Постанова № 31612161, 28.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2013 року Справа № 2а/1270/7579/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Рибалкіної О.О. довіреність від 02.01.2013,

представника відповідача Вінару К.В. довіреність від 09.04.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 № 0001048012 та № 0001058012, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 № 0001048012 та № 0001058012.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з січня по червень 2009 року; з квітня по липень та за вересень 2011 року, якою встановлено порушення позивачем порядку визначення формування податкового кредиту, суми від'ємного значення суми ПДВ та податкового зобов'язання з ПДВ.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки, зазначаючи, що вказані висновки ґрунтуються лише на підставі міркувань податкового органу щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних та ненадання до перевірки документів, підтверджуючих якість товарів. При цьому відповідачем не взято до уваги наявність всіх первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що в повному обсязі підтверджують здійснення господарських операцій. Позивач з посиланням на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зазначив, що товарно-транспортні накладні не є обов'язковим документом для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та. виходячи з норм ст. 44 Податкового кодексу України, не входить до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування. Документи про підтвердження якості товарів також не можуть слугувати підтвердженням чи спростуванням факту отримання товарів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких серед іншого, зазначено, що суть виявлених під час перевірки порушень з боку позивача полягає в тому, що позивачем документально не підтверджено отримання товарів за господарськими операціями з ФК «Стоік», ТОВ «УГК-2000», ПП «Укрстандарт», за рахунок яких позивачем сформовано податковий кредит за перевірені періоди. А саме, позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують якість отриманих товарів, чим порушено норми Податкового кодексу України, а також норми ст. 662 Цивільного кодексу України, правил перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Державне підприємство «Антрацит», зареєстровано виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 30.04.2003, ідентифікаційний код 32226065, перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, зареєстрований платником ПДВ (т.1 а.с.9-17).

Відповідачем - Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби у період з 11 по 16 липня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з січня по червень 2009 року, з квітня по липень 2011 року, та вересень 2011 року, за результатами якої складено акт № 66/16-0/32226065 від 16.07.2012 (т.1 а.с.18-44).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки не є предметом оскарження у справі.

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем:

1. Пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 3 207 404,00 грн.. у тому числі по періодах: січень 2009р. - 13944,00 грн.; лютий 2009 - 300386,00 грн.; березень 2009 - 240947,00 грн.; квітень 2009 - 291493,00 грн.; травень 2009 - 879448,00 грн.; червень 2009 - 1481186,00 грн.

2. Пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 3545066,00 грн. , в тому числі по періодах: квітень 2011 р. - 1304782,00 грн.; травень 2011 - 1328090,00 грн.; вересень 2011 - 912194,00 грн.

3. Пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді. Що перевірявся, на загальну суму 3628854,00 грн., в тому числі по періодам: червень 2011 р. - 1807813,00 грн.; липень 2011 р. - 1821041,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2012 року:

- форми «В4» № 0001048012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 4 539 375,50 грн., в тому числі за червень 2011 - 1807813,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.; за липень 2011 - 1821041,00 грн., штрафні санкції 910520,50 грн. (т.1 а.с.53,54);

- форми «Р» № 0001058012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 001 164,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 545 066,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 456 098,00 грн.(т.1 а.с. 55,56).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. 200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу норм п.200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, саме відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, а саме, товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують якість отриманих товарів стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Інших порушень з боку позивача щодо документального оформлення господарських операцій податковим органом під час перевірки виявлено не було.

Проте суд не погоджується із вказаними висновками акта перевірки, враховуючи наступне.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні, які видані ФК «Стоік», ТОВ «УГК-2000», ПП «Укрстандарт», що відображають поставку товарів, та суми ПДВ за якими задекларовано позивачем та включено до складу податкового кредиту за період перевірки. Вказані податкові накладні включені до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

На думку суду, фактичне здійснення господарських операцій позивача з ФК «Стоік», ТОВ «УГК-2000», ПП «Укрстандарт», підтверджено відповідними договорами поставки, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, банківськими виписками з рахунку позивача про оплату отриманої продукції за договорами, приймальними актами, журналами-ордерами по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) (т.1 а.с.71-250, т. 2 а.с.1-106, т.3 а.с. 1-250, т.4 а.с.1-251, т.5 а.с.1-203, т.8 а.с.1-251, т.9 а.с.1-250, т. 10 а.с.1-168, т.11 а.с. 163-250, т.14 а.с. 1-66,т.15 а.с.25-32, т.20 а.с.144-161,198-209,239-252, т.21 а.с.1-7, 39-77, ). Про фактичне оприбуткування отриманих товарів свідчать також надані позивачем до матеріалів справи картки складського обліку отриманих матеріалів (т.10 а.с.169-250, т. 13 а.с. 1-211, т. 15 а.с.33-250, т. 16 а.с.1-250, т. 17 а.с. 1-134, т.19 а.с.1-251, т. 20 а.с.1-88, 162-188, 210-235).

За приписами п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

До 01.01.2011 року порядок формування податкового кредиту, податкових зобов'язань та від'ємного значення з податку на додану вартість було визначено аналогічними наведеним вимогам ПК України нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначені норми податкового законодавства надають підстави погодитись із посиланнями позивача на те, що товарно-транспортні накладні та документи про підтвердження якості товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковим документом для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входить до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Крім того, суд враховує, що на спростування тверджень відповідача про відсутність вказаних документів, позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспорті накладні, сертифікати та паспорти якості на отриману продукцію від контрагентів ( т.5 а.с. 204-251, т.6 а.с. 1-249, т.7 а.с.1-250, т.11 а.с 1-162. т. 12 а.с. 1-251, т. 13 а.с. 212-251, т. 14 а.с. 1-66, 106-252, т. 15 а.с. 1-24, т. 21 а.с. 97-115, 127-148, 162-180, 192-216, 229-246, 116-126, 149-161, 181-191, 217-228, 247-250).

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняте в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправними, а тому такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 07 серпня 2012 року форми «В4» № 0001048012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4 539 375,50 грн., та форми «Р» № 0001058012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 001 164,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 03 червня 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко