Постанова № 31612777, 28.05.2013, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/3694/13-а

2-а/121/269/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючої судді Веденмеєр М.В., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» до Ялтинської міської ради, третя особа ОСОБА_1, про визнання протиправним та нечинним рішення органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та нечинним рішення Ялтинської міської ради №89 від 28 листопада 2012 року «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Ялта від 23 жовтня 2012 року №3125 на п.1.12 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року №360».

Вимоги мотивовані тим, що 25 лютого 2010 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення №360, на підставі якого позивачу видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі згідно п.1.12 цього рішення - на майданчик літ. «г9», площею 2491,7 кв.м.. Рішенням Ялтинської міської ради №89 від 28 листопада 2012 року задоволено протест заступника прокурора м.Ялта від 23 жовтня 2012 року та виключено майданчик літ. «г9» з пункту 1.12 рішення виконкому Ялтинської міської ради №360. На думку позивача, рішення №89 прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує права позивача, оскільки рішення №360 не порушує прав власника нерухомого майна - літ. «ж», у зв'язку з тим, що літ. «ж» є внутрішнім приміщенням пляжної та берегоукріплювальної споруди позивача, а право власності позивача на майданчик літ. «г9» набуте правомірно та не припинено. Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення Ялтинська міська рада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо такі рішення носять ненормативний характер та рішення №360 вже було реалізоване.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовну заяву у повному обсязі з вищевикладених підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі норм діючого законодавства та у межах повноважень ради.

Третя особа у судове засідання не з'явився,надав суду письмові заперечення проти позову,представник третьої особи надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.

Суд, вислухавши думку осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши обставини справи, дослідивши докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.

Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року №360 відкритому акціонерному підприємству «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» видане свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення та споруди, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_1, зокрема відповідно до п.1.12 цього рішення - на майданчик літ. «г9», площею 2491,7 кв.м. (а.с.11).

Рішенням Ялтинської міської ради 24-ої сесії 6-го скликання №89 від 28 листопада 2012 року «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Ялта від 23 жовтня 2012 року №3125 на п.1.12 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року №360»задоволено протест заступника прокурора м.Ялта від 23 жовтня 2012 року та виключено майданчик літ. «г9» з пункту 1.12 рішення виконкому Ялтинської міської ради №360 (а.с.12).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» частиною 3 якої передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, одним із завдань адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту продажу будівлі з публічних торгів від 14 січня 1999 року? фірмою СП «Мультісервіс» було придбане з публічних торгів ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 266,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, пляж літ. «ж», яке належало ВАТ «Гостиничний комплекс «Ялта-Інтурист» (а.с.25).

Зазначене нерухоме майно - ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 266,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, пляж літ. «ж», ПП «Мультісервіс» на підставі договору дарування від 25 травня 2000 року було передано ОСОБА_1 (а.с.13), яким отримано відповідне свідоцтво про право власності.

ОСОБА_1 звернувся до комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (далі - КП ЯМР «БТІ») з вимогою про виділ належної йому споруди літ. «ж», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в окрему адресу. Проте, згідно листа КП ЯМС «БТІ» від 04 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки перекриття вказаної споруди являється частиною майданчику літ «г9», який знаходиться у власності ВАТ «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист».

На підставі чого, на рішення виконкому Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року прокурором м.Ялта було подано протест з вимогою привести у відповідність з законодавством п. 1.12 зазначеного рішення, у зв'язку з чим виключити літ. «г9» з вказаного пункту рішення, який оскаржуваним рішенням було задоволено.

Суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень, оскільки вищезазначений пункт рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №360 суперечить чинному законодавству.

Відповідно до вимог ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим буз їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжній статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської ради неправомірно включив майно - перекриття під літ. «г9», що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, до прийнятого ним рішення №360 від 25 жовтня 2010 року, з зв'язку з тим, що частина вказаного перекриття являється невід'ємною, пов'язаною спільним призначенням, приналежною річчю до об'єкту нерухомості за літ. «ж» по АДРЕСА_1, що підтверджується листом КП ЯМР «БТІ» від 04 жовтня 2012 року.

Крім того, та обставина, що частина перекриття під літ «г9» є приналежною річчю до літ. «ж», підтверджується висновком експертного дослідження №106 інженерно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_1 від 27 травня 2013 року, в якому зазначено, що об'єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. «ж» ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 24 березня 2000 року має в складі конструктивних елементів покрівлю. Покрівля ресторану виконана з рулонного килиму з руберойду, поверх якого виконано захисний шар з бетонних плит. Несучим елементом покриття покрівлі нежитлової будівлі літ. «ж» ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 274,4 кв.м., є залізобетонне покриття, яке є складовою частиною несучого каркасу будівлі ресторану. Існувати захисний шар з бетонних плит покрівлі літ. «ж» без несучих конструкцій будівлі ресторану не може. Експлуатація покриття нежитлової будівлі літ. «ж» ресторану, в якості суміщеного експлуатованого покриття без шару захисних плит неможлива. Захисний шар покриття з бетонних плит покрівлі літ. «ж» є невід'ємною частиною суміщеного експлуатованого покриття будівлі.

Саме наявність порушення права власності третьої особи послужило підставою для звернення заступника прокурора м.Ялта з протестом від 23 жовтня 2012 року, відповідно до вимог ст.20 Закону України "Про прокуратуру"(в редакції ,що діяла на час звернення). Та , як пояснив представник відповідача,результатом розгляду зазначеного протесту стало прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно ч.1 п.15 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

В силу ч. 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Судом не приймається до уваги посилання представника позивача в обґрунтування своїх вимог на рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року по справі №3-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Оскільки право власності третьої особи на споруду літ. «ж» виникло значно раніше, ніж було прийняте рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року, яким були порушені права ОСОБА_1 та оскаржуваним рішенням відповідач привів свої рішення у відповідність із законодавством для захисту вже реалізованого права третьої особи,відповідно до вимог протесту прокурора.

Також, суд критично ставиться до посилань представника позивача на рішення судів по іншим справам, в яких йшла мова про спірне перекриття, оскільки предметом дослідження по цим справам не була безпосередньо споруда літ. «ж» .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 19, 41, 55, 140, 144 Конституції України, ст. ст. 4, 30, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 116, 118, 120, 123, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 6, 9, 10, 11, 14, 17, 71, 72, 159-163, 167 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» до Ялтинської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним рішення Ялтинської міської ради 24-ої сесії 6-го скликання №89 від 28 листопада 2012 року «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Ялта від 23 жовтня 2012 року №3125 на п.1.12 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року №360», - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд у порядку та строк передбачені ст. 186 КАС України.

СУДДЯ: