Рішення № 31616744, 27.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4584/13 27.05.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс"

До Київського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

Про визнання недійсним рішення №1 від 24.01.2013 р. у справі

№711/115-р-02-06-12 про порушення законодавства про захист

економічної конкуренції та накладення штрафу

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Божук А.В. - адвокат (дов. № б/н від 25.03.2013 р.)

від відповідача Євтушок І.В. - представник (дов. № 02-081/728 від 01.04.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (далі - Підприємство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про визнання недійсним рішення №1 від 24.01.2013 р. у справі №711/115-р-02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - Рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив, яким саме чином дії (бездіяльність) позивача призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки, у зв'язку з чим оскаржуване рішення прийняте з порушенням п.2 ст. 50 та ч. 1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому Рішення №1 від 24.01.2013 р. підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2013 р. порушено провадження у справі №910/4584/13 та призначено справу до розгляду на 01.04.2013 р.

29.03.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, з тих підстав, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення Позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте рішення від 24.01.2013 р. № 1 у справі № 711/115-р-02-06-12 відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить процесуальним правилам встановленим Законом України «Про захист економічної конкуренції», а доводи Позивача є безпідставними, такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні законодавства про захист економічної конкуренції, тому не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 01.04.2013 р. оголошено перерву до 15.04.2013 р.

В судовому засіданні 15.04.2013 р. представники сторін надали клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

В судовому засіданні 15.04.2013 р. оголошено перерву до 20.05.2013 р.

20.05.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про зобов'язання відповідача надати матеріали справи № 711/115-р-02-06-12.

В задоволенні даного клопотання судом відмовлено, з тих підстав, що 18.04.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства суду подано копії матеріалів справи № 711/115-р-02-06-12, дані документи долучені до матеріалів справи № 910/4584/13.

20.05.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 2/359/753/2013.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що 01.03.2013 р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області було порушено провадження у справі №2/359/753/2013 про захист прав споживачів житлово - комунальних послуг, визнання договору частково недійсним, зобов'язання укласти договір на звичайних умовах, відшкодування моральної шкоди за заявою Дишлевої С.В., Дишлевої JI.B., Грод А.І., Чайки JI.B. до ТОВ «Сітістейтсервіс», ТОВ «Сіті-стейт», ТОВ «Компанії з управління активами «Практика».

Враховуючи те, що і рішення Антимонопольного комітету України №1 від 24.01.2013 р. у справі №711/115-р-02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, і справа №2/359/753/2013, порушені за заявами одних і тих же осіб, щодо одних і тих же гіпотетичних порушень, а також враховуючи те, що справа №2/359/753/2013 є первинною по своїй суті щодо ймовірних порушень ТОВ «Сітістейтсервіс» вимог житлово-комунального законодавства, справа №910/4584/13 підлягає відповідно до вимог ст. 79 ГПК України зупиненню.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, відмовляє в задоволенні даного клопотання з наступних підстав.

Предметом позовних вимог у справі №2/359/753/2013 Бориспільського міськрайонного суду Київської області є захист прав споживачів житлово - комунальних послуг, визнання договору частково недійсним, зобов'язання укласти договір на звичайних умовах, відшкодування моральної шкоди.

Предметом позовних вимог у справі № 910/4584/13 господарського суду м. Києва є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №1 від 24.01.2013 р. у справі №711/115-р-02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок зокрема обмеженості предметом позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини встановлені Бориспільським міськрайонним судом Київської області не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, а також обставини, які будуть встановлені Бориспільським міськрайонним судом Київської області можуть бути встановлені господарським судом м. Києва самостійно у даній справі.

В судовому засіданні 20.05.2013 р. представник позивача заявив клопотання про колегіальний розгляд справи.

Представник відповідача заперечив проти даного клопотання.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, відмовляє в задоволенні даного клопотання, з підстав його необґрунтованості, недоведеності позивачем складності даної справи та необхідності її розгляду у складі трьох суддів.

В судовому засіданні 20.05.2013 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання задоволено.

В судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2013 р.

В судовому засіданні 27.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

24.01.2013 р. Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 711/115-р-02-06-12 прийнято рішення № 1, згідно з яким:

- ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку житлово-комунальних послугу межах будинку по вул. Лесі Українки. 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., з часткою 100%;

- визнано бездіяльність ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», яка полягає у не поданні на затвердження органу місцевого самоврядування розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- визнано дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», які полягають у встановленні та застосуванні тарифів на електроенергію, що суперечать затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України тарифам, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з електропостачання у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- визнано дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», які полягають у введенні в дію тарифів на житлово - комунальні послуги без врахування вимог частини п'ятої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тим самим не повідомивши споживачів не менше ніж за 15 днів до введення тарифів на житлово-комунальні послуги з посиланням на рішення відповідних органів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- визнано дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» які полягають в укладенні із споживачами договорів, зміст яких не відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типовому переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 20.05.2009 р. № 529, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;

- визнано дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», які полягають у безпідставному завищенні витратної частини тарифу на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, шляхом включення до витрат заробітної плати з нарахуваннями слюсаря-сантехніка, тракториста, електрика, диспетчера, посади яких не передбаченні штатним розкладом, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем па ринку падання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- визнано дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», які полягають у відключенні мешканців житлового будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл. від послуг електропостачання, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у випадках, не передбачених Законом України «Про житлово- комунальні послуги», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої етапі 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» штраф у розмірі 68 000,00 грн.;

- за порушення, зазначене у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції, накладено на ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» штраф у розмірі 68 000,00 грн.;

- за порушення, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» штраф у розмірі 10 000, 00 грн.;

- за порушення, зазначене у пункті 5 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» штраф у розмірі 68 000,00 грн.;

- за порушення, зазначене у пункті 6 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» штраф у розмірі 68 000,00 грн. ;

- за порушення, зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» штраф у розмірі 68 000,00 грн. ;

- зобов'язано ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» в двомісячний строк привести договори на житлово-комунальні послуги, що укладаються із споживачами послуг, у відповідність до Типових договорів, затверджених Постановами КМУ від 20.05.2009 № 529 р., від 21.07.2005 р. № 630 та від 26.07.1999 р. № 1357.

Позивач, не погоджуючись з Рішенням Відділення зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив, яким саме чином дії (бездіяльність) позивача призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Відповідач проти позову заперечує вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення Позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте рішення від 24.01.2013 р. № 1 у справі № 711/115-р-02-06-12 відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить процесуальним правилам встановленим Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи № 711/115-р-02-06-12 та підтверджується матеріалами справи № 910/4584/13, ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» свою діяльність здійснює на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників від 17.05.2012 р.

Відповідно до статуту ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» є юридичною особою згідно з законодавством України, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, кутовий штамп і печатку зі своїм найменуванням, фірмовий бланк.

Предметом діяльності підприємства є здійснення виробничо-господарської та іншої дальності спрямованої на одержання прибутку.

Основними видами діяльності Підприємства за КВЕД є:

45.21.1 Будівництво будівель;

40.30.0 Постачання пари та гарячої води;

41.00.0 Збирання, очищення та розподілення води;

45.21.1 Інші спеціалізовані будівельні роботи;

70.32.0 Управління нерухомим майном;

74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» отримало ліцензії Київської обласної державної адміністрації:

- на виробництво теплової енергії від 01.06.2011 р. № 582452;

- на постачання теплової енергії від 01.06.2011 р. № 582453;

- на централізоване водопостачання та водовідведення від 02.06.2011 р. № 582481.

ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий рахунок, печатку з зазначенням свого найменування.

Таким чином, ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» є суб'єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг споживачу здійснює лише виконавець, якого відповідно до Порядку визначення житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 р. № 60. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 р. за № 541/10821, визначає власник житлового будинку або органи місцевого самоврядування.

Рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23.09.2010 р. № 738 вирішено визначити ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» балансоутримувачем, управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг багатоквартирного житлового будинку, і вбудованими офісними приміщеннями, розташованого по вулиці Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області.

Таким чином, в оскаржуваному Рішенні міститься висновок про те, що ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», відповідно до Методики та абзацу другого частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вулиці Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області, із часткою 100 відсотків, оскільки не має жодного конкурента на вказаному ринку.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина 2 наведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до п.15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р.

Згідно п.2.1 Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

2.1.1. встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

2.2.2. складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

2.2.3. складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

2.1.4. визначення товарних меж ринку;

2.1.5. визначення територіальних (географічних) меж ринку;

2.1.6. встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

2.1.7. визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

2.1.8. розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

2.1.9. складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

2.1.10. визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

2.1.11. встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Тобто, п. 2.1. Методики містить перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, та є диспозитивною нормою. Означений перелік дії застосовується в залежності від конкретних порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також в залежності від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку, тощо.

Відповідно до п. 2.2. Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Під час розгляду справи №711/115-р-02-06-12, у відповідності до вимог Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р.№ 49-р., зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. за № 317/6605 (із змінами) (далі - Методика), Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України проведено дослідження становища ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» на ринку надання житлово - комунальних послуг, яким встановлено наступне.

Товаром, у розумінні абзацу 13 статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та згідно пункту 4 Методики, є житлово-комунальні послуги, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання згідно п. 4 Методики.

Товарними межами ринку за показниками взаємозамінності, подібності, призначення, споживчих властивостей та умов використання товару, є житлово-комунальні послуги.

Часовими межами ринку є IV квартал 2010 року, 2011 рік, січень-вересень 2012 р.

Територіальними межами ринку визначено будинок по вул. Лесі Українки, 14 в с. ІЦасливе Бориспільською р-ну Київської обл.

Підпункт 15.4 пункту 15 Постанови ВГСУ зазначає, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що позивачем не надано суду жодного доводу та доказу не займання ним монопольного становища, суд дійшов висновку, що в рішенні №1 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", монопольне становище позивача на досліджуваному ринку визначено Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України відповідно до статей 13, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р.

В позовній заяві позивач заперечує встановлений в рішенні адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1 від 24.01.2013 р. факт зловживання позивачем монопольним становищем.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

Згідно з ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", у розгляді справ зі спорів, пов'язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у статті 29 ГК України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним. Згідно з приписом частини першої статті 41 ГК України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України "Про захист економічної конкуренції", який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті).

П. 14 Постанови передбачено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15 1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

П. 12 Постанови передбачено, що вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 25.10.2010 р. № 30/1-ОД позивач затвердив та ввів з 25.10.2010 р. розміри компенсації за ресурси забезпечення, наявні у розпорядженні позивача як споживача.

Дані ціни зазначені в додатку № 1 до договорів «Про надання послуг з інженерного забезпечення виконання внутрішніх опоряджувальних робіт», які позивач заключив із Споживачами (покупцями квартир будинку по вулиці Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області.

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативних норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної га гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової Території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Отже, послуги, що надавались ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» з 25.10.2010 р. та затвердженні наказом Підприємства 25.10.2010 р. № 30/1-ОД є житлово-комунальними послугами та підпадають під дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з пунктом 2 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники житлово-комунальних послу здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевою самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» ввело в дію та застосувало тарифи на житлово-комунальні послуги без затвердження їх органом місцевого самоврядування.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що до моменту затвердження тарифів і комунальні послуги, згідно з рішенням Щасливської сільської ради від 09.07.2012 р. № 1188-16-VІ, такі послуги не були і не могли були комунальними.

Однак, враховуючи вищевикладене, а саме те, що послуги, що надавались ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» з 25.10.2010 р. і затвердженні наказом Підприємства від 25.10.2010 р. № 30/1-ОД є житлово-комунальними послугами та підпадають під дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вказані обґрунтування позивача не можуть бути взяті до уваги.

Тикам чином, бездіяльність ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», яка полягає у неподанні на затвердження органу місцевого самоврядування розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг, призвела до ущемлення інтересів споживачів, які змушені були сплачувати кошти по економічно необґрунтованих, незаконно встановлених, не затверджених органом місцевого самоврядування, тарифам, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з договорів «Про надання послуг з інженерного забезпечення виконання внутрішніх опоряджувальних робіт», які Підприємство заключало із Споживачами (покупцями квартир будинку по вулиці Лесі Українки, 14 в селі Щасливе, Бориспільського району Київської обласні, Підприємство встановило вартість електроенергії для споживачів у розмірі 0.2832 грн. з ПДВ за 1 квт.год.

Згідно з статтею 12 Закону України «Про електроенергетику» до основних завдань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики належить забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

Відповідно до підпункту 16 пункту 4 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 р. № 335/98 установлено, що Комісія, відповідно до покладених на неї завдань, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію, газ, нафту та нафтопродукти, тарифів та їх транспортування, зберігання, постачання та розподіл, а також транспортування трубопроводами інших речовин.

З 23 листопада 2011 року функції з установлення цін (тарифів) на електричну енергію, тарифів на її передачу та постачання перейшли до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (підпункт 6 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011).

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.03.1900 р. № 309 в редакції від 02.12.2009 тарифи на електроенергію для населення, яке проживає в будинках, обладнаних кухонними електроплитами, електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості) становлять 0.1872 грн. ч ПІДВ за 1 квт.год.

В редакції від 01.02.2011 р. тарифи на електроенергію для населення, яке проживає в житлових будинках, обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості): за обсяг. спожитий до 250 квт.год. електроенергії на місяць (включно) - 0.1872 грн. з ПДВ за 1 квт.год.; за обсяг, спожитий понад 250 квт.год. електроенергії на місяць - 0.2436 грн. з ПДВ за 1 квт.год.

В редакції від 01.04.2011 р.: за обсяг, спожитий до 250 квт.год. електроенергії на місяць (включно) - 0.2154 гри. з ПДВ за 1 квт.год.; за обсяг, спожитий понад 250 квт.год. електроенергії на місяць - 0.2802 грн. з ПДВ за 1 квт.год.

Встановлення та застосування ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» тарифів на електроенергію у розмірі 0.2832 грн. з ПДВ за 1 квт.год., що перевищує розмір тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, підтверджується розшифровкою рахунків за договорами про надання послуг з інженерного забезпечення.

Позивач зазначає, що вартість електроенергії для населення з 25.10.2010 р. у розмірі 0.2832 гри. за 1 кВт/год встановлена у зв'язку з тим, що на момент укладання інженерних договорів у будинку було створене ОСББ «Щасливе ЛУ 14», яке підпадає під визначення населеного пункту. Тариф для населених пунктів сільської місцевості, крім гуртожитків сімейного типу визначався н. 2.2 Постанови НКРЕ від 10.03.1999 р. № 309 у редакції від 13.01.2011 р. та становив 0.2832 грн. за 1 кВт/год.

Однак, слід зазначити наступне, з 25.10.2010 р. Підприємство мешканцям будинку надає житлово-комунальні послуги, затвердженні наказом від 25.10.2010 р. № 30/1-ОД, то усі ціни та тарифи повинні відповідати вимогам законодавства про житлово-комунальні послуги.

Виходячи з викладеного, дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», які полягають у встановленні та застосуванні тарифів на електроенергію, що суперечать затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України тарифам, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з електропостачання у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського p-ну Київської обл., шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 09.07.2012 р. № 1188-16-VI вирішено затвердити ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» для багатоквартирного будинку по вул. Л. Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл. тарифи.

Наказом від 01.08.2012 р. № 19/1-ОД ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» затвердило та ввело в дію 01.09.2012 р. тарифи на комунальні послуги для населення.

Відповідно до частини п'ятої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

Підприємством надано зразок повідомлення про введення тарифів на житлово-комунальні послуги для житлового будинку по вул. Л. Українки, 14 в с. Щасливе.

Однак, з даного повідомлення не можливо встановити факт розміщення даних повідомлень та спосіб донесення інформації, що міститься у повідомленні, до відома споживачів. Інформація, яка міститься в повідомленнях про розмір тарифів не відповідає розміру тарифів, встановлених рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 09.07.2012 № 1 188-16- VI.

Крім того, як вбачається з випуску газети «Вісті Щасливе» від 13.07.2012 р. № 14 (150), у даному випуску відсутнє будь-яке посилання на рішення органу місцевого самоврядування про встановлення (затвердження) тарифів на житлово-комунальні послуги для мешканців багатоквартирного будинку по вул. Л. України, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл. та розмір затверджених тарифів.

У зв'язку з чим дані докази, не можуть бути прийняті до уваги в якості обґрунтування позовних вимог, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.

ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» зазначає, що у зв'язку з відсутністю затверджених тарифів, як істотної умови договору на надання житлово- комунальних послуг, до 09 08.2012 р. Підприємство не могло і не надавало мешканцям будинку житлово-комунальні послуги, а тому в даному випадку мало місце не зміна або підвищення тарифів на комунальні послуги та послуги з утримання будинків та прибудинкової території, а первинне затвердження для будинку вказаних тарифів.

Вказані заперечення не можуть бути взяті до уваги, оскільки з 25.10.2010 р. до 09.08.2012 р. Підприємство мешканцям будинку надавало житлово-комунальні послуги, які підпадають під дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Виходячи з викладеного, дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», які полягають у введенні в дію тарифів на житлово-комунальні послуги без врахування вимог частини п'ятої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тим самим не повідомивши споживачів не менше ніж за 158 днів до введення тарифів та житлово - комунальні послуги з посиланням на рішення відповідних органів, могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, оскільки у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про зміну тарифів могли б не в повному обсязі або в більшому обсязі внести плату за житлово-комунальні послуги, що потягнуло б за собою нарахування штрафних санкцій з боку позивача, тощо.

Дані дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частини 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з електропостачання у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського p-ну Київської обл.

Як вбачається з матеріалів справи, з вересня 2012 року ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» з власниками квартир житлового будинку по вул. Л. Українки, 14 в с. Щасливе розпочало заключати договори «Про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території».

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) передбачено, що учасниками у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач та виробник. При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону виконавець зобов'язаний укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг згідно з типовим договором.

Згідно з пунктом 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу місцевою самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Як встановлено Комітетом та вбачається з матеріалів справи № 711/115-р-02-06-12, Підприємством до послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій крім типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, включено також послуги, які не передбачені Типовим переліком.

Також, в договорах «Про надання комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» не враховані вимоги, передбачені Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 539, включено розділи та пункти, які не передбачено Типовим договором.

Крім того, Підприємством включені зобов'язання споживача, які не передбачено Типовим договором, надано права Виконавцю, які не передбачено Типовим договором, включено зобов'язання виконавця, які не передбачені Типовим договором.

ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» зазначає, що Підприємством підготовлено та надано споживачам для укладання договори про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що містять всі передбачені чинним законодавством України істотні умови. Жодне положення договорів не порушує прав споживачів та не суперечить типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Вказані заперечення не можуть бути взяті до уваги, оскільки порушення виявленні Відділенням, що полягають у не відповідності договорів вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20.05.2009 № 529, мають місце також при порівнянні договорів, з вимогами Типових договорів, затверджених Постановами КМУ від 21.07.2005 р., № 630 від 26.07.1999 № 1357.

Таким чином, враховуючи, що договори «Про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території», укладені ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» з споживачами, не відповідають Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типовому переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету міністрів України 20.05.2009 № 529, то такі дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів при отриманні ними послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме до можливого зловживання позивачем своїми правами стосовно надання послуг, неналежного та не законного виконання своїх зобов'язань по наданню житлово-комунальних послуг, тощо, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим зa умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Як вбачається з матеріалів справи № 711/115-р-02-06-12, Відділенням здійснено аналіз витрат на плановий період на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 09.07.2012 № 1188-16-VI.

Так, ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» у статті витрат: «Обслуговування систем диспетчеризації», «Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем», включає заробітну плату персоналу згідно штатного розкладу, у статтю витрат «Технічне обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення» - заробітну плату електрика, у статтю витрат «Прибирання і вивезення снігу» - заробітну плату тракториста.

При цьому, при перевірці штатних розписів Підприємства встановлено, то в штатному розписі Підприємства, затвердженого 03.01.2012 р., серед виробничого персоналу наявні посади диспетчера, слюсаря - сантехніка, тракториста. Посада електрика відсутня.

З 03.05.2012 р. та на момент затвердження тарифів органом місцевого самоврядування, посади слюсаря-сантехніка, тракториста, електрика на Підприємстві відсутні.

З 01.10.2012 р. в штатному розкладі Підприємства відсутні посади: слюсаря-сантехніка, тракториста, електрика, диспетчера.

Отже, Підприємством неправомірно закладено суму заробітної плати з нарахуваннями слюсаря-сантехніка, тракториста, електрика, диспетчера до калькуляції на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у зв'язку з відсутністю зазначених посад у штатному розкладі, що в свою чергу призвело до завищення вказаного тарифу.

Відсутність у штаті Підприємства працівників виробничих спеціальностей, які відповідно до функціональних обов'язків повинні бути задіяними у наданні послуг з обслуговування систем диспетчеризації, технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем, технічного обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення, прибирання і вивезення снігу свідчить про фактичне ненадання вказаних послуг, а отже про неправомірне включення Підприємством таких послуг до загальної величини тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» зазначає, що висновок АМКУ щодо завищення витратної частий тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій шляхом включення до витрат заробітної плати посад, які відсутні в штатному розписі є безпідставним, оскільки Підприємство забезпечує надає мешканцям будинку всіх послуг, згідно Переліку послуг з утримання будинків, споруд га прибудинкових територій, визначеного Постановою КМУ № 869, із залученням як штатних працівників, так і спеціалізованих організацій па договірній основі.

Вказані заперечення не можуть бути взяті до уваги, оскільки Підприємство у статті витрат: «Обслуговування систем диспетчеризації», «Технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем», «Технічне обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення», «Прибирання і вивезення снігу» включило заробітну плату персоналу згідно штатного розкладу, посади яких, при перевірці штатних розписів виявились відсутні.

Отже, Підприємством неправомірно закладено суму заробітної плати з нарахуваннями слюсаря-сантехніка, тракториста, електрика, диспетчера до калькуляції на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у зв'язку з відсутністю зазначених посад у штатному розкладі, що в свою чергу призвело до завищення вказаного тарифу.

Відсутність у штаті Підприємства працівників виробничих спеціальностей, які відповідно до функціональних обов'язків повинні бути задіяними у наданні послуг з обслуговування систем диспетчеризації, технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем, технічного обслуговування систем протипожежної автоматики й опалення, прибирання і вивезення снігу свідчить про фактичне ненадання вказаних послуг, а таке про неправомірне включення Підприємством таких послуг до загальної величини тарифу на послуги з утримання будників і споруд та прибудинкових територій.

Виходячи з викладеного, дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», які полягають у безпідставному завищенні витратної частини тарифу на послугу з утримання будників і споруд та прибудинкових територій, шляхом включення до витрат заробітної плати з нарахуваннями слюсаря-сантехніка, тракториста, електрика, диспетчера, посади яких не передбаченні штатним розкладом, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг і утримання будинків і прибудинкових територій у межах будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл., шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як вбачається з матеріалів справи № 711/115-р-02-06-12, за інформацією мешканців будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського p-ну Київської обл., мешканців, які відмовились підписувати розроблені ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» договори «Про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території», було відключено від послуг електропостачання, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» на підставі рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23.04.2010 р. № 738 визначено виконавцем житлово-комунальних послуг будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. ІЦасливе Бориспільського р-ну Київської обл. та надає мешканцям послуги з електропостачання, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Визначення ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» виконавцем житлово-комунальних послуг будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського p-ну Київської обл., позбавляє мешканців вказаного будинку можливості отримувати житлово-комунальні послуги від інших суб'єктів господарювання - надавачів послуг.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно. Випадки, за яких припиняється надання житлово-комунальних послуг визначені частиною третьою статті 16 цього Закону.

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У разі планування перерви в наданні послуг виконавець зобов'язаний повідомити про це споживача через засоби масової інформації, а також письмово не пізніше ніж за 10 днів до її наслання (за винятком перерви, що настала внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні зазначаються причина та час перерви в наданні відповідних послуг.

Таким чином, відмова споживачів від підпису договору, відповідно до випадків, визначених частиною третьою етап і 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не є підставою для відключення споживачів від житлово-комунальних послуг з боку виконавця.

ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» зазначає що в будинку мале місце не відключення мешканців від комунальних ресурсів, а лише неможливість підприємства: продовжити забезпечити мешканців можливістю підключення до точок споживання ресурсів, у зв'язку з неврегульованістю ціни інженерного договору, та розпочати надання комунальних мешканцям, у зв'язку з відсутністю договірних відносин з мешканцями будинку, тобто відсутністю укладених договорів про наданих комунальних послуг та послуг з у тримання будинку і прибудинкової території.

Вказані обґрунтування не можуть бути взяті до уваги, оскільки з 25.10.2010 р. до 09.08.2012 р. Підприємство мешканцям будинку надавало житлово-комунальні послуги, які підпадають під дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Отже, враховуючи викладене, дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», які полягають у відключенні мешканців житлового будинку по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл. від послуг електропостачання, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у випадках, не передбачених законом України «Про житлово-комунальні послуги», та те що такі дії могли призвести до незаконного та необґрунтованого позбавлення споживачів світла, опалення, води та водовідведення, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону У країни «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послугу межах будинку по вул. Лесі Українки, 14, в с Щасливе Бориспільського p-ну Київської обл., яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

У відповідності до абзацу 2 частини другої етапі 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 цього Закону накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.

Як вбачається з матеріалів справи № 711/115-р-02-06-12, згідно зі звітом про фінансові результати на 2011 рік, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» становить 12 622,6 тис. грн.

Згідно зі звітом про фінансові результати за 9 місяців 2012 року, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Підприємства становить 5245.9 тис. трн.

Під час визначення АМКУ розміру штрафу враховано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції виявлено вперше та Підприємство не визнало факту вчинення порушення.

Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

При прийнятті рішення по даній судовій справі, суд врахував усні та письмові пояснення представників сторін та дослідив докази надані до письмових пояснень.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у м. Києві, в межах Будинку, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Товариства, що призвело та може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає можливості одночасного визнання рішення недійсним та скасування його.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 711/115-р-02-06-12 та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету №84-р від 14.02.2011 р.), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 711/115-р-02-06-12, досліджено подані документи, належним чином проаналізувало відносини сторін.

Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 711/115-р-02-06-12, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті справи № 910/4584/13.

Отже, рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.01.2013 р. № 1 по справі № 711/115-р-02-06-12 відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» про визнання недійсним рішення відповідача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 01.06.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева