Постанова № 31623691, 29.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа№ 5011-19/6794-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

розглянув апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» на рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2013 року № 5011-19/6794-2012 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Державного підприємства "Вугілля України"

треті особи Державне підприємство "Луганськвугілля"

Державне підприємство "Макіїввугілля"

Державне підприємство "Антрацит"

Державне підприємство "Сніжнеантрацит"

про відшкодування збитків в розмірі 623 817,24 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 5011-19/6794-2012 від 13.02.2013р. відмовлено ПАТ «Центренерго» у задоволенні позову до ДП «Вугілля України» про відшкодування збитків в розмірі 623 817,24 грн.

Не погоджуючись з рішенням позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову..

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду -без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома, Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників третіх осіб.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.02.2010 року між позивачем як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" і відповідачем укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору, а позивач - прийняти та оплатити одержаний товар.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору поставки вугілля останній протягом лютого 2011 року поставив йому вугілля у 455 залізничних вагонах, яке не відповідало вимогам ДГСТ 1137-64 та ДСТУ 4083-2002 (змерзання вугілля у дорозі), у зв'язку з чим для відновлення сипучості вугілля вагони розігрівалися, що призвело до їх затримки. Посилаючись на те, що з вини відповідача йому заподіяні збитки у вигляді зберігання вантажу у вагонах на станції призначення, витрат за користування вагонами позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 623 814 грн. збитків,

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд виходив з того, що згідно актів загальної форми, складених за участю представників станції призначення вказано, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на коліях станції в очікуванні звільнення вантажного фронту Трипільської ТЕС. Вказівки на те, що вагони прибули зі змерзлим вугіллям у вказаних актах відсутні. Складені позивачем акти за наслідками вивантаження спірних напіввагонів в силу вищевказаних вимог нормативно-правових актів не є належними доказами прибуття вугілля у змерзлому стані, їх зміст суперечить змісту актів форми ГУ-23 щодо причин затримки вагонів, тому посилання з цього приводу є безпідставними. Таким чином позивачем не доведено факту заподіяння йому збитків з вини відповідача

Заперечуючи проти рішення, позивач вказує на те, що відповідно до п. 13 Розділу 16 „Правила перевезення вантажів, які змерзаються" у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. Акти були складені спільно із представниками залізниці, в яких чітко зазначено, що вугільна продукція надходила у змерзлому стані та не відставала від бортів. Крім того, у актах загальної форми ГУ-23,що оформлювались Залізницею,зазначено,що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта" виникла у зв'язку із тим, що вагони надходили із змерзлим вугіллям, та які неможливо було вивантажити. Між тим, господарським судом цього не було враховано, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Крім того, цією ж статтею передбачено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до Правил перевезення вантажів, які змерзаються у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, указуються заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розморожування та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розморожування та вивантаження, пов'язаних із недостатністю застосованих профілактичних заходів.

Розігрівання змерзлих вантажів у тепляках та з допомогою інших обігрівальних пристроїв (наприклад, інфрачервоних випромінювачів), відновлення сипучості вантажів механічним подрібненням чи іншим способом, який забезпечує вивантаження, провадиться в порядку, передбаченому інструкцією, яка складається одержувачем за погодженням із залізницею.

Матеріали справи містять акти загальної форми ГУ-23 складені та підписані представниками залізниці, станції призначення Трипілля-Дніпровське.

Суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що затримка відбулась у зв'язку з очікуванням вагонів під вантажні операції та причин у зв'язку із чим відбувається простій вагонів у даних актах не встановлено. В подальшому, керуючись нормами Правила перевезення вантажів, які змерзаються, ПАТ „Центренерго" (вантажоотримувач) спільно із Залізницею було складено акти загальної форми в яких описано обставини, що спричинили простій вагонів,а саме не проведення профілактичних заходів проти змерзання та неможливості вивантажити таке вугілля із вагонів, без попереднього розігріву.

Отже, акти загальної форми ГУ-23, що оформлювались Залізницею та акти, що складені ПАТ „Центренерго" (вантажодержувачем) спільно із Залізницею відповідно до Правил перевезення вантажів, які змерзаються не суперечать один-одному, а відхилення останніх, як належного доказу є безпідставним.

Крім того, відповідно до Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 870/5091 зазначено, що відправник зобов'язаний у накладній у графі 50 "Відмітки відправника" зазначити "Вантаж змерзається", а також указати відсотки вологості вантажу та про вжиті заходи проти змерзання, наприклад: "Вантаж переморожено", "Пересипано вапном у кількості _____ %", "Пошарове перекладання в кількості ____ %", "Обмаслено в кількості _____" тощо.

У відповідності до Статуту залізниць, відомості, щодо проведених профілактичних мір проти змерзання вантажу заповнюються Вантажовідправником (Постачальник) та фактично перевірити, чи були проведені достатні профілактичні міри проти змерзання можливо тільки після того, як вантаж провів певний час у дорозі та був доставлений до місця призначення.

У той же час, заходи, що були вказані у залізничних накладних, а саме „Уголь перелопачивается/вымораживается" були не достатніми, щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі та під час розвантаження вагонів було виявлено, що вугілля змерзле, не відставало від бортів вагонів. Даний факт було засвідчено в актах загальної форми за участю представника залізниці.

Відповідно до п. 4 „Правил перевезення вантажів, які змерзаються (ст. 27 Статуту)" в умовах стійких морозів ефективним засобом застерігання від змерзання вантажу у вагонах є попереднє (до навантаження) промороження шляхом багаторазового пересипання (перелопачування) його екскаватором, скрепером, грейферним краном або іншим механізмом. При цьому необхідно, щоб частини вантажу якнайкраще обвітрювалися зовнішнім повітрям. Проморожування може вважатися закінченим після досягнення в середині шару пересипаного вантажу температури -3° С та нижче.

Відповідно до п. 5 „Правил перевезення вантажів, які змерзаються (ст. 27 Статуту)" до числа інших запобіжних (профілактичних) засобів належать: пересипання вантажу негашеним вапном, кухонною сіллю, хлористим кальцієм; перекладання сухим торф'яним дріб'язком з підстиланням його на підлогу вагона; шарове перекладання торф'яним дріб'язком вантажу у вагоні при навантаженні; змазування підлоги та стін напіввагонів мінеральними та кам'яновугільними маслами; оббризкування вантажу кам'яновугільними та іншими маслами.

У той же час, вагони із вугіллям розігрівались до 10 годин, про що свідчать акти загальної форми, та що значно перевищує нормативи.

Таким чином, ДП „Вугілля України" поставляло ПАТ „Центренерго" вугільну продукцію у змерзлому стані та щодо якої не було проведено всіх необхідних заходів, щодо змерзання, та твердження Апелянта, щодо проведення всіх необхідних профілактичних заходів проти змерзання спростовуються актами загальної форми за участі при ставника Залізниці.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 5011-19/66794-2012 від 13.02.2013р. - скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ЄДРПОУ) 22927045) 623 817,24 грн. збитків, 18 714,46 грн. судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тищенко А.І.