Постанова № 31623295, 03.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Справа № 19/5005/9294/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),прокуратуриСайтарли І.М., прокурор відділу ГП України,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 у справі№ 19/5005/9294/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомНовомосковського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" збитків, завданих державі самовільним використанням водних ресурсів, в сумі 33890,76грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2013 року (суддя Назаренко Н.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Верхогляд Т.А., Павловський П.П.), позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" на користь держави (найменування одержувача: Новостепанівська сільська рада) збитки, завдані державі самовільним використанням водних ресурсів в сумі 33890,76грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1609,50грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і передати справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 13.07-19.07 2012 року представниками Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області на підставі вимоги Новомосковської міжрайонної прокуратури проведено позапланову цільову перевірку дотримання ТОВ "Шаролезька вівця" вимог природоохоронного законодавства щодо раціонального використання водних ресурсів Товариством з обмеженою відповідальність "Шаролезька вівця", за результатами якої складено Акт.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Шаролезька вівця" за водогосподарською діяльністю є первинним водокористувачем, водопостачання виконується із мереж діючої свердловини, в якій встановлений електронасос типу ЕЦВ 6-6,3-85. Дана свердловина знаходиться на території с. Івано-Михайлівка по вул. Папаніна. Вода використовується відповідачем на підприємстві для напування худоби та власних побутових потреб без отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно довідки від 16.07.2012 року Вих. №ІІІ0 - 16/07-1, наданої ТОВ "Шаролезька вівця", в період: листопад та грудень 2011 року забрано із свердловини для напування худоби 317 м3 води. У період з січня по 15 квітня 2012 року забрано із свердловини для напування худоби 498 м3 води. На господарчо-гігієнічне водопостачання 7 м3 води. Загальний об'єм забраної води із свердловини складає 822 м3.

Дозвіл на спеціальне водокористування на забір води відсутній, що є порушенням ст.ст.44, 49 Водного кодексу України.

На підставі вказаного акту позивач відповідно до Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783) розрахував збитки спричинені державі відповідачем за період з листопада 2011р. по 14 квітня 2012р. в розмірі 33890,76грн.

З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодував, Новомосковський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у даній справі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Звертаючись з позовом у даній справі, Дніпропетровський міжрайонний прокурор зазначав, що відповідач в порушення вимог ст.ст.44, 49 Водного кодексу України використовував воду із свердловини, в якій встановлений електронасос ЕЦВ 6-6,3-85, для напування худоби та власних побутових потреб без отримання дозволу на спеціальне водокористування внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 33890,76грн.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Статтею 47 ВК України визначено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Згідно ст. 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з п.9 ч.1 ст.44, ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач протягом періоду з листопада 2011р. по квітень 2012р. здійснював забір води із свердловини, в якій встановлений електронасос ЕЦВ 6-6,3-85, без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.44 Водного кодексу України.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що він не є первинним водокористувачем, оскільки отримує воду з свердловини, яка знаходиться на території села і не належить відповідачу, як і не належить йому насос, яким облаштована свердловина, а відтак відповідач вважає себе вторинним водокористувачем, який повинен мати дозвіл на спеціальне водокористування тільки на скидання стічних вод у водні об'єкти.

Дійсно, статтею 42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Проте, згідно з п.9 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

При цьому, вказана стаття не містить застережень щодо звільнення вторинного водокористувача від обов'язку отримати відповідний дозвіл в разі здійснення спецводокористування.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Водного кодексу України водокористувачі мають право здійснювати загальне та спеціальне водокористування. Ця стаття також не розмежовує, що спеціальне водокористування мають право здійснювати виключно первинні водокористувачі.

Наведеним спростовується помилковий висновок відповідача про відсутність у відповідача обов'язку отримувати дозвіл на спецводокористування лише з причин відсутності у його власності водозабірних споруд і відповідного обладнання, а також висновок про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця", як вторинний водокористувач, не порушував правила спеціального водокористування.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач, здійснюючи спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу в порушення вимог ст.ст.44, 48 Водного кодексу України діяв неправомірно, а відтак на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами.

Разом з тим, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. При цьому п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Місцевий господарський суд, дійшовши правильного висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, не дотримався вищевказаних вимог законодавства щодо розподілу зазначеного стягнення за шкоду і визначив одержувачем коштів в розмірі 33890,76грн. лише Новостепанівську сільську раду.

Відповідно до ч.1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, резолютивну частину рішення господарського суду першої інстанції слід змінити та стягнути з відповідача 33890,76грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Дніпропетровської обласної ради та місцевого бюджету Новостепанівської сільської ради із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року у справі № 19/5005/9294/2012 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2013 року в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" (51234, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Новостепанівка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30764202) до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Новостепанівської сільської ради шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 33890,76грн., із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311".

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2013 року у справі № 19/5005/9294/2012 залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда