Рішення № 31619898, 22.05.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/4667/13

Провадження №2/200/2240/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Марєнко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль ЛТД", третя особа ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача та просила визнати право спільної сумісної власності за нею та ОСОБА_4 на офісне приміщення загальною площею 335,1 кв.м., розташоване на 5-му поверсі, будівельний номер АДРЕСА_1, а також на приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині приміщення, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників у будинку, готовність якого на момент виникнення спору становить 85%, в експлуатацію він не зданий.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 22.12.1989 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4. 01 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» було укладено договір пайової участі у фінансуванні будівництва №0479/304-50, за яким ОСОБА_4 є Пайщиком, ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» - Фірма, а всі разом - учасники. Договір був укладений у простій письмовій формі. Відповідно до п. 1.1. Договору учасники без створення юридичної особи на основі об'єднання своїх пайових вкладів зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної мети: будівництво та введення в експлуатацію багатофункціонального офісного центру з торгівельно-виставковими площами «Цивілізация» за адресою АДРЕСА_1. Запланований термін виділення «долі в натурі» - ІІ квартал 2008 року, запланований термін закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію - ІІІ квартал 2008 року.

Хоча Договором передбачено запланований термін закінчення будівництва - ІІІ квартал 2008 року, але за змістом п.п. 3.2.-3.10. Договору передбачено, що Договір, відповідно до ст.212 ЦК України має дію до настання певної обставини, а саме до підписання сторонами Акту виконання договору Фірмою, що є закінченням строку дії Договору.

Крім того за умовами п.п. 3.14.-3.16. Договору додатково передбачено, що після підписання Акту виконання договору Фірмою Пайщик повинен укласти договір про експлуатацію свого Об'єкту нерухомого майна з експлуатаційною організацією. На цей час Акт виконання договору Фірмою та Пайщиком не укладений, таким чином Договір пайової участі у фінансуванні будівництва №0479/304-50 досі є чинним, так як відповідно до ст.212 ЦК України не настала певна обставина (підписання сторонами Акту виконання договору Фірмою), за якою закінчується дія Договору.

В якості свого внеску за п. 3.1. Договору її чоловіком внесено грошові кошти в сумі еквівалентній 769 800 доларів США. На час виконання умов договору вся сума була перерахована на рахунок відповідача.

Відповідно до пункту 3.6.1. Договору Фірма зобов'язується в якості свого внеску завершити будівництво об'єкта відповідно до проекту та вимог ДБН з виділенням Пайщикам після завершення будівництва об'єкта із створеної учасниками загальної дольової власності долі пайщика в натурі у вигляді офісного приміщення будівельний номер 10 на 5-му поверсі загальною проектною площею 334,2 кв.м.

Відповідно до п. 3.9. та 3.10. Договору якщо учасники не мають можливості виділити Пайщику його Долю в запланований термін закінчення будівництва, Фірма на вимогу Пайщика, на протязі 10 календарних днів, пропонує Пайщику в порядку компенсації його Долі інше рівноцінне нерухоме майно, яке є в наявності на іншому об'єкті, аналогічної характеристики та вартості, або здійснює грошову компенсацію згідно ст.. 364 ЦК України, на підставі додаткової угоди до Договору, або учасники узгоджують інший термін виділення Долі Пайщику.

Оскільки на дату введення об'єкта в експлуатацію, не було навіть завершене будівництво об'єкта, її чоловік неодноразово звертався до відповідача з проханням повідомити про хід проведення будівельно-монтажних робіт та ступінь готовності об'єкта, але отримував лише обіцянки, та й досі не отримав свою долю в натурі в об'єкті.

Готовність будинку на момент виникнення спору становить 85%, в експлуатацію він не зданий, грошові кошти її чоловіку, як пайщику не повернуті, компенсація навіть не нарахована.

Всі пайщики багатофункціонального офісного центру з торгівельно-виставковими площами «Цивілізация» за адресою АДРЕСА_1, за договорами пайової участі у фінансуванні будівництва з Відповідачем ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» свої зобов'язання по перерахуванню коштів виконали, однак їх право власності відповідачем не визнається.

Виходячи з того, що кошти, сплачені її чоловіком в якості паю відповідачу були спільно нажитими, вважає, що має право на 1/2 частку в спільній сумісній власності на спірний об'єкт нерухомості.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль ЛТД" в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення та розгляду справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із ст. 13 Основного Закону Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У відповідності до ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 22 грудня 1989 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, про що зроблено актовий запис №1755 та видано свідоцтво про шлюб АДРЕСА_1.

Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

04 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «КОНСОЛЬ ЛТД» укладений договір пайової участі в фінансуванні будівництва багатофункціонального офісного центру №0479/304-50. Відповідно до п.1.1 вказаного договору Учасники по дійсному договору зобов'язуються спільно діяти без утворення юридичної особи, на підставі об'єднання своїх пайових внесків для досягнення спільної мети: будівництво багатофункціонального офісного центру з торгівельно-виставковими площами «Цивілізація» на розі АДРЕСА_1.

Згідно з п.3.6.1 вказаного договору, доля пайщика ОСОБА_4 в натурі виділяється у вигляді офісного приміщення будівельний номер 10, на 5-му поверсі, загальною площею 334,2 кв.м.

Пунктом 1.2 вказаного Договору встановлений строк закінчення будівництва об'єкта - ІІІ квартал 2008 року, а пунктом 1.2. встановлений строк виділення долі в натурі - ІІ квартал 2008 року.

Вказаний договір підписано сторонами, а отже останні погодились на його умови.

На виконання п.3.1 укладеного договору пайщиком ОСОБА_4 внесено пай в сумі 769 800 доларів США, що підтверджується довідкою ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" станом на 12.05.2009 року.

Відповідно до п.3.11 Договору при умові виконання зобов'язання, зазначеного в п.3.1 Пайщик повністю набуває право на пайову участь у будівництві та майнове право на отримання в приватну власність долі пайщика.

Згідно п.3.12 Договору достатньою підставою для підтвердження права на пайову участь в будівництві об'єкта є договір, підписаний сторонами та скріплений печатками (для юридичних осіб), та документи, що підтверджують внесення паю в повному обсязі в межах строку, зазначеного в договорі.

Згідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежної йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

З урахуванням ст.190 ЦК України, майновим правом, що виникає з зобов'язання, є в тому числі і право власності.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що третьою особою ОСОБА_4 фактично виконано прийнятті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим останній набув речове право на свою частку (відповідно паю) у новоствореному об'єкті нерухомості.

Разом з тим, договір участі в фінансуванні будівництва багатофункціонального офісного центру №0479/304-50 третьою особою ОСОБА_4 укладено в шлюбі, доказів розірвання якого суду не надано, факт перебування у шлюбі з позивачем третьою особою не заперечується та в силу ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказування.

Тому, з огляду на такі обставини, суд вважає доводи позивача обґрунтованими фактичними обставинами справи, оскільки кошти, внесені третьою особою ОСОБА_4 в якості паю, за ст. 60 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже речове право на долю пайщика за договором участі в фінансуванні будівництва багатофункціонального офісного центру №0479/304-50 від 04.02.2008 року також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що співвідноситься з положеннями ст.61 СК України, яка визначає коло матеріальних об'єктів, які не вилучені з цивільного обороту та підстави такого набуття.

Жодних доказів виконання відповідачем прийнятих на себе за договором зобов'язань не надано, у зв'язку з чим суд доходить висновку про порушення майнових прав пайщика, оскільки офісне приміщення будівельний номер 10 на 5-му поверсі по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не передане.

Згідно з технічним паспортом на частину адміністративної будівлі комерційного призначення незавершеного будівництва по АДРЕСА_1, офісне приміщення, будівельний номер 10 на 5-му поверсі в літ.А складається з: поз.5-501 кабінету, площею 20,3 кв.м., поз.5-502 кухні, площею 3,4 кв.м., поз.5-503 кабінету, площею 259,1 кв.м., поз.5-504 санвузолу, площею 4,7 кв.м., поз.5-505 кабінету, площею 26,3 кв.м., поз.5-506, площею 0,4 кв.м., поз.5-507, площею 0,2 кв.м., поз. 5-508, площею 0,6 кв.м., поз.5-509 тераси, площею 20,1 кв.м., а всього загальною площею 335,1 кв.м.

Згідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів).

Згідно ст.7 вказаного Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно законодавчих актів України.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір (угода).

Стаття 182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" передбачено, що суб'єктам господарської діяльності дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Згідно ст. 19 Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, в тому числі, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Згідно зі ст.2 цього Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 цього Закону,обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За ст.6 цього Закону, органом, який здійснює реєстрацію прав є в тому числі і органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. В даному випадку таким органом є Реєстраційна служба Дніпропетровського міського Управління юстиції Дніпропетровської області /вул. Комсомольська, 56 в м.Дніпропетровську/.

Враховуючи, що між ОСОБА_4 в період перебування у шлюбі та ТОВ фірма "Консоль ЛТД" укладено договір пайової участі, який за своєю суттю є договором інвестування будівництва, за приписами ЦК України, наведеними вище, та нормами Закону України "Про інвестиційну діяльність", пайщик як інвестор має право володіти, користуватись та розпоряджатись об'єктом та результатом інвестиції (задля чого і складався між сторонами договір пайової участі та в якому чітко визначено його мету), який є предметом договору участі в фінансуванні будівництва багатофункціонального офісного центру №0479/304-50 від 04.02.2008 року.

А з урахуванням положень ст. 60 СК України, позиції третьої особи, яка підтримала позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими матеріально-правовими нормами та підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання права власності на предмет договору.

В іншій частині позову, відповідно якої позивач просить визнати спільною сумісною власністю подружжя на приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині приміщення, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників у будинку суд вважає справедливим відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на положеннях договору та матеріального закону.

Згідно ст.88 ЦПК України судовий збір по справі, сплачений позивачем при подачі позову до суду - не відшкодовувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль ЛТД", третя особа ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності - задовольнити частково.

Визнати офісне приміщення будівельний №10, загальною площею 335,1 кв.м., розташоване на 5-му поверсі АДРЕСА_1 та яке складається з поз.5-501 кабінету, площею 20,3 кв.м., поз.5-502 кухні, площею 3,4 кв.м., поз.5-503 кабінету, площею 259,1 кв.м., поз.5-504 санвузолу, площею 4,7 кв.м., поз.5-505 кабінету, площею 26,3 кв.м., поз.5-506, площею 0,4 кв.м., поз.5-507, площею 0,2 кв.м., поз. 5-508, площею 0,6 кв.м., поз.5-509 тераси, площею 20,1 кв.м., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

В решті позовних вимог - відмовити.

Судові витрати по справі - не відшкодовувати.

Право спільної сумісної власності подружжя на офісне приміщення будівельний №10, загальною площею 335,1 кв.м., розташоване на 5-му поверсі АДРЕСА_1 та яке складається з поз.5-501 кабінету, площею 20,3 кв.м., поз.5-502 кухні, площею 3,4 кв.м., поз.5-503 кабінету, площею 259,1 кв.м., поз.5-504 санвузолу, площею 4,7 кв.м., поз.5-505 кабінету, площею 26,3 кв.м., поз.5-506, площею 0,4 кв.м., поз.5-507, площею 0,2 кв.м., поз. 5-508, площею 0,6 кв.м., поз.5-509 тераси, площею 20,1 кв.м підлягає обов'язковій державній реєстрації в Реєстраційній службі Дніпропетровського міського Управління юстиції Дніпропетровської області /вул. Комсомольська, 56 в м.Дніпропетровську/.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі але не були присутні при оголошенні рішення мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя /підпис/ Т.В. Шевцова

З оригіналом згідно:

Суддя Бабушкінського

районного суду

м. Дніпропетровська Т.В. Шевцова