Ухвала суду № 31623212, 03.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 червня 2013 року Справа № Б-19/40-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Поліщука В.Ю., Хандуріна М.І.розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4

на ухвалу та на постанову у справі господарського судугосподарського суду Харківської області від 25.12.2012 року Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року №Б-19/40-08 Харківської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакрон"провизнання банкрутом В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року у справі №Б-19/40-08.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2013 року вищевказану касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику на підставі п. 5 ст. 1113, Господарського процесуального кодексу України, після закінчення строку, встановленого для подання касаційної скарги та без клопотання про відновлення цього строку.

17.04.2013 року ОСОБА_4 вдруге звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року у справі №Б-19/40-08.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів дійшла висновку, що вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржнику, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України.

Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову апеляційної інстанції прийнято 11.02.2013 року, строк, встановлений для подання касаційної скарги закінчився (з врахуванням вихідного дня) 04.03.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Суд касаційної інстанції зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

При повторному зверненні з касаційною скаргою ОСОБА_4 заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку яке обгрунтоване тим, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року відправлена оскаржувачу, відповідно до штампу поштового відділення 23.03.2013 року, отримана ним в кінці лютого 2013 року, а 07.03.2013 року була подана касаційна скарга до Харківського апеляційного господарського суду.

Проте, згідно відмітки на зворотному боці, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року у справі №Б-19/40-08, була направлена всім сторонам у справі 21.02.2013 року.

Доказів, на підтвердження отримання оскаржуваної постанови після закінчення строку на касаційне оскарження до суду касаційної інстанції не надано, оскільки заявником звернуто увагу лише на дату відправки вказаної постанови, а з відмітки поштового відділення на копії поштового конверту, в якому надійшла копія оскаржуваної постанови, точну дату встановити неможливо.

Суд касаційної інстанції звертає увагу оскаржувача на те що, згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина друга статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що заявником при повторному зверненні з касаційною скаргою не надано належних та допустимих доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що стали причиною пропуску заявником процесуального строку подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, недоведеними та відхиляє доводи скаржника, що викладені у клопотанні, про наявність об'єктивних обставин, що зумовили пропуск строку на касаційне оскарження.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року у справі №Б-19/40-08 не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

За таких обставин, сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 44, 86, 107-110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Відхилити клопотання ОСОБА_4 про відновлення строку на подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року у справі №Б-19/40-08 повернути скаржнику.

Повернути ОСОБА_4 з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДК у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві) судовий збір у сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп., сплачений за квитанцією №52049954 від 04.03.2013 року.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді В.Ю. Поліщук

М.І. Хандурін