Постанова № 3161247, 05.03.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2009 № 25/494

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Вербицької О.В.

при секретарі: Горголь І.С.

За участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Славута Хмельницької області"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2008

у справі № 25/494 (суддя Морозов С.М.)

за позовом ЗАТ "Атоммонтажсервіс"

до Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)в особі Філії „Відділення Промінвестбанку в м. Славута Хмельницької області”

третя особа позивача

третя особа відповідача

про зобов"язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від23.12.2008р. у справі №25/494 позов задоволено повністю; зобов’язано Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк ( закрите акціонерне товариство) ( ідентифікаційний код 00039002, адреса: 01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12) виконати умови договору № БОО1-42 від 03.05.2006 р. і здійснити списання грошових коштів в сумі 2070127, 00 ( два мільйони сімдесят тисяч сто двадцять сім гривень 00 копійок) грн. з рахунку Закритого акціонерного товариства „Атоммонтажсервіс” (ідентифікаційний код 30563645, адреса: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Млинова, 20) № 26002301261241 у Відділенні ПІБ в м. Славута Хмельницької області, МФО 315472 за призначенням (отримувач: ГУД у Хмельницькій області) згідно платіжного доручення № 772 від 20.10.2008 р.; стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку ( закрите акціонерне товариство) ( ідентифікаційний код 00039002, адреса: 01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12) на користь Закритого акціонерного товариства „Атоммонтажсервіс” (ідентифікаційний код 30563645, адреса: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Млинова, 20), р/р 260050131713 в ВАТ „БМ Банк” відділення № 35, м. Нетішин, МФО 380913) судові витрати в розмірі 203,00 грн. ( двісті три гривні 00 копійки).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовано норми процесуального права та неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач зазначає, що рішення прийняте господарським судом м. Києва з порушенням правил територіальної підсудності. Також відповідач вказує на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на спірні зобов’язання по платежах поширюється дія мораторію.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомленні належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 28.01.2009 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали про відкладення від 17.02.2009 р. з відміткою про відправку документа здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 775269 та № 7755250.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про зобов’язання виконати умови договору № БОО1-42 від 03.05.2006 р. і здійснити списання коштів по призначенню згідно платіжного доручення № 772 від 20.10.2008 р. для УДК у Хмельницькій області.

Рішенням господарського суду першої інстанції позов було задоволено повністю.

Дослідивши всі матеріали справи, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.05.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір банківського рахунку № БОО1-42 ( далі – Договір), за умовами якого відповідач здійснює банківське обслуговування раніше відкритих поточних рахунків позивача № 26002301261241 та № 26048309261241 ( надалі - рахунки) та надає послуги, пов’язані із прийманням, зарахуванням грошових коштів на поточні рахунки, переказом грошей з рахунків позивача, видачею останньому грошей у готівковій формі згідно із ліцензією, наданою Банку.

Відповідно до п. 5.1.2. Договору відповідач зобов’язаний виконувати розрахункові документи, прийняті від позивача протягом операційного часу (8.45-15.00), виключно в межах залишків коштів на рахунках.

20 жовтня 2008 р. позивачем було подане відповідачу платіжне доручення № 772 про перерахування з рахунку позивача на користь УДК у Хмельницькій області 2070127,00 грн., що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву. Платіжне доручення відповідачем виконано не було.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до мов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, доручення платників податків про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України. П. 8.1. ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та перекази коштів в Україні”, та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи які надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

На підставі вищевикладеного відповідач порушив зобов’язання щодо розпорядження позивача про перерахування коштів в сумі 2070127,00 грн., яке зазначалося в поданому платіжному дорученні № 772 від 20.10.2008 р.

Посилання відповідача на лист позивача № 283 від 06.11.2008 р. про повернення грошових коштів, відправлених ним за платіжним дорученням № 772 від 20.10.2008 р., суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів виконання ним основного зобов’язання щодо перерахування у встановлений термін коштів за вказаним платіжним дорученням, та відповідно, доказів повернення цих коштів згідно вказаного листа позивача. Виходячи з вищезазначеного, на час отримання такого листа від позивача, строк виконання зобов’язання відповідачем щодо списання коштів з рахунку позивача за наданим платіжним дорученням вже закінчився.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на дію мораторію, введеного постановою правління НБУ від 07.10.2008 р. № 308, але це є неправомірним з огляду на наступне.

Як зазначено в ч. 3 ст.1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадку встановлених законом.

Відповідно до ст. 75 Закону України „Про банки і банківську діяльність” у разі істотної загрози платоспроможності банку НБУ призначає тимчасову адміністрацію. Правління НБУ винесло постанову від 07.10.2008 р. № 308 про призначення Акціонерному комерційному промислово-інвестиційного банку ( закрите акціонерне товариство) тимчасову адміністрацію строком на 1 рік, з 07.10.2008 р. до 06.10.2009 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р. до 06.04.2009 р.

Згідно з ч. 3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання відповідача перед позивачем відносно перерахування грошових коштів з рахунку виникло після призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме, 28.10.2008 р., тоді як тимчасова адміністрація банку була введена з 07.10.2008 р.

Доводи відповідача щодо порушення правил територіальної підсудності суд вважає необгрутованими, оскільки даний позов пред’явлений до відповідача Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку ( закрите акціонерне товариство), який знаходиться за адресою м. Київ, пров. Шевченка, 12.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правового висновку про задоволення вимог позивача про зобов’язання відповідача виконати умови договору № БОО1-42 від 03.05.2006 р. і здійснення списання коштів по призначенню згідно платіжного доручення № 772 від 20.10.2008 р. для УДК у Хмельницькій області.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави для визнання доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від23.12.2008р. у справі № 25/494 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 25/494 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Вербицька О.В.

13.03.09 (відправлено)