Постанова № 31604934, 03.06.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3021/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ПП „Поліграфмайстер-Південь" до ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП „Поліграфмайстер-Південь" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000642234 від 02.04.2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС на підставі акту перевірки № 496/22-34/33720461 від 19.03.2013 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП „Поліграфмайстер-Південь" з питань по взаємовідносинах з ТОВ «ПРИЄМНА ПРОПОЗИЦІЯ» за період серпень 2012 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Позивач посилаючись на ст., ст. 17-18, 73, 104-107, 162-163 КАС України, ст., ст. 20, 73, 78, 86 ПК України, вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, з позовними вимогами не погодився з підстав викладених у запереченні.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -

ПП „Поліграфмайстер-Південь" має статус юридичної особи та зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради 30.09.2005 року, про що видано свідоцтво.

Позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідачем була проведена невиїзну позапланову перевірка ПП „Поліграфмайстер-Південь" з питань по взаємовідносинах з ТОВ «ПРИЄМНА ПРОПОЗИЦІЯ» за період серпень 2012 року.

19.03.2013 р. відповідачем за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 496/22-34/33720461, за висновками якого було встановлено порушення з боку позивача положень ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198 , ст. 200 ПК України, в наслідок чого було встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі - 278717 грн., у тому числі за серпень 2012 року.

Відповідач на підставі на акту № 496/22-34/33720461 від 19.03.2013 р. прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000642234 від 02.04.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 278717 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями - 139359 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що висновки акту перевірки є хибними та необґрунтованими, а тому прийняте на підставі нього оскаржуване рішення підлягає скасування, оскільки під час проведення перевірки ними були наданні усі необхідні первинні документи, договори.

Крім того представник позивача звернув увагу на те, що під час здійснення перевірки працівниками відповідача не були встановлені факти, які б свідчили про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладених правочинів, а отже визначені відповідачем у акті перевірки порушення податкового законодавства є необґрунтованим та неправомірним.

До того ж представник позивача зауважив, що факт визнання з боку контрагентів будь-яких протиправних дій не тягне за собою змін бази оподаткування та обов'язку підприємства коригувати раніше заявлені показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, оскільки це не передбачено законодавством про оподаткування, зокрема положеннями Податкового кодексу України. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Проте, відповідач при проведенні перевірки замість первинних документів використало лише факти, викладені у акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.02.2013 року, що свідчить про формально та поверхневе проведення перевірки, упереджене ставлення до її результатів.

У свою чергу представник відповідача пояснив суду, що до них надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 08.02.2013 року № 556/22-8/37264435 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРИЄМНА ПРОПОЗИЦІЯ» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, оскільки підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, про що було складено відповідний акт та зроблено висновки про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничних активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того представник відповідача зауважив, що відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-И будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності уcix формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. 3 урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише тi первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

До того ж представник відповідача зауважив, що згідно позиції Верховного суду України викладеної у Постанові від 08.09.2009 року № 21-737во09, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матepiaльних pecypciв, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльносп;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських примішень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі зазначеному платником податків у документах обліку.

Встановлені обставини підтверджують наступні докази:

- акт перевірки;

- податкове повідомлення-рішення;

- первинна бухгалтерська документація;

- договір поставки від 29.06.2012 року;

- акти виконаних робіт;

- договори від 22.11.2011 року, від 01.12.2011 року;

- податкові накладні;

- видатковими накладними;

- товарно-транспортними накладними;

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи товарів вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим судом було встановлено, що всупереч положення ст. 3 ГК України у контрагента позивача - ТОВ «ПРИЄМНА ПРОПОЗИЦІЯ» були відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, при цьому відповідачем у акті перевірки було встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання зокрема, у випадках, коли операції здійснюється через посередників з метою штучного формування валових витрат, податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між позивачем та ТОВ «ПРИЄМНА ПРОПОЗИЦІЯ» були укладені правочини спрямовані на використання власності всупереч закону, з метою приховання доходів від оподаткування.

До того ж згідно до Національного Класифікатора України, прийнятого Держспоживстандартом України від 26 грудня 2005 року за № 375 під економічною діяльністю слід розуміти процес виробництв продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. При цьому економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того суд критично ставиться до тверджень представника позивача про те, що ними було надано усі необхідні документи, оскільки відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-И будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності уcix формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. 3 урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише тi первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, враховуючи неправомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були наявні усі правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 278717 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями - 139359 грн. 00 коп., а також винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись: ст., ст. 183, 187, 198, 201 ПКУ, ст. 3 ГК України, Національного Класифікатора України, прийнятого Держспоживстандартом України від 26 грудня 2005 року за № 375, ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 128, 159 - 164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ПП „Поліграфмайстер-Південь" до ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсягу.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

03 червня 2013 року

Суддя: Гусев О.Г.

.