Рішення № 3161279, 17.02.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2009 р. Справа № 11/30/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранг”

(54010, м.Миколаїв, вул.7-а Поперечна,3)

до відповідача: Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод”

(54017, м.Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Волошина А.Г., дов. б/н від 08.10.2008р.

від відповідача:

СУТЬ СПОРУ: стягнення 14278,5 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, заперечень проти позову не висловив, представник у судове засідання не з’явився, причин неявки не пояснив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом.

На підставі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та поясненнями позивача.

Позивач вимоги ухвали суду від 26.01.2009р. виконав, надав клопотання про уточнення позовних вимог в частині розрахунку суми пені та втрат від інфляції. Суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог, та в подальшому справа розглядається з врахуванням цієї заяви.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали суд, –

в с т а н о в и в:

31 березня 2008 року за №2837 між сторонами було укладено договір поставки товарів, відповідно до умов якого товариство зобов’язалось поставити ДП “Миколаївський ремонтно-механічний завод” товар –паливно-мастильні матеріали, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його.

На виконання умов договору, ТОВ “Ранг” поставило Державному підприємству “Миколаївський ремонтно-механічний завод” товар на загальну суму 74162,02 грн., що підтверджується видатковими накладними на нафтопродукти №РНП-004382 від 14.05.2008р., №РНП-004465 від 15.05.2008р., №РНП-004724 від 21.05.2008, №РНП-004725 від 21.05.2008р., №РНП-004718 від 22.05.2008, №РНП-004893 від 27.05.2008р., №РНП-004895 від 27.05.2008р., №РНП-004969 від 28.05.2008р., №РНП-004971 від 28.05.2008р., №РНП-005348 від 06.06.2008р., №РНП-005730 від 18.06.2008р.

Відповідно до умов п.8.1 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем шляхом перерахуванням коштів протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Відповідач частково провів розрахунки, сплативши частину заборгованості в сумі 61209,12 грн., залишок боргу складає 12952,89 грн.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 10.2 договору, передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставки.

Згідно наданого розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 18.06.2008р. по 31.01.2009р. (228 дн.) в сумі 3883,74 грн.

Суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Відповідно до приписів статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до видаткової накладної №РНП-005730 від 18.06.2008р. остання поставка товару була здійснена 18.06.2008р. За умовами п.8.1 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем шляхом перерахуванням коштів протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Таким чином, враховуючи, що порушення зобов’язання за договором слід відраховувати з 20.06.2008р., то нарахування пені повинно бути закінчено, відповідно 20.12.2008р.

Сума пені, що підлягає стягненню розрахована судом і становить 1567,12 грн.

Розрахунок пені уточнено судом та визначено у сумі 1567,12 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- з 20.06.2008р. по 20.12.2008р. ( 184 дн., ставка НБУ- 12%)

12952,89 грн. х 24% х 184 дн. / 365 = 1567,12 грн.

Стаття 625 ЦКУ передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Такі вимоги заявлені позивачем, який просить стягнути з боржника 1376,47 грн. втрат від інфляції.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, втрати від інфляції нараховувались за період з 18.06.2008р. по 31.01.2009р. та загалом складають 1376,47 грн. Позивач включив до розрахунку втрат від інфляції липень та серпень 2008р., та здійснив нарахування за ці періоди в сумі 66,92 грн. та 38,46 грн. відповідно.

Суд вважає неправомірним нарахування позивачем збитків від інфляції за липень та серпень 2008р., оскільки індекс інфляції у ці місяці становив відповідно 99,5% та 99,9%., тобто збитки від інфляції за липень та серпень 2008р. відсутні.

Таким чином, стягненню підлягають збитки від інфляції за червень 2008р., вересень-грудень 2008р. та січень 2009р. в сумі 1271,09 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

У відповідності до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” №2505-ІV від 25.03.2005р., з 31.03.2005р. ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду становить 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено до Державного бюджету України держмито в сумі 142,78 грн. (платіжне доручення №11988 від 15.09.2008р.). Позивач клопотанням про уточнення позовних вимог, яким збільшив розмір позовних вимог, в зв’язку з чим, державне мито від суми фактично прийнятих в провадження позовних вимог становить 182,14 грн.

Доказів сплати різниці недоплаченого державного мита до заяви позивач не додав.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з позивача державне мито за збільшені позовні вимоги в сумі 39,36 грн.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод”, 54017, м.Миколаїв, вул.. 1-а Слобідська, 120 (р/р 26007301435346 в філії МЦВ ПІБ, МФО 326438, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранг”, 54010, м.Миколаїв, вул.. 7-а Поперечна, 3 (р/р 26008226812001 у МФ “Приватбанк”, МФО 326018, код ЄДРПОУ 13863642) 12952,89 грн. основного боргу, 1567,12 грн. пені, 1271,09 втрат від інфляції, 157,92 грн. держмита та 102,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранг”, 54010, м.Миколаїв, вул.. 7-а Поперечна, 3 (р/р 26008226812001 у МФ “Приватбанк”, МФО 326018, код ЄДРПОУ 13863642) в доход Державного бюджету України (р/р 31118095700006, банк одержувача ГУДК у Миколаївській області, м. Миколаїв, код банку 23626096, МФО 826013), 39,36 грн. державного мита.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя К.Л.Василяка