Постанова № 31610323, 31.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1422/13-а

31 травня 2013 року 10год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Омельченко А.В.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерал - Ойл" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2013 №0000202342, №0000222342 та від 11.03.2013 №0000892342ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерал-Ойл» (далі ТОВ «Джерал-Ойл») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2013 №0000202342, №0000222342 та від 11.03.2013 №0000892342.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що безпідставним є посилання податкового органу на пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) яким передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, оскільки в ході перевірки всі первинні документи по господарським операціям з ТОВ «Рустель» щодо оренди основних засобів досліджувались представниками податкової інспекції та були описані в акті перевірки. Жодних заперечень, зауважень щодо правильності оформлення первинних документів в акті перевірки не відображено.

Що стосується донарахування податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Рустель», зазначає, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит ТОВ «Джерал -Ойл» повністю відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, оскільки жодних заперечень до будь-якої податкової накладної в акті перевірки не відображено.

Направлення запиту на встановлення місцезнаходження контрагента, не може впливати на право ТОВ «Джерал-Ойл» (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при отриманні послуг або придбанні товару, оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань.

Висновок контролюючого органу про завищення фінансових витрат по сплаті відсотків за кредити в розмірі 1 214 871 грн. є безпідставним, оскільки відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачається, що до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Враховуючи наведене позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у місті Рівному Рівненської області ДПС від 11.01.2013 № 0000202342, №0000222342 та від 11.03.2013 №0000892342.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у адміністративному позові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, про що надали суду відповідні письмові заперечення.

В наданих суду письмових запереченнях, зокрема, зазначено, що в ході проведення перевірки ДПІ у м. Рівному отримало відповідь від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 11125/7/22-01 від 13.12.2012, в якій повідомлено, що зустрічну звірку взаємовідносин ТОВ «Джерал-Ойл» та ТОВ «Рустель» неможливо провести в зв'язку з тим, що згідно БД АРМУ «Облік» обліковий стан платника 9 «Направлено запит на встановлення місцезнаходження». Крім того ТОВ «Рустель» 17.09.2012 анульовано свідоцтво платника ПДВ. З огляду на викладене, на переконання контролюючого органу зустрічною звіркою не підтверджено факт взаєморозрахунків між даними підприємствами. В результаті даних порушень завищено також податковий кредит по операціям з контрагентами ТОВ «Рустель» в сумі 92050 грн.

Враховуючи наведене, представники відповідача просили суд відмовити позивачу у задоволені позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволенню повністю, враховуючи наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерал-Ойл» 21.05.2010 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС.

На підставі направлень № 933/22-200, № 934/22-200, № 165/22-400 від 12.11.2012 р. виданих ДПІ у м. Рівному Рівненської області проведена планова виїзна документальна виїзна перевірка ТОВ «Джерал-Ойл» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. та складений ДПІ у м. Рівному ДПС у Рівненькій області акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. № 716/22-200/37083433 від 28 грудня 2012 року.

11 січня 2013 року ДПІ у місті Рівному за результатом даної перевірки відносно ТОВ «Джерал-Ойл» винесені податкові повідомлення-рішення №0000202342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 395 775,50 грн., в тому числі 383 372, 00 грн. основного платежу та 12403,50 грн. штрафної санкції; № 0000212342, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 151 302,50 грн. в тому числі 121042,00 грн. основного платежу та 30260,50 грн. штрафної санкції; №0000222342 відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на 30752,00 грн.

ТОВ «Джерал-Ойл» скористалося правом адміністративного оскарження та звернулося з скаргою до ДПС у Рівненській області. Рішенням про результати скарги від 01.03.2013 №94/10с/10-210/14 ДПС у Рівненській області скаргу ТОВ «Джерал-Ойл» задоволено частково в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 11.01.2013 №0000212342 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 59744,00 грн. за основним платежем і в сумі 14936,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Харитонова С.А. від 16.01.2013 № 4 в даній частині - задоволено. В іншій частині скаргу ТОВ «Джерал-Ойл» залишено без задоволення.

За результатом прийняття Рішення про результати розгляду скарги ДПС у Рівненській області від 01.03.2013, ДПІ у м. Рівному було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000892342 від 11.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 61298,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15324,50 грн.

ТОВ «Джерал-Ойл» отримавши Рішення про результати розгляду скарги ДПС в Рівненській області № 94/10с/10-210/14 оскаржило результати перевірки до Міністерства доходів і зборів України.

Міністерство доходів та зборів України рішенням про результати розгляду скарги від 02.04.2013 №113/6/99-99/10-15 залишено скаргу ТОВ «Джерал-Ойл» без задоволення.

В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що в перевіряємий період, позивач здійснював господарську діяльність із роздрібної торгівлі пальним на двадцяти АЗС, які підприємство орендувало у власників об'єктів нерухомості.

Зокрема з досліджених в судовому засіданні договорів оренди, вбачається, що між ТОВ «Рустель» та ТОВ «Джерал-Ойл» були фінансово-господарські відносини з оренди АЗС.

Згідно договору оренди №1 від 05.07.2010 ТОВ «Джерал-Ойл» орендувалоу ТОВ «Рустель» автозаправну станцію №9 за адресою м. Рівне, вул. Пухова,85.

Згідно договору оренди №2 від 05.07.2010 ТОВ «Джерал-Ойл» орендувало у ТОВ «Рустель» автозаправну станцію №1 за адресою Рівненська область, Рівненський р-н., смт., Квасилів, вул. Рівненська,88.

Згідно договору оренди №3 від 05.07.2010 ТОВ «Джерал-Ойл» орендувало у ТОВ «Рустель» автозаправну станцію№7 за адресою Рівненська область, Рокитнівський р-н., Кисорицька с/р, автодорога Київ-Ковель-Ягодин 258 км.+200м.

Згідно договору оренди №4 від 05.07.2010 ТОВ «Джерал-Ойл» орендувало у ТОВ «Рустель» автозаправну станцію №5 за адресою Рівненська область, Острозький р-н., с. Межиріч, вул. Хутірська,2.

Згідно договору оренди №5 від 05.07.2010 ТОВ «Джерал-Ойл» орендувало у ТОВ «Рустель» автозаправну станцію №13 за адресою Рівненська область, Радивилівський р-н, с. Пустоіванне, вул. Першотравнева,1а.

Склад витрат з податку на прибуток підприємств та порядок їх визначення врегульований ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України (Податок на прибуток підприємств).

Як вбачається з комплексного аналізу даної норми, витрати на оперативну оренду основних засобів враховуються при визначенні об'єкта оподаткування:

- у разі оперативної оренди основних засобів загальновиробничого призначення - у складі загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.5 ПКУ);

- у разі оперативної оренди основних засобів загальногосподарського використання - у складі адміністративних витрат (пп. 138.10.2 ПКУ);

- у разі оперативної оренди основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, - у складі витрат на збут (пп. 138.10.3 ПКУ).

- у складі інших витрат, у тому числі витрати, визначених відповідно до ст. 153 ПКУ, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно зі ст. 138 ПКУ (138.12.1 ст. 138.12 ст. 138 ПКУ)

Таким чином податковим законодавством передбачено право платника податку враховувати суму витрат на оперативну оренду основних засобів при обчисленні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, з чим погоджується і відповідач в акті перевірки.

Висновок про наявність порушень податкового законодавства та завищення валових витрат в сумі 472500 грн. за період з 01.04.2011 по 30.09.2013 був зроблений виключно з тих підстав що зустрічною звіркою не підтверджено факт взаєморозрахунків між даними підприємствами (арк. 7 акту перевірки), оскільки згідно відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 11125/7/22-01 від 13.12.2012, повідомлено, що зустрічну звірку неможливо провести в зв'язку з тим, що згідно БД АРМУ «Облік» обліковий стан платника 9 «Направлено запит на встановлення місцезнаходження». Інших підстав для виключення витрат в розмірі 472500 грн. з податку на прибуток по взаємовідносинам з оренди АЗС у ТОВ «Рустель» в акті перевірки не наведено.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як зазначено, самими представниками ДПІ у м. Рівному (арк. 5,6,7 акту) та досліджено в судовому засіданні, в ТОВ «Джерал-Ойл» наявні всі первинні документи, що підтверджують понесені витрати з оренди АЗС у ТОВ «Рустель».

Первинні документи досліджені в судовому засіданні повністю відповідають вимогам, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, яким визначено, обов'язкові реквізити, що повинні мати первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості.

З огляду на викладене вище, безпідставним є посилання податкового органу на. пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) яким передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, оскільки в ході перевірки всі первинні документи по господарським операціям з ТОВ «Рустель» щодо оренди основних засобів досліджувались представниками податкової інспекції та були описані в акті перевірки. Жодних заперечень, зауважень щодо правильності оформлення первинних документів в акті перевірки не відображено.

Що стосується висновку відповідача, про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Рустель» в сумі 92050 грн., він зроблений також виключно тому, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом № 11125/7/22-01 від 13.12.2012, повідомило, про неможливість проведення зустрічної звірки оскільки згідно БД АРМУ «Облік» обліковий стан платника ТОВ «Рустель» - 9 «Направлено запит на встановлення місцезнаходження», крім того ТОВ «Рустель» 17.09.2012 анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Оцінюючі спірні взаємовідносини сторін в розрізі норм матеріального закону, суд враховує, що згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України визначає дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, і це є дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, п. 198.3 Податкового кодексу України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки, законодавець чітко визначив для платників податків з яких сум складається податковий кредит та момент виникнення права на податковий кредит, безпідставним є висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Рустель».

Зазначені податковою інспекцією в акті перевірки норми п. 198.3 ст. 198 , п.187.1 ст. 187, п. 201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України не можуть бути правовою підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Актом перевірки не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло товариство права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит ТОВ «Джерал -Ойл» повністю відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, крім того, жодних заперечень до будь-якої податкової накладної в акті перевірки не відображено.

Направлення запиту на встановлення місцезнаходження контрагента, не може впливати на право ТОВ «Джерал-Ойл» (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при отриманні послуг або придбанні товару, оскільки Податковий Кодекс України не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Що стосується посилання податкового органу на обставину анулювання свідоцтва платника ПДВ з 17.09.2012, то судом встановлено та підтверджується змістом акту перевірки (арк. 7 акту перевірки), позивачем віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість лише згідно податкових накладних, що датовані до 17.09.2012 року, тобто в період часу, коли ТОВ «Рустель» в момент складання податкових накладних був зареєстрованим як платник податку, в порядку передбаченому статтею 183 Податкового Кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки від 28.12.2012 №716/22-200/37083433, на думку перевіряючих, ТОВ «Джерал-Ойл» в порушення пункту 141.1 статті 141 Розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, завищено фінансові витрати по сплаті відсотків за кредити в розмірі 1 214 871 грн.

Даний висновок зроблений контролюючим органом в зв'язку з тим, що, на думку перевіряючих, кошти підприємством використані на придбання цінних паперів, тобто на діяльність яка не є основним видом діяльності товариства, а тому відсотки нараховані на використані кредитні кошти з порушенням п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 та п.п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що в р.06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за IV квартал 2011р. позивачем задекларовано фінансових витрат відповідно до п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України в сумі 1 214 871 грн.

При цьому, за розрахунком податкового органу сума 1 214 871 грн. є витратами по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, використаними на операції з цінними паперами.

За результатами аналізу вищевказаних фактичних обставин суд дійшов до висновку, що податковий органні ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не наводить жодних підтверджень, що кредитні кошти на які нараховані та сплачені відсотки в розмірі 1 214 871 грн., використані саме на операції з цінними паперами.

Оцінюючи спірні взаємовідносини сторін в розрізі норм матеріального закону, суд враховує, що відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, за приписами якого до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно по положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, дана норма встановлює загальне правило, за яким проценти за користування кредитними коштами відносяться до складу витрат, при цьому закон не розмежовує види процентів, а також не обмежує право на витрати метою одержання відповідного кредиту, та використання його на основний вид діяльності чи ні.

Тобто, незалежно від того, чи отриманий кредит на поточну господарську діяльність чи на придбання цінних паперів, проценти за таким кредитом відносяться до складу витрат так само, як і проценти за іншими категоріями кредитів.

Єдиною підставою, з якою п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України пов'язує обмеження права на формування витрат за нарахованими процентами за борговими зобов'язаннями, є залучення кредиту з метою придбання кваліфікаційного активу. Таке обмеження виникає лише в разі, якщо платник податку прийняв рішення відносити проценти до собівартості кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку. Позивачем такі витрати не включалися до собівартості кваліфікаційного активу, що стороною відповідача не заперечується, відтак відсутні визначені законом обмеження щодо віднесення до витрат відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що товари це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено підприємництво як безпосередню, самостійну, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Доводи податкового органу про те, що операції з реалізації цінних паперів були не направлені на отримання доходу, а тому не пов'язані з господарською діяльністю, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом достовірно встановлено, що за перевірений період (з 01.04.2011р. по 30.09.2012р.) дохід позивача від реалізації частини цінних паперів становить 3000 грн., що зазначено в Додатку № 2 до Довідки про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання та результати його діяльності, дослідженої в судовому засідання (стовп. 22 «отримано прибутку (збитків) із операціями з цінними паперами»).

При цьому суд зауважує, що податковий закон не містить вимоги при формуванні витрат здійснювати аналіз ціни придбання активів та ціни їх реалізації, не встановлює способу розрахунку розміру відсотків за користування кредитними коштами залежно від мети їх використання при здійсненні господарських операцій, як і не ставить право особи на формування витрат в залежність від використання кредитних коштів в межах різних видів господарських операцій. Податковий закон лише зобов'язує платника податків підтвердити витрати необхідними первинними та розрахунковими документами, вимоги до яких встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На відсутність первинних документів, якими підтверджуються спірні витрати позивача, податковий орган не покликається ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи, а понесені позивачем витрати у зв'язку зі сплатою відсотків за користування кредитами підтверджені дослідженими судом звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача за перевірений період.

Вичерпний перелік витрат платника податку, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не враховується для визначення оподаткованого прибутку, встановлений пунктом 139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Серед таких обмежень витрати, які було виключено податковим органом зі складу витрат ТОВ "Джерал-Ойл" за перевірений період, - відсутні.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а позивач належними та допустимими доказами підтвердив обставини, на яких гуртуються його позовні вимоги.

За наведених обставин позовні вимоги позивача підлягають до задоволення повністю, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Рівному Рівненської області ДПС від 11.01.2013 №0000202342, № 0000222342та від 11.03.2013 №0000892342 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

В силу положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати присуджуються позивачеві з Державного бюджету України у розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 11.01.2013 №0000202342, №0000222342 та від 11.03.2013 №0000892342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерал -Ойл" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.