Ухвала суду № 31604812, 28.03.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

28.03.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/577/2013р Головуючий

в першій інстанції Пекарініна І.А.

Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Єфімової В.О., Сундукова В.М.,

при секретарі: - Наталевичі Д.І.,

за участю: - заявника ОСОБА_4, зацікавленої особи ОСОБА_5, представника зацікавленої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 грудня 2012 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_4 на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м.Севастополя, зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м.Севастополя, в якій просила суд визнати незаконною довідку розрахунок про розмір заборгованості по аліментам станом на 06.11.2012 року, а також зобов`язати посадових осіб ВДВС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі направити офіційні запити до німецької судноплавної компанії, до крюінгової компанії «Данмар Севастополь» з метою витребування відомостей відносно періоду працевлаштування; розміру заробітної плати боржника (з зазначенням сум сплачених податків), отриманої ним у період роботи на судах зазначених компаній; відомостей відносно роботодавця. Також просить направити відповідні запити до Азово-чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України з метою встановлення періодичності виїздів боржника за межі України у період з 08.08.2001 року для витребування відомостей про мету виїзду, від якої судноплавної компанії здійснювався виїзд.

Ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 грудня 2012 р. скаргу задоволено частково. Визнано дії старшого державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі по нарахуванню розміру заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_5 на користь стягувача ОСОБА_4 згідно виконавчого листа № 2-2637/01 на утримання сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частки до його повноліття починаючи з 08.08.2001 року, за період з вересня 2008 року по жовтень 2012 року, неправомірними.

Зобов`язано старшого державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі зробити перерахунок розміру заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_5 на користь стягувача ОСОБА_4 згідно виконавчого листа № 2-2637/01 на утримання сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частки до його повноліття починаючи з 08.08.2001 року, за період з вересня 2008 року по жовтень 2012 року, з врахуванням вимог частини 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»

Не погодившись з ухвалою суду,ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування ухвали суду від 19 грудня 2012 року з підстав порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи скаргу ОСОБА_4 у частині визнання дій старшого державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ у м.севастополі по нарахуванню розміру заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_5 неправомірними та зобов`язанні старшого державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі зробити перерахунок розміру заборгованості по аліментах за період з вересня 2008 р. по жовтень 2012 р.,виходив з того, що державним виконавцем було проведено розрахунок заборгованості виходячи з середньостатистичної заробітної плати, без урахування вимог Постанови кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» та також без перевірки відомостей щодо місця роботи боржника, наданих стягувачем.

З данними висновками погоджується колегія суддів.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати виходячи з правил ст.74 Закону N 606-XIV, відповідних норм сімейного законодавства, а також постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 (з наступними змінами) "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є платником аліментів на підставі рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 06.09.2001 року, яким на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини стягнуто аліменти у розмірі ? частки всіх видів заробітку (доходу) боржника до її повнолітня. 08.11.2012 р. виконавче провадження з примусового виконання зазначено рішення суду було відкрито у зв`язку з проживанням боржника на території Гагарінського району м.Севастополя. Ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 06.12.2012 року вказана постанова визнана незаконною та скасована.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів за період з вересня 2008 р. по жовтень 2012 року, складеною державним виконавцем за вимогою заявника, станом на 06.11.2012 року переплата становить 2742,50 грн. (а.с.3).

Відповідно до пояснень державного виконавця розрахунок аліментів проводився виходячи з середньостатистичної заробітної плати по м.Севастополю, оскільки боржник ОСОБА_4, будучи на прийомі у державного виконавця пояснив, що не працює.

Відповідно до ч.3 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України .

Відповідно до ч.3 ст.195 СК України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У матеріалах справи наявна копія листа директора ТОВ «Брізе-Сваллоу Севастополь», адресованого до ВДВС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі, у якому зазначено, що ОСОБА_5 періодично були надані послуги з працевлаштування на судах компанії «Briese Schiffahrts GmbH Co KG» у період з 2007 року по 2011 рік, з зазначенням того, що інформацію про заробітну плату боржника можливо отримати у володільця судноплавної компанії та роботодавця за кордоном (а.с.7).

Відповідно до п.10 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою Кабінету міністрів від 26 лютого 1993 р. N 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду, або з п'ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.

Враховуючи ті обставини, що державним виконавцем при проведення розрахунку не були враховані положення зазначеного Переліку та належним чином не перевірено заробітну плату боржника, відповідно до відомостей наданих судноплавною компанією, то судом першої інстанції обґрунтовано визнано неправомірними дії державного виконавця по нарахуванню розміру заборгованості та зобов`язано зробити перерахунок заборгованості за спірний період.

Доводи апеляційної скарги, що судом невірно встановлено період, заборгованість за яким підлягає перерахунку, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З позовної заяви, поданої до суду, вбачається, що позивачка просить визнати незаконною довідку-розрахунок про розмір заборгованості по аліментах саме за період з вересня 2008 р. по жовтень 2012 р., жодних інших розрахунків до суду надано не було та позивачкою не оскаржується. У зв`язку з тим, що дії державного виконавця визнані незаконними внаслідок невірного розрахунку заборгованості саме за цей період, то судом і встановлено саме спірний період часу.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що заявником відповідно до вимог ст.221 ЦПК України до суду першої інстанції одразу після подачі апеляційної скарги було подану заяву про роз`яснення ухвали суду від 19.12.2012 р. (а.с.49), де судом було роз`яснено ухвалу суду, відповідно до вимог заявника. Питання, що були роз`яснені судом є аналогічним вимогам апеляційної скарги в обґрунтування незаконності рішення.

Ухвалою суду від 25 січня 2013 року було роз`яснено ухвалу суду від 19.12.2012 таким чином, що при проведенні розрахунку заборгованості державному виконавцеві необхідно керуватися вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №146 (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», частиною 2 ст. 194, ст.. 195 Сімейного кодексу України, при попередньому з`ясуванні джерела та виду доходів боржника як платника обов`язкових податків та зборів на території України та за її межами за визначений судом період з вересня 2008 року по жовтень 2012 року включно шляхом витребування відомостей, які документально підтверджують працевлаштування боржника виходячи з 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладання контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків, з врахуванням вимог ст.182 ч.2 Сімейного Кодексу України (а.с.55).

Колегія суддів, враховуючи роз`яснені судом першої інстанції питання, вважає що доводи апеляційної скарги щодо застосування при розрахунку заборгованості по аліментам вимог Постанови Кабінету Міністрів №146 всупереч нормам Сімейного кодексу, вважає необґрунтованими.

Вимоги позивачки щодо зобов`язання державного виконавця виконати певні дії, колегія суддів вважає такими, що суперечать діючому законодавству.

Відповідно до абз. 2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби .

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді скарги судом з'ясовані всі обставини справи, ухвала суду відповідає вимогам закону, підстав для її скасування колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.П.Клочко

Судді: В.О.Єфімова

В.М. Сундуков