Вирок № 31610462, 28.05.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

415/2564/13-к

1-КП/415/218/13

ВИРОК

Іменем України

28.05.2013 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Сохікян С.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 25 квітня 2001 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.141 ч.2, ст.206 ч.2, ст.42 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України (1960 року), з відстрочкою на 2 роки, 19 вересня 2001 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2 КК України (2001 року), ст.42 КК України (1960 року) до 3 років 06 місяців позбавлення волі, 06 серпня 2004 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.71 КК України (2001 року) до 4 років 01 місяця позбавлення волі, 23 жовтня 2007 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.71 КК України (2001 року) до 2 років позбавлення волі, 09 вересня 2009 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.129 ч.1, ст.185 ч.2 КК України, -

встановив:

В період часу з грудня 2012 року по 08 лютого 2013 року, більш точніші дата та час не встановлені, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на погрозу вбивством, перебуваючи, в стані алкогольного сп'яніння, в межах территорії міста Лисичанська, більш точніше місце не встановлено, в ході телефонних розмов з потерпілою ОСОБА_2, умисно, в усній формі, неодноразово, висловлював останній погрозу вбивством, що, у зв'язку з систематичністю та наполегливістю зазначених дій, обізнаністю про місце проживання потерпілої ОСОБА_2, а також, схильністю обвинуваченого ОСОБА_1 до агресивної поведінки в стані алкогольного сп'яніння, створило реальні підстави побоюватися здійснення такої погрози.

Крім того, 23 лютого 2013 року, в період часу з 01 години до 08 години 30 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи, в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні роздягальні ВП «Шахти імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», по АДРЕСА_2, та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, таємно викрав - куртку чоловічу, вартістю 220 гривень, а також, гроші, в сумі 20 гривень, мобільний телефон марки «Nokia-1280», НОМЕР_1, вартістю 189 гривень 86 копійок з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 20 гривень, шапку чоловічу, вартістю 12 гривень, що знаходились в кишені останній, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 461 гривня 89 копійок.

Допитаний у судовому засіданні , відповідая на питання, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.129 ч.1, ст.185 ч.2 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, пояснивши, що події, час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно і він їх в повному обсязі підтверджує.. У скоєному - щиро розкаявся, завдана потерпілому ОСОБА_4 матеріальна шкода - відшкодована частково шляхом повернення викраденого.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, та, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в погрозі вбивством за наявності реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози, та в скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, доведено, та кваліфікує дії останнього за ст.129 ч.1 та ст.185 ч.2 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості (ст.129 ч.1 КК України), та середньої тяжкості (ст.185 ч.2 КК України), обвинувачений ОСОБА_1 не працює, за місцем мешкання - характеризується позитивно (а.с.91), у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочинів.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який в судовому засіданні вибачався за скоєне, активну поведінку останнього щодо розкриття злочинів, обставини, що пом'якшують та обставину, що обтяжує покарання, а також, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_4 в наданій суду заяві, який на призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 суворого покарання не наполагав, та відсутність тяжких наслідків від скоєнного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання - у виді обмеження волі, в межах, передбачених санкцією ст.129 ч.1 КК України, а також, - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.185 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисні злочини, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, один епізод із яких, є корисливим, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Так як обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Питання щодо обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 учасниками зазначеного кримінального провадження - не ставилося.

У зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи №129-37/7 від 14 березня 2013 року (а.с.34-39), витрати у сумі 611 гривень 80 копійок на залучення експертів (а.с.40), підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не заявлений, що не позбавляє останніх права звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

чоловіча куртка сірого кольору та чоловіча шапка сірого кольору, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 (а.с.47-48),

- підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_4

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.129 ч.1, ст.185 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.129 ч.1 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік,

за ст.185 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - не обирати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

611 (шістьсот одинадцять) гривень 80 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи.

Речові докази по справі:

чоловічу куртку сірого кольору та чоловічу шапку сірого кольору, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4,

- повернути потерпілому ОСОБА_4

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: