Рішення № 31607927, 23.05.2013, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 819/3636/2012

2/323/25/13

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

23.05.2013 року м.Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі судді Плечищевої О.В. при секретарі Свириденко О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому вказує, що проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з грудня 2004 по травень 2011 року. За час фактичних шлюбних відносин,27.07.2005 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, вартістю 2500 грн. згідно договору купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Оріхівського нотаріального округу Запорізької області. Вказана квартира зареєстрована на відповідача.

В силу ст..74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Тому у відповідності до ст..60 ЦК України та ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку ( доходу). Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Позивач вказує, що на підставі зазначених правових норм, йому та відповідачу квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності з рівними частками.

Після припинення фактичних шлюбних відносин між ним та ОСОБА_2, ним за домовленістю з відповідачем, було сплачено їй за частку відповідача в цій квартирі, а саме 14 172 грн., 1200 доларів США, що еквівалентно 9591,60 грн. та 400 євро, що в еквіваленті становить 4006, 09 грн., а загалом 27769, 69 грн.

Однак відповідач, не погодившись із сплаченою сумою за квартиру, відмовилася переоформлювати квартиру на нього, і в подальшому, в добровільному порядку не бажає розділити зазначене майно.

Для встановлення вартості сумісної квартири, ним була проведена оцінка у незалежного оцінювача, і на підставі звіту про незалежну оцінку однокімнатної вказаної квартири. Була встановлена 7664, 87 доларів США, що в еквіваленті становить 61 265,41 коп. В натурі поділена вона не може бути.

Таким чином, як зазначає позивач, у відповідності до ст..60 СК України, йому належить ? частина майна у грошовому виразі - 30632, 71 грн., що набуте ними за час фактичного шлюбу. Із зазначеної суми частки ОСОБА_2 позивачем сплачено 27769, 69 грн., не сплачена сума становить 2863, 02 грн.

Позивач прохає визнати однокімнатну квартиру за вказаною адресою об'єктом спільної сумісної власності подружжя, його та відповідача, та визнати за позивачем право власності на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1., стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частини вартості квартири у розмірі 2863, 02 грн.

В судовому засіданні позивач, представник позивача на позовних вимогах наполягають, прохають задовольнити їх в повному обсязі, суду пояснив, що оскільки відповідач після припинення фактичних шлюбних відносин, виїхала мешкати до м.Токмак, вона запропонувала викупити позивачу її частину квартири, яку вони придбали за час цивільного шлюбу. Він, в присутності свідків, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передав відповідачу грошові кошти в розмірі 14172 грн., 1200 доларів США та 400 євро, про що відповідач надала йому розписку, де чітко зазначила, які вона отримала грошові кошти. А коли він звернувся до неї з проханням переоформити квартиру на нього, відповідач відмовилася це зробити та зауважила, що буде її продавати. Тільки після цього він змушений був звернутися до суду.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, прохає відмовити в їх задоволенні, суду пояснила, що відповідач сплатив їй не 14 172, 00 грн., 1200 доларів США та 400 євро, а тільки 1200 доларів США та 400 євро, що на час написання розписки було еквівалентно 14 172 грн., про що вона вказала в розписці. Свідки при цьому не були присутні, грошові кошти передавалися в м.Токмак, а не в смт.Комишуваха Оріхівського району. Потім в судових дебатах зауважила, що квартира не являється їх спільною сумісною власністю, куплена за її власний кошт, позивач ніякого відношення до неї не має, оскільки не надавав грошових коштів на її придбання.

Сул, заслухавши сторону позивача, сторону відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Указана норма поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Відповідно до вимог ст.,ст. 69, 70 СК України майно підлягає поділу між подружжям в рівних частинах, на майно, нажите під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поширюється принцип рівності часток, незалежно від того, чи обидві особи мали самостійний дохід, чи тільки одна з них.

У справі встановлено, що позивач з 28.12.2004 року по травень 2011 року проживав з відповідачкою ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах.

Наведене стверджується довідкою № 986 від 24.06.2011 року, виданою Комишувахською селищною радою Оріхівського району Запорізької області (а.с.14) саме відповідачу ОСОБА_2, та про що не заперечували сторони по справі. Вказаний факт підтвердив свідок ОСОБА_3, яка пояснила, що сторони разом проживали, вели спільне господарство та придбали квартиру.

Також суд бере до уваги, що позивач ОСОБА_1 був зареєстрований в цій квартирі з часу їх спільного проживання, а також про це вказує сама відповідач в розписці про отримання нею грошових коштів, де вона чітко вказує, що отримує грошові кошти саме за частину спірної квартири, яка належить їй по закону(а.с.5).

Доводи відповідачки про те, що вона за власні кошти придбала квартиру, а не за спільні за час фактичних шлюбних відносин є необґрунтованими, так як нічим не підтверджуються.

Судом оглянута та проаналізована розписка від 06.06.2011 року (а.с.5), надана ОСОБА_2 ОСОБА_1, в якій вона вказує, що отримала грошові кошти в рахунок часткової сплати, належної їй по закону частини квартири по АДРЕСА_1 та вказує суму: 14 172, 1200 доларів США та 400 євро. Всі три суми вказані прописом, ніде не вказано, що саме 1200 доларів США та 400 євро еквівалентні сумі 14 172 грн., як стверджувала в судовому засіданні відповідач.

ОСОБА_2 підтвердила, що розписку вона писала власноруч, їй ніхто не погрожував, не визнавала її недійсною.

Підпунктом «а» п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року із послідуючими змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» передбачено, що вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що: а/ вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності-за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Оскільки в матеріалах справи мається два висновки про оцінку спірної кварти, суд, бере до уваги останній висновок про незалежну оцінку однокімнатної квартири АДРЕСА_1, станом на 20.08.2012 року. Відповідно до вказаної оцінки, спірна квартира коштує 61 265, 00 грн. Тобто частина відповідача в грошовому еквіваленті становить 30 632 грн. 50 коп. Оскільки позивачем сплачено частину грошової компенсації в розмірі 27769, 69 грн., з нього необхідно стягнути на користь відповідача 2 863, 02 грн., яку позивач вніс на депозитний рахунок суду.

Керуючись ст.. 10, 60, 121-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Перерахувати з депозитного рахунку № 377311050000607 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь ОСОБА_2 2863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 02 коп. на її особовий рахунок, що були внесені ОСОБА_1, в якості компенсації частини вартості ? частини квартири.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Плечищева О.В.