Рішення № 31608984, 29.05.2013, Волноваський районний суд Донецької області

№0506/4540/2012

№2/221/30/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013року Волноваський районний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Троян Л.Г.

при секретарі Жигай О.В.

За участю представника позивача ОСОБА_1

Представників відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відділу Держкомзему у Волноваському районі, Волноваської РДА, ОСОБА_5, третя особа відділ державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Волноваського РУЮ про визнання права власності на земельну ділянку та зустрічному позову представника третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Рівнопільська сільська рада Волноваського району про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИВ:

17.08.2012 позивач звернулася до суду з позовом до відділу держкомзему у Волноваському районі. Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку, яку померлий за життя заповідав їй. Отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній контрі вона не може через відсутність оригіналу державного акту, тому просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку та зобов'язати відділ Держкомзему у Волноваському районі видати їй свідоцтво на право власності на вказану земельну ділянку.

02.10.2012 представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 заявила зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним. Посилалася на те, що ОСОБА_5 звернулася до Волноваської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8, де дізналася про існування заповіту на ім'я позивачки. Вважає заповіт недійсним, так як батько його підписував його незвичайному для нього стані внаслідок вживання алкоголю. Просила поновити строк звернення до суду, так як вона 0112.2007 року зверталася до суду з аналогічною позовною заявою, як ухвалою Волноваського районного суду 31.12.2010 року начебто через їх неявку була залишена без розгляду та 15.07.2011 року вона подала на неї апеляційну скаргу, яка на теперішній час ще не розглянута.

02.11.2012 суд об'єднав позови в одне провадження.

21.02.2013 позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги, змінивши відповідача відділ держкомзему у Волноваському районі на відділ державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Волноваського РУЮ.

07.03.2013 позивач уточнив позовні вимоги, змінивши відповідача відділ державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Волноваського РУЮ на відділ держземагенства у Волноваському районі та Волноваську РДА, заливши відділ державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Волноваського РУЮ третьою особою, яку просив суд зобов'язати видати свідоцтво про право власності на земельну ділянку.

07.03.2013 суд залучив в якості співвідповідача за первісним позовом ОСОБА_5.

29.05.2013 представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 доповнила зустрічні позовні вимоги. Посилалась на те, що спірний заповіт посвідчила секретар Рівнопільської сільради, яка не мала на це повноважень, так як діяла на території Іванівської сільської ради, тоді як рішення виконкому про надання посадовій особі повноважень на вчинення нотаріальних дій поширюється тільки на територію ради, якою воно прийнято.

В судовому засіданні представник позивача на заявлених вимогах наполягав, зустрічний позов не визнав та пояснив, що він є головою Іванівської сільської ради, тому секретар Іванівської сільради не мала права посвідчувати заповіт його дружині ОСОБА_4, в зв'язку з чим він звернувся до секретаря сусідньої Рівнопільської ради, що не суперечить діючий на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів від 25.08.1994 року.

Представники відповідача позов не визнали та пояснили, що оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.06.2005 на ім'я померлого ОСОБА_6 не втрачено, він знаходиться у ОСОБА_3, якій його передала дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_5, тому з заявлених позивачем підстав - втрата державного акту, просили відмовити в задоволенні позову.

На зустрічних вимогах наполягали та пояснили, що ОСОБА_6 ніколи не мав наміру заповідати земельну ділянку сторонній особі. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_9, після смерті якої він залишився сам, перебував у депресії, почав зловживати спиртними напоями, чим скористався голова сільради ОСОБА_1, який привіз йому додому секретаря сусідньої сільради для посвідчення заповіту. Остання в порушення інструкції здійснила виїзд за межі ввіреної їй ради, умисно невірно зазначила в заповіті місце його укладання, замість с.Іванівка зазначила с.Рівнопіль, сама заповнила квитанцію та сплатила держмито, сама розписалася в реєстрі нотаріальних дій про одержання оформленого документу, допустивши в реєстрі виправлення майже в усіх його графах. Тому просили суд визнати заповіт недійсним.

Представник третьої особи секретар Рівнопільської сільрада Зоріна Г.М. пояснила, що в листопаді 2006 року до неї звернувся голова Іванівської сільради ОСОБА_1 з проханням посвідчити заповіт на його дружину ОСОБА_7 в с.Іванівка. Вона здійснила виїзд в с.Іванівку до ОСОБА_6, який підтвердив бажання заповідати свою земельну ділянку ОСОБА_7 Вона в Іванівській сільській раді набрала текст заповіту, повернулася до ОСОБА_6, який підписав заповіт. Вона повернулася в с. Рівнопіль, де сама заповнила квитанцію та сплатила держмито, зробила запис в реєстрі нотаріальних дій, де сама розписалася в графі про одержання оформленого документу. При цьому зробила виправлення майже в усіх його графах, так як під №45 вона залишала місце для оформлення довіреності іншій особі, яка не з'явилася. В заповіті зазначила місце його укладання с.Рівнопіль замість с.Іванівка, так як це був її перший і останній заповіт.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню а з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.11.2006 року в с.Іванівка Волноваського району секретарем виконкому Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області згідно реєстру №45 був посвідчений заповіт, згідно якого ОСОБА_6 заповідав все своє майно на користь ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належну йому на підставі державного акту земельну від 24.06.2005 ділянку площею 6.4196 га, кадастровий номер 1421582800:04:000:0570, розташовану на території Іванівської селищної ради Волноваського району Донецької області.

04.06.2007 року ОСОБА_4 звернулася з заявою до Волноваської нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом.

14.06.2007 року до Волноваської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася спадкоємець першої черги дочка померлого ОСОБА_5.

Свідоцтва про право на спадщину на цей час нікому не видавались.

У відповідності зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі і доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_7 не може отримати спадщину за заповітом через втрату державного акту, на підтвердження чого надав газету Волноваського району від 02.02.2011 року, в якій було опубліковано відомості про те, що втрачений державний акт на земельну ділянку від 24.06.2005 на ім'я ОСОБА_6 вважати недійсним.

Його твердження в судовому засіданні спростовуються поясненнями ОСОБА_3, яка надала суду вказаний оригінал акту для огляду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.11 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2009 року за № 735/16751, зі змінами згідно з наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 30 серпня 2010 року №631, новий державний акт (на ім'я спадкодавця) взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається також спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій,

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про нотаріат», видача акта здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідних матеріалів, зазначених в п. 4.8 цієї Інструкції (у разі втрати державного акта), та запиту нотаріуса. Новий державний акт взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається за наявності в територіальному органі Держкомзему другого примірника відповідного державного акта та/або документації Державного фонду документації із землеустрою, відомостей щодо земельної ділянки та її власника (користувача) в державному реєстрі земель та за умови дотримання вимог абз. 3 п. 4.8 цієї Інструкції (у разі втрати державного акта).

Наведене свідчить, що з 30 серпня 2010 року спадкоємці повинні звертатися до нотаріуса з вимогою зробити відповідний запит до органів державного земельного кадастру щодо видачі державного акта замість втраченого.

Відмова територіальних органів Державного комітету земельних ресурсів у видачі дублікату державного акта про право власності на земельну ділянку підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

В даному випадку у позивача виник спір про право не з вказаними ним відповідачами, а з спадкоємцем першої черги ОСОБА_5, суб'єктивні спадкові права якої можуть бути порушені у зв'язку із вчиненням заповіту, а не з органом держземагенства у Волноваському районі чи відділом державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Волноваського РУЮ.

Тому суд залучив до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 та розглядає справу в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, названі позивачем обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та з урахуванням вищезазначеного суд вважає необхідним відмовити позивачеві в задоволенні первісного позову за необґрунтованістю позовних вимог.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 1257 ЦК визначено підстави нікчемності заповіту та визнання його недійсним, які не виключають застосування загальних норм § 2 глави 16 ЦК відповідно до встановлених судом обставин, якщо вони узгоджуються з правовими підставами та наслідками нікчемності або недійсності заповіту, зазначеними у ст. 1257 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

У разі наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності заповіту підлягає розгляду судом.

Нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред'являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення. Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК, а саме: письмова форма; нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (статті 1251, 1252 ЦК); зазначення у заповіті місця та часу його складання; підписання заповіту заповідачем. Недотримання цих вимог є підставою для визнання заповіту недійсним.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 ЦК. Такі заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами, та порядок їх посвідчення затверджений постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених».

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів (втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2011 року № 1298/20036) нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій.

Посвідчення заповіту неуповноваженою особою, тобто посадовою, службовою особою, яка відповідно до норм статей 1251- 1252 ЦК не уповноважена посвідчувати заповіти, має наслідком нікчемність заповіту (ч. 1 ст. 1257 ЦК).

Відповідно до ст. 1251 ЦК, ст. 37 Закону України «Про нотаріат» посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти, якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Посвідчення заповіту, що здійснюється із порушенням норм ст. 1251 ЦК, є підставою нікчемності заповіту відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК.

Згідно п.8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстри нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причини цього (наприклад: "У зв'язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою: АДРЕСА_1").

Судом встановлено, що секретар Рівнопільської сільрада Зоріна Г.М. посвідчила спірний заповіт поза приміщенням виконавчого комітету на дому у ОСОБА_6 в с.Іванівка Волноваського району та в заповіті і в реєстрі нотаріальних дій записала місце вчинення нотаріальної дії в с.Рівнопіль, тобто в приміщенні виконавчого комітету, сховавши таким чином дійсне місце його укладання.

Як встановлено судом, для вчинення нотаріальної дії поза приміщенням виконавчого комітету Рівнопільської сільради у секретаря не було ніяких підстав, оскільки вона сама стверджує, що ОСОБА_6 до неї взагалі не звертався з заявою про посвідчення заповіту та за станом здоров'я він мав можливість прибути до сільради.

Ніяких окремих випадків, що ОСОБА_6 не може з'явитися в зазначене приміщення, або того, що особливості посвідчуваної угоди вимагають вчинення нотаріальні дії поза приміщенням сільради, судом не встановлено.

Пункт 19 зазначеної Інструкції вимагає, що всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій.

Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані.

Кількість аркушів повинна бути завірена підписом посадової особи виконавчого комітету вищестоящої Ради народних депутатів з прикладенням гербової печатки цього виконавчого комітету.

Запис нотаріальної дії в реєстрі провадиться посадовою особою виконавчого комітету чорнилом (або кульковою ручкою) і тільки після того, як посвідчувальний напис чи документ, що посвідчується чи засвідчується, підписаний. Запис олівцем і підчистки в реєстрі не допускаються, вільні місця повинні бути прокреслені, а зроблені виправлення застережені за підписом посадової особи виконавчого комітету.

Пункт 20 Інструкції передбачає, що посадові особи виконавчих комітетів видають виписки з реєстрів для реєстрації нотаріальних дій тільки громадянам та юридичним особам, за довіреностями яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

В порушення зазначених вимог Інструкції реєстр реєстрації нотаріальних дій Рівнопільської ради не прошитий, не пронумерований, містить виправлення як дати так і змісту нотаріальної дії, в ньому відсутній підпис ОСОБА_6 про отримання заповіту, та маються інші порушення в виправленнях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що допущені порушення вимог Інструкції при посвідченні заповіту дають суду підстави для визнання його недійсним.

Посилання представників позивача за зустрічним позовом на знаходження ОСОБА_6 під час підписання заповіту в незвичайному для нього стані, а саме-стані алкогольного сп'яніння (що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи), як на підставу для визнання заповіту недійсним, суд не може прийняти до уваги, так як саме по собі знаходження особи в стані алкогольного сп'яніння не може свідчити про відсутність волевиявлення або невідповідність його внутрішній волі.

Законодавство не встановлює спеціальних строків давності за позовами про визнання заповіту недійсним, тому до них слід застосовувати загальний трирічний строк позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК.

Вказані представником позивача причини пропуску звернення до суду заслуговують на увагу, тому суд визнає їх поважними та вважає необхідним поновити строк позовної давності.

На підставі ст.88 ЦПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 107,30грн.., оскільки рішення ухвалюється на її користь, а в стягненні судових витрат з відповідача на користь позивачки необхідно відмовити, так як в задоволенні його позовних вимог відмовлено.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до відділу Держкомзему у Волноваському районі, Волноваської РДА, ОСОБА_5, третя особа відділ державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Волноваського РУЮ про визнання права власності на земельну ділянку площею 6.4196 га, кадастровий номер 1421582800:04:000:0570, розташовану на території Іванівської селищної ради Волноваського району Донецької області, належну на підставі державного акту від 24.06.2005 ОСОБА_6, та зобов'язання відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Волноваського РУЮ видати ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) свідоцтво на право власності на вказану земельну ділянку відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

Зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Рівнопільська сільська рада Волноваського району про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 від 22.11.2006 року, посвідченого секретарем виконкому Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області згідно реєстру №45, задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_3 строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 від 22.11.2006 року., посвідчений секретарем виконкому Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області згідно реєстру №45.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 107,30 грн.

Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.Г.Троян