Рішення № 31623676, 30.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р.Справа № 922/1245/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

розглянувши справу

за позовом Національний технічний університет "Харківський Політехнічний інститут", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Приватного сільськогосподарського підприємства фірми "Леон", м. Харків про визнання договору укладеним та стягнення 6751,39 грн. за участю представників:

позивача - Барчук А.В., довіреність № 66-01-16/594 від 29.12.2012 року; Хоменко П.О., довіреність № 66-01-16/120 від 22.04.13 року;

відповідача - Парвадов Л.С., директор;

третьої особи - Антонюк В.М., довіреність № 05 від 14.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про визнання договору укладеним та стягнення 6751,39грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором оренди № 4597-Н від 28 квітня 2010 року між третьою особою (орендодавцем) та відповідачем (орендарем), а саме п. 5.13 зазначеного договору, з урахуванням чого просить суд визнати укладеним між позивачем та відповідачем договір № 294-Ф про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року та стягнути з відповідача заборгованість із відшкодування земельного податку в розмірі 6751,39 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 березня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/1245/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16 квітня 2013 року о 10:40. Також, вищезазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2013 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справі № 922/1245/13 (вх. № 14521) задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 10 червня 2013 року, розгляд справи відкладено на 28 травня 2013 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2013 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 18194) та ухвалено розгляд справи відкласти на 30 травня 2013 р. о 10:40, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав повністю, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечив повністю, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа надала пояснення по суті позовних вимог.

Таким чином, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає про наступне.

28 квітня 2010 року між третьою особою (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди № 4597-Н (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлову двохповерхову будівлю польової дослідної лабораторії "Токи в землі" (інвентарний №1031000017, літ. "А-2"), загальною площею 679,80 кв.м., за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Старий Салтів, вул. Харківський Шлях, 4 (далі - майно), що перебуває на балансі позивача (п. 1.1 Договору) (арк. справи 19-22).

Відповідно до п. 10.1 зазначеного договору оренди від 28.04.2010 року, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28 квітня 2010 року по 28 березня 2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, пунктом 5.13 вищезазначеного договору оренди відповідач (орендар) зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна (позивачем) договір про відшкодування витрат балансоутримувача (позивача) на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг відповідачу (орендарю), з наданням орендодавцю копій цих Договорів.

Тобто, як наголошує позивач, договором оренди чітко передбачений обов'язок відповідача (орендаря) укласти із позивачем (балансоутримувачем) договір про відшкодування витрат балансоутримувача та строк, у період якого вказаний договір мав бути укладеним.

Позивач також зазначає, що в строк, передбачений вищенаведеним договором оренди від 28.04.2010 року, відповідач не виконав свого обов'язку щодо укладення договору на відшкодування витрат балансоутримувачу.

В свою чергу позивач, листом від 15.03.2012 року за вих. № 66-07-22/24 направив відповідачу оригінали Договору № 294 - Ф від 01.01.2012 року про відшкодування Орендарем Балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку та землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі Договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року (арк. справи 25), проте відповіді на вказаний лист позивачу у строк, передбачений ГК України не надійшло, один екземпляр підписаного вищенаведеного договору повернуто не було.

Окрім того, позивач, листом від 21.09.2012 року за вих. № 66-07-22/80 (арк. справи 32) повторно направив відповідачу оригінали договору № 294-Ф із рахунком про відшкодування земельного податку за січень - серпень 2012 року.

У відповідь на вищезазначений лист позивача, відповідач, своїм листом від 01.10.2012 року (арк. справи 38) повідомив, що в цілому готовий прийняти пропозицію про укладення договору про відшкодування земельного податку балансоутримувачу орендованих приміщень за договором оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року, проте на даний час відповідач не має і не розуміє конкретного розрахунку на суму податку орендованої площі нерухомого майна. Екземпляр підписаного договору повернуто позивачу не було.

Позивач, листом від 13.02.2013 року № 66-01-22/10 повідомив відповідача про розмір наявної заборгованості із відшкодування земельного податку з вимогою у п'ятиденний термін погасити наявну заборгованість, однак відповідач відповіді на вищезазначений лист не надав та грошові кошти позивачу не сплатив.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить визнати укладеним між позивачем та відповідачем в наданій до суду редакції позивача договір № 294-Ф про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року та стягнути з відповідача заборгованість із відшкодування земельного податку в розмірі 6751,39 грн.

Під час розгляду даної справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку судом 28.05.2013 року було прийнято до розгляду. В зазначеній заяві позивач вказує про те, що під час розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість із відшкодування земельного податку в розмірі 783,60 грн., на підтвердження чого надав банківську виписку (арк. справи 109).

У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд визнати укладеним між позивачем та відповідачем договір № 294-Ф про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року та стягнути з відповідача заборгованість із відшкодування земельного податку в розмірі 5966,92 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість із відшкодування земельного податку в розмірі 5966,92 грн. нарахована відповідачу із дотриманням вимог ст. 271, п. 278.1 ст. 278 Податкового кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).

Порядок укладення договору чітко визначено ст.ст. 638-650 ЦК України, 179-187 ГК України.

Згідно ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В даному випадку, відповідач заперечує проти укладання з позивачем договору.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що запропонована позивачем редакція договору № 294-Ф про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року не містить ніяких нових або додаткових зобов'язань орендаря перед орендодавцем або балансоутримувачем, так як в зазначеному договорі дублюються всі умови, як відображені в договорі оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року. Також, відповідач зазначає, що послуги комунальними підприємствами орендарю не надавались, за винятком постачання електричної енергії, на підставі чого між АК "Харківобленерго" та відповідачем укладено відповідний договір про постачання електроенергії № 17259.01 від 20.05.2005 року (арк. справи 83).

З обставин справи вбачається, що в предмет доказування позивача, входить доведення наявності правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, передбачених ч.2 ст.649 ЦК України, та/або наявність прямої вказівки закону, яка би встановлювала обов'язковість укладення спірного договору, передбаченої ст.ст. 179, 187 ГК України.

Проте в даному випадку позивач доказів наявності таких фактів суду не надав. Позивач не навів прямої вказівки Закону України, яка б встановлювала обов'язковість укладення спірного договору саме в редакції позивача.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що між сторонами існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна сторона (відповідач) ухиляється від цього, а позивач, в свою чергу вчинив усі необхідні дії, направлені на виконання умов договору оренди № 4597 від 28.04.2010 року на укладання спірного договору.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для відступлення від принципів свободи підприємницької діяльності та свободи договору (ст.627 ЦК України) і для спонукання відповідача до укладення договору із позивачем про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року та стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування земельного податку в розмірі 5966,92 грн. Відповідно, суд приходить до висновку про необхідність відмови в позові повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 22, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.05.2013 р.

Суддя Жиляєв Є.М.