Постанова № 31606372, 03.06.2013, Менський районний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
03.06.2013
Номер справи
2512/2460/2012
Номер документу
31606372
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України

Справа № 2512/2460/2012

№ провадження 1/738/3/2013

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді: Савченка О.А.

при секретарі: Лях Н.М.

за участю

прокурорів: Положій Н.І., Лиходід Л.О.

підсудного: ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

представника потерпілого: ОСОБА_14

представника цивільного відповідача: ОСОБА_15

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мена кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новики, Збаразького району Тернопільської області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, з вищою освітою, працює водієм в ТОВ «Тернотранс», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 досудовим слідством обвинувачується в тому, що 08 вересня 2011 року о 18 год. 05 хв. керуючи технічно справним автомобілем марки VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_1, у складі з напівпричепом-рефрижератором марки CHEREAU CD381G, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався зі швидкістю 78 км/год., по сухій, прямій проїзній частині автомобільної дороги з асфальтобетонним покриттям, загального користування державного значення Р-12 Чернігів - Мена - Сосниця - Грем'яч у Менському районі Чернігівської області, зі сторони м. Мена в напрямку м. Чернігова.

Під'їжджаючи до 44-го кілометру + 247 м. автомобільної дороги, у порушення й недотримання вимог п.п. 1.2.; 1.3.; 1.5.; 2.3.б); 10.1.; 11.3. та 12.1. Правил дорожнього руху України, яке виразилось в тому, що під час руху водій ОСОБА_1, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливим, при установленому правосторонньому русі транспортних засобів в Україні. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню

обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Керуючи транспортним засобом, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого допустив зміну напрямку керованого ним транспортного засобу та виїхав на смугу зустрічного руху, де створивши небезпеку, скоїв зіткнення з маршрутним автобусом MERCEDES-BENZ 313CDI, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_16

Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_16 та пасажири маршрутного автобуса ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 - загинули на місці ДТП, а ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 9-76 від 29.08.2012 в даній, дорожньо-транспортній ситуації, технічна можливість запобігти зіткненню полягала у дотриманні водієм автопоїзду VOLVO FН 12.460 н.з. НОМЕР_1, у складі з напівпричепом-рефрижератором СНЕREAU CD381G ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3, 10.1, 11.3 та 12.1 України.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автопоїзда VOLVO FН 12.460 н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом-рефрижератором СНЕREAU CD381G ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 2.3, 10.1, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Зважаючи на викладене, водій автомобіля VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_1, у складі з напівпричепом-рефрижератором CHEREAU CD381G, номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_1, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 1.2. «В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів»;

- п.1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

- п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 11.3. «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу»;

- п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху

водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

Вказані порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

Дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України.

В ході судового розгляду справи захисники підсудного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з письмовим клопотанням в якому просять кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 направити на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, оскільки ця неповнота та неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Підсудний ОСОБА_1 підтримав клопотання своїх захисників.

Прокурор заперечив проти заявленого клопотання та зазначив, що підстави для направлення справи для проведення додаткового слідства відсутні.

Потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8 просили в задоволенні клопотання відмовити.

Суд, заслухавши думку учасників процесу щодо заявленого клопотання, вивчивши матеріали кримінальної справи, з'ясувавши фактичні обставини та перевіривши їх доказами, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 22 КПК України (в редакції 1960 року) дослідження обставин справи повинно бути всебічним, повним, об'єктивним, а відповідно до ст. 323 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим та ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи .

В ході розгляду справи суд, в межах пред'явленого обвинувачення, провів повний, всебічний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи, шляхом допиту підсудного, потерпілих, свідків, опитування експертів з приводу наданих ними висновків, отримання та дослідження нових доказів, ознайомлення з зібраними по справі доказами.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що в основу пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, покладений висновок автотехнічної експертизи № 9-76 від 29.08.2012 року, проведеної експертами ДНДЕКЦ при МВС України (т.4, а.с. 234-250).

Вказаний висновок викликає у суду сумніви у своїй правильності, оскільки складений на підставі вихідних даних, здобутих з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.

В числі інших, джерелами таких вихідних даних, заданих в постанові слідчого про призначення експертизи, є:

- протокол відтворення обстановки і обставин події від 9 вересня 2011 року (т. 3, а. с.5);

- протокол відтворення обстановки і обставин події від 6 липня 2012 року (т. 4, а.с. 160 - 163);

- висновок додаткової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 54 від 17.02.2012 року (т. 3, а. с. 209-216).

Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні відтворень обстановки і обставин події та оформленні результатів слідчих дій полягають у наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України (в редакції 1960 року) в протоколі слідчої дії, в числі інших відомостей, повинні бути зазначені: прізвища осіб, які брали у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб, роз'яснення їх прав і обов'язків.

Згідно з вимогами ч. 3 вказаної статті вставки і поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті протокол слідчої дії, в числі інших осіб, підписують особи, які були присутні або брали участь у її проведенні.

Разом з тим протокол відтворення обстановки і обставин події від 09 вересня 2011 року за участю водія ОСОБА_27, всупереч вимогам ст. 85 КПК України (в редакції 1960 року), не підписаний усіма особами, які брали участь у проведенні слідчої дії, зокрема спеціалістом ОСОБА_28 та слідчим ГСУ МВС України ОСОБА_29 Вказані особи взагалі не згадані у протоколі слідчої дії, хоч і були її учасниками. Факт участі згаданих осіб у проведенні слідчої дії підтверджений у судовому засіданні як показаннями свідка ОСОБА_27, який як водій брав участь у відтворенні, так і показаннями допитаних слідчого ОСОБА_34 та спеціаліста ОСОБА_28,

Під час проведення слідчої дії застосовувалась відеозйомка, матеріали якої, зокрема диск № 2, всупереч вимогам ст. 852 КПК України (в редакції 1960 року), після закінчення слідчої дії учасникам не демонструвались і окремий протокол про демонстрацію відеозапису не складався.

Це підтверджується показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_27, який заперечив факт демонстрації відеозапису. Крім того, на допиті в судовому засіданні після пред'явлення йому протоколу відтворення ОСОБА_27 пояснив, що на час підписання вказаного процесуального документа у ньому була відсутня наявна на час огляду протоколу дописка, зроблена барвником іншого кольору, про демонстрацію відеозапису понятим.

Крім того, не лише не демонструвався учасникам слідчої дії, а взагалі не приєднаний до матеріалів справи диск № 1 до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 09.09.2011 року. У судовому засіданні встановити причини відсутності у матеріалах справи диску № 1 не вдалось.

Крім того, при проведенні відтворень обстановки і обставин події застосовувалось фотографування, про що зроблені відповідні записи у протоколах слідчих дій. Проте фотознімки у матеріалах справи з невстановлених судом причин відсутні.

У протоколі слідчої дії зроблені не застережені поправки.

Слідча дія проводилася у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, що позбавило підозрюваного права дати показання та висловити свої заперечення чи зауваження щодо умов та обставин проведення відтворення обстановки і обставин події, а також реалізувати інші, передбачені законом, права на захист.

При відтворенні обстановки і обставин події з участю водія ОСОБА_30 також допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Так, протокол вказаної слідчої дії, всупереч вимогам ст.85 КПК України (в редакції 1960 року), не підписаний усіма особами, які брали участь у проведенні слідчої дії, зокрема водієм ОСОБА_30, який, як учасник слідчої дії керував автопоїздом-демонстратором, та спеціалістом ОСОБА_28, який готував транспортний засіб до відтворення, відключав датчики системи ABS напівпричепа і наносив на колеса тягача та напівпричепа розмітку, проводив заміри та відео зйомку, а також перебував у кабіні з водієм ОСОБА_30 та визначав вплив штучно створених напливу та вибоїни при проїзді штучно створених нерівностей.

В судовому засіданні підтверджений факт проведення ОСОБА_28 відеозйомки при виконанні вказаної слідчої дії. Проте матеріали відеозйомки до протоколу не приєднані і в кримінальній справі відсутні. Після закінчення слідчої дії учасникам вони не демонструвались. Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_28 пояснив, що в зв'язку із відсутністю запиту слідчого матеріали виконаної під час відтворення відеозйомки були ним знищені.

У протоколі зроблені не застережені поправки.

Крім того, умови відтворення обстановки і обставин події не відповідали умовам ДТП. Зокрема, при проведенні вказаної слідчої дії не враховані:

- невідповідність нерівностей (зокрема кількість, розміри та конфігурація напливів і просадок а також їх взаємне розташування і розташування відносно елементів дороги), на яких автопоїзд під керуванням водія ОСОБА_1 втратив поперечну стійкість, тим нерівностям, якими при відтворенні обстановки і обставин події рухався автопоїзд-демонстратор, що використовувався при проведенні слідчій дії;

- різні величини швидкостей руху автопоїзда під керуванням ОСОБА_1 на момент ДТП та автопоїзда-демонстратора, що використовувався при проведенні слідчої дії. Зокрема, згідно із записами на диску тахограми автопоїзда, при проведенні слідчої дії максимальна швидкість автопоїзда-демонстратора до початку гальмування складала близько 58 км/год., а під час ДТП - 78 км/год.

Зазначені порушення кримінально-процесуального закону при проведенні та оформленні результатів слідчих дій, а також наведені вище невідповідності умов відтворень обстановки і обставин події умовам ДТП, викликають істотні сумніви у правильності результатів слідчих дій.

За результатами проведених відтворень обстановки і обставин події не ставились питання про експертне дослідження дисків тахограм, вилучених з тахографа автомобілів, які використовувалися при проведенні вказаних слідчих дій від 09.09.2011 року та 06.07.2012 року.

Разом з тим аналогічний диск, який був вилучений із тахографа автомобіля ОСОБА_1, досліджувався при проведенні комплексної судової автотехнічної та дорожньо-технічної експертизи (т. 4, а.с. 80-86). У ході цього дослідження були встановлені швидкість автопоїзда на початок гальмування (78 км/год) та на момент зіткнення (39 км/год), а також факт зміщення самописця тахографу на момент проїзду найбільшого напливу дорожнього покриття при швидкості близько 68 км/год.

Таким чином не дослідження дисків тахографів з автомобілів, які використовувались при проведенні відтворень обстановки і обставин події, свідчить про допущену неповноту досудового слідства, внаслідок якої залишились недослідженими обставини, які мали істотне значення для встановлення істини в справі, зокрема, про відповідність чи невідповідність умовам ДТП швидкостей та

режимів руху транспортних засобів, а також «поведінки» самописця диска тахографа на різних етапах проведення вказаних відтворень обстановки і обставин події, результати яких, виходячи із наведених вище обставин, викликають істотні сумніви у своїй правильності.

Істотні сумніви у своїй правильності викликає і висновок додаткової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 54 від 17.02.2012 року (т. 3, а. с. 209-216), проведеної з порушеннями вимог КПК та нормативних документів, які регламентують порядок призначення і проведення судових експертиз.

Так, вказана експертиза, у тому числі і огляд напівпричепа CHEREAU CD381G, реєстраційний номер НОМЕР_2, проведені без участі обвинуваченого, який заявляв клопотання про проведення експертизи за його обов'язковою участю.

Під час допиту слідчого ОСОБА_33 в суді було встановлено, що ним до матеріалів кримінальної справи не було приєднане і залишилось без розгляду та відповіді клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про проведення судових автотехнічних експертиз технічного стану транспортних засобів та судової дорожньо-технічної експертизи за його участю та участю його захисників, як це передбачено вимогами ст. 197 КПК України (в редакції 1960 року), оскільки він бажав дати експертові відповідні пояснення і скористатись іншими передбаченими законом правами.

Копія цього клопотання, з підписом слідчого ОСОБА_33 про її отримання, лише у судовому засіданні приєднана до матеріалів справи ( т. 9, а.с.126).

Слідчий ОСОБА_31, який призначив вищезгадану додаткову експертизу, в судовому засіданні заявив, що не знав про існування клопотання ОСОБА_1

Крім того ОСОБА_31, всупереч вимогам ст. 197 КПК України (в редакції 1960 року), до початку проведення експертизи не ознайомив з постановою про її призначення ОСОБА_1, який на той час мав процесуальний статус обвинуваченого і перебував під вартою в СІЗО. З цією постановою, винесеною 07.02.2012 року, та з матеріалами експертизи обвинувачений був ознайомлений лише 29.06.2012 року, тобто більш ніж через чотири місяці після її призначення та проведення.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_28 на запитання адвоката про причини проведення експертизи без участі захисників та обвинуваченого, який заявляв клопотання про її проведення за його обов'язковою участю та участю інших, вказаних у клопотанні осіб, пояснив, що транспортний засіб на огляд надавався слідчим ОСОБА_31, який роз'яснював, що його присутність обов'язкова, а інших учасників - ні.

Відповідно до ч. 2 статті ст. 197 КПК України (в редакції 1960 року) обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Відмова слідчого у задоволенні клопотання про проведення експертизи в присутності обвинуваченого чи його захисника повинна бути належним чином обґрунтована у відповідній постанові, як це передбачено вимогами ст. 129 КПК України. Рішення про задоволення чи відмову в задоволенні клопотання повинно бути прийняте в строк не більше трьох діб. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка його заявила.

Однак перераховані права обвинуваченого, передбачені вимогами вказаних статей, були порушені.

Крім наведених порушень при призначенні та проведенні додаткової судової автотехнічної експертизи досудовим слідством були істотно порушені й інші права обвинуваченого на захист, які прямо передбачені ч. 1 ст. 197 КПК України (в редакції 1960 року) і реалізація яких не повинна залежати від волі слідчого, зокрема: 1) заявити відвід експертові; 2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб; 3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань; 4) давати пояснення експертові; 5) пред'являти додаткові документи; 6) заявляти клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи.

У зв'язку з несвоєчасним пред'явленням йому постанови про призначення додаткової експертизи ОСОБА_1, при наявності достатніх для цього підстав, був позбавлений можливості заявити відвід експерту ОСОБА_28 Разом з тим вказаний експерт підлягав відводу виходячи з наступного. Об'єктом дослідження додаткової судової автотехнічної експертизи технічного стану напівпричепа була його антиблокувальна система, яка є складовою його гальмівної системи, і яка вже досліджувалась цим же експертом при проведенні первинної експертизи і на час цього дослідження була технічно справною.

Оскільки висновок первинної експертизи викликав сумніви у своїй правильності, то, відповідно до вимог ч. 6 ст. 75 КПК (в редакції 1960 року), для дослідження того ж об'єкту могла бути призначена лише повторна, а не додаткова експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам. У такому випадку експерт ОСОБА_28 вказану експертизу проводити не мав законних підстав, тому підлягав відводу.

Крім того, проводячи автотехнічну експертизу і досліджуючи гальмівну систему напівпричепа, експерт ОСОБА_28 вийшов за межі своєї компетенції і висновок про технічну несправність датчиків ABS зробив на підставі результатів так званого дослідження наявного на них пилобрудового шару, вказавши у висновку: «Виходячи з рівного пилобрудового шару місць конструктивного розташування колісних датчиків антиблокувальної системи слід дійти висновку, що демонтаж датчиків антиблокувальної системи проводився до події даної ДТП». На цьому дослідження і процес його проведення були завершені.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_28 пояснив, що пилобрудовий шар по своїй суті є нашаруванням ґрунту та бруду, який утворюється при русі транспортного засобу на його нижній та інших частинах. Основою цього нашарування є ґрунт, а встановлення механізму та часу утворення нашарування ґрунту належить до компетенції ґрунтознавчої експертизи, до проведення якої він не має допуску. При цьому ОСОБА_28 не зміг навести інформаційні джерела, які він використовував при проведенні експертизи та методик, якими він користувався при визначенні часу утворення пилобрудового шару місць конструктивного розташування датчиків ABS. У висновку таких джерел не наведено, а процесу дослідження пилобрудового шару не описано.

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року за № 53/5 експерт експертно-криміналістичної служби МВС України при проведенні експертизи та оформленні її результатів зобов'язаний дотримуватись вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Відповідно до п.п. 24.1.4 згаданих Науково-методичних рекомендацій дослідження ґрунтових нашарувань належить до компетенції ґрунтознавчої експертизи.

Вимогами п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта.

Згідно з п. 4.14. Інструкції у вступній частині висновку експерта, зазначаються: нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року № 1722/5, інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, за правилами бібліографічного опису, із зазначенням реєстраційних кодів методик проведення судових експертиз з Реєстру методик проведення судових експертиз, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2008 року за № 924/15615.

Згідно з п. 4.15. цієї ж Інструкції у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань.

Дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування.

При проведенні вищезгаданої експертизи усі перераховані вище вимоги нормативних документів, які регламентують її проведення були порушені.

Відповідно до вимог п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимог законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Так, з урахуванням вищезгаданих вимог нормативних документів, які регламентують порядок проведення та оформлення результатів експертного дослідження, при: наявності обставин, які виключали участь експерта ОСОБА_28 у проведенні даної експертизи; виході його за межі своєї компетенції; при недостатній обґрунтованості експертного висновку, він викликає сумніви у своїй правильності.

Згідно з ч. 3 п. 7 згаданої вище Постанови «Судам слід мати на увазі, що порушення передбачених ст. 197 КПК прав обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи під час дізнання чи попереднього слідства може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування лише тоді, коли поновити ці права в судовому засіданні неможливо».

При цьому в судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення прав ОСОБА_1, на досудовому слідстві у зв'язку з несвоєчасним пред'явленням йому для знайомлення постанови про призначення та матеріалів додаткової експертизи, оскільки внаслідок цих порушень ОСОБА_1, при наявності достатніх для цього підстав, був позбавлений передбачених законом можливостей: заявити відвід експертові ОСОБА_28; просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, зокрема з числа експертів - ґрунтознавців; просити про постановку перед експертизою додаткових питань, зокрема про конкретизацію часу утворення ґрунтового нашарування та можливість чи неможливість нанесення його умисно, для імітації можливості утворення його до ДТП, під час експлуатації автомобіля.

В судовому засіданні встановлено, що при ознайомленні з матеріалами даної експертизи ОСОБА_1 заявив клопотання, яке було викладено на окремих аркушах, про що зазначено у відповідному протоколі про ознайомлення з матеріалами експертизи (т. 3, а.с. 218). Однак, всупереч вимогам ст. 129 КПК України (в редакції 1960 року), відповіді про результати розгляду свого клопотання не отримав. У матеріалах справи відсутні як інформація про прийняте за даним клопотанням рішення, так і сам текст цього клопотання.

Також, клопотання було заявлене при ознайомленні із судовою транспортно-трасологічною експертизою. Дане клопотання було викладено на окремих аркушах, про що зазначено у відповідному протоколі про ознайомлення з матеріалами експертизи (т. 3, а.с. 119). Однак і на це клопотання, всупереч вимогам ст. 129 КПК України (в редакції 1960 року), обвинувачений відповіді не отримав, а в матеріалах справи також відсутні не лише інформація про прийняте рішення, а й сам текст клопотання.

Верховний Суд України у п. 11. Постанови Пленуму № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» звернув увагу судів на те, що їхні висновки не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих із порушенням процесуального порядку збирання останніх, а також на матеріалах досудового слідства, які не перевірені в судовому засіданні.

Кім того, Пленуму Верховного Суду України у п. 4 Постанови № 7 від 30.05.97 року «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» також вказує на те, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

Встановивши в стадії віддання до суду чи в судовому засіданні, що ті чи інші фактичні дані були одержані з такими порушеннями закону, які роблять їх використання як доказів недопустимим, а інші докази не дозволяють з'ясувати всі передбачені ст. 64 КПК України обставини, суд за наявності можливості усунути цю неповноту або неправильність дізнання чи попереднього

слідства повинен відповідно до вимог ст. 246 чи ст. 281 КПК України повернути справу на додаткове розслідування з наведенням в ухвалі (постанові) відповідних мотивів.

Разом з тим, під час проведення досудового розслідування недослідженими залишилися питання про швидкість руху автобуса MERCEDES-BENZ 313CDI, номерний знак НОМЕР_3 на момент застосування водієм гальмування (при наявності встановлених несправностей його гальмівної системи) з урахуванням отриманих внаслідок зіткнення технічних пошкоджень транспортних засобів та їх кінцевого розташування після зіткнення з урахуванням кінетичної енергії, витраченої на переміщення.

Недослідженим залишилось питання про відповідність чи не відповідність міцності та кріплень сидінь автобуса вимогам ДСТУ 2543-94 (наведені в акті розслідування причин ДТП від 12.09-04.10), а також про їх вплив на тяжкість наслідків пригоди. Тим самим допущена неповнота досудового слідства.

Згідно із п. 8 Постанови Пленуму № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК ( 1001-05 ) не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Верховний Суд України у п. 4. Постанови Пленуму № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», вказав судам на те, що повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається лише за умови, що окремий розгляд справи щодо останніх неможливий і що надійшло відповідне клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника. Питання про наявність таких підстав вирішується з урахуванням доказів, що є у справі, інших конкретних її обставин, а також вимог ст. 94 КПК, в якій визначено приводи і підстави до порушення кримінальної справи.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, а саме з висновку судової комплексної комісійної автотехнічної та дорожньо-технічної експертизи (т. 4, а.с. 69 - 114), проведеної експертами Дніпропетровського, Донецького, Львівського та

Харківського НДІСЕ, а також висновків двох судових експертиз стану доріг та дорожніх умов, проведених експертом Харківського НДІСЕ (т. 6, а.с. 55-79, 189-195), посадовими особами, відповідальними за утримання ділянки автомобільної дороги, на якій відбулася ДТП, допущені невідповідності у стані дорожнього покриття вимогам п. 3.1.1, 3.1.2 ДСТУ 3587 та невідповідності в організації дорожнього руху вимогам Загальних положень розділу 3, п.п. 4.1.1, 4.1.6. ДСТУ 3587 та п. 10.3.1, 10.3.14, 10.5.25. ДСТУ 4100, які знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Слідчий Браточкін В.Г. 10 жовтня 2012 року виділив матеріали кримінальної справи № 11/7446 до Менського РВ УМВС України в Чернігівській області для проведення додаткової перевірки та прийняття рішення згідно ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) щодо наявності в діях посадових осіб філії «Сосницької ДЕД» ДП Чернігівський облавтодор по утриманню автомобільної дороги державного значення Р-12 Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч на 44 км + 247 м порушень вимог загальних положень розділу 3, п. 3.1.1, 3.1.2, 4.1.6 ДСТУ 3587» (т.8, а. с. 164 - 170).

За виділеними матеріалами начальник СВ Менського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_32, допитаний у цій же справі як свідок (т. 5, а.с. 45 - 47), відмовив у порушенні кримінальної справи (т. 9, а.с. 130).

Із оглянутих в судовому засіданні матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що під час додаткової перевірки не було здобуто жодного додаткового доказу, до виділених матеріалів не додано жодного аркуша, що в свою чергу вказує на формальність прийнятого рішення.

Разом з тим додаткова перевірка була проведена особою, яка підлягала відводу відповідно до норм КПК України, що в свою чергу ставить під сумнів законність винесеної начальником СВ Менського РВ УМВС України ОСОБА_32 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23 жовтня 2012 року.

Верховний Суд України у п. 4. Постанови Пленуму № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» звернув увагу на те, що постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи, про відмову в її порушенні щодо іншої особи або про виділення справи щодо такої особи в окреме провадження не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування.

Пунктом 10 вказаної Постанови передбачено, що за змістом статей 246 та 281 КПК ( 1003-05 ) повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду можливе як за клопотаннями учасників процесу, так і з ініціативи суду. Проте суд не може з власної ініціативи повернути справу на додаткове розслідування, коли під час її судового розгляду встановлено підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, або підсудного - за інший злочин, або для збільшення обсягу обвинувачення.

Крім того, на досудовому слідстві істотно порушено права обвинуваченого на захист.

Зокрема, дане порушення полягало в тому, що розслідування справи провадили особи, яка підлягали відводу. Так, відповідно до вимог КПК України, слідчий підлягає відводу, коли він є свідком у кримінальній справі. При наявності зазначеної підстави слідчий повинен заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід.

Постановою начальника ГСУ МВС України від 13 вересня 2011 року про призначення у справі декількох слідчих проведення досудового слідства у даній кримінальній справі, в числі інших слідчих, було доручено заступникові начальника відділу СУ УМВС України в Чернігівській області підполковнику міліції ОСОБА_33 (т.1, а.с. 9-10).

Після цього, 24 лютого 2012 року та 11 червня 2012 року, ОСОБА_34 допитувався у справі як свідок (т.3, а.с. 233-236, т.4, а.с. 122-123).

Однак 6 липня 2012 року ОСОБА_34, який у даній справі вже мав процесуальний статус свідка, як слідчий брав участь у відтворенні обстановки і обставин події, складав і підписував протокол вказаної слідчої дії (т.4, а.с. 160-163).

Крім того, за даними у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_30, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_28 і ОСОБА_37 саме ОСОБА_34, як слідчий, при проведенні вказаного відтворення обстановки і обставин події не лише складав протокол, а й проводив заміри та записував їх результати.

Крім того, як уже зазначалось, 04 жовтня 2011 року як свідок у даній справі допитувався і начальник СВ Менського РВ СУ УМВС України в Чернігівській області підполковник міліції ОСОБА_32 (т.5, а.с. 45 - 47).

Разом з тим постановою начальника СУ МВС України в Чернігівській області від 28 травня 2012 року про призначення у справі декількох слідчих Усіку М.В. (який на той час вже мав процесуальний статус свідка), в числі інших осіб, було доручено проведення по даній кримінальній справі досудового слідства (т.1, а.с. 53-54).

Окрім того, ОСОБА_32 було доручено проведення додаткової перевірки (про що зазначалося вище) та прийняття рішення за виділеними матеріалами кримінальної справи № 11/7446, у якій він допитувався як свідок.

Наведене свідчить про те, що слідчі ОСОБА_34 та ОСОБА_32 (які підлягали відводу, оскільки були допитані по справі як свідки) у цій же справі провадили розслідування.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 370 КПК (в редакції 1960 року) порушення вимог статей цього Кодексу вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо розслідування провадила особа, яка підлягала відводу. Таке порушення вимог вказаної статті є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Крім того, при виконанні слідчим вимог 218 КПК (в редакції 1960 року) обвинуваченому ОСОБА_1 не були продемонстровані наявні в справі відеоматеріали, зокрема матеріали відеозапису, зробленого при відтворенні обстановки і обставин події від 9 вересня 2011 року (т. 3, а.с. 5), тобто пред'явлені не всі матеріали кримінальної справи. Факт не пред'явлення обвинуваченому вказаних матеріалів підтверджений як особисто ОСОБА_1, так і слідчим ОСОБА_37 Відповідні записи відсутні і в протоколі пред'явлення обвинуваченому та його захисникам матеріалів справи (т. 8, а.с. 85).

Пленум Верховного Суду України у п. 16 Постанови № 8 від 30.05.97 «Про застосування законодавства, що забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» вказав на те, що суди мають вимагати від органів досудового слідства неухильного дотримання вимог закону щодо строків і порядку пред'явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів досудового слідства. Відповідно до статей 218, 220 КПК обвинуваченому і захиснику зазначені матеріали пред'являються для ознайомлення підшитими і пронумерованими, а у відповідному

протоколі зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів, аудіо- та відеокасети тощо) було пред'явлено для ознайомлення.

Недодержання органами досудового слідства зазначених вимог відповідно до п.11 ч. 2 ст. 370 КПК є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і тягне направлення справи на додаткове розслідування.

Таким чином, вищенаведене свідчить про однобічність та неповноту досудового слідства, невідповідність висновків досудового слідства фактичним обставинам справи, наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону, які перешкоджають суду встановити істину у справі і не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Суд прийшов до висновку, що неповнота досудового слідства по справі не може бути усунута в судовому засіданні, вона потребує виконання слідчих дій, зібрання та оцінки додаткових доказів, які б підтверджували або спростовували обвинувачення, та перевірки їх слідчим шляхом, що за специфікою судового розгляду та функцій суду, в судовому засіданні зробити неможливо. Надані, зібрані та перевірені в судовому засіданні докази не дають можливість суду зробити висновки по суті пред'явленого обвинувачення.

За таких умов суд приходить до висновку про необхідність проведення додаткового розслідування по кримінальній справі, в процесі якого поряд з іншими слідчими діями, суд вважав би за необхідне:

Призначити по справі судову автотехнічну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

1. Чи зафіксовані на діаграмному диску тахографа, вилученому з автопоїзда-демонстратора, що використовувався під час проїзду нерівностей дорожнього покриття при відтворенні обстановки і обставин події 09.09.2011 року, такі ж відхилення самописця, які були зафіксовані при дослідженні діаграмного диску тахографа автопоїзда під керуванням ОСОБА_1? З якими швидкостями під час відтворення обстановки і обставин події рухався автопоїзд при кожному із заїздів?

2. Чи зафіксовані на діаграмному диску тахографа, вилученому з автопоїзда-демонстратора, що використовувався під час проїзду нерівностей дорожнього покриття при відтворенні обстановки і обставин події 06.07.2012 року, такі ж відхилення самописця, які були зафіксовані при дослідженні діаграмного диску тахографа автопоїзда під керуванням ОСОБА_1? З якими швидкостями під час відтворення обстановки і обставин події рухався автопоїзд на момент застосування гальмування при кожному із заїздів?

3. Враховуючи розташування відносно штучно створеної нерівності (яка виконувала роль одиночного напливу) зафіксованих при відтворенні обстановки і обставин події від 06.07.2012 року початку слідів гальмування автопоїзда, їх довжину та встановлені даною експертизою (при дослідженні діаграмних дисків тахометра) величини швидкостей руху цього транспортного засобу в момент застосування гальмування, з якими швидкостями автопоїзд-демонстратор проїжджав згадані нерівності у кожному із заїздів?

4. Чи коректно, з технічної точки зору, категорично стверджувати, що два автомобілі «VOLVO» (однієї і тієї ж марки, але з різним пробігом та умовами експлуатації, з різним технічним станом ходової частини та підвіски і різним тиском

в шинах коліс) при наїзді на одні і ті ж нерівності дорожнього покриття будуть зберігати однакову поперечну стійкість?

5. Чи мав місце відрив задніх лівих коліс автомобіля - тягача під керуванням ОСОБА_1 виходячи із матеріалів відеозапису руху автопоїзда при відтворенні обстановки і обставин події від 09.09.2011 року? Яким чином на відсутність контакту не лише передніх, а й задніх коліс автомобіля-тягача під керуванням ОСОБА_1 могли впливати на стійкість автопоїзда при русі як в режимі гальмування, так і без такого?

6. Чи зміняться результати обчислень в частині визначення коефіцієнту стійкості автопоїзда та можливості втрати поперечної стійкості автопоїзда під керуванням ОСОБА_1, проведених комісійною комплексною автотехнічною та дорожньо-технічною експертизою при умові проведення досліджень із урахуванням уточнених даних щодо поздовжньої бази та динамічного радіусу коліс напівпричепа?

Призначити по справі комплексну судову автотехнічну, металознавчу та медичну експертизу, на вирішення якої поставити питання:

1. Чи відповідали технічний стан, а також міцність та кріплення сидінь автобуса «MERCEDES-BENZ 313CDI» вимогам ДСТУ 2543-94 та інших регламентуючих документів?

2. Як наявність несправностей гальмівної системи автобуса «MERCEDES-BENZ 313CDI» (встановлених попередньою експертизою його технічного стану) могла вплинути на ефективність гальмування вказаного транспортного засобу?

3. Враховуючи зафіксовані при огляді місця події сліди руху транспортних засобів та отримані внаслідок їх зіткнення технічні пошкодження, а також встановлену при дослідженні діаграмного диску швидкість руху автопоїзда під керуванням ОСОБА_1 на момент зіткнення і кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнення з урахуванням кінетичної енергії, витраченої на їх переміщення, якою могла бути швидкість руху автобуса (при наявності встановлених несправностей його гальмівної системи) на момент застосування його водієм гальмування?

4. Якою була віддаленість автобуса «MERCEDES-BENZ 313CDI» від місця зіткнення у момент початку реагування водія ОСОБА_16 на небезпеку при умові його руху із швидкістю, обчисленою даною експертизою при дослідженні попереднього питання?

5. Враховуючи обчислену при дослідженні попередніх питань віддаленість автобуса «MERCEDES-BENZ 313CDI» від місця зіткнення в момент фактичного реагування його водія на небезпеку для руху, чи мав останній технічну можливість з часу такого реагування істотно зменшити швидкість руху транспортного засобу і якщо так, то до якої величини (при умові руху із допустимою для даної дорожньої ситуації швидкістю)?

6. Враховуючи відповіді на попередні питання, а також тяжкість та механізм отримання тілесних ушкоджень, встановлених проведеними по справі судово-медичними експертизами, чи могли б наслідки дорожньо-транспортної пригоди бути менш тяжкими при умові руху технічно справного автобуса із відповідно закріпленими сидіннями установленої міцності з допустимою для даної дорожньої ситуації (на момент реагування водія на небезпеку) швидкістю?

7. Чи перебувають технічний стан автобуса «MERCEDES-BENZ 313 CDI» та швидкість його руху у причинному зв'язку з тяжкістю наслідків ДТП?

Призначити по справі комплексну судову автотехнічну та ґрунтознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:

1. Чи можна за результатами дослідження пилобрудового нашарування, описаного у висновку додаткової судової автотехнічної експертизи технічного стану напівпричепа № 54, проведеної експертом НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області, зробити категоричний висновок про механізм та час його утворення? Чи мого вказане нашарування бути нанесено штучно, не пов'язано із рухом транспортного засобу?

2. Враховуючи відповідь на попереднє питання, чи має дана експертиза підстави для категоричного висновку про те, що демонтаж датчиків антиблокувальної системи напівпричепа був проведений до ДТП?

Якщо в ході розслідування виникне необхідність у проведенні слідчого експерименту (відповідно до ст. 240 КПК України в редакції 2012 року), то його необхідно провести за участю водія ОСОБА_1 із забезпеченням безпечних умов слідчої дії та використанням автопоїзда такої ж моделі, технічним станом ходової частини та підвіски, завантаженого таким же вантажем і такої ж маси, які мав автопоїзд під керуванням ОСОБА_1 на момент ДТП, на дорожньому покритті з нерівностями таких же розмірів, конфігурацій і з такими ж поперечними та поздовжніми ухилами та коефіцієнтами зчеплення, як і на час ДТП, що своїй сукупності забезпечить таку ж кількість підскакувань, деформацій і відривів коліс від дорожнього покриття, як і на час ДТП так і на час відтворення обстановки і обставин події від 09.09.2011 року, із застосуванням гальмування такої ж ефективності і при таких же швидкостях, які зафіксовані на діаграмному диску тахографа автомобіля ОСОБА_1

У межах розслідуваної справи прийняти законне і обґрунтоване рішення відносно посадових осіб, відповідальних за утримання ділянки автомобільної дороги, на якій відбулася ДТП.

Виконати інші слідчі дії, необхідність яких меже виникнути під час розслідування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 246, 278, 281 КПК України в редакції 1960 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України повернути прокурору Менського району Чернігівської області для організації проведення додаткового розслідування і виконання вказівок суду.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області.

Головуючий: О.А. Савченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 31606372 ?

Документ № 31606372 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 31606372 ?

Дата ухвалення - 03.06.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 31606372 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 31606372 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 31606372, Менський районний суд Чернігівської області

Судове рішення № 31606372, Менський районний суд Чернігівської області було прийнято 03.06.2013. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 31606372 відноситься до справи № 2512/2460/2012

Це рішення відноситься до справи № 2512/2460/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 31606361
Наступний документ : 31606385