Постанова № 31607087, 29.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2013 р. № 820/3250/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Шумейко О.О.,

представника відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеромет"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеромет", в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000084000 та №0000094000 від 10.04.2013 року, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірок податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення №0000084000 та №0000094000 від 10.04.2013 року є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, ніякої правової позиції щодо заявлених позовних вимог позивача не надав, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби на підставі наказу №115 від 25.02.2013 р. та п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства завод "Електроважмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Аеромет» (код ЄДРПОУ 34191485) за листопад 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт №179/40.0-14/00213121 від 25.03.2013 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Державним підприємством завод "Електроважмаш":

- вимог п.201.4, п.201.6 ст.201, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із урахуванням змін та доповнень, завищено податковий кредит на загальну суму 82279,0 грн. за листопад 2012 року, що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 82279,0 грн. чим порушено абз.б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із урахуванням змін та доповнень;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ДП завод "Електроважмаш" при виконанні господарських операцій, факт реальності здійснення яких не підтверджено, завищено витрати за 2012 р. на суму 411395,0 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2012 рік в розмірі 86393,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 25.03.2013р. №179/40.0-14/00213121 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000084000 від 10.04.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 82279,0 грн.

- №0000094000 від 10.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 129590,0 грн., в т.ч. за основним платежем 86393,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 43197,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №179/40.0-14/00213121 від 25.03.2013 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Аеромет» (код ЄДРПОУ 34191485).

Між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Аеромет" було укладено договір №238/16-74-Т від 07.08.2012 р. про закупівлю товарів за державні кошти, згідно умов якого ТОВ "Аеромет" (Учасник) зобов'язується у 2012-2013 роках поставити ДП завод "Електроважмаш" (Замовнику) товари, зазначені в специфікації №1, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Передумовою для укладення договору №238/16-74-Т від 07.08.2012 була перемога ТОВ "Аеромет" в конкурсних торгах на закупівлю прокату плоского (27.10.4) по лоту №7, на підтвердження чого позивачем надано до суду копію протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів та копію оголошення про результати проведення торгів. З наданих доказів вбачається, що для участі в конкурсних торгах по лоту №7 надійшло 2 пропозиції: від ТОВ "Аеромет" та ТОВ "Хром-Сталь", переможцем стало ТОВ "Аеромет" оскільки його пропозиція була більш економічно вигідною ніж пропозиція ТОВ "Хром-Сталь".

В підтвердження повноважень ОСОБА_3 на підписання договору №238/16-74-Т від 07.08.12 надано копію наказу №311 від 26.07.12, копію наказу №90 від 15.03.2012 та копію Положення про комітет з конкурсних торгів ДП завод "Електроважмаш" з питань організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

На підтвердження реальності виконання господарської операції за вищевказаним договором позивачем до суду надано замовлення на поставку продукції в листопаді 2012 року у формі листа №238-16/1569 від 12.10.2012 р.

На підставі договору №238/16-74-Т від 07.08.2012 р. на адресу позивача ТОВ "Аеромет" поставлено продукцію (сталь) марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000 в кількості 0,862 т, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000 в кількості 1,500 т, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 в кількості 2,192 т та 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000 в кількості 5,260 т, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000018 від 07.11.2012р.

Представником позивача долучений до матеріалів справи виставлений постачальником рахунок-фактуру №СФ-0000036 від 02.11.12 р.

Державним підприємством завод "Електроважмаш" 01.11.2012 р. було видано ОСОБА_4 довіреність №3186 від 01.11.12 р. на отримання ТМЦ, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік.

На виконання вимог податкового законодавства ТОВ "Аеромет" надано ДП завод "Електроважмаш" податкову накладну №2 від 07.11.2012 р., на підставі якої позивачем було включено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року суму ПДВ в розмірі 82279,42 грн.

Транспортування товару здійснювалося зусиллями постачальника та підтверджується товарно-транспортною накладною №1 від 07.11.2012 р.

Крім того, ДП завод "Електроважмаш" укладено договір з ТОВ "Інекс" про надання охоронних послуг від 02.04.2008 р.

Відповідно до п. 3.1.2. та п. 3.1.3. вищевказаного Договору працівниками ТОВ "Інекс" ведеться журнал в'їзду-виїзду транспорту та ввозу-вивозу матеріальних цінностей.

Позивачем надано копії витягу вказаного журналу, в якому містяться відомості про перетинання транспортом ТОВ "Аеромет" прохідної заводу "Електроважмаш" та ввозу ТМЦ по видатковій накладній №РН-0000018.

На виконання вимог п.2 Договору №238/16-74-Т від 07.08.2012 р., працівниками ДП завод "Електроважмаш" проведено вхідний контроль якості продукції, результати чого відображено в Журналі вхідного контролю ВТК (склад 483).Якість поставленої продукції підтверджується наданими до суду копіями сертифікатів якості.

Поставлену продукцію було оприбутковано на склад 483, що підтверджується прибутковим ордером № 442 від 08.11.2012 р. В підтвердження списання на склад №483 отриманої продукції по спірним операціям позивачем надано Розгорнуту відомість (витяг по контрагенту ТОВ "Аеромет") по складу №483 за листопад 2012 (рахунок 63110).

За умовами договору (п. 6.1) учасник зобов'язаний поставити товар у тарі й упаковці, яка відповідає вимогам нормативної документації, техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, а також забезпечують якість товару при перевезенні та зберіганні.

Згідно специфікації до договору передбачено, що сталь марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 повинна поставлятися по ГОСТу 7350-77, а сталь марки 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000 по ТУ 108-930-80.

За приписами п. 6.1. ГОСТ 7350-77 упаковка, маркування, транспортування та зберігання (сталі) здійснюється за ГОСТ 7566-81. Відповідно до п 5.4. ГОСТ 7566-81. листи товщиною до 3,9 мм включно зв'язують в пачки, листи товщиною більше 3,9 мм зв'язують в пачки на вимогу споживача. Відповідно до п.1.5.1 ТУ 108-930-80 листи поставляються без упаковки.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, вимогами нормативної документації не передбачено застосування будь-якої тари при поставці сталі марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 та 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000 при надходженні до ДП завод "Електроважмаш", а тому, вказана продукція була зв'язана стрічкою, що забезпечувала її згрупування та використовувалась при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт (на виконання вимог ГОСТ 7566-81. та п. 6.1 Договору).

Відповідно до п.5.3 договору №238/16-74-Т від 07.08.2012 р., поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Харків. Пунктом 5.2 договору передбачено місце поставки товару: м. Харків, пр-т Московський, 299. Згідно положень Інкотермс - 2010, вид поставки DDP передбачає, що Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, в нерозвантаженому вигляді на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах узгодженого для поставки.

Як встановлено судом, розвантажувальні роботи проводило ДП завод "Електроважмаш" наступним чином. З автомобіля, на якому поставлялася продукція на склад №483, продукція відвантажувалась мостовим краном-підйомником (що споруджений в 483 складі). Вказане підтверджується матеріалами справи.

На підставі лімітно-забірних карт сталь було відпущено у зварювально-заготівельний цех №9 для використання у виробництві кінцевої продукції ДП завод "Електроважмаш".

В підтвердження наявності у позивача цеху №9 було надано копії наступних документів: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.07.2012; технічний паспорт на виробничий будинок Корпус №4 разом з експлікацією; інвентарна картка №10004 обліку основних засобів на корпус №4 (з відміткою в графі ""Название признаков, характеризующих объект" про наявність цеху №9 в складі корпусу №4).

Вказану вище продукцію позивачем було оплачено 26.12.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням №4012 та випискою з банківських рахунків (реєстр платіжних документів).

В обґрунтування економічної необхідності укладання угоди на поставку сталі позивачем були надані заводські замовлення: №22804 на виробництво Турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ; №21761 на виробництво Турбогенератора ТГВ-215-2ПТЗ; №22404 на виробництво вертикального гідрогенератора-двигуна СВО 2-1255/255-40; №22498 на виробництво Гідрогенератора-двигуна СВО 407/215-10 УХЛ4; №38126 на виробництво запасних частин для турбогенератора ТГВ-200М; №38122 на виробництво запасних частин для турбогенератора ТГВ-200; №22802 на виробництво Турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ; №22803 на виробництво Турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ (М).

Копії відомостей по матеріалам (по кожному замовленню окремо) підтверджують, що сталь марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 та 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000 використовується для виробництва відповідної продукції ДП завод "Електроважмаш".

Копії договорів/контрактів №510 від 29.05.2012 (ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго"), №2012006223 (Компанія "DOOSAN"), №10/12 від 15.02.12 (ВАТ "Укргідроенерго"), №262-НОР80/500-0212 від 17.02.2012 (ТОВ "Техноімпорт"), №98/12 від 08.10.2012 (КВКП "СОЮЗ"), №62/12 від 24.05.2012 з додатковою угодою №3 від 11.10.12 (ТОВ "Енергостройкомплектація"), №262-110/11 від 22.11.2011 (ТОВ "Концерн "Укренергоремонт"), №117/11 від 12.12.2011 (ЗАТ "Десна") підтверджують необхідність виробництва ДП завод "Електроважмаш" власної продукції для подальшої реалізації, та для виробництва якої була необхідна сталь марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 та 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000.

В акті перевірки №179/40.0-14/00213121 від 25.03.2013 р. податковий орган зазначив, що у податковій накладній від 07.11.2012 №2, яка віднесена до складу податкового кредиту ДП завод «Електроважмаш» за листопад 2012 року зазначено вид цивільно-правового договору - договір поставки від 02.11.2012 №36, що не відповідає договору укладеного між ДП завод «Електроважмаш» та ТОВ «Аеромет», а саме договір постачання продукції №238/16-74-Т від 07.08.2012 року.

Згідно абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На виконання зазначеної норми ДП завод «Електроважмаш» разом з податковою декларацією з ПДВ за листопад 2012 року було подано відповідачу додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), у якій під порядковим номером 144 наявні відомості про порушення ТОВ «Аеромет» порядку заповнення податкової накладної №2 від 07.11.2012 р.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №179/40.0-14/00213121 від 25.03.2013 р. встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аеромет» (код ЄДРПОУ 34191485) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП завод «Електроважмаш» від 15.02.2012 р. №480/22-01/34191485, яким встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій у зв'язку з тим, що ТОВ «Аеромет» має стан 9 та підприємство належить до переліку підприємств «податкова яма».

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаній господарській операції, при цьому, ТОВ «Аеромет» було офіційно зареєстроване платником ПДВ на час здійснення господарської операції та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання товарів у ТОВ «Аеромет» вірно віднесені позивачем до валових витрат.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №179/40.0-14/00213121 від 25.03.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0000084000 та №0000094000 від 10.04.2013 року прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0000084000 та №0000094000 від 10.04.2013 року, винесеними Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання податкових повідомлень-рішень №0000084000 та №0000094000 від 10.04.2013 року, винесеними Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби протиправним слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, але аж ніяк про визнання протиправним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеромет" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000084000 та №0000094000 від 10.04.2013 року, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) сплачений при поданні позову судовий збір в розмір 2118.69 грн. (дві тисячі сто вісімнадцять гривень 69 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 3 червня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко