Рішення № 31617472, 23.05.2013, Волноваський районний суд Донецької області

№2/221/15/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Голуб Т.І.

при секретарі Метьолкіной Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва на право власності та надання додаткового строку для прийняття спадщини, треті особи: Свободненська сільська рада, Волноваська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2012 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, пояснюючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_8 Після його смерті спадкоємцем залишилась його дружина, ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і яка за життя заповіла все своє майно, у т.ч. і жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1, своєму онуку, сину старшої дочки ОСОБА_10, ОСОБА_11 Після смерті матері жоден із спадкоємців першої черги за законом не звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Після смерті матері ОСОБА_11 був засуджений і де він знаходиться у наступний час їй невідомо. 17.04.2010 року вона побачила, що відповідач, її племінник, син брата ОСОБА_12 розбирає забудови біля будинку батьків і на її запитання пояснив, що будинок є його власністю. Вважає, що свідоцтво про право власності на спадщину за законом видано незаконно, оскільки відповідач надав до нотаріальної контори неправдиві документи, пов*язані з нумерацією будинків. Відповідач не мав права на отримання спадщини померлої ОСОБА_9, оскільки заповіт був на ОСОБА_11 На отримання спадщини за законом в першу чергу могли претендувати її діти, а також онук ОСОБА_11, а фактично спадщиною скористався відповідач, який незаконно її отримав. Просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності за законом від 14.06.1999 року, видане на ім*я ОСОБА_3 та свідоцтво про право власності, видане Свободнеською сільською радою 21.04.2010 року на ім*я ОСОБА_3 недійсними та надати їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, т.я. відповідач не надавав будь-якої допомоги ні своїй матері, ні бабусі, а після їх смерті незаконно отримав спадщину та скоїв кримінальний злочин проти своїх родичів. Про своє порушене право їй стало відомо тільки у квітні 2010 року.

Позивачка та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, на їх задоволенні наполягають.

Відповідач та його представник позов не визнали та вважають, що позивачка не надала суду жодного доказу, який би підтверджував позовні вимоги, виходячи із змісту яких, взагалі невідомо чому саме ОСОБА_3 є відповідачем по справі.

Третя особа, ОСОБА_5, з позовом згодна, оскільки відповідач незаконно отримав спадщину у вигляді нового жилого будинку, а старий будинок він отримав у встановленому законом порядку.

Представники Свободненської сільської ради, Волноваської державної нотаріальної контори в судове засідання не з*явились, надали письмові заяви, у яких просять суд розглянути справу у їх відсутність та винести рішення на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_6 також не з*явилась у судове засідання, надала письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу у її відсутність, з позовом згодна.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 3, 10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, ОСОБА_8 і після його смерті спадщину, яка залишилась після його смерті, а саме: жилий будинок, розташований в с.Свободне Волноваського району та грошовий вклад, прийняла його дружина, ОСОБА_9, отримавши 26.06.1991 року в установленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.06.1999 року вбачається, що відповідач по справі у встановленому законом порядку став спадкоємцем майна: жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, у якому він і проживав та легкового автомобіля, після смерті свого батька, ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Жилий будинок з господарськими та побутовими спорудами та будівлями належали спадкодавцю на підставі договору дарування, посвідченого Свободненською селищною радою 26.06.1984 року.

Рішенням виконавчого комітету Свободненської сільської ради №16 від 07.04.2010 року за відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на жилий будинок, розташований в АДРЕСА_2 і 05.05.2010 року йому було видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок.

Статтями 204, 215 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані вимогами чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Суд не може прийняти до уваги надані позивачкою докази, як підставу для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ім*я відповідача, яке позивачка просить суд визнати недійсним, було видано 14.06.1999 року, а заповіт ОСОБА_9, яким остання заповіла спірний жилий будинок у АДРЕСА_1 онуку ОСОБА_11, датований 09.12.1999 роком, але на вказаний час ОСОБА_9 не мала права розпоряджатись будинком, оскільки не була його власницею. Згідно довідки за №238 1984 року, вона дала свою згоду на відчуження вказаного жилого будинку.

Із вимог ст.ст. 1216, 1218 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов*язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов*язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, що встановлено ст. 25 ЦК України.

Вказані вимоги закону були передбачені і Цивільним Кодексом в редакції 1963 року.

Виходячи із вимог ст.ст. 71,72 ЦК України в редакції 1963 року, загальний строк позовної давності складав три роки, який починається, виходячи із вимог ст. 261 ЦК України в редакції 2004 року, з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку законодавець визначає права особи, які їй належали в момент їх порушення і, виходячи із обставин справи, права позивачки ніяким чином і ніким не порушувались.

У зв*язку із смертю ОСОБА_9 її цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинилась. Спадкова маса, яка залишилась після її смерті, була предметом цивільних правовідносин серед спадкоємців першої черги, а також інших спадкоємців у встановленому законом порядку.

Позивачка не має права оскаржувати правочини, які укладались за життя спадкодавця і, відповідно до п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Крім того, позивачкою оскаржується свідоцтво про право власності без дати, яке було видано відповідачу 21.04.2010 року Свободненською сільською радою, але вказаний правовий документ в матеріалах справи відсутній і клопотання про його витребування ні позивачка, ні її представник не заявляли, тому суд не має змоги дати оцінку вказаному позивачкою доказу.

На час смерті ОСОБА_9 будь-яких правовстановлюючих документів, які б підтверджували її право на жилий будинок по АДРЕСА_2, не існувало. Правовстановлюючий документ з*явився лише у відповідача по справі після його звернення до Свободненської селищної ради. Позивачка , як спадкоємець після смерті своїх батьків не заявляла про свої спадкові права на жилий будинок, який, за її словами, був збудований ще у 1984 році, тобто строк позовної давності для звернення із заявою до суду позивачкою пропущений і клопотання про його поновлення не заявлялось.

Неспроможними є і вимоги позивачки відносно надання їй додаткового строку для звернення із заявою до нотаріальної контори для прийняття спадщини, оскільки діючим до 2004 року законодавством це не передбачалось, а рішення Свободненської сільської ради №16 від 07.04.2010 року про реєстрацію права власності на жилий будинок, розташований в АДРЕСА_2 за ОСОБА_3, на підставі якого 05.05.2010 року було видано відповідачу свідоцтво про право власності на жилий будинок, взагалі позивачкою не оскаржується.

Суд не може прийняти до уваги показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та надати їм належну оцінку, оскільки вони не несуть у собі ніякої доказової бази стосовно заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1500 гр., оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 25, 203, 204, 215, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 71,72 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 261 ЦК України в редакції 2004 року, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Волноваською Державною нотаріальною конторою 14.07.1999 року на ім*я ОСОБА_3 та свідоцтва про право власності, виданого Свободнеською сільською радою 21.04.2010 року на ім*я ОСОБА_3 та надання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 1500 гр.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Волноваський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: