Постанова № 31611900, 30.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1147/13-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі: Химинець В.В.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2,

відповідача 1: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Берегівський районний відділ УМВС України в Закарпатській області - представник Яблонський Олександр Олександрович,

відповідача 2: Берегівський РВ УМВС України в Закарпатській області - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Берегівський районний відділ УМВС України в Закарпатській області, Берегівський РВ УМВС України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 30 квітня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 травня 2013 року .

04 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України в Закарпатській області, Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області про визнання нечинним та скасування наказу начальника УМВС України в Закарпатській області № 299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слічого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1 за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст.ст.2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, наказів МВС України №686-2012 та №700-2012 під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у неінформуванні керівництва райвідділу про своє місце перебування, згідно п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ за п "е" ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни). Визнання нечинним та скасування наказу по особовому складу №57 о\с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20 березня 2013 року, зобов'язання Управління МВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатської області в спеціальному званні капітана міліції. Справа зареєстрована під № 807/1147/13-а.

09 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України в Закарпатській області, Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області про поновлення строку оскарження наказу №168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року накладеного на позивача - слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції - ОСОБА_1, визнання нечинним та скасування наказу № 168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року накладеного на позивача - слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції - ОСОБА_1, визнання нечинним та скасування наказу начальника УМВС України в Закарпатській області №299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слічого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1 за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст.ст.2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, наказів МВС України №686-2012 та №700-2012 під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у неінформуванні керівництва райвідділу про своє місце перебування, згідно п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ за п "е" ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни), визнання нечинним та скасування наказу по особовому складу №57 о\с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20 березня 2013 року, зобов'язання Управління МВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатської області в спеціальному званні капітана міліції. Справа зареєстрована під № 807/1173/13-а.

Ухвалою від 15 квітня 2013 року об»єднано позовні вимоги.

Ухвалою від 15.04.2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач доводить, що оскаржувані накази є незаконними, виданими з порушенням діючого законодавства, без достатніх підстав, ґрунтується на фактах та обставинах, що не відповідають дійсному стану справ, перебігу подій та його діяльності, як представника державного органу виконавчої влади.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, та додатково пояснив, що при обранні виду стягнення керівництвом не враховано обсяг виконуваної роботи із врахуванням новоприйнятого кримінально-процесуального кодексу України, наявність неодноразових заохочень, та інших обставин, що мають значення для справи та можливості обмежитися у разі наявності вини, раніше накладеним стягненням у вигляді суворої догани або інший вид менш суворого стягнення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, та просив суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 та представник відповідача2 заперечили проти позовних вимог з підстав викладених у позовній заяві. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач був звільнений за неналежне виконання службових обов'язків, ігнорування вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст.ст. 2, 28 та 91 КПК України та п.2.7. Інструкції "Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень" затвердженої наказом МВС України № 700-2012, як керівник слідчо-оперативної групи на місці події не організував, огляд місця події не провів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 з 23 червня 2006 року прийнятий на посаду слідчого відділення Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області. З 05 жовтня 2010 року Слідчий слідчого відділення Берегівського РВУ МВС України в Закарпатській області ( наказ УМВС від 07.07.2008 року по 17.12.2008 року

Наказом Управлінням МВС України в Закарпатській області від 14.03.2013 року № 299 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади -слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

Наказом Управлінням МВС України в Закарпатській області від 19.03.2013 року № 57 о/с в частині звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовій облік) за п. 64 "є" (за порушенням дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 було слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20 березня 2013 року.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року накладеного на позивача - слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції - ОСОБА_1.

Наказом УМВС ОСОБА_1 за неналежне виконання три рази притягався до дисциплінарної відповідальності. Наказом від 01.10.2012 року № 952 йому оголошено усне зауваження, наказом РВ УМВС від 10.12.2012 року № 256 зауваження та оскаржуваним Наказом від 15.02.2013 року - сувору догану.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Мукачівській центральній районні лікарні з 08 лютого 2013 року по 13 лютого 2013 року, з 14.02.2013 року по 24 лютого 2013 року в клінічній лікарні м. Львова з 25 лютого 2013 року по 06 березня 2013 року ( а.с.13,14,15, т.1., справа 807/1147/13а).

11 березня 2013 року, після проходження лікування, позивачу оголошено зміст Наказу про сувору догану начальником Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 15.02.2012 року № 168, (а.с.13, Т.1, справа №807/1173/13а).

За змістом вказаного наказу за грубі порушення вимог п.2.7 Інструкції «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідування кримінальних правопорушень» затвердженої Наказом МВС України №700-2012, недотримання ст. 237 КПК України ( огляд) капітану міліції ОСОБА_1, відповідно до п. 4 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оголошено сувору догану та зменшено на 10 % премію за лютий 2013 року.

В наказі про оголошення суворої догани йдеться про те, що 13.01.2013 року під час чергування в складі слідчо - оперативної групи в порушення вимог ст.ст. 2, 28 та 91 КПК України та п.2.7. Інструкції "Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень" затвердженої наказом МВС України № 700-2012, як керівник слідчо-оперативної групи на місці події не організував, огляд місця події не провів, не допитав потерпілу та сусідів у яких вона була.

На вимогу суду відповідачем 1: УМВС України в Закарпатській області надано матеріали службової перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуваний Наказ (а.с.12- 59 Т.1, справа № 807/1173/13а ).

Крім того, як слідує із висновків від 11 лютого 2013 року за результатами службового розслідування за відомостями викладеними у зверненні ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_2 про те, що працівники міліції Берегівського РВ УМВС побили його знайому ОСОБА_6, 1984 року народження, який проживає в АДРЕСА_1 та перебуває на третьому місяці вагітності. Встановлено, що вказана заява надійшла через Державну установу «Урядовий контактний центр» та зареєстрована 19 січня 2013 року № 135. Розглянувши зібрані в ході розслідування матеріали встановлено, що 13 січня 2013 року по телефону звернулася гр.. ОСОБА_7 про те, що її донька ОСОБА_6 викрала документи та гроші. На місце події прибула слідчо-оперативна група Берегівського РВУ МВС складі: слідчого СВ капітана міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого СКР лейтенанта міліції ОСОБА_8 та дільничного інспектора міліції старшого лейтенанта міліції ОСОБА_9 Опитаний ОСОБА_1 з даного приводу повідомив, що ОСОБА_7 запідозрила у причетності до крадіжки документів і грошей свою доньку. На місці події встановити місцезнаходження документів та грошей не вдалося можливим, а тому ОСОБА_6 була запрошена для дачі пояснень до Берегівського РВ УМВС. Остання в райвідділі відмовилася підписувати будь-які документи та була відпущена додому. 13 січня 2013 року дана подія була зареєстрована до журналу Єдиного обліку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення і інші порушення та події за № 90, 14.01.2013 року занесено до ЄРДР за № 12013070060000063 за ст.. 185 ч.1 КК України. Щодо факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 слідчим ОСОБА_1, то без проведення слідчих дій вказаний факт підтвердити або ж спростувати в ході перевірки не вдалося можливим. Разом з тим, вивченням матеріалів кримінального провадження № 12013070060000063, встановлено, що досудове розслідування проводиться на нелажному рівні. В матеріалах справи наявний рапорт слідчого ОСОБА_1 від 13.01.2013 року адресований начальнику Берегівского РВ УМВС Яцканич О.О. , що огляд місця події не проведено, через відмову ОСОБА_7 у наданні письмового дозволу на огляд будинку АДРЕСА_1 . Однак, 13 січня 2013 року наявне ще одне повідомлення ОСОБА_4 що мати, громадянка ОСОБА_7 вчиняє психологічне насильство над її дочкою ОСОБА_6, в якої 12 січня 2013 року дільничний інспектор міліції Берегівського РВ УМВС капітан міліції ОСОБА_13, відібрав мобільний телефон, що зареєстровано в ЄРДР 14 січня 2013 року (кримінальне провадження № 12013070060000064) однак жодної оцінки вказаному повідомленню у матеріалах службового розслідування не має ( а.с. 28 Т.2).

За вказаним висновком перевіряючими встановлено, що досудове розслідування проводиться не належному рівні. Так, з початку провадження, окрім надання доручень ОСОБА_1 не було проведено жодної слідчої дії, як керівник слідчо-оперативної групи роботу групи на місці події не провів, ОСОБА_6 не допитав, сусідів, у яких вона могла бути не встановив, таким чином ОСОБА_1 відомості про обставини скоєння кримінального правопорушення не зафіксував ( а.с. 16 Т.1 , справа 807/1173/13а).

У вказаному висновку, який досліджувався в судовому засіданні, не вказано які доручення надано слідчим ОСОБА_1 та в чому полягала їх недостатність.

Згідно Наказу МВС України № 686 від 09 серпня 2012 року «Про організацію діяльності і органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України» ( а.с. 197 Т.1), п.5.1. слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями в кримінальному провадження. Пунктом 5.7 Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України визначено, що слідчий має право в порядку передбаченому КПК, доручати відповідним оперативним підрозділам органів внутрішніх справ проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових дій). Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та не гласних слідчих (розшукових ) дій є обов'язковими для виконання.

Стаття 2 КПК визначає Завдання кримінального провадження. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 28 КПК визначено, що кожна процесуальна дія або рішення має бути виконано або прийнято в розумні строки. Статтею 91 КПК України визначено обставини, що підлягають доказуванню у кримиінальному провадженні: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Стаття 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

В матеріалах справи наявний рапорт слідчого ОСОБА_1 від 13.01.2013 року адресований начальнику Берегівского РВ УМВС Яцканич О.О. ( а.с. 34 Т.1 матеріали службової перевірки справа 807/1173/13а) , що огляд місця події не проведено, через відмову ОСОБА_7 у наданні письмового дозволу на огляд будинку АДРЕСА_1, однак при здійсненні службового розслідування вказаній обставині не надана оцінка.

Крім того, відповідно до п.п.2.3, 2.4 Інструкції ( а.с.168 Т.1) "Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень" затвердженої наказом МВС України № 700-2012, начальник територіального органу внутрішніх справ організовує своєчасне направлення на місце події слідчо-оперативну групу (далі - СОГ) у повному складі. До СОГ в обов'язковому порядку входить слідчий, співробітник оперативного підрозділу та спеціаліст-криміналіст.

З наведеного, слідує, що саме начальником територіального органу внутрішніх справ не організовано своєчасне направлення на місце події слідчо-оперативної групи у повному складі, в тому числі спеціаліста-експерта, а тому висновки службового розслідування від 11.02.2013 року за відомостями викладеними за зверненням ОСОБА_4 на переконання суду є суб'єктивними, не місять повного відображення всіх обставин та однобічними.

Пунктом 2.7.3 Інструкції, передбачено, що слідчий за наявності підстав інформує оперативного чергового про залучення додаткових сил і засобів для документування всіх обставин учиненого кримінального правопорушення. Позивач у судовому засіданні стверджував, що ним, у телефонному режимі повідомлявся черговий про необхідність залучення спеціаліста-криміналіста, однак через відсутність дозволу на проведення огляду житлового будинку, гр. ОСОБА_6 була доставлена до райвідділу.

За наведених обставин, а також із врахуванням вищевикладеного суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено перед судом , що позивачем, порушено вимоги ст. 2, 28 та 91 КПК України, що призвело до грубих порушень п. 2.7 Інструкції Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень" затвердженої наказом МВС України № 700-2012 та ст. 237 КПК України.

Ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» визначено види дисциплінарних стягнень. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу ОВС. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності під підпис.

На момент накладення на позивача дисциплінарного стягнення позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГБ № 214189 від 08.02.2013 р., АВН №071000 від 22.02.2013 р. та АВН № 071190 від 05.03.2013 р. (с. 22-24, т,1, справа № 807/1173/13а) .

З наказом про накладення стягнення та службовим розслідуванням позивач ознайомився 11.03.2013 року, що підтверджує копія наказу про накладення стягнення який завірений печаткою 11.03.2013 року. (с. 13-17, т.1, справа № 807/1173/13а).

Висновок службового розслідування за яким винесено оскаржуваний наказ № 168 від 15 лютого 2013 року не містить посилань на вказані обставини визначені ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут», а отже на переконання суду вказаний висновок та оскаржуваний Наказ № 168 не можуть вважатися такими, що прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

На підставі наведеного, аналізу правових норм, суд приходить до переконання, що вказана вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, як така що доведена перед судом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Наказ начальника УМВС України в Закарпатській області №299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування Наказу по особовому складу №57 о\с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20 березня 2013 року, судом встановлено наступне.

Суд при вирішенні даних позовних вимог виходить з наступного.

Порядок звільнення з органів внутрішніх справ регулюється нормами Закону України «Про міліцію», Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року.

Відповідно до норм ст. 25 Закону України «Про міліцію», працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються згідно з ст.ст. 17, 18 Закону України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-ІV.

Службова дисципліна, відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, це - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 цього ж Статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ст. 12 цього Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5)попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає систему видів дисциплінарних стягнень - вичерпний, загальнообов'язковий перелік визначених за змістом видів дисциплінарних стягнень, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю.

Згідно з п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

За змістом Наказу № 299 від 14.03.2013 року ( а.с.34), слідує, що за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст.. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст..2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, Наказів МВС України № 686-2012 та № 700-2012, Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами внутрішніх справ, під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у неінформуванні керівництва райвідділу про своє місце перебування, слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1, згідно п.8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнити за п. "є" ст.. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (за порушення дисципліни).

Наказом начальником УМВС України в Закарпатській області № 57 о/с від 19.03.2013 року у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас із постановленням на військовий облік за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) з 20.03.2013 року. Підстава наказ УМВС України в Закарпатській області від 14.03.2013 року № 299. (а.с. 34 справа №807/1147/13-а).

Основними обставинами ( а.с.34 справа №807/1147/13-а) які послужили підставами для звільнення відповідачем 1 визначено, що 05 лютого 2013 року в слідче управління УМВС України в Закарпатській області надійшло подання Берегівської міжрайонної прокуратури про усунення порушень вимог кримінально-процесуального кодексу України під час проведення досудового слідства за кримінальними провадженнями, у тому числі щодо вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів проти власності, життя та здоров'я особи. Слідчий СВ Берегівського РВУ МВС ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов'язків віднісся недобросовісно. У порушення вимог ч.6 ст. 214 КПК України, повідомлення про початок досудового розслідування за 15 кримінальними провадженнями до прокуратури у визначені строки не направив.

У порушення вимог ст.. 2, 36, 40 КПК України під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12012070060000017 від 22.11.2012 року письмові вказівки Берегівської міжрайонної прокуратури щодо проведення слідчих дій не виконав. Також, ОСОБА_1 не виконав вказівки прокуратури у кримінальних провадженнях № 12012070060000024 від 23.11.2012 року, № 12012070060000058 від 30.11.2012 року. Окрім того, ОСОБА_1 незважаючи на вказівку Берегівської міжрайонної прокуратури Закарпатської області, не вніс відомості в ЄРДР по особі, яка перебувала в розшуку по кримінальному провадженню № 12012070060000151 від 14.12.2012 року та будь-які слідчі дії по даному провадженню не проводив.

Даним наказом встановлено, що у порушення вимог ч. 5 ст. 284 КПК України ОСОБА_1 28.01.2013 року направив до міжрайонної прокуратури 6 закритих кримінальних проваджень, за якими рішення про закриття прийняте ще протягом першої декади грудня 2012 року.

На перевірку вказаних доводів, судом досліджено подання Берегівського міжрайонного прокурора ( а.с.95-103 Т.1 справа № 807/1147/13а), за яким рекомендовано Начальнику УМВС України в Закарпатській області провести службові перевірки, вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які допустили порушення. Згідно витребуваних судом матеріалів службового розслідування відносно слідчого Маркочканич В.Й. ( заведена 15.02.2013 року, закрита 10.03.2013 року ( а.с.38 Т.1, справа № 807/1147/13а). 10 березня 2013 року складено висновок службового розслідування відносно слідчого ОСОБА_1, із вищенаведених обставин запропоновано звільнити слідчого ОСОБА_1 із займаної посади.

Висновок службового розслідування щодо порушення норм КПК, знайшло своє часткове підтвердження в судовому засіданні по кримінальних провадженнях про неповідомлення про початок досудового розслідування по справах згідно матеріалів службової перевірки та наданих пояснень ОСОБА_1 де він свою вину визнав: №12013070060000064, 12012070060000228, 12013070060000036, 12013070060000002, 12013070060000063,12013070060000001, 120130700060000004, 12013070060000005, 12013070060000003 ( а.с.106).

Інші порушення, які були одними із підстав для службового розслідування та які потягли за собою звільнення позивача, відповідачем надані не були. За ст. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа яка бере участь у справі , без поважних причин не надасть докази на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Крім того, при проведенні службового розслідування не було відібрано пояснення від ОСОБА_1

ОСОБА_1, як слідує із висновку за результатами службового розслідування, після лікування у період з 08.02.2013 року до 13.02.2013 року до виконання службових обов'язків не приступив та про причини невиходу на службу керівництву райвідділу не повідомив. 18.02.2013 року до Берегівського РВ УМВС поштою позивач направив рапорт з проханням надати йому дозвіл на виїзд за межі Закарпатської області для лікування. Однак, про місце свого перебування та медичний заклад, де проходитиме лікування він керівництву Берегівського РВ УМВС рапортом особисто не доповів та дозвіл на виїзд за межі гарнізону не отримав, чим грубо порушив вимоги службової дисципліни та зокрема п. 2.6 "Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу МВС України" від 27.01.2004 року та Розпорядження ГУМВС від 09.04.2010 року "Про затвердження меж гарнізону ГУМВС та впорядкування виїзду за його межі". Всупереч вимог п. 2.7 зазначеного документу, ОСОБА_1 листок непрацездатності (виданий Мукачівською ЦРЛ) протягом доби після закінчення лікування в СМЗ УМВС не зареєстрував.

В наказі зазначено, що ОСОБА_1 і раніше неодноразово допускав порушення службової дисципліни. Так, протягом 2012 року та поточного року за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог законодавства, виконавської та службової дисципліни він три рази притягався до дисциплінарної відповідальності.

Так, відповідно до даного наказу, за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст. 2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, наказів МВС України № 686-2012 та № 700-2102, під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у неінформуванні керівництва райвідділу про своє місцеперебування, слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1, згідно п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх України звільнити з органів внутрішніх справ за п. "є" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни).

На перевірку вказаних доводів, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював слідчим з 23.06.2008 року ( а.с.19, Т.1, справа № 807/1147/13а), проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09. 2004 року (курсант Нацональнї академії внутрішніх справ). Станом на момент звільнення позивач займав посаду слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 05.10.2010 року у званні капітана міліції.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Мукачівській центральній районні лікарні з 08 лютого 2013 року по 13 лютого 2013 року; з 14.02.2013 року по 24 лютого 2013 року; з 25 лютого 2013 року по 06 березня 2013 року в клінічній лікарні ДТГО «Львівська залізниця» ( а.с.161,162, 154 Т.1).

В матеріалах справи наявна довідка Головного лікаря від 19 квітня 2013 року № 454 за якою ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікування в закладі з 14.02.2013 року до 24.02.2013 року в ортопедо-травматологічному відділені та з з 25.02.2013 року до 06.03.2013 року в отолариногологчному відділенні ( а.с. 154 Т.1, справа № 807/1147/13а.)

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями позивача, листками непрацездатності, витягом з медичної карти стаціонарно хворого ( а.с.155, 156 Т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, однією із підстав звільнення викладених в наказі являється те, що після лікування в період з 08.02.2013 р. по 13.02.2013 р. позивач до виконання службових обов'язків не приступив та про причини невиходу на службу керівництву райвідділу не повідомив, а також не повідомив місце перебування та медичний заклад, де проходив лікування керівництву Берегівського РВ УМВС України рапорт не подав та дозвіл на виїзд за межі гарнізону не отримав, чим грубо порушив вимоги службової дисципліни та зокрема п. 2.6. "Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу МВС України" від 27.01.2004 року та розпорядження ГУМВС від 09.04.2010 року "Про затвердження меж гарнізону ГУМВС та впорядкування виїзду за його межі".

Згідно матеріалів службового розслідування вбачається, що у зв»язку із службовою необхідністю для встановлення місця лікування ОСОБА_1 Берегівським РВ УМВС України в Закарпатській області було направлено 15 запитів ( а.с. 42,60-73 Т.1., справа № 807/1147/13а) до лікувальних закладів області та 05 березня 2013 року до клінічної лікарні Львівської залізниці ( а.с.57, Т.1, справа № 807/1147/13а).

Згідно висновку щодо службової перевірки, встановлено, що 18 лютого 2013 року до Берегівського РВ УМВС поштою надійшов рапорт ОСОБА_1 ( а.с. 49 Т.1., справа № 807/1147/13-а).) від 13.02.2013 року про надання йому дозволу на виїзд за межа області для лікування. При цьому, місце свого перебування та медичний заклад, де проходитиме лікування він не вказав, чим допустив порушення вимог п 2.6 «Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу МВС України» від 27.01..2004 року та розпорядження ГУ МВС від 09.04.2010 року «Про затвердження меж гарнізону ГУ МВС та впорядкування виїзду за його межі» про необхідність лікування у закладах охорони здоров'я місцевих органів виконавчої влади керівництву Берегівського РВ УМВС рапортом особисто не доповідав та дозвіл на виїзд за межі гарнізону не отримував.

Однак обставини визначені в Наказі про звільнення, не знайшли свого підтвердження в судовому засідання. В наказі йдеться про те, що після закінчення лікування 13.02.2013 року позивач не приступив до виконання своїх службових обов'язків та про причину невиходу на службу, керівництву не повідомив. 18.02.2013 року до Берегівського РВ УМВС поштою надійшов рапорт ОСОБА_1 з проханням виїзду за межі області для лікування, отже цим рапортом позивач повідомив керівництво, що продовжує лікування. Даний факт підтверджено листком непрацездатності АВН № 071000 про те, що з 14.02.2013 р. по 24.02.2013 р. проходив стаціонарне лікування в Львівській клінічній лікарні "ЛЗ", з 25.02.2013 року по 06.03.2013 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у зв'язку із дуже поганим самопочуттям, 13 лютого 2013 року він поїхав до м. Львова для подальшого лікування, де із залізничного вокзалу його було госпіталізовано машиною швидкої допомоги, до Львівської клінічної лікарні «ЛЗ» де пролікувався із 14.02.2013 року по 06.03.2013 року.

Крім того, із наявного в матеріалах справи службового розслідування, є рапорт старшого інспектора СКЗ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області Гергарда І.В. в якому йдеться про те, що 13 лютого 2013 року до СКЗ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області надійшов листок непрацездатності серії АГБ № 214189 ( а.с.40-41 Т.1., справа № 807/1147/13-а). Однак, 14 лютого 2013 року ОСОБА_1 до роботи не став, у зв'язку із зазначеним, було відвідано його за адресою проживання, та зі слів матері встановлено, що такий перебуває на стаціонарному лікуванні, однак така не повідомила закладу де лікується син. Із вказаного рапорту слідує, що 14.02.2013 року позивач в телефонному режимі повідомив йому про те, що знаходиться на стаціонарному лікуванні за межами області та повідомив, що рапорт ним направлено на адресу Берегівського РВ УМВС.

Як слідує із наданого позивачем, в судовому засіданні, оригіналу фіскального чеку ( а.с.165, Т.1 справа № 807/1147/13а) рапорт ним направлений на ім'я начальника Продан В.С., рекомендованим листом 13.02.2013 року о 17 год 32 хв.

За Ропорядженням Головного управління МВС України в Закарпатській області від 09 квітня 2010 року м. Ужгород, № 230 від 09.04.2013 року «Про затвердження меж гарнізону ГУМВС України в Закарпатській області та впорядкування виїзду за його межі», де п. 4 визначено, що працівникам органів та підрозділів внутрішніх справ при виїзді в інший регіон, у відрядження чи відпустку реєструватися в комендатурі гарнізону або в органі внутрішніх справ, на території якого вони виконують обов'язки, пов'язані із відрядженням, чи відпочивають.

Однак, суд критично оцінює посилання відповідачів на порушення вказаного розпорядження, так як таке має відношення до відряджень та відпусток та дія такого не визначена, щодо тимчасової втрати працездатності.

Згідно п.п. 10, 11. "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" затвердженого Постановою КМУ № 114 від 29.07.1991 року, особи рядового і начальницького складу ОВС користуються всіма соціально-економічними та особистими правами і способами, обов'язки і відповідність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами ОВС і цим положенням. Начальники зобов'язанні дбати про безпечні умови служби підлеглих, надати їм реальні можливості для службового, культурного й морального зростання, створювати належні умови побуту та відпочинку.

З аналізу норм чинного законодавства, пояснень свідка ОСОБА_5 -заступника начальника орагнізаційно-методичного відділу слідчого управління УМВС України в Закарпатській області, який 30 квітня 2013 року в судовому засіданні пояснив, що ним здійснювалося службове розслідування по слідчому ОСОБА_1, з приводу чого був даний висновок 10 березня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, хоча він особисто був проти звільнення слідчого. В ході перевірки встановлені порушення визначені у поданні прокурора Берегівського міжрайонного прокурора, крім того вказав на велику навантаженість слідчих та на неукомплектованість слідчого відділу Берегівського РВ УМВС.

В процесі здійснення службового розслідування на підставі якого складений висновок від 10 березня 2013 року ( а.с.86, Т.1., справа № 807/1147/13-а) пояснення від ОСОБА_1 не відбиралися. В матеріалах службової перевірки наявні пояснення ОСОБА_1 від 01.11.2012 року та пояснення від 21.01.2013 року ( а.с.105-106, Т.1., справа № 807/1147/13-а), за якими останній пояснив, що порушення допущені через великий обсяг роботи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 подав суду письмові пояснення ( а.с. 147, Т.1., справа № 807/1147/13-а), за якими стверджує що замість 14 слідчих, які по штату повинні бути в Берегівському РВ УМВС в період з жовтня 2012 року по березень 2013 року на службі перебувало 6 слідчих. Згідно відомостей Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 22 квітня 2013 року ( а.с.149, Т.1., справа 807/1147/13а ) у провадженні слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області в період з 20.11.2012 року по 14 березня 2013 в провадженні ОСОБА_1 перебувало 81 кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР. У 2012 році та поточному періоді 2013 року ОСОБА_1 у відпустці не перебував.

Суд констатує, що умови праці та відпочинку позивачу керівництвом Берегівського РВ УМВС України та УМВС в Закарпатській області забезпечені не були. Протягом 2012 року не було надано чергову відпустку.

У відповідності до п. 52 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу.

Однак, вказані обставини не враховано відповідачем ні при проведенні службового розслідування, ні при видачі наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів міліції.

Проаналізувавши вказані докази та, дослідивши в судовому засіданні наявні докази суд дійшов висновку про поважність причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 08.02.2013 по 06.03.2013 року.

Встановлені обставини дають суду підстави вважати, що відповідач 1 при проведенні службового розслідування не в повній мірі дотримувався вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а саме в частині врахування обставини, за яких його скоєно та застосування звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, а також Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552 ; без відібрання пояснень від ОСОБА_1; не аргументував неможливість застосування менш суворого стягнення до звільненого. Пунктом 2 даної Інструкції, зокрема, визначено, що задачами службового розслідування є повне, об'єктивне та всебічне дослідження обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до п.10 Інструкції при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню, зокрема, підлягають подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, причини та умови, що сприяли скоєнню порушення. У зв'язку з цим суд зазначає, що у висновку службового розслідування не встановлені повно відповідні обставини та не дано їм жодної правової оцінки.

Із врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів є обґрунтованими та підставними.

Згідно вимог ст. 235 Кодексу законів про працю у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до вимог п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судом встановлено, що позивача звільнено з роботи незаконно, без врахування всіх обставин, які мали значення при прийнятті рішення про звільнення позивача, його слід поновити на посаді, з якої його було звільнено, а саме - слідчим слідчого відділенння Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

При цьому, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Берегівського РВ УМВС Закарпатської області підлягає негайному виконанню, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, наявних у матеріалах справи доказів, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки, позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як такий, що звернувся до суду для вирішення спору, що виникає з трудових відносин, а інші судові витрати позивачем належним чином підтверджені не були, то жодні витрати з Державного бюджету, на користь позивача, судом не присуджуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Берегівського РВ УМВС про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, наказу про звільнення, поновлення на роботі - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказу № 168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року накладеного на позивача - слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції - ОСОБА_1.

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника УМВС України в Закарпатській області №299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1

4.Визнати протиправним та скасувати Наказ по особовому складу №57 о\с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській

області з 20 березня 2013 року,

5.Зобов'язати Управління МВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатської області в спеціальному званні капітана міліції.

6 .Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Берегівського РВ УПВС України в Закарпатській області допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.

Суддя Скраль Т.В.