Постанова № 31610440, 04.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

04 червня 2013 р. справа № 820/1627/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 р. №0000310225, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Саноіл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт № 2419/221-34265085 від 27.12.2012 р. Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. суму нарахувань у вигляді придбаних товарно-матеріальних цінностей (автомобільні шини, автозапчастини, тощо) та отриманих сервісних послуг для покращення основних фондів у розмірі 3 980 101,00 грн. На підставі вказаного акту відповідачем 05.02.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000310225, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 672689,00 грн., з яких 538151,00 грн. – за основним платежем та 134538,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає, що валові витрати сформовані ним правомірно та були понесені на придбання товарно-матеріальних цінностей для технічного обслуговування власних транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах. Відповідач вказує, що позивачем за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. в порушення п. 146.12 ст. 146 ПК України завищено суму 10 % ліміту на поліпшення та ремонт основних фондів, та в порушення п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України включено до складу валових витрат суму, понесену на поліпшення основних фондів, а саме на придбання товарно-матеріальних цінностей (автомобільні шини, автозапчастини, будівельні матеріали, тощо) та отримання сервісних послуг. Відповідач зазначає, що вказані витрати позивача з придбання автомобільних шин, автозапчастин, будівельних матеріалів тощо, та витрати з отримання сервісних послуг повинні бути відображені у відповідності з п. 146.11 ст. 146 ПК України в якості витрат, понесених на покращення основних фондів (транспортних засобів). Посилаючись на викладені обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл" зареєстроване 04.09.2001 р. та перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 05.09.2001 р. за № 2635 (т. 1 а.с. 50-51, 54).

Згідно довідки серії АА № 518545, наданої Головним управлінням статистики у Харківській області, ТОВ «Саноіл» має наступні види діяльності за КВЕД-2010: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (т. 1 а.с. 52).

Фахівцями ХОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Саноіл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт № 2419/221-34265085 від 27.12.2012 р. (т. 1 а.с. 8-48).

В акті зазначено про порушення ТОВ «Саноіл»: п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на загальну суму 538151,00 грн., у т. ч. у 1 кварталі 2012 року на суму 103005,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 236786,00 грн. та у 3 кварталі 2012 року на суму 198360,00 грн. (т. 1 а.с. 47).

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000310225 від 05.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 672689,00 грн., з яких 538151,00 грн. – за основним платежем та 134538,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 49).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. в порушення п. 146.12 ст. 146 ПК України завищено суму 10 % ліміту на поліпшення та ремонт основних фондів на 2 562 624,00 грн., та в порушення п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України включено до складу валових витрат вказану суму, понесену на поліпшення основних фондів, а саме на придбання товарно-матеріальних цінностей (автомобільні шини, автозапчастини, будівельні матеріали, тощо) та отримання сервісних послуг. При перевірці ХОДПІ встановлено, що згідно поданого до ДПІ додатку АМ до рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, балансова вартість основних засобів на початок звітного року становить 14 174 781,00 грн., отже сума ліміту (10 %) поліпшення на звітний 2012 рік складає 1 417 478,00 грн. Податковим органом встановлено, що за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. підприємством включено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів, робіт та послуг витрати на проведення ремонту та поліпшення основних засобів у сумі 3 980 101,00 грн., а саме: витрати на будівельні матеріали в сумі 5235,92 грн., витрати на запасні частини в сумі 2 899 866,33 грн., витрати на інші матеріали в сумі 181589,69 грн., техобслуговування та ремонт автомобілів та інших основних засобів в сумі 275639,08 грн., модернізація основних засобів 617770,28 грн. Таким чином, позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування на суму 2 562 624,00 грн. (3 980 101 - 1 417 478 = 2 562 624), у т. ч. у 1 кварталі 2012 року на суму 103005,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 236786,00 грн. та у 3 кварталі 2012 року на суму 198360,00 грн.

Згідно п. 146.11 ст. 146 ПК України, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Підпунктом 146.12 статті 146 ПК України встановлено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Висновок податкового органу щодо віднесення позивачем витрат на будівельні матеріали, запасні частини, інші матеріали, витрат на техобслуговування та ремонт автомобілів та інших основних засобів - до витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, не підтвердженим документально, як цього вимагають п.п. 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772.

Судом встановлено по рахункам 205, 207, 209 та 631 за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р., витрати позивача склали:

- витрати на придбання будівельних та витрачальних матеріалів, що використовуються у господарській діяльності підприємства, обліковуються на бухгалтерському рахунку 205 у сумі 5235,92 грн., а саме: абразивні листи, папір, волокно, які використовуються для очищувально-мийних робіт; кість малярна, олівець будівельний, які використовуються у якості будівельного інвентарю; оправка, що використовується для крепіжних робіт; плівка, скотч, які використовуються для робіт з пакування грузів, тощо (т. 2 а.с. 116);

- витрати на придбання запасних частин, які були використані при здійсненні технічного обслуговування та підтримання у технічно справному стані транспортних засобів підприємства обліковуються на бухгалтерському рахунку 207 у сумі 2 448 584,00 грн., а саме: шини, фільтри, акумулятори, гальмівні колодки, герметики та в незначній кількості інші матеріали (аварійні з’єднання, втулки, стяжки, прокладки, гайки, болти, гвинти, шайби), а також запасні частини (автомобільні лампи, уплотнюючі кільця, сайлентблоки, сальники), тощо (т. 2 а.с. 117-132);

- витрати на придбання інших матеріалів, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування транспортних засобів підприємства обліковуються на бухгалтерському рахунку 209 у сумі 181589,69 грн., а саме: інструменти та матеріали для проведення технічного обслуговування та інших господарських потреб підприємства (мастерки, молотки, лопати, валики, набори ключів, пістолети для герметика, свердла, штангельциркулі), різноманітні бланки, які використовуються у господарській діяльності підприємства (бланки міжнародної транспортної накладної CMR, журнали для гаражу, картки тахографа, посвідчення про відрядження, подорожні листи), засоби захисту, які використовуються при проведенні робіт з технічного обслуговування транспортних засобів (респіратори, салфетки, засоби для миття рук), інші витратні матеріали (грузики, шліфувальні круги, шестигранки), антифриз, гальмівна рідина, тощо (т. 3 а.с. 8-10);

- витрати, понесені на техобслуговування автомобілів та інших основних засобів підприємства, обліковуються на бухгалтерському рахунку 631 у сумі 275639,08 грн., до яких відносяться послуги сторонніх організацій з технічного обслуговування транспортних засобів підприємства (т. 3 а.с. 11-13).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема серед іншого, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Слід зазначити, що законодавчо не визначено чіткого визначення понять ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення.

Згідно п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Пунктом 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 р. за № 268/2708 (далі – Положення № 102), визначено:

ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин;

поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 102, мета технічного обслуговування і ремонту - підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Від понять «ремонт» і «модернізація» слід відрізняти поняття «технічне обслуговування». Згідно п. 1.3 вказаного Положення № 102, технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Згідно п. 3.19 Положення № 102, операції щодо заміни на ДТЗ шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

Отже, згідно зазначеного нормативного акта, заміна шин на суму 1 583 604,00 грн. та акумуляторних батарей не пов'язані з поліпшенням, модернізацією та ремонтом об'єкта, оскільки транспортний засіб в даному випадку не змінює потужності, така заміна не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод.

Податковий кодекс України не містить визначень та переліку робіт по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів.

Згідно п.п. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПК України, інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 вказаного Положення).

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо), та взагалі неможливості його експлуатації згідно Правил дорожнього руху.

Отже, здійснення технічного обслуговування об’єктів основних засобів не можна віднести до поліпшення основних засобів, технічне обслуговування є лише підтриманням об’єкту у робочому стані, після технічного обслуговування нічого не поліпшується, а лише відновлюється первісний ресурс об’єкта. Таким чином, позивачем витрати на технічне обслуговування автомобіля, згідно п. 138.1 ст.138 ПК України, правомірно віднесено до інших витрат.

Пунктом 3 Положення № 102 визначено систему технічного обслуговування та ремонту ДТЗ. Також, вказане Положення містить Примірний перелік операцій ТО-1, Примірний перелік операцій ТО-2 та Примірний перелік операцій сезонного технічного обслуговування, який не є виключним.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу генерального директора ТОВ «Саноіл» від 15.03.2010 р. № 15/03-1ТО, було запроваджено на підприємстві планово-попереджувальну систему технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, затверджено загальний технологічний процес технічної підготовки рухомого складу до експлуатації (додаток № 1), затверджено перелік робіт з технічного обслуговування транспортних засобів підприємства (додаток № 2) (т. 2 а.с.104-109).

Отже, для ведення господарської діяльності, пов’язаної з автомобільними перевезеннями, позивач зобов’язаний у відповідності до діючого законодавства періодично здійснювати технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів та здійснювати заходи з підтримання транспортних засобів у технічно справному стані. У зв’язку з цим, витрати на такі роботи мають бути віднесені до складу валових витрат періоду, в якому вони були понесені.

Таким чином, відповідно до п.п. 146.11, 146.12 ПК України, п. 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, витрати на придбання будівельних матеріалів, що використовуються у господарській діяльності, витрати на запасні частини та інші матеріали, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування транспортних засобів, витрати, понесені на техобслуговування об’єктів основних засобів, були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у 1-3 кварталах 2012 року.

Такі витрати правомірно не враховані при обчисленні суми витрат, пов’язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, з огляду на те, що вказане придбання витрачальних матеріалів, запасних частин та інших матеріалів, здійснення техобслуговування об’єктів основних засобів не пов’язано з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшення основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів.

Згідно наданої суду розшифровки рахунку 23 за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р., витрати, пов’язані з ремонтом та модернізацією транспортних засобів підприємства склали 617770,00 грн. та включають послуги сторонніх організацій з проведення ремонтних робіт, що призвели до поліпшення транспортних засобів (т. 3 а.с. 14-16).

Вказані витрати були віднесені до складу валових витрат у 1-3 кварталах 2012 року та були враховані підприємством при обчисленні суми 10 % від балансової вартості об’єктів основних засобів підприємства на початок 2012 року, тому що ці витрати пов’язані з поліпшенням та модернізацією транспортних засобів, що призвело до зростання майбутніх економічних вигід від використання цих об’єктів.

Згідно з додатком АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року, сума фактичних обсягів витрат на ремонт та поліпшення основних засобів на звітний період склала 617770,00 грн., що не перевищує суму ліміту витрат на поліпшення на звітний рік у розмірі 1 417 478,00 грн. (т. 2 а.с. 114).

Таким чином, за 2012 рік при можливості віднесення до складу валових витрат суми витрат на поліпшення основних засобів у розмірі 1 417 478,00 грн., позивачем правомірно за 3 квартали 2012 року до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) було віднесено суму витрат на поліпшення основних засобів у розмірі 617770,00 грн., що не перевищує 10 % ліміту, згідно п. 146.12 ст. 146 ПК України.

Твердження відповідача про заниження ТОВ «Саноіл» податку на прибуток в результаті порушення вимог п.п. 146.12 ст. 146 ПК України, внаслідок віднесення позивачем до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів за 1-3 квартали 2012 року у сумі 3 980 101,00 грн., не відповідає фактичним обставинам справи та не може слугувати підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення №0000310225 від 05.02.2013 р. підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 р. №0000310225, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.