Рішення № 31618224, 31.05.2013, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1198/13-ц

провадження 2/619/945/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю секретаря

судового засідання - Носачової І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Слатинське КПТІ «Інвентаризатор» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому визнати недійсним договір міни від 22.05.2012 року, укладений між нею та ОСОБА_3, посилаючись на те, що 22 травня 2012 року між ними укладено договір міни, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5, згідно якому нею передано у власність ОСОБА_3 24/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 передала їй витвір мистецтва - картину «ІНФОРМАЦІЯ_1», виконану автором ОСОБА_6 з доплатою в сумі 150958,10грн. З даним договором вона категорично не згодна, вважає його недійсним, оскільки договір підписаний нею під впливом обману і тяжких для неї обставин та на вкрай невигідних умовах. Вона звернулася в агентство нерухомості «Город» для придбання житла, де їй було запропоновано указану вище частину домоволодіння з надвірними будівлями. 29 лютого 2012 року, зі згоди власника, вона разом з матір'ю похилого віку ОСОБА_7, 1932 року народження, сином та малолітньою донькою ОСОБА_8, 2000 року народження переїхали у дану частину домоволодіння, перевезли туди свої речі та оплачували всі комунальні послуги. На 21 травня 2012 року була призначена угода купівлі-продажу указаної частини домоволодіння. Для купівлі їй не хватало 3000,00 доларів США і співробітниця агентства нерухомості ОСОБА_7 запропонувала їй звернутися до ОСОБА_9, яки зможе дати їй дану суму. 21 травня 2012 року ОСОБА_7 передала їй указану суму безпосередньо перед укладенням договору купівлі-продажу. Після укладення договору ОСОБА_7 забрала у неї підписаний договір купівлі-продажу і повідомила, що віддасть його завтра, коли будуть врегульовані умови договору грошового займу. Наступного дня ОСОБА_7 відвезла її до нотаріуса ОСОБА_5, де вона вперше побачила ОСОБА_9 та його мати ОСОБА_3 та уже був підготовлений договір міни. Під тиском ОСОБА_9 вона підписала договір міни, який, як пояснив ОСОБА_9 носив тимчасовий характер. З умовами договору їй не дали ознайомитися і на руки екземпляр їй не видавався. Із пояснень ОСОБА_9 вона зрозуміла, що підписала договір грошового займу. Крім того, він пояснив, що договір купівлі-продажу залишається у нього до виконання умов грошового займу. Моральний тиск ОСОБА_9, який умисно ввів її в оману відносно умов договору, вплинуло на те, що вона знаходилася в омані відносно суттєвих умов договору і підписала його. Під час підписання договору її мати знаходилася на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим, вона відчувала сильні хвилювання за здоров'я матері. Після підписання договору вона з сім'єю продовжувала проживати у будинку, 31.05.2013 року зареєструвалася у ньому. З жовтня 2012 року у неї виникла можливість розраховуватися з ОСОБА_9, однак, він під різними приводами відмовлявся від отримання грошей. 22 січня 2013 року вона отримала рішення Дергачівського районного суду Харківської області про виселення із частини будинку, яка, на її думку вона, їй належала. Із змісту рішення суду вона дізналася, що відбувся договір міни. Вона дійсно підписувала договір міни, однак,картина і доплата грошових коштів в обумовленій сумі їй не передавалися. Вона ж була упевнена, що укладає договір займу.

У судовому засіданні позивач підтримала позові вимоги та про обставини справи пояснила, як указано вище.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову у повному обсязі, посилаючись на його безпідставність.

Представник третьої особи Слатинське КПТІ «Інвентаризатор» до судового засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності та письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що 22 травня 2012 року до неї звернулася ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням посвідчити договір міни. Нею було витребувано усі необхідні документи для посвідчення угоди. ОСОБА_2З підтвердила, що вона має намір обміняти свої 24/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на картину з доплатою. Нею було набрано договір, відібрано відповідні заяви до договору, перевірено відсутність заборони, іпотеки на майно, застави інших обтяжень, кожній із сторін було роз'яснено умови правочину та його правові наслідки. Нею було встановлено поодинці дійсність намірів осіб, договір зачитано вголос. Після розрахунку ОСОБА_2 підтвердила, що всі гроші у повному обсязі та картина нею отримані. Після цього сторони поставили свої підписи на двох примірниках договору міни та у реєстрі.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову, з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 22 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір міни, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1453. Згідно умов даного договору ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 у власність 24/50 частини домоволодіння з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1. Вищевказане майно обмінюється на витвір образотворчого мистецтва - картину «ІНФОРМАЦІЯ_1», виконану автором ОСОБА_6 в 2012 році з доплатою в сумі 150958,10грн., які разом ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 ще до підписання цього договору.

Згідно ст. 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна сторонам, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Позивач посилається, що правочин нею був вчинений під впливом обману зі сторони ОСОБА_9 та помилки, скільки вона вважала, що укладає договір займу, а не міни.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення , крім випадків, встановлених законом.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.п.19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел в діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Помилка - це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце, неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом

недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що під час укладання договору міни позивачці були роз'яснені правові наслідки цієї правової угоди, яка в свою чергу підтвердила дійсність своїх намірів на її укладення, сторони домовились про істотні умови договору, договір укладено з дотриманням вимог діючого законодавства.

Позивач не надала доказів того, що оспорюваний договір укладено під впливом помилки щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін (ст. 229 ЦК України) або обману (ст. 230 ЦК України), тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Нечипоренко