Ухвала суду № 31612050, 30.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3465/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кравчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 - першого заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 - першого заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у місті Києві до голови Державної інспекції України з питань праці Яцкіна Валерія Івановича про визнання протиправним та скасування наказу від 24 грудня 2012 року № 165-к, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до голови Державної інспекції України з питань праці Яцкіна В.І., в якому просила зобов'язати відповідача усунути порушення трудових прав - визнати протиправним та скасувати накладене на неї наказом Держпраці України від 24 грудня 2012 року № 165-к дисциплінарне стягнення у вигляді догани; зобов'язати відповідача видати наказ відповідно до законодавства щодо нарахування та виплати щомісячної премії за липень, грудень 2012 року та січень, лютий 2013 року, яких її було позбавлено безпідставно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - скасувати в частині.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2013 року позовну заяву було залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування накладеного наказом від 24.12.2012 року № 165-к дисциплінарного стягнення у вигляді догани; зобов'язання видати наказ про нарахування позивачу відповідно до законодавства щомісячної премії за липень, грудень 2012 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено питання дотримання встановленого строку звернення до суду. Так, з інформаційного запиту позивача до Голови Держпраці України вбачається, що вона була обізнана 04 лютого 2013 року про ненадання погодження щодо нарахування премії за січень 2013 року у повному обсязі (а.с. 13).

Частиною 1 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається з штампу вхідної кореспонденції до суду позивач звернулась 15 березня 2013 року, тобто після закінчення строку звернення до суду та поважних причин пропуску вказаного строку нею зазначено не було.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача видати наказ відповідно до законодавства щодо нарахування та виплати щомісячної премії за січень 2013 року залишити без розгляду.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати наказ відповідно до законодавства щодо нарахування та виплати щомісячної премії за лютий 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України «Про державну службу».

У відповідності до ст. 33 Закону оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати є Закон України «Про оплату праці».

Частиною 2 ст. 1 Закону передбачено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2 Закону визначає структуру заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до ч. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівникам апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає призначення премії виключно правом керівника з врахуванням особистого вкладу працівника в загальні результати роботи за підсумками його роботи.

Разом з тим, позивачем не надано доказів надзвичайних особистих досягнень, а також не наведено інших підстав для призначення премії за лютий 2013 року.

Також, в матеріалах справи відсутній наказ чи витяг з наказу про преміювання керівників територіальних державних інспекцій з питань праці за лютий 2013 року з якого вбачалось би преміювання чи не преміювання позивача.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що керівник Держпраці України наділений дискреційними повноваженнями вирішувати питання про призначення премії з урахуванням особистих якостей працівника та виконаної їм роботи.

Посилання позивача на Положення про преміювання та матеріальне стимулювання працівників центрального апарату Держпраці та її територіальних органів, затвердженого наказом Держпраці України від 24.01.2012 року № 3, щодо необхідності оформлення наказом зниження розміру премії або позбавлення її повністю колегією суддів не приймаються, оскільки його норми не відповідають нормам вищезазначених нормативно-правових актів, які мають вищу юридичну силу.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача видати наказ відповідно до законодавства щодо нарахування та виплати щомісячної премії за лютий 2013 року необґрунтованою та безпідставною.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 99, 155, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - першого заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 - першого заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у місті Києві до голови Державної інспекції України з питань праці Яцкіна Валерія Івановича про визнання протиправним та скасування наказу від 24 грудня 2012 року № 165-к, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання видати наказ відповідно до законодавства щодо нарахування та виплати щомісячної премії за січень 2013 року - скасувати, в цій частині позовні вимоги - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 04.06.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.