Постанова № 31610146, 28.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року № 813/856/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Ларіонова Р.О., відповідача Задорожного І.В.,

Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овація» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овація» (далі - ТзОВ «Овація») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2012 року № 0004412320/19786, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 29 983 грн. 06 коп., у тому числі за основним платежем - 29 983,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та від 21.12.2012 року № 0004402320/19787, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 470 580 грн. 62 коп., в частині донарахування податку на прибуток в сумі 34 480 грн. 52 коп. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків, викладених в акті перевірки від 17.12.2012 р. № 194/22-40/22392394, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарів, придбаних підприємством у ТзОВ «Південні традиції», у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, дійсність господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Посилання відповідача про порушення товариством вимог Податкового кодексу України є безпідставними, тому спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представник позивача Ларіонов Р.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача Задорожний І.В., Томашівський О.Г. в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Проведеною ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС плановою виїзною перевіркою ТзОВ «Овація» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, результати якої оформлені актом від 17.12.2012 р. № 194/22-40/22392394, встановлено неправомірне відображення підприємством у податковому обліку господарських операцій по придбанню у ТзОВ «Південні традиції» товарно-матеріальних цінностей. В ході проведення перевірки використано акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.10.2012 року № 6314/22-4/37550936 про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Південні традиції» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.03.2011 року по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.2011 року по 30.09.2011 року, яким встановлено відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності та недостовірність даних, задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Встановлено, що ТзОВ «Південні традиції» здійснює свою діяльність, відмінну від основного виду діяльності, заявленого при реєстрації з метою проведення транзитних фінансових потоків, для надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників для штучного формування валових витрат та віднесення до податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Господарські взаємовідносини між ТзОВ «Овація» та ТзОВ «Південні традиції» здійснювались з метою отримання податкової вигоди ТзОВ «Овація», а саме, несплати ПДВ та податку на прибуток до державного бюджету. Підприємством під час перевірки не доведено реальність здійснення господарських операцій в часі, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Відтак, у ТзОВ «Овація» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з контрагентом ТзОВ «Південні традиції». Вважають спірні податкові повідомлення - рішення від 21.12.2012 року № 0004412320/19786 та № 0004402320/19787 законними. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ТзОВ «Овація», як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, зареєстрований Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 05.08.1996 року (код ЄДРПОУ 22392394) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС з 26.08.1996 року за № 4385.

ТзОВ «Овація» є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.06.2004 року № 18079899.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Овація» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 17.12.2012 р. № 194/22-40/22392394.

Як вбачається з акту від 17.12.2012 р. № 194/22-40/22392394, податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Овація»:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: занижено ПДВ на суму 29 983, 06 грн., в т. ч. за квітень 2011 року на суму 29 983,06 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134,1 ст. 134, пп. 138.1.1, пп. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, 138.6 п. 138.8 ст. 138, пп. 138.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 470 580,62 грн. в т. ч. за ІІ квартал 2011 року на суму 470 580 грн. 62 коп.

На підставі вказаного акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення - рішення від 21.12.2012 року:

- № 0004412320/19786, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 29 983 грн. 06 коп., у тому числі за основним платежем - 29 983,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0004402320/19787, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 470 580 грн. 62 коп.

Позивач податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0004412320/19786 та № 0004402320/19787 в адміністративному порядку не оскаржував.

Предметом оскарження в судовому порядку є податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0004412320/19786 в цілому та № 0004402320/19787 в частині донарахувань податку на прибуток на загальну суму 34 480 грн. 52 коп. (по накладних за квітень 2011 року).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаних позивачем ТМЦ від ТзОВ «Південні традиції», витрати по яких здійснено без їх фактичного придбання у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного з вказаним контрагентом.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.10.2012 року № 6314/22-4/37550936 про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Південні традиції» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.03.2011 року по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.2011 року по 30.09.2011 року, яким встановлено відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності та недостовірність даних, задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ, згідно якого у ТзОВ «Південні традиції» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні виробничі потужності, основні фонди, виробничі активі, складські приміщення, транспортні засоби та спеціалісти. З урахуванням цього податковий орган робить висновок про те, що в діяльності ТзОВ «Південні традиції» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, коли такі операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та які не мають реального характеру. Оскільки ТзОВ «Південні традиції» порушило свої податкові зобов'язання, принципи господарювання та цивільне законодавство, то угоди, укладені ТзОВ «Овація» з таким постачальником, є нікчемними.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що ТзОВ «Овація» в охоплений перевіркою період мало правовідносини по придбанню алкогольних напоїв у ТзОВ «Південні традиції».

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Південні традиції» позивачем представлено наступні документи:

- договір поставки № 41/04 від 04.04.2011 року укладений між ТзОВ «Овація» та ТзОВ «Південні традиції» на поставку алкогольної продукції (а.с. 51-53);

- додаток № 1 до договору поставки № 41/04 від 04.04.2011 року (а.с. 54);

- договір купівлі-продажу № 9а від 11.04.2011 року (а.с. 55-56);

- накладну № ПТ-000002 від 09.04.2011 року на загальну суму 54 276,11 грн., в т. ч. ПДВ - 9046,02 грн. (а.с. 60);

- податкову накладну № 2/003 від 09.04.2011 року на загальну суму 54 276,11 грн., в т. ч. ПДВ - 9046,02 грн. (а.с. 64);

- накладну № ПТ-000059 від 12.04.2011 року на загальну суму 3 549,16 грн., в т. ч. ПДВ - 591,53 грн. (а.с. 65);

- податкову накладну № 59/003 від 12.04.2011 року на загальну суму 3 549,16 грн., в т. ч. ПДВ - 591,53 грн. (а.с. 67);

- видаткову накладну № 1143 від 12.04.2011 року на загальну суму 51 657,70 грн., в т. ч. ПДВ - 8 609,62 грн. (а.с. 68);

- податкову накладну № 41 від 12.04.2011 року на загальну суму 51 657,70 грн., в т. ч. ПДВ - 8 609,62 грн. (а.с. 70);

- накладну № ПТ-000089 від 13.04.2011 року на загальну суму 19 946,09 грн., в т. ч. ПДВ - 3324,35 грн. (а.с. 71);

- податкову накладну № 89/003 від 13.04.2011 року на загальну суму 19 946,09 грн., в т. ч. ПДВ - 3324,35 грн. (а.с. 73);

- податкову накладну № ПТ-000120 від 14.04.2011 року на загальну суму 16 137,88 грн., в т. ч. ПДВ - 2 689,65 грн. (а.с. 74);

- податкову накладну № 120/003 від 14.04.2011 року на загальну суму 16 137,88 грн., в т. ч. ПДВ - 2 689,65 грн. (а.с. 76);

- накладну № ПТ-000198 від 16.04.2011 року на загальну суму 7 550,60 грн., в т. ч. ПДВ - 1 258,43 грн. (а.с. 77);

- податкову накладну № 198/003 від 16.04.2011 року на загальну суму 7 550,60 грн., в т. ч. ПДВ - 1 258,43 грн. (а.с. 79);

- податкову накладну № ПТ-000205 від 18.04.2011 року на загальну суму 8 253,80 грн., в т. ч. ПДВ - 1375,63 грн. (а.с. 80);

- податкову накладну № 205/003 від 18.04.2011 року на загальну суму 8 253,80 грн., в т. ч. ПДВ - 1 375,63 грн. (а.с. 82);

- накладну № ПТ-000276 від 19.04.2011 року на загальну суму 6 125,71 грн., в т. ч. ПДВ - 1020,95 грн. (а.с. 83);

- податкову накладну № 276/003 від 19.04.2011 року на загальну суму 6125,71 грн., в т. ч. ПДВ - 1020,95 грн. (а.с. 86);

- податкову накладну № ПТ-000460 від 23.04.2011 року на загальну суму 177,48 грн., в т. ч. ПДВ - 29,58 грн. (а.с. 87);

- податкову накладну № 460/003 від 23.04.2011 року на загальну суму 177,48 грн., в т. ч. ПДВ - 29,58 грн. (а.с. 89);

- накладну № ПТ-000504 від 26.04.2011 року на загальну суму 9 099,43 грн., в т. ч. ПДВ - 1516,57 грн. (а.с. 90);

- податкову накладну № 504/003 від 26.04.2011 року на загальну суму 9 099,43 грн., в т. ч. ПДВ - 1 516,57 грн. (а.с. 92);

- податкову накладну № ПТ-000635 від 28.04.2011 року на загальну суму 3 124,37 грн., в т. ч. ПДВ - 520,73 грн. (а.с. 93);

- податкову накладну № 635/003 від 28.04.2011 року на загальну суму 3 124,37 грн., в т. ч. ПДВ - 520,73 грн. (а.с. 95);

- податкову накладну № 2/003 від 09.04.2011 року на загальну суму 54 276,11 грн., в т. ч. ПДВ - 9046,02 грн. (а.с. 64);

ТзОВ «Овація» повністю розрахувалось з ТзОВ «Південні традиції» за поставлену продукцію, на підтвердження чого подало наступні платіжні доручення:

- платіжне доручення № 129 від 18.04.2011 року на суму 35 000 грн. (а.с. 57);

- платіжне доручення № 284 від 26.04.2011 року на суму 150 000 грн. (а.с. 58);

- платіжне доручення № 285 від 26.04.2011 року на суму 50 000 грн. (а.с. 59).

На переміщення ТМЦ від відправника до замовника ТзОВ «Південні традиції» видано товарно-транспортні накладні від 09.04.2011 року, 12.04.2011 року, 13.04.2011 року, 14.04.2011 року, 16.04.2011 року, 18.04.2011 року, 19.04.2011 року, 23.04.2011 року, 26.04.2011 року та 28.04.2011 року (а.с. 61-63, 66, 69,72,75, 78, 81, 84, 85, 88,91,94).

Придбану згідно вищевказаних ТТН у ТзОВ «Південні традиції» продукцію доставлено і розвантажено в складських приміщеннях за адресою: вул. Городоцька, 286 б у м. Львові, які передані позивачу ПП «Альянс-Сервіс» в строкове платне користування строком до 28.02.2014 року згідно договору оренди № 01/11 (а.с. 168-169).

На підтвердження складування придбаних ТМЦ позивачем надано журнал-ордер № 4 по рахунку 41 наявності товарів на складі в період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. (а.с. 128-139).

Алкогольні напої, які були предметом поставки, відповідають вимогам до такого виду продукції, про що свідчать подані позивачем та долучені до матеріалів справи сертифікати відповідності (а.с.158-167).

Згідно Довідки АА № 569574 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2012 року, видами діяльності за КВЕД ТзОВ «Овація» є: оптова торгівля напоями, оптова торгівля тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, вантажний автомобільний транспорт. (а. с. 105).

Крім цього, у ТзОВ «Овація» наявна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (серія АГ № 558018), видана Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Львівській області від 31.03.2011 року (а.с. 106).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, придбані ТзОВ «Овація» у ТзОВ «Південні традиції» ТМЦ були в подальшому реалізовані, що підтверджується фіскальними чеками.

Аналіз господарських операцій та представлених позивачем первинних документів дає суду підстави вважати, що господарська операція між ТзОВ «Овація» з ТзОВ «Південні традиції» відповідала тому виду діяльності, яку здійснював позивач відповідно до наданих йому в установленому законом порядку дозвільних документів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання ТМЦ у ТзОВ «Південні традиції», товар поставлено, на суму отриманого товару виписано податкові та видаткові накладні та здійснено розрахунок за отриманий товар.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Овація» з ТзОВ «Південні традиції» по придбанню ТМЦ та використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з цим контрагентом в період, охоплений перевіркою.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Овація» та ТзОВ «Південні традиції», суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Стосовно доводів податкового органу з посиланням на відомості акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.10.2012 року № 6314/22-4/37550936 про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Південні традиції» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.03.2011 року по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.2011 року по 30.09.2011 року, яким встановлено відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності операцій в часі, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, то відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених у акті перевірки таких даних.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).

Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 21.12.2012 № 0004412320/19786 та № 0004402320/19787.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши спірні податкові повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 21.12.2012 року № 0004412320/19786 та від 21.12.2012 року № 0004402320/19787 в тій частині, яка є предметом оскарження, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 650 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 32551 від 29.01.2013 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 21 грудня 2012 року № 0004412320/19786.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 21 грудня 2012 року № 0004402320/19787 в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 34480 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 52 коп.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овація» 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 04 червня 2013 року.