Постанова № 31623763, 17.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2013 р. Справа №805/5644/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі - Мангуш З.В.,

за участю

представника позивача, - Болхової А.В.,

представника відповідача, - Шмакова Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" у особі Відділення "Донецьке регіональне управління" АТ "Родовід Банк" до Головного управління юстиції в Донецькій області про визнання протиправними дії, скасування постанови про повернення виконавчого документа, заборонення вчиняти дії направлені на повернення виконавчого документа,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" у особі Відділення "Донецьке регіональне управління" АТ "Родовід Банк" звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління юстиції в Донецькій області про визнання протиправними дії, скасування постанови про повернення виконавчого документа, заборонення вчиняти дії направлені на повернення виконавчого документа.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 09.04.2013 року Банком отримано постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 28 березня 2013 року, в якій зазначено, що «відповідно до вимог чинного законодавства наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані неповнолітні особи. Перевірити факт реєстрації неповнолітніх у іпотечному нерухомому майні не вбачається можливим. З метою недопущення порушення вимог законодавства, виконавчий документ слід повернути стягувачу».

Не погоджується із оскаржуваною постановою та вважає її такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із наступним.

Представник АТ "Родовід Банк", ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, зазначає, що державний виконавець, з метою встановлення факту реєстрації неповнолітніх осіб за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Українська, буд. 226, здійснював запити до чисельних державних установ. Однак, із жодної відповіді на вказані запити не вбачається, що за зазначеною адресою зареєстровані неповнолітні діти. Таким чином, винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 28 березня 2013 року є передчасною дією відповідача.

Крім того, зазначає, що навіть якщо б державним виконавцем достовірно і було б встановлено факт реєстрації неповнолітніх дітей, то відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, перед винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, він зобов'язаний здійснити ряд заходів, таких як звернення до органу опіки та піклування, відповідного суду, а вже після цього - повертати виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, в оскаржуваній постанові від 28 березня 2013 року встановлено, що виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування наданих суду письмових заперечень зазначив, що 16 жовтня 2013 року державним виконавцем здійснений опис та арешт майна боржника відповідно до акту № 20173854. Крім того, була здійснена перевірка належності на праві приватної власності земельних ділянок належних боржнику, з метою подальшої реалізації нерухомого майна. Відповідно до відповідей Костянтинівського МВ ГУДМС України, КП «СЕЗ», Костянтинівської міської ради, Головного управління ДМС України в Донецькій області встановити факт реєстрації у житловому будинку неповнолітніх осіб неможливо. Таким чином, зазначена обставина перешкоджає подальшому виконанню виконавчого документу.

Вважає оскаржувану постанову такою, що прийнято правомірно, оскільки ПАТ "Родовід Банк" не звернувся до суду з метою виселення мешканців з іпотечного майна відповідно до ст. ст. 39,40 ЗУ «Про іпотеку», чим також перешкоджає проведенню виконавчих дій спрямованих на реалізацію майна.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 07 жовтня 1991 року, включено до ЄДРПОУ за № 14349442.

Відповідач, - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що 11.03.2010 року за заявою позивача нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок з надвірними спорудами з надвірним № 226, що розташований по вул. Українській у місті Костянтинівка Донецької області, на земельній ділянці Костянтинівської міської ради Донецької області, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Магдебург, Республіка Німеччина, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, працює директором ТОВ КП НПП «Чисті технології-У», ідентифікаційний № НОМЕР_1 /а.с. 4/.

06 травня 2010 р. постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 20173854 за виконавчим написом № 289 від 11.03.2010 року.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 28.03.2013 року (Далі,- постанова про повернення виконавчого документа) Шмаковим Р.С., виконавчий напис № 289 від 11.03.2010 року повернуто стягувачу ПАТ «Родовід Банк» на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" /а.с.5/.

Суд не погоджується із постановою про повернення виконавчого документа та вважає її такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставою повернення виконавчого документа зазначено п. 9. ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, саме факт не можливості перевірити реєстрацію неповнолітніх у іпотечному нерухомому майні, був підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Таким чином, суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення дій передбачених пунктом 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень та ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", окрім запитів до Костянтинівського МВ ГУДМС України, КП «СЕЗ», Костянтинівської міської ради, Головного управління ДМС України в Донецькій області, відповідно до яких встановити факт реєстрації у житловому будинку неповнолітніх осіб неможливо.

До того ж відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду наявність обставин, які унеможливлюють встановити факт реєстрації у житловому будинку неповнолітніх осіб.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій (бездіяльності) щодо прийняття Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28 березня 2013 року.

Позовні вимоги в частині заборони Управлінню державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області вчиняти дії, направлені на повернення виконавчого документа стягувачу в рамках виконавчого провадження № 20173854 до повного з'ясування всіх обставин по справі задоволенню не підлягають, оскільки скасування у судовому порядку постанови про повернення виконавчого документа автоматично обумовлює обов'язок відповідача за Законом України "Про виконавче провадження" провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Також суд зазначає, що права позивача були порушені внаслідок спірної постанови про повернення виконавчого провадження, а не внаслідок вчинення протиправних дій відповідачем. Тому позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача не підлягає задоволенню.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині скасування постанови про повернення виконавчого документу від 28 березня 2013 року по виконавчому провадженню № 20173854.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" у особі Відділення "Донецьке регіональне управління" АТ "Родовід Банк" до Головного управління юстиції в Донецькій області про визнання протиправними дії, скасування постанови про повернення виконавчого документа, заборонення вчиняти дії направлені на повернення виконавчого документа - задовольнити частково.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документу від 28 березня 2013 року по виконавчому провадженню № 20173854.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 17,20 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 17 травня 2013 року у присутності представника відповідача.

Повний текст постанови виготовлений 22 травня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стойка В. В.