Постанова № 31623200, 28.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 5023/4084/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької М. Данилової за участю представників:прокуратуриТомчук М.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постановувід 19.03.2013 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/4084/12 господарського суду Харківської областіза позовомХарківського міжрайонного природоохоронного прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" до - Печенізької районної державної адміністрації - Публічного акціонерного товариства "Фонд екологічних заходів"треті особи- Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області - Печенізька селищна рада Печенізького району Харківської області - Харківське обласне управління водних ресурсівпровизнання недійсними договорів та скасування розпорядження

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі ДП "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Печенізької радержадміністрації та ВАТ "Фонд екологічних заходів" про:

- скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 15.09.2003 за № 311 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 11 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, укладений між Печенізькою райдержадміністрацією та ВАТ "Фонд екологічних заходів" 16.10.2003 р., скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 22 від 24.10.2003 року;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3,95 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що укладений між Печенізькою райдержадміністрацією та ВАТ "Фонд екологічних заходів" від 16.10.2003 р., скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 21 від 24.10.2003.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на 18 - 20, 50, 51, 57, 116, 123, 124 та 149 Земельного кодексу України, статті 21, 203, 215 Цивільного кодексу України та норми Лісового кодексу України обґрунтовані незаконністю прийняття Печенізькою районною державною адміністрацією розпорядження від 15.09.2003 р. № 311 із здійсненням фактичної зміни категорії земельних ділянок з лісогосподарського на землі рекреаційного призначення та вилучивши їх з постійного користування позивача - ДП "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство" за відсутності відповідного погодження або вилучення землі та з перевищенням повноважень.

Печенізька райдержадміністрація у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні вказуючи на необґрунтованість доводів прокурора про порушення вимог законодавства при винесенні оспорюваного розпорядження, зокрема, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки чи порядку надання в оренду земельних ділянок другому відповідачу.

ВАТ "Фонд екологічних заходів" у відзиві на позовну заяву також просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на погодження позивача щодо використання спірних земельних ділянок товариством, вказуючи на встановлення у законі можливості використання земель лісового фонду в цілях рекреації, а також відповідності оспорюваних розпорядження і договорів вимогам законодавства.

Відповідач також посилався на пропуск прокурором строку позовної давності, заявивши у заяві від 12.10.2012 р. про наслідки її застосування в порядку частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України (том 1 а.с. 137-139).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 12.09.2012 р. та 26.11.2012 р. залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, Печенізьку селищну раду Печенізького району Харківської області та Харківське обласне управління водних ресурсів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2012 р. (суддя Бринцев О.В.) у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог прокурора про порушення законодавства при прийняття оспорюваного розпорядження та укладення договорів, при цьому, дійшовши висновку про пропуск прокурором строку позовної давності, що також є підставою для відмови у позові.

За апеляційною скаргою Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора Харківський апеляційний господарський суд (судді: Черленяк М.І., Івакіна В.О., Ільїн О.В.) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.03.23013 р. залишив його без змін, зазначивши, що суд першої інстанції дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, помилково застосував також позовну давність.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи та залишенням поза увагою доводів сторін.

Прокурор зазначає, що здійснюючи судовий розгляд справи суди дійшли висновку, що в результаті укладення спірного договору не було вилучено земельну ділянку із земель лісового фонду та не змінено її цільове призначення, при цьому не звернувши увагу на статтю 75 Лісового кодексу України щодо порядку користування землями лісового фонду, а також визначені у спірних розпорядженні та договорах оренди фактичні цілі надання та наміри використання земельних ділянок відповідачем, а саме будівництво будинків відпочинку на землях лісового фонду. Крім того, прокурор зазначав про залишення судами поза увагою, що будівництво ВАТ "Фонд екологічних заходів" будинків відпочинку буде здійснюватися на лісовкритій площі, яка до того ж є прибережно - захисною смугою водосховища, де будівництво взагалі заборонено згідно статті 61 Земельного кодексу України. Тобто, на думку скаржника, ведення будівництва унеможливить збереження лісового середовища та ландшафту, що виключає можливість використання в подальшому земель лісогосподарського призначення за їх цільовим призначенням та свідчить про зміну цільового призначення наданих відповідачу в оренду земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення, яке визначено статтями 50-52 Земельного кодексу України.

Скаржник зауважив, що зі змісту статті 57 Земельного кодексу України вбачається, що використання на умовах оренди земель лісового фонду у рекреаційних цілях допускається виключно підприємствами, установами та організаціями, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, проте вказані обставини залишені судами поза увагою, як й залишені поза увагою доводи прокурора про перевищення райдержадміністрацією своїх повноважень щодо передачі у користування товариству земель лісового та водного фондів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 08.09.2003 р. розпорядженням Печенізької райдержадміністрації № 306 ВАТ "Фонд екологічних заходів" надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку площами 11 га та 3,95 га із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради;

- 15.09.2003 р. розпорядженням Печенізької райдержадміністрації № 311 затверджено проект землеустрою та передано в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів" земельні ділянки для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку, зокрема, загальною площею 11 га (в тому числі із земель лісового фонду 10,61 га та із земель запасу 0,39 га), а також земельну ділянку загальною площею, 3,95 га (в тому числі із земель лісового фонду площею 3,71 га та із земель запасу площею 0,24 га);

- 16.10.2003 р. між Печенізькою райдержадміністрацією та ВАТ "Фонд екологічних заходів" були укладені договори оренди земельних ділянок площею 11 га (із них: землі лісового фонду - 10,61 га та землі запасу 0,39 га) та площею 3,95 га (із них: землі лісового фонду - 3,71 га, землі запасу - 0,24 га). Зазначені договори зареєстровано у Харківській регіональній філії ХРЗ ДЗК за №№ 22, 21.

Договори оренди землі, укладені між відповідачам 16.10.2003 р. є аналогічними за своїм змістом, та відповідно до пунктів 2.1. зазначених договорів земельні ділянки передаються в оренду з метою несільськогосподарського використання для рекреаційного призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі ДП "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство" про скасування розпорядження Печенізької райдержадміністрації від 15.09.2003 за № 311, яким затверджено проекти відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів", а також визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 16.10.2003 р., укладених відповідачами на підставі оспорюваного розпорядження, з посиланням на порушення норм Земельного та Лісового кодексів, зокрема, щодо здійснення райдержадміністрацією, за відсутності відповідних повноважень, фактичної зміни категорії земельних ділянок з лісогосподарського на землі рекреаційного призначення, із вилученням їх з постійного користування позивача за відсутності відповідного погодження.

За приписами статті 18 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення спірних договорів) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 цього Кодексу визначені категорії земель та встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема: землі лісового фонду; землі рекреаційного призначення; землі водного фонду, тощо. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтями 50, 51 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

За приписами статі 55 Земельного кодексу України, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об'єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 20 Земельного кодексу України).

За приписами статті 21 Земельного кодексу України, якої встановлені наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель та передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що законом передбачено використання земель лісового фонду в цілях рекреаційного призначення за погодженням з постійними лісокористувачами.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи поза увагою судів залишились доводи прокурора про здійснення фактичної зміни цільового призначення наданих товариству в оренду земельних ділянок, а також не з'ясоване питання щодо дотримання порядку такої зміни цільового призначення земельних ділянок, виходячи з приписів чинного, на момент винесення спірного розпорядження та укладення договорів оренди земельних ділянок, законодавства.

Крім того, відповідно до статті 57 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження від 15.09.2003 р. та укладення договорів оренди землі від 16.10.2003 р.) земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судом апеляційної інстанції було зазначено про надання позивачем погодження щодо надання права користування земельною ділянкою на умовах оренди для рекреаційного використання із земель лісового та водного фондів ВАТ "Фонд екологічних заходів" від 12.09.2003 р. (том 1 а.с. 32, 56), із зазначенням необхідності дотримання певних умов, зокрема, щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням без вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду та заборони здійснення будівництва та розміщення будь - яких споруд та огорожі без погодження згідно чинного законодавства.

Проте, питання стосовно відповідності цілей використання товариством земельних ділянок, визначених у розпорядженні та договорах, цілям, встановленим у статті 57 Земельного кодексу України, судами не з'ясовувалось, як й не з'ясовувалось питання щодо надання погодження постійним землекористувачем земельних ділянко саме під розміщення будинків відпочинку.

Крім того, звертаючись до господарського суду прокурор зазначав, що відповідно до документації із землеустрою (пункти 1.1., 1.3. пояснювальної записки проекту відведення) земельні ділянки площами 11 га та 3,95 га належать до земель позивача (площа лісогосподарських земель 10,61 га та 3,7 га відповідно) та розташовані на березі Печенізького водосховища, тобто частково знаходяться у його прибережній захисній смузі. Згідно із експлікацією земельних угідь (пункт 1.3. пояснювальної записки землевпорядної документації) вся площа орендованої землі представлена лісами 1 групи, а відтак, будівництво відповідачем будинків відпочинку здійснюється на лісовкритій площі, яка є, зокрема, прибережно-захисною смугою водосховища, де будівництво заборонено у відповідності до статті 61 Земельного кодексу України.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами належна оцінка вказаним доводам надана не була, відповідні обставини, зокрема, щодо передання відповідачу в оренду земельної ділянки під будівництво будинків відпочинку, частина якої є прибережно-захисною смугою водосховища, не з'ясовувались.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. у справі № 5023/4084/12 та рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

М. Данилова