Постанова № 31623897, 13.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 травня 2013 року (17 год. 50 хв.) Справа № 808/3518/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Столяренко О.М.,

за участю представників

позивача - Горбаньової О.М.,

відповідача - Маріхіна К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

01.04.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000780026 від 29.10.2012 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 181443 грн. за серпень 2012 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались у травні 2010 - липні 2012 за результатами якої складено акт від 13.11.2012 №482/26-0/00194731 (далі - Акт перевірки). В обґрунтування висновків Акту перевірки позивача відповідач посилається на нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «ТД Стратег». На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 № 0000780026. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним.

Ухвалою судді від 03.04.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 18.04.2013.

У судове засідання 18.04.2013 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

Ухвалою від 18.04.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 24.04.2013.

Ухвалою від 24.04.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 24.04.2013.

Через неприбуття у судове засідання 24.04.2013 уповноваженого представника відповідача, судовий розгляд було відкладено на 30.04.2013.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.05.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що про реальність господарських операцій позивача із ТОВ «ТД Стратег» свідчать дані наданих відповідачу для перевірки документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача (договори, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення). Посилання відповідача на нікчемність, укладених позивачем із ТОВ «ТД Стратег» правочинів, є необґрунтованим та не доведеним у встановленому законодавством порядку. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угод між позивачем та ТОВ «ТД Стратег». Відсутність товарно-транспортних накладних або інших первинних документів, що підтверджували б транспортування товару, свідчить про не підтвердження факту поставки товару за перевіряємий період позивачу від ТОВ «ТД Стратег». Було встановлено, що контрагент позивача ТОВ «ТД Стратег» не має відповідних активів, які необхідні для здійснення господарської діяльності. Відсутні фізичні, технічні та технологічні умови для здійснення господарської діяльності, що спростовує здійснення реальних господарських операцій на підставі якої позивач сформував податковий кредит. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.05.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2012 між позивачем та ТОВ «ТД Стратег» був укладений договір поставки №56 про закупівлю товарів за державні кошти, за яким постачальник зобов'язався у 2012 поставити покупцю товари, визначені в специфікації, а покупець - прийняти та оплатити поставлені товари. Договором визначено, що поставка товару відбувається на умовах DDP, автотранспортом у критих транспортних засобах - склад покупця. Строк поставки з лютого 2012 по грудень 2012.

На виконання договору ТОВ «ТД Стратег» поставило на склад позивача товар. За наслідками виконання поставки товару ТОВ «ТД Стратег» видавалась позивачу податкові накладні від 02.08.2012 №4, від 30.08.2012 №19, від 20.08.2012, від 17.08.2012 №15, від 09.08.2012 №9, від 31.08.2012 №23 на загальну суму 1311967,60 грн. у тому числі ПДВ у сумі 218661,27 грн. та видаткові накладні на зазначену суму.

На суму 1311967,60 грн. у тому числі ПДВ у сумі 218661,27 грн. ТОВ «ТД Стратег» виписало позивачу рахунки-фактури від 02.08.2012 №АМ-927, від 27.08.2012 №АМ-940, від 09.08.2012 №АМ-932, від 17.08.2012 №АМ-0000908, від 15.08.2012 №АМ-936, від 06.08.2012 №АМ-929, від 31.08.2012 №АМ-845.

02.02.2012 між позивачем та ТОВ «ТД Стратег» був укладений договір поставки №73 про закупівлю товарів за державні кошти, за яким постачальник зобов'язався у 2012 поставити покупцю товари, визначені в специфікації, а покупець - прийняти та оплатити поставлені товари. Договором визначено, що поставка товару відбувається на умовах DDP, автотранспортом у критих транспортних засобах - склад покупця. Строк поставки з лютого 2012 по грудень 2012.

На виконання договору ТОВ «ТД Стратег» поставило на склад позивача товар. За наслідками виконання поставки товару ТОВ «ТД Стратег» видавалась позивачу податкові накладні від 09.08.2012 №10, від 31.08.2012 №22 на загальну суму 1395151,22 грн. у тому числі ПДВ у сумі 232525,20 грн. та видаткові накладні на зазначену суму.

На суму 1395151,22 грн. у тому числі ПДВ у сумі 232525,20 грн. ТОВ «ТД Стратег» виписало позивачу рахунки-фактури від 08.08.2012 №АМ-931, від 28.08.2012 №АМ-942.

02.02.2012 між позивачем та ТОВ «ТД Стратег» був укладений договір поставки №74 про закупівлю товарів за державні кошти, за яким постачальник зобов'язався у 2012 поставити покупцю товари, визначені в специфікації, а покупець - прийняти та оплатити поставлені товари. Договором визначено, що поставка товару відбувається на умовах DDP, автотранспортом у критих транспортних засобах - склад покупця. Строк поставки з лютого 2012 по грудень 2012.

На виконання договору ТОВ «ТД Стратег» поставило на склад позивача товар. За наслідками виконання поставки товару ТОВ «ТД Стратег» видавалась позивачу податкові накладні від 07.08.2012 №6, від 29.08.2012 №17, від 30.08.2012 №18, від 15.08.2012 №13, від 08.08.2012 №8, від 10.08.2012 №11, від 02.08.2012 №1, від 02.08.2012 №2, від 02.08.2012 №3 на загальну суму 3973666,08 грн. у тому числі ПДВ у сумі 662277,68 грн. та видаткові накладні на зазначену суму.

На суму 3973666,08 грн. у тому числі ПДВ у сумі 662277,68 грн. ТОВ «ТД Стратег» виписало позивачу рахунки-фактури від 06.08.2012 №АМ-928, від 27.08.2012 №АМ-939, від 10.08.2012 №АМ-934, від 08.08.2012 №АМ-930, від 09.08.2012 АМ-933, від 02.08.2012 №АМ-924, від 02.08.2012 №АМ-925, від 02.08.2012 №АМ-926.

Розрахунок із ТОВ «ТД Стратег» за виконання зазначених договорів здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «ТД Стратег». Факт оплати поставки товарів за договорами підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

За рахунок операцій з ТОВ «ТД Стратег» позивачем був сформований податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2012 на загальну суму 1088657,90 грн. в сумі ПДВ 181443,00 грн.

На підставі наказів відповідача від 22.10.2012 №487 та від 02.11.2012 №516 в період з 23.10.2012 по 12.11.2012 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались у травні 2010 - липні 2012.

За результатами перевірки 13.11.2012 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за серпень 2012 на суму 181443,00 грн.

Позивачем до відповідача були подані заперечення на Акт перевірки від 19.11.2012 №11/13-4343. Відповіддю на заперечення від 26.11.2012 №6707/10/26-0 відповідач відмовив у задоволенні заперечень позивача.

На підставі Акту перевірки 24.10.2012 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000780026, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 181443,00 грн.

Позивачем до Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС була подана скарга від 11.12.2012 №25-02.22/4531 на зазначене податкове повідомлення-рішення. Рішенням Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС від 27.12.2012 №17151/10-10-233 строк розгляду скарги було продовжено по 11.02.2013 (включно).

11.02.2013 рішенням Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС за №2336/10/10-233 про результати розгляду скарги, він залишив скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з оскаржуваним повідомленням-рішенням та рішенням про результати розгляду скарги 19.02.2013 позивач подав повторну скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України №3995/6/10-2115 від 11.03.2013 про результати розгляду повторної скарги позивачу, повторна скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок укладання між позивачем та ТОВ «ТД Стратег» правочинів.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ за серпень 2012 на суму ПДВ у розмірі 181443,00 грн. по операціях з ТОВ «ТД Стратег».

На виконання умов укладених договорів від 31.01.2012 №56, від 02.02.2013 №73, від 02.02.2013 №74 ТОВ «ТД Стратег» товар було поставлено на склад позивача. Продавцем на суму поставки 1088657,90 у тому числі ПДВ у сумі 181443,00 грн. виписано податкові накладні та видаткові накладні. Позивач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Згідно із пп. 5.1 договорів від 31.01.2012 №56, від 02.02.2013 №73, від 02.02.2013 №74 поставка товару відбувається на умовах DDP, автотранспортом у критих транспортних засобах - склад покупця.

Факт поставки ТОВ «ТД Стратег» позивачу товарів, на виконання умов зазначених договорів, підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними від 20.08.2012, від 17.08.2012, від 15.08.2012, від 08.08.2012, від 10.08.2012, від 02.08.2012, від 30.08.2012, від 09.08.2012, від 07.08.2012, від 31.08.2012, від 29.08.2012. Також, наявними в матеріалах справи, копіями карток складського обліку підтверджується надходження придбаних товарів від ТОВ «ТД Стратег» на склад позивача.

В Акті перевірки відповідач посилається на отримані від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ДПС матеріали зустрічної звірки ТОВ «ТД Стратег» щодо питань документального підтвердження господарських відносин з позивачем, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 (№742/22-1411/32149798 від 06.11.2012). За результатами зустрічної звірки було встановлено відсутність реального здійснення операцій із позивачем при придбанні товарів за серпень 2012. Згідно декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 у ТОВ «ТД Стратег» не має відповідних активів, які необхідні для здійснення господарської діяльності. У ТОВ «ТД Стратег» відсутні фізичні, технічні та технологічні умови для здійснення господарської діяльності, що спростовує здійснення реальної господарської операції на пі підставі якої позивач сформував податковий кредит.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «ТД Стратег» правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів від 31.01.2012 №56, від 02.02.2013 №73, від 02.02.2013 №74 між позивачем та ТОВ «ТД Стратег».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та ТОВ «ТД Стратег» порушують публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів зроблений з огляду на діяльність його контрагентів є безпідставним та не обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт виконання умов договорів.

Відповідно по п.п. 1.2. п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум по операціям з ТОВ «ТД Стратег».

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0000780026, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданими до матеріалів справи платіжним дорученням №5904 від 29.03.2013 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 1814,43 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 №0000780026, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, яким Державному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 181443 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (розташоване: 69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731) судовий збір у сумі 1814,43 грн. (одна тисяча вісімсот чотирнадцять гривень 43 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 17.05.2013.