Постанова № 31611917, 30.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2418/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представників позивача - Цибулько О.В., Білоус С.В.

представника відповідача - Магер О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Комерційна фірма Пружини ресурс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2013 року Приватне підприємство "Комерційна фірма Пружини ресурс" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірне рішення, оскільки придбання пружинної продукції у ТОВ "Аір-Бласт" та ПВКП "Агротехпром" та подальше її використання у власній господарській діяльності підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Крім того, висновки акту перевірки є суто суб'єктивною думкою податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача не встановлено джерело придбання товарів, оскільки фактичні операції з купівлі-продажу товарів у ПВКП "Агротехпром" та ТОВ "Аір-Бласт" не підтверджено документально, а звітність складена в порушення п. 44.1 ст. 44, ст. 187, 189 Податкового Кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Комерційна фірма Пружини ресурс" зареєстровано 31.03.2009 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100222273 від 13.04.2009.

В період з 25.12.2012 по 29.12.2012 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "КФ "Пружини ресурс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПВКП "Агротехпром" за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 та ТОВ "Аір-Бласт" за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

За результат перевірки оформлені актом № 39/152/36454367 від 08.01.2013, яким зафіксовано, порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1 ст. 198 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого ПП "КФ "Пружини ресурс":

- завищено податковий кредит за лютий 2012 року в сумі 20934,00 грн. та за липень 2012 року в сумі 21660,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Аіфр-Бласт" та ПВКП "Агротехпром";

- занижено податок до сплати за лютий 2012 року на суму 20934,00 грн. та за липень 2012 року на суму 21660,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення № 0000451502 від 31.01.2013 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 53 242,50 грн.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Аір-Бласт" та ПВКП "Агротехпром" позивачем суду надано: договори поставки № 9/11 від 01.11.2011 та № 22 від 01.10.2011 укладені з ПВКП "Агротехпром" та ТОВ "Аір-Бласт" відповідно; рахунки; накладні, податкові накладні та банківські виписки.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочинів по придбанню товарів у ТОВ "Аір-Бласт" та ПВКП "Агротехпром", надано рахунки, податкові накладні, видаткові накладні та банківські виписки.

Досліджені в судовому засіданні накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які отримали товар, не вказано прізвище, ім'я, по-батькові та відсутня інформація про доручення на підставі якого відбулось отримання товару. Крім того, зі змісту договорів, рахунків та накладних не можливо встановити посади ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони вказані то як бухгалтери то як директора ТОВ "Аір-Бласт" та ПВКП "Агротехпром".

Представник позивача Цибулько О.В. в судовому засіданні пояснив, що транспортування товару здійснювалось автотранспортом контрагентів, а товарно-транспортні накладні та подорожні листи не виписувались.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача.

Позивачем, а ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не надано доказів транспортування придбаного товару, приймання-передачі товару від продавця до покупця, доказів зберігання придбаного товару та відображення у бухгалтерському обліку товариства.

Разом з тим, висновок акту перевірки № 39/15-2/36454367 від 08.01.2013 щодо неможливості встановлення джерела придбання товарів позивачем ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ "Аір-Бласт".

За результатами перевірки ТОВ "Аір-Бласт" встановлено, що товариство відсутнє за місцезнаходженням. Крім того, на момент проведення перевірки за результатами вжитих заходів первинних документів до перевірки не надано. Отже, товариством відображались в податкових накладних правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Враховуючи, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, та не надано доказів транспортування придбаного товару, його прийняття від продавця та зберігання, відсутні докази відображення господарської операції по придбанню товарів у ТОВ "Аір-Бласт" та ПВКП "Агротехпром" в бухгалтерському обліку товариства, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів у ТОВ "Аір-Бласт" та ПВКП "Агротехпром" до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Державну податкову інспекцію в м. Полтава.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція в м. Полтава приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 червня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко