Рішення № 3161588, 11.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.09 р. Справа № 33/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Лисенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства „ТСА” м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства „Астон” м. Слов’янськ

про стягнення суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 396000грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чумак О.А. за дов. №21 від 01.02.2009р.

від відповідача: Соловйова Н.В. за дов. №295 від 29.01.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство „ТСА” м. Дніпропетровськ звернулося до Приватного підприємства „Астон” м. Слов’янськ з позовом про стягнення суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 396000грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №17/08 від 04.09.2008р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції; специфікацію №1 до договору; видаткову накладну №РН-0000070 від 21.10.2008р.; довіреність №259901/174 від 20.09.2008р.; рахунок-фактуру №СФ-0000088 від 21.10.2008р., вимогу №428 від 17.12.2008р.; норми Цивільного кодексу України.

Як зазначає позивач, між сторонами був укладений договір поставки №17/08 від 04.09.2008р., згідно якого Приватне підприємство „ТСА” м. Дніпропетровськ зобов’язалось виготовити та поставити, а Приватне підприємство „Астон” м. Слов’янськ прийняти та сплатити продукцію на умовах, передбачених цім договором.

На виконання договору поставки №17/08 від 04.09.2008р., згідно видаткової накладної №РН-0000070 від 21.10.2008р. та специфікації №1 до договору, на адресу відповідача була поставлена продукція на суму 396000грн., яка була отримана відповідачем 21.10.2008р.

Пунктом 5.1 договору поставки №17/08 від 04.09.2008р. встановлено, що розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 10 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції на підставі наданих документів, вказаних у п. 4.3 договору (накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна).

У зв’язку з невиконанням ПП „Астон” зобов’язань щодо сплати отриманої продукції, Приватним підприємством “ТСА” направлялася вимога №428 від 17.12.2008р. про зобов’язання сплатити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 396000грн.

Внаслідок неотримання відповіді на вимогу №428 від 17.12.2008р. та несплати відповідачем заборгованості, позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 396000грн.

11.02.2009р. позивач звернувся до суду з заявою від 11.02.2009р., згідно якої просив суд забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на грошові суми відповідача на поточному рахунку №26000235866230 у відділенні ДОФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011;

- накладення арешту та заборони відчуження на нерухоме майно та транспорті засоби, які належать відповідачу на праві власності.

В обґрунтування вищевказаної заяви, посилався на ухилення відповідачем від виконання зобов’язання за договором; великий розмір заборгованості; економічно несприятливі умови господарювання у теперішній час.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд відмовляє у його задоволенні.

У відзиві на позовну заяву, наданого до суду 11.03.2009р., відповідач надав пояснення, згідно яких суму боргу за поставлену продукцію, на підставі договору поставки №17/08 від 04.09.2008р., у розмірі 396000грн. визнає в повному обсязі.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією представників сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив.

Приватним підприємством “ТСА” м. Дніпропетровськ (далі – постачальник) та Приватним підприємством “Астон” м. Слов’янськ (далі – покупець) був підписаний договір поставки №17/08 від 04.09.2008р.

Відповідно до п.1.1 цього договору Приватне підприємство „ТСА” м. Дніпропетровськ зобов’язалось виготовити та поставити, а Приватне підприємство „Астон” м. Слов’янськ на умовах, передбачених цім договором прийняти та сплатити продукцію, найменування, ціна та орієнтована вартість якої вказані у специфікації №1.

Пунктом 4.4 договору поставки №17/08 від 04.09.2008р. встановлено, що поставки продукції здійснюється з 5 по 15 число місяця на який покупцем надана заявка. Кількість продукції, яка підлягає поставці, вказується у письмовій заявці покупця, яка направляється постачальнику. Заявка направляється за 10 днів до початку місяця поставки.

Згідно пункту 5.1 договору поставки №17/08 від 04.09.2008р. розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 10 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції на підставі наданих документів, вказаних у п. 4.3 договору (накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна).

Сторонами була укладена специфікація №1 на поставку обладнання у 2008-2009р. до договору №17/08 від 04.09.2008р., відповідно до якої останні визначили найменування, кількість та вартість продукції (колосники агломашини, 52т., 1716000грн. з ПДВ.)

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2008р. Приватне підприємство “Астон” звернулося до позивача з заявкою №545, відповідно до якої просило здійснити поставку продукції у обсязі 12 тонн, 21.10.2008р. на ВАТ “Запорожсталь”.

Згідно видаткової накладної №РН-0000070 від 21.10.2008р., підписаної уповноваженими представниками обох сторін, на адресу відповідача була поставлена продукція (колосник агломашин ч.Мо1-39993-1 у кількості 12т.) на суму 396000грн. з ПДВ, яка була отримана відповідачем 21.10.2008р.

З боку відповідача продукція була прийнята уповноваженою на ці дії особою, що підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю серії ЯПО №259901/174, виданої 20.09.2008р. на отримання від Приватного підприємства “ТСА” цінностей виданими на ім’я Коновалова Володимира Федоровича.

Обов’язок сплатити суму поставленої продукції у розмірі 396000грн. виник у відповідача впродовж 10 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції – до 05.11.2008р.

Таким чином, на момент звернення до суду із позовом, обумовлене невиконанням відповідачем своїх обов’язків, у позивача існувало право вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 396000грн. з оплати поставленої продукції.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одночасно ст. 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Доказів того, що сума заборгованості в розмірі 396000грн. оплачена в повному обсязі відповідачем не надано, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Приватного підприємства „ТСА” м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства „Астон” м. Слов’янськ про стягнення суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 396000грн., підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 46, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „ТСА” м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства „Астон” м. Слов’янськ про стягнення суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 396000грн. – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Астон” м. Слов’янськ (84106, Донецька область, м. Слов’янськ, бул. Пушкіна, 5, ЄДРПОУ 31054936) на користь Приватного підприємства „ТСА” м. Дніпропетровськ (49006, м. Дніпропетровськ, бул. Слави, 9/10, ЄДРПОУ 24985897) суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 396000грн., державне мито в розмірі 3960грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 11.03.2009р. проголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

Суддя

Вик.: Ващенко О.С., надруковано 3 примірника:

1 – позивачу;

1 –відповідачу;

1 – до справи.