію України. Товари, які ввозяться на митну територію України, підлягають оподаткуванню митним збором по встановленій ставці. Ставка мита на полотно трикотажне ворсове згідно УКТ ЗЕД складає 0,5 доларів США за кг, на полотно трикотажне фарбоване - 20% від митної вартості.

Відповідно до статей 85, 87 Митного кодексу України від 12.12.1991, частини другої статті 166, пункту 8 статті 168 Митного кодексу України від 11.07.2002 на складах митниці можуть зберігатися товари, які переміщуються через митний кордон України до митного оформлення, ввозяться громадянами і підлягають оподаткуванню податками й зборами, якщо вони не сплачені, а також вилучені відповідно до статті 377 Митного кодексу України від 11.07.2002, як об'єкти порушення митних правил.

Виходячи зі змісту статті 385 Митного кодексу України, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення стягнення.

Однак, відповідно до частини другої цієї статті посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, зобов'язана зібрати та додати до справи документи про понесені на провадження справи витрати.

Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у постанові митного органу або суду по справі про порушення митних правил.

Питання щодо оплати вартості зберігання товару під час розгляду протоколу про порушення митних правил щодо ОСОБА_4 за статтею 340 Митного кодексу України, не вирішувалось, позивачем не заявлялось відповідне клопотання, також не вирішувалось судом під час прийняття додаткової постанови від 12.01.2007.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення суду першої інстанції прийнято з врахуванням зазначених положень Кодексу адміністративного судочинства України, так як дії митних органів не відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Прокурором та позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів.

Обставини справи дають судовій колегії право для висновку, що відповідачем своєчасно приймались всі дії, спрямовані на прискорення митного оформлення товару та його отримання зі складу митниці.

Посилання прокурора та позивача на положення Митного кодексу України, на підставі яких за знаходження товарів під митним контролем з власника товару стягується збір в порядку та розмірах, визначених пунктом 9 додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.1997 №65 "Про ставки митних зборів", зокрема, ставка складського збору за знаходження товару на складах митниці, за 1 кг за кожний день зберігання встановлена в таких розмірах: перші 10 календарних днів 0,1 доларів США; кожний наступний календарний день - 0,5 доларів США, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки цією постановою встановлені розміри митного збору за зберігання товарів, які підлягають обов'язковій передачі митниці.

Згідно прикінцевих положень Митного кодексу України від 11.07.2002, Митний кодекс України набирає чинності з 01.01.2004, крім частини тринадцятої статті 71, яка набирає чинності з моменту набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу про вступ України в Світову організацію торгівлі" від 10.04.2008 №250-ІV ратифіковано Протокол про вступ України в Світову організацію торгівлі, підписаний у Женеві 05.02.2008.

Отже, Постанова Кабінету Міністрів України "Про ставки митних зборів" №65 від 27.10.1997 втратила чинність з 01.01.2004.

Пунктом 7.3 Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23.06.1998 №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.1998 за №443/2883, визначено, що при нарахуванні зборів за перебування під митним контролем до строку перебування під митним контролем не включається:

7.3.3. час від складання протоколу про порушення митних правил до прийняття остаточного рішення у справі;

7.3.4. період проведення митними установами експертизи з установлення класифікаційного коду товару згідно з ТН ЗЕД та митної вартості;

7.3.7. час затримки митного оформлення, яка сталася з вини митниці.

При викладених обставинах, суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки період, коли товар не оформлявся у митному відношенні і знаходився на складі митниці внаслідок дій посадових осіб митниці, не повинен враховуватись при обчисленні розміру митного збору за зберігання товару на складі митниці, що роз'яснено позивачу та відповідачу листом Державної митної служби України за № 20/08517 від 28.12.2006 (арк.с.36).

В Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" №8 від 03.06.2008 викладено правову позицію, згідно з якою, при вирішенні питання про відшкодування витрат за зберігання вилучених митними органами товарів та транспортних засобів, що зазначено в частині першій статті 384 Митного кодексу України, слід визнати правильною практику тих судів, які відмовляють в стягненні таких витрат, мотивуючи своє рішення відсутністю належних розрахунків на підставі чинного нормативного акта.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.

Посилання суду першої інстанції на пропуск строку звернення до суду, як на додаткову підставу для відмови в задоволенні позовних вимог є неправомірним, так як судова колегія не встановила порушення прав позивача, які підлягають задоволенню, з огляду на правову позицію Верховного Суду України, що у разі встановлення пропуску строку для звернення з позовом без поважної причини, суд в рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги Прокурора Залізничного району м.Сімферополя та Севастопольської митниці Державної митної служби України на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.04.2010 у справі №2а-122/10 залишити без задоволення.

2.Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.04.2010 у справі №2а-122/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна