Рішення № 31607638, 11.04.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

Справа № 116/1130/13-ц

11.04.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Хіневич А.М.

при секретарі - Велішаєвій Е.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоПросто" про визнання договору частково недійсним,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», в якому просив визнати недійсним пункти 3.1 і 3.2 Додатку № 2 до Угоди №308334, укладеної 20 листопада 2009 р., відносно включення до складу достроково сплачуваних платежів суми щомісячного страхового внеску і щомісячного внеску в оплату адміністративних послуг з урахуванням ПДВ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 листопада 2009 року між сторонами було укладено угоду № 308334, про надання послуг з придбання легкового автомобіля «LADA 2107». Разом з тим, позивач вважає, що пункти 3.1, 3.2 Додатку 2 до Угоди містять несправедливі положення, а саме, позивач не згоден з тим, що включення до складу авансового платежу щомісячного страхового внеску суперечить п. 1 Договору страхування від 1 липня 2009 р., згідно з яким термін дії договору обмежений періодом експлуатації технічного засобу, тобто страхування починається з моменту отримання транспортного засобу і закінчується разом із закінченням стосунків між Авто Просто і учасником. Згідно з п. 4.11.2 вказаного договору, страховий платіж є щомісячним. Отже, страхові платежі не повинні враховуватися у складі достроково сплачених внесків, а також сплачених до отримання автомобіля, їх зарахування на рахунки фінансового посередника суперечить п. 1 і 4.11.2 Договорів страхування.

Позивач також не погоджується із тим, що до авансових платежів включено сплату адміністративних послуг відповідача, що не узгоджується з положеннями Додатку № 1 до угоди, відповідно до яких оплата адміністративних послуг також є щомісячним платежем. Отже, за своєю суттю такий внесок є оплатою послуги з адміністрування роботи за минулий місяць. За таких умов, оплата адміністративних послуг відповідача не повинна здійснюватися більше одного разу в місяць, навіть у разі здійснення декількох цілих чистих внесків протягом місяця, тобто у разі дострокового виконання споживачем своїх зобов'язань перед відповідачем.

Крім того, на думку позивача, положення п. 3.2 Додатку № 2 не припускає однозначного тлумачення. Відповідно до частини 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу сумлінності його слідством є істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві. Пункти 3.1 і 3.2 Додатку № 2 містять в собі зобов'язання оплачувати послуги, не надані споживачеві.

За таких обставин позивач просить визнати положення пунктів 3.1 і 3.2 додатку № 2 до угоди №308334 відносно включенню до складу достроково сплачуваних платежів щомісячного страхового платежу і щомісячного внеску в оплату послуг з урахуванням ПДВ, такими, що не відповідають ч. 3 ст. 215, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», визнавши їх недійсними.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача надав до суду письмову заяву, в якій просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, представник відповідача, повноваження якого підтверджені належним чином, надав до суду письмову заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що позивач мав повну і чітку інформацію щодо послуг відповідача, погодився з такими умовами, підписавши угоду та додатки до неї. Угодою встановлений термін, протягом якого позивач, ознайомившись самостійно зі всіма умовами, мав право звернутися до відповідача та розірвати укладений договір. На думку відповідача, позивачем необґрунтовано зазначено на несправедливість умов Угоди та Додатків до неї щодо порядку оплати та складових авансових платежів.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі у їх сукупності, а також доводам позовної заяви та запереченням на неї, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд приходить до наступного.

Так, матеріалами справи встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20 листопада 2009 року між ОСОБА_1 і ТОВ «АВТО ПРОСТО» було укладено угоду № 308334, відповідно до умов якої предметом угоди є надання Учаснику послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання Автомобіля. Додатки 1 та 2 до Угоди є її невід'ємною частиною та містять роз'яснення термінів, що використовуються в Угоді та системі АвтоТак. (а.с. 5)

Згідно Розділу 1 Додатку №2 до Угоди №308334 авансовий внесок - це платіж, який Учасник може здійснити за власним бажанням, додатково до обов'язкового щомісячного внеску.

Згідно того ж розділу Додатку №2 внесок в оплату Страхового платежу - це частина щомісячного Повного внеску, який є оплатою за Договором страхування, об'єктом якого є майнові інтереси, пов'язані із життям Учасника - фізичної особи, протягом всього строку Графіка внесків. Учаснику надається можливість сплачувати Страховий платіж рівними частинами в складі Повних внесків шляхом сплати щомісячних Внесків в оплату Страхового платежу, розмір кожного з яких складає зазначений в Додатку №1 відсоток від поточної ціни Автомобілю.

Внесок в оплату послуг складає собою частину щомісячного Повного внеску, який є оплатою послуг Авто Просто, розмір кожного з яких складає зазначений в Додатку №1 відсоток від Поточної ціни Автомобіля.

26 листопада 2010 р. між ТОВ «Авто-технологія» (продавець), ТОВ «АВТО ПРОСТО» (платник) і ОСОБА_1 (покупець) був підписаний договір № 114015-7215/14 купівлі-продажу автомобіля LADA 2107. Згідно п. 2.4 договорів вартість автомобіля складає 49.950,00 грн., про що позивач зазначив у позові, та не спростовувалося це відповідачем у запереченнях.

1 липня 2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «КРЕДО-КЛАСИК» і ТОВ «АВТО ПРОСТО» був укладений договір страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом для усіх транспортних засобів в групах, зі змісту якого вбачається, що дія Договору страхування розповсюджується лише на події, пов'язані з експлуатацією (володінням) транспортного засобу, а страховими випадками є випадки, пов'язані із пошкодженням або знищенням транспортного засобу і жодним чином не стосується страхування життя Учасника. (а.с.10-14)

Згідно ст.11 Додатку №2 до Угоди з метою забезпечення безперервного функціонування системи АвтоТак, АВТО ПРОСТО укладає від імені Учасника договір страхування, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з життям Учасника. (а.с.8 зворот)

Пунктом 10.1 ст.10 Додатку №2 до Угоди встановлено, що з моменту отримання Автомобілю Учасник зобов'язаний сплачувати разом із щомісячним Повним внеском внесок страхування Автомобіля, який перераховується відповідній страховій компанії згідно з Договором страхування, укладеної АВТО ПРОСТО від імені Учасника на підставі повноважень, наданих Угодою. Розмір внеску зі страхування Автомобіля вказано в страховому полісі (сертифікаті), що надсилається кожному Учаснику системи страховою компанією. Договір страхування Автомобіля укладається на строк, який починається з моменту отримання Автомобілю Учасником та припиняється після повного виконання Учасником зобов'язань за Угодою.

Пунктом 2.4 статті 2 Додатку №2 до Угоди передбачено, що АВТО ПРОСТО надає послуги з адміністрування системи до моменту завершення Графіка внесків групи, до якої включено Угоду. Учасник має право сплатити Ціну послуг внесками відповідно до кількості внесків за Графіком або одразу та достроково. У такому випадку Учасник повинен попросити надати АВТО ПРОСТО повний розрахунок та бланк квитанції для сплати.

Відповідно до п.3.1 статті 3 Додатку №2 Учасник має право за власним бажанням сплачувати авансові внески в будь-який момент дії Графіка внесків. Авансовий внесок складається з Цілого Чистого внеску, щомісячного Внеску в оплату Страхового платежу та щомісячного Внеску в оплату послуг.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.

Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, в тому числі, про кредитні умови, зокрема: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Крім того, згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) виключного права щодо тлумачення договору:

Із заперечень представника відповідача вбачається, що, заперечуючи проти доводів позовної заяви, відповідач посилався на те, що включення до авансового внеску суми страхового платежу є справедливим, відповідає умовам Договору і не суперечить умовам законодавства, оскільки до отримання позивачем автомобілю, останній сплачував страхові внески зі страхування життя, а страхові внески зі страхування автомобілю сплачувалися ним лише з моменту отримання автомобілю. Що стосується включення до авансових внесків оплату за послуги відповідача, то в даному випадку відповідач надав формулу, відповідно до якої повна вартість послуг складає встановлений відсоток від вартості автомобілю помножений на кількість платежів з урахуванням податку на додатну вартість.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах в своїй Постанові від 12 вересня 2012 року по справі № 6-80 цс 12, предметом якої був спір про визнання частково недійсним кредитного договору у зв'язку з тим, що деякі його пункти є несправедливими й такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки плата за обслуговування кредиту є змінною величиною, яка розраховується за формулою, зробив правовий висновок, згідно з яким за положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз указаних норм дав підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту, якщо вони визначені формулою зі змінними величинами, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки за умовами спірного кредитного договору плата за обслуговування кредиту не є конкретною сумою, а формулою зі змінними величинами, така умова суперечить ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому її включення до авансового платежу, внесення якого відповідно до Розділу 1 Додатку №2 здійснюється за власним бажанням Учасника та є додатковим платежем до обов'язкового щомісячного платежу, який і включає у себе плату за таки послуги, є несправедливим.

Більш того, виходячи зі змісту п.2.4 ст.2 Додатку №2, якщо відповідач вважає, що сума оплати за його послуги конкретно визначена умовами договору, то умовами зазначеного пункту передбачена можливість оплатити таку вартість послуг одноразово за відповідною квитанцією відповідача, чи продовжувати її сплату частково до повної її виплати відповідно до графіку. Тобто, попереднє погашення всієї суми чистих внесків не передбачає звільнення позивача від подальшої виплати вартості послуг відповідача, якщо їх вартість визначена сторонами.

Що стосується включення до авансових платежів страхової виплати, то посилання відповідача на те, що позивачем до отримання автомобілю здійснювалася оплата страхових внесків відповідно до п.11.1 Додатку №2, яким передбачено страхування життя учасника, то суду не представлено доказів того, між сторонами було укладено такий договір страхування життя учасника, а лише є посилання на Договір страхування, предметом якого є виключно майнові інтереси, пов'язані з автомобілем, і жодним чином не стосуються страхування життя учасника. За таких обставин включення до авансових платежів внесків за послуги, які позивачу фактично не надавалися і угоди щодо яких між сторонами не укладалося суперечать вимогам діючого законодавства.

Суд також звертає увагу на те, що згідно умов Договору страхування та п. 10.1 ст.10 Додатку №2 до Угоди, страхові внески є щомісячними, обов'язок їх сплати у позивача виникає з моменту отримання позивачем автомобілю і триває до повного виконання позивачем зобов'язань за Угодою, а тому внесення таких страхових внесків до авансових платежів, які спрямовані на скорочення терміну виконання зобов'язань шляхом найшвидшої сплати чистих внесків, явно порушує права позивача, оскільки робить невигідним для нього здійснення авансових платежів.

Статтею 531 ЦК України передбачено право сторони дострокового виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене договором, актами цивільного законодавства або не випливає з суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Умовами Угоди не встановлено заборони дострокового погашення зобов'язання, а тому встановлення для споживача додаткових витрат, які не передбачені загальними умовами Угоди, що викладені у Розділі 1 Додатку №1, не відповідає вимогам Закону, оскільки порушено принцип добросовісності, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, який при достроковому виконанні зобов'язань несе додаткові витрати, оскільки сума авансового внеску не визначена умовами договору, тобто вона може не відповідати сумі цілого чистого внеску, розмір якого встановлений у Додатку №1 до угоди №308334. Такі авансові платежі можуть бути меншим від цілого чистого внеску і сплачуватися декілька разів на місяць, оскільки це не заборонено умовами Угоди.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач мав можливість розірвати договір протягом семи днів з моменту його укладення після самостійного ознайомлення з його умовами, але не скористувався таким своїм правом, суд не може прийняти як підставу для відмови у задоволенні позову позивача з цих причин, оскільки ч.3 ст.3 ЦК України передбачено, що відмова особи від звернення до суду захисту є недійсною.

Більш того, Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), зазначено, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пункт 3.1 Додатку №2 є таким, що зобов'язує споживача сплачувати додаткові витрати в разі виявлення бажання дострокового погашення кредиту, що не відповідає загальним принципам законодавства з захисту прав споживачів, а тому такі умови Угоди суд вважає можливим визнати недійсними.

Одночасно суд не знаходить підстав для визнання недійсним п. 3.2 ст. 3 додатку № 2 за вимогою позивача, оскільки відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивачем у позові не зазначено конкретних підстав, з яких він просить визнати недійсним п.3.2 ст.3 Додатку №2, тобто такі позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та не надано доказів, які б вказували на порушення його прав.

З урахуванням всього вказаного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та визнання п. 3.1 ст. 3 додатку № 2 до угоди у частині включення до авансового внеску щомісячного внеску в оплату страхового платежу та щомісячного внеску в оплату послуг недійсним, що не тягне за собою недійсності всієї угоди.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання частково договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 3.1 ст. 3 Додатку № 2 до Угоди № 308334 від 20.11.2009 року, укладеної між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», в частині включення до авансового внеску щомісячного внеску в оплату страхового платежу та щомісячного внеску в оплату послуг.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя