Рішення № 31604803, 23.05.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

23.05.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797\765\13р. Головуючий у першій

інстанції Семенуха Т. Б.

Категорія 42 Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

23 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Клочко В.П.,

суддів - Єфімової В.О., Сундукова В.М.,

за участю:

секретаря - Пасічник Г.В.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, що діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, третя особа - Комунальне підприємство «Житлосервіс-15» про виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просив виселити ОСОБА_6 зі всіма членами його сім'ї з кімнати АДРЕСА_2.

Вимоги позову мотивовані тим, що з 2000 року його мати ОСОБА_8 була зареєстрована у вказаному жилому приміщенні разом із ним - неповнолітнім ОСОБА_3 Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29.06.2005 року ОСОБА_8 позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, внаслідок чого він був переданий на виховання своєї бабусі з якою проживає по теперішній час за адресою АДРЕСА_1. Однак в період його відсутності у спірну жилу площу посилилися, проживають та зареєстровані без належних для його підстав відповідачі. Позивач вважає, що відповідно до вимог закону має право на проживання в кімнаті, зареєстрований в ньому, тому просив суд виселити ОСОБА_6 зі всіма членами його сім'ї.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 січня 2013 року у задоволенні вимог позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, як таке що ухвалено з порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача в підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави вважати відповідачів такими, що вселились до спірного житла самовільно відсутні, оскільки вони зареєстровані за відповідною адресою компетентним органом, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Окрім того в рішенні зазначається, що позивач має для проживання житло в м. Севастополі, в той час коли відповідачі такого житла не мають.

З таким висновком не погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 58 ЖК України передбачено, що єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 того ж Кодексу та п. 44 Примірного положення про гуртожитки, особи, які самовправно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що з 01.09.2000 року ОСОБА_8 була зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_2 разом із неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29.06.2005 року ОСОБА_8 позбавлена батьківських прав стосовно позивача ОСОБА_3.

Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2006 року ОСОБА_8 була визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_2, на підставі якого знята 20.02.2007 року з реєстраційного обліку за даною адресою. Згідно картки прописки знята з реєстрації лише ОСОБА_8, її діти залишилися бути зареєстрованими за вказаною адресою (а.с. 32, 36).

Сторонами не заперечується, що неповнолітній ОСОБА_3, після позбавлення батьківських прав його матері, був переданий на виховання та фактично проживав у своєї бабусі ОСОБА_9.

Частиною 6 ст. 167 СК України передбачено, що дитина, яка була передана родичам, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад 6 місяців у випадках поміщення дитини (дітей) на виховання у навчальний заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, а в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності.

З матеріалів справи також вбачається, що з 18.10.2002 року в кімнаті АДРЕСА_2 зареєстровані та фактично проживають відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5 та їх неповнолітній син ОСОБА_7 (а.с.35).

Відповідно до повідомлення відділу обліку та розподілу житлової площі СМДА від 11.12.2012 гуртожиток по АДРЕСА_2 було прийнято до комунальної власності громади у 2003 році від ДП «Спільгосп-завод «Качинський» (а.с 53).

Розпорядженням голови СМДА від 04.09.2007 року № 788-р змінено статус вказаного гуртожитку на жилий будинок.

З листа ТОВ «Качинський+» від 17.01.2013 року № 26 вбачається, що в архіві підприємства відсутні відомості про видачу в 2002 році ОСОБА_6 та членам його сім'ї ордеру на право проживання в кімнаті АДРЕСА_2.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачами не доведено правомірності зайняття спірної жилої площі, оскільки жодних доказів у підтвердження існування рішення уповноваженого органу про її надання суду не надано, а сам факт реєстрації місця проживання за вказаною адресою не дає підстав для виникнення права користування житлом, про що судом першої інстанції зроблені помилкові висновки.

В той же час позивач, як особа, яка тимчасово була відсутня за місцем проживання, в силу приписів ст. 71 ЖК України та ст. 167 СК України, зберігає за собою право на проживання у спірному жилому приміщенні, являється зацікавленою особою у даних правовідносинах, а тому його вимоги ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції повно встановивши фактичні обставини справи, не застосував до спірних правовідносин положення ст. 71 ЖК України та ст. 167 СК України, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, в наслідок чого на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у справі, понесені при сплаті судового збору при зверненні до суду та подачі апеляційної скарги (110,00 грн. + 57,53 грн = 167,53 грн.), тобто по 83,77 грн. з ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 січня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, що діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, про виселення - задовольнити.

Виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_6, ОСОБА_5 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_7 з кімнати АДРЕСА_2.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рахунок відшкодування судових витрат по 83,77 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.П.Клочко

Судді: В.О. Єфімова

В.М. Сундуков