Рішення № 31614009, 03.06.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/806/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарях Рябоконь Н.В., Черкасові Д.Г., Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», 3-ті особи : ОСОБА_1 та ТОВ «Кредекс Фінанс» на стороні відповідача ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію,

В С Т А Н О В И В :

1 вересня 2010 року, АТ «Укрсиббанк», в статут якого згідно Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. були внесені зміни щодо назви позивача, які не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи, а саме - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», звернулись до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення умов договору про надання споживчого кредиту № 11163351000 від 01.06.2007 р., як відповідачем ОСОБА_1, як позичальником, так і відповідачем ОСОБА_2, як поручителем за договором поруки № 118370 від 01.06.2007 р. щодо строків повернення кредиту і термінів сплати відсотків за його користування, просили суд, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь загальну суму заборгованості у розмірі 654243,80 грн. (заборгованість за кредитом 477188,72 грн., проценти за користування кредитом 140450,85 грн., пеня на несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 19287,99 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам 17316,24 грн.), а також судові витрати : суму державного мита 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 120 грн.

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду від 04.07.2011 р. позову був повністю задоволений.

Ухвалою Овідіопольського райсуду від 26.02.2013 р. була задоволена заява представниці відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду, вказане вище рішення скасовано і після авто розподілу, справа була призначена до розгляду в загальному порядку.

Крім того, ухвалою Овідіопольського райсуду від 26.02.2013 р., на підставі заяви ТОВ «Кредекс Фінанс» та ст. 37 ЦПК України, ТОВ «Кредекс Фінанс» було залучено до участі у справі у якості правонаступника ПАТ «УкрСиббанк», враховуючи існуючий договір факторингу № 05/12 про відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором, що став підставою звернення до суду ПАТ «УкрСиббанк» до відповідачів, за яким ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В свою чергу, після скасування заочного рішення суду і призначення справи в загальному порядку, представниця відповідача ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», за участю 3-ої особи ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 118370 від 01.06.2007 р. таким, що припинив свою дію, мотивуючи це неповідомленням банком поручителя ОСОБА_2 про підвищення процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, яке відбувалось декілька разів з 12,5% до 14,5%, з 14,5% до 25%, з 25% до 29%, починаючи з 12.03.2008 р., що є прямим порушенням приписів ст. 559 ЦК України.

Вказані справи були обєднані в одне провадження ухвалою суду від 18.03.2013 р., як взаємопов`язані між собою і за письмовим клопотанням представника ТОВ «Кредекс Фінанс», вказане підприємство було залучено до участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 у якості 3-ої особи на стороні відповідача АТ «УкрСиббанк» ухвалою суду від 03.06.2013 р.

Представник позивача ТОВ «Кредекс Фінанс» (він же 3-тя особа за позовом ОСОБА_2Ф.), приймаючи участь в судових засіданнях, повністю підтримав свій позов та просив його задовольнити і не визнав зустрічний позов ОСОБА_2, вважаючи його безпідставним і необґрунтованим з підстав, викладених у письмових запереченнях на зустрічний позов, однак в подальшому в судові засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 44-47,66).

Відповідач ОСОБА_1 (він же 3-тя особа за позовом ОСОБА_2Ф.) в судові засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, особисто під підпис, що підтверджується особистою розпискою та поштовими повідомленнями з підписом, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав (а.с. 53,69,72).

Представниця відповідача ОСОБА_2 позов ТОВ «Кредес Фінанс» не визнала та звернулася до суду з зустрічним позовом в інтересах ОСОБА_2, в якому просила суд визнати договір поруки № 118370 від 01.06.2007 р., укладений між ОСОБА_3 та банком «УкрСиббанк» таким, що припинив свою дію, посилаючись на порушення банком умов п. 2.1 договору поруки та ст. 559 ЦК України.

Представниця відповідача ПАТ «УкрСиббанк» за позовом ОСОБА_2, приймаючи участь в судовому засіданні позов не визнала, однак в подальшому, в судові засідання не з`явилась, однак про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, що підтверджується її особистою розпискою та поштовими повідомленнями з відмітками про вручення уповноваженій особі (а.с. 48,49,57,58,62,73,74).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані суду докази, суд вважає, що позов ТОВ «Кредекс Фінанс» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення боргу та судових витрат зі ОСОБА_1, відмовою у задоволенні позову до ОСОБА_2 та задоволенню у повному обсязі зустрічного позову ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

засіданнях та відповідають умовам зазначених кредитних договорів і приписам статті 1050 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено зобовязання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.2).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 559 ЦК України передбачає порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, поручитель, у разі збільшення обсягу його відповідальності несе відповідальність тільки у випадку, якщо він згодний (письмова згода) продовжити договір поруки на нових умовах, про які його було поставлено до відома кредитором (письмово листами, факсимільними повідомленнями або письмовим укладенням додаткової угоди до договору про внесення відповідних змін), як це прямо передбачено умовами п. 2.1 договору поруки № 118370 від 01.06.2007 р. В іншому разі, за законом - порука припиняється.

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки повязується зі зміною забезпеченого зобовязання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобовязання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема можливість зміни розміру процентів за основним зобовязанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобовязання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на предявлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Статтею 617 ЦК України передбачено особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 610 ЦК України зазначає порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із статтями 611,612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У судовому засіданні встановлено, що 01.06.2007 року, між АКІБ «УкрСиббанк», яке в подальшому було перейменовано в ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1, був укладений договір № 11163351000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в сумі 75836 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 382971,80 грн., строком з 01.06.2007 р. по 01.06.2014 р. із сплатою 12,5 % відсотків річних за користування кредитними коштами, згідно графіка погашення кредиту, згідно п. 3.5.1 якого, відповідач зобовязався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого ним кредиту та сплату нарахованих процентів і комісій у встановлені договором терміни. При чому, п. 7.12 договору вказує сторони домовилися вважати, що уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обовязки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також, що перед укладанням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 20-23 т. 1).

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1, останній передав в заставу банку автомобіль НОМЕР_1, що підтверджується договором застави транспортного засобу (а.с. 24-25 т. 1).

Проте, відповідач ОСОБА_1 порушив умови надання кредиту щодо його повернення та термінів сплати відсотків за його користування, внаслідок чого, станом на 09.08.2010 р., у нього утворилась заборгованість у розмірі 654243,80 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на вказану даті складає 82918,53 дол. США, а саме : заборгованість за кредитом 477188,72 грн. (60478,66 дол. США), заборгованість по процентам за користування кредитом 140450,85 грн. (17800,67 дол. США), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 19287,99 грн. (2444,55 дол. США), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам 17316,24 грн. (2194,65 дол. США), які на час ухвалення судом рішення по справі не сплачені ОСОБА_1, обґрунтований та зроблений у відповідності до діючого законодавства України розрахунок якої, був наданий позивачами суду і перевірений судом (а.с. 14-19 т. 1).

В якості забезпечення повернення кредиту ОСОБА_1, між АТ «УкрСиббанк» і відповідачем ОСОБА_2, був укладений та підписаний сторонами договір поруки № 118370 від 01.06.2007 року, згідно з яким, він на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед банком відповідати по всім зобовязанням ОСОБА_1 та несе перед банком солідарну відповідальність з боржником (а.с. 26 т. 1).

Пунктом 2.1 вказаного договору поруки передбачено, що кредитор (банк) не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником (ОСОБА_1А.), внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2 Під «згодою поручителя» - сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Як встановив суд, у відповідності до п.п. 1.3.1, 1.3.2, 5.2, у звязку з неналежним виконанням кредитних умов боржником ОСОБА_1, банк переглянув та збільшив процентну ставку за користуванням кредитними коштами з 12,5% до 14,5% річних, а потім, після систематичного порушення кредитної дисципліни боржником ОСОБА_1, відсоткову ставку було збільшено до 29% річних, про що, у відповідності до умов кредитного договору, боржник ОСОБА_1 був поставлений до відома за допомогою відповідних листів банку від 22.02.2008 р. та від 17.06.2008 р. на адресу останнього, який в свою чергу відреагував на вказані підвищення процентів своєю письмовою заявою (а.с. 26-28 т. 2).

Однак, як було з`ясовано судом і підтверджено матеріалами справи і поясненнями представниці відповідача за первісним позовом і позивача за своїм позовом ОСОБА_2, банк «УкрСиббанк», проігнорувавши п. 2.1 договору поруки № 118370 від 01.06.2007 р. та приписи ст. 559 ЦК України не поставив до відома поручителя ОСОБА_2 про підвищення процентної ставки в бік збільшення, що на думку суду є прямим порушенням його прав як поручителя, а також, є суттєвими змінами основного зобовязання без згоди поручителя ОСОБА_2, внаслідок чого, як вважає суд збільшився обсяг його відповідальності перед банком, що тягне за собою припинення договору поруки.

Ні представницею АТ «УкрСиббанк», ні представником ТОВ «Кредекс Фінанс» - не було надано суду належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 57-60 ЦПК України належного повідомлення поручителя ОСОБА_2 про збільшення процентної ставки банку за вищевказаним кредитним договором, на відміну від відповідача ОСОБА_1, який був поставлений до відома про змінення процентної ставки за його кредитом.

На думку суду, саме збільшення процентної ставки банком призвело до збільшення зобовязань поручителя ОСОБА_2 як поручителя за кредитним договором що прямо суперечить приписам ст. 559 ЦК України та Постанові Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. і потягло за собою зміну основного зобовязання без згоди самого поручителя ОСОБА_2, внаслідок чого збільшився обсяг його зобовязання перед банком, у звязку з чим, зустрічний позов ОСОБА_2 суд вважає обґрунтованим і його вимоги законними.

Вказане вище, дає підстави суду повністю задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 про припинення договору поруки № 118370 від 01.06.2007 р., умови якого були грубо порушені банком під час збільшення процентної ставки 3 рази без повідомлення поручителя і відповідно відмовити у задоволенні позову ТОВ «Кредекс Фінанс» в частині стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2

Одночасно, суд вважає документально доведеною прострочену заборгованість перед позивачем відповідача (позичальника) ОСОБА_1, яким були порушені терміни та порядок сплати самого кредиту та відсотків за його користування, у звязку з чим, позов ТОВ «Кредекс Фінанс» в частині стягнення всієї суми заборгованості та судових витрат підлягає задоволенню зі стягненням зі ОСОБА_1

Судом не приймаються до уваги твердження представника позивача щодо обсягу відповідальності поручителя перед банком по поверненню боргу позичальника, яка обумовлена кредитним договором, так як вказане спростовується умовами п. 2.1 договору поруки з ОСОБА_3, яким чітко визначені обовязки банку повідомляти про збільшення процентної ставки та отримати згоду на це від самого поручителя.

Також, суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання представника позивача на те, що нібито не мало місце змінення основних вимог і збільшення обсягу відповідальності по кредитному договору з посиланням на умови кредитного договору з підстав, описаних вище, зокрема, які випливають з п. 2.1 договору поруки.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ «Кредекс Фінанс» в частині стягнення заборгованості та судових витрат зі ОСОБА_1 і відмові у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2, зустрічний позов якого про припинення договору поруки суд вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,533, 549,550,554,559,626,612,625,629,1048,1050,1054,1055 ЦК України, Постановою Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити частково ;

2.Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (м. Київ, вул. Сікорського, 8, п/р 26509281935900 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 36799749) : загальну заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11163351000 від 01.06.2007 року, в сумі - 654243 грн. 80 коп. ;

3.В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту відмовити, суму державного мита 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 120 грн.;

4.Зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю 3-ої особи ОСОБА_1 та ТОВ «Кредекс Фінанс» на стороні відповідача ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію задовольнити ;

5.Визнати припиненим договір поруки № 118370 від 01.06.2007 р., укладений між АКІБ «УкрСиббанк», перейменованим в Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 перед АКІБ «УкрСиббанк», перейменованим в ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11163351000 від 01.06.2007 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Гандзій Д.М.